Ви нам писали...

Автор: Раїса МИХАЙЛЕНКО.

Великою кількістю надісланих до редакції листів ми похвастатися, на жаль, не можемо. Однак це зовсім не означає, що «Наше слово» втратило зв’язок із читачами. Ми, журналісти, спілкуємося з передплатниками і шанувальниками їхнього улюбленого і найближчого видання по телефону, безпосередньо під час відряджень, а ще отримуємо листи електронною поштою, маємо і SMS- повідомлення.

Про що ж пишуть до районної газети? За неповний 2007 рік ми одержали близько 200 конвертів зі штемпелями Бігача і Локнистого, Киселівки і Макошине...

Івану Посипайку з Гусавки 88 років. Він – досвідчений ветеринар, багато років працював за спеціальністю у Локнистому і Гориці. Нині ветфельдшера у цих населених пунктах нема, а найближча ветдільниця – у Березні, то не завжди вчасно спеціалісти можуть виїхати на виклик. Отож, Іван Васильович і нині допомагає односельчанам лікувати домашніх тварин.

Галина Саповська з Мени написала теплу і щиру розповідь про свою неньку – Марію Зінов’ївну, яка у серпні нинішнього року пішла з життя. Жінка весь час працювала чесно і з повною віддачею, на цій землі топтала ряст майже 90 років. Це була мудра людина, турботлива мати.

Передплатник нашої газети з 45-річним стажем, ветеран харчової промисловості, менянка Майя Плоска у листі до редакції дає слушні поради, як зробити, аби улюблена газета була ще цікавішою і читабельнішою. Майя Кузьмівна пропонує більше писати про фермерство у районі. А ще вона впевнена, що успіх будь-якої справи залежить від керівника, і саме про них – розумних, комунікабельних – і варто, на думку дописувачки, розповідати на сторінках районної газети.

Ще Майю Кузьмівну тривожить великий травматизм на дорогах, невелика кількість попереджувальних і застережувальних знаків на них.

Групу жителів Бігача дуже непокоїть вимирання і запустіння віддалених сіл. Вони пропонують більше писати матеріалів на цю тему, аби привернути увагу можновладців до проблем села, його відродження і розвитку.

Подружжя Свислоцьких з Макошине пише, що завжди з нетерпінням чекає виходу кожного номера «Нашого слова». Читачів цікавлять новини району, корисні поради, розповіді про артистів кіно, театру. Наші шанувальники і надалі хочуть бачити районну газету цікавою, доступною.

Володимир Білець із Макошене має за плечима 82 роки, він учасник бойових дій, має загальний трудовий стаж близько 50 років. Скільки себе й пам’ятає Володимир Антонович, він весь час із районкою. Читає від першої до останньої сторінки, його дружина Валентина Дем’янівна – теж.
Теплі відгуки про найближчу газету надіслали й інші читачі та передплатники «Нашого слова», ми усім їм щиро дякуємо за  підтримку, поради, справедливу критику і бажання бачити газету завжди цікавою.

На порозі рік 2008-й. Як і в минулі роки, ми, журналісти, будемо намагатися робити вашу найближчу газету такою, аби ви, дорогі наші читачі, самі її брали до рук із задоволенням і пропонували сусідам, родичам, рідним передплатити і ніколи з нею не розлучалися. Будьмо завжди разом!