Вільнянський соловейко

Автор: Раїси МИХАЙЛЕНКО.
Він є членом Чернігівського земляцтва в Києві, відповідальним секретарем у якому працює виходець із Мени, колишній редактор «Комсомольського гарту» Борис Іваненко. Михайлу Полозу, співаку від Бога, нещодавно виповнилося 60. З яким нетерпінням він чекає щорічних традиційних зустрічей у Чернігівському земляцтві з менянами!  Завжди співає разом з ними, розпитує про отчий край.

Керівник Менського відділення земляцтва Микола Ткач, уродженець Сахнівки (Ленінівки) у газеті «Отчий поріг», яку видає Чернігівське земляцтво у Києві, написав про Михайла Полоза як про неординарну особистість.

Народився Михайло у Вільному 1947 року у звичайній родині колгоспників. Початкову освіту здобув у рідному селі, а далі вчився у міській школі імені Леніна (нині районна гімназія). До Мени батьки переїхали заради дітей, аби їм жилося і навчалося краще.

Михайлик був здібним учнем. Складав вірші, подавав інформації до районної газети. Усі сподівалися, що з Михайла Полоза вийде журналіст.

Але сталося інше. Пропадав вечорами він у районному Будинку культури, подружився з баяністом Миколою Петровським. А вже незабаром Михайла Полоза чули і бачили на концертах у Мені і навколишніх селах. У складі агітбригади районного Будинку культури він виступав із великим задоволенням.

Музичну освіту почав здобувати 1966 року в Росії. Та велика туга за Україною, рідним краєм взяла гору, і вже через рік Михайло перевівся на навчання до Ужгородського музичного училища. Згодом – до Харкова.

У 1971 році Михайло Полоз за конкурсом проходить до Київського театру оперети, а через рік вступає до славнозвісної державної капели бандуристів...

Побував наш земляк з різними колективами і в різний час у багатьох країнах світу. Спів пройшов через усе його життя, дав можливість дарувати людям радість.

Часто він виступає перед ветеранами Чернігівського земляцтва, не пориває зв’язків із Менщиною.