Житло

Автор: Раїса МИХАЙЛЕНКО.
На знімку: цю миколаївську хату вже ніхто не купить.
Фото автора.

У кожного з нас підхід до вирішення житлової проблеми індивідуальний. Хтось отримав у спадок стареньку хату, реставрував її і дуже радий з того. Інший же, навпаки, хоче побудувати (купити) новий дім або квартиру в центрі міста і зі зручностями. Останнім часом активно розкуповується житло у мальовничих селах поблизу Десни – під дачі, а також у населених пунктах за десяток кілометрів від райцентру.

Роками запущене, а нині без жодної живої душі маленьке село Яськів, що належить до Ленінівської сільської ради, стало цікавити заїжджих киян. Навкруги порожніх хат густі і щедрі на природні дари ліси, а ще – невеличкі водойми, у яких риба не переводиться.

У селі давно нічого нема – магазину, школи, клубу, медпункту, пошти. Що ж привабило киян, які, як стверджує секретар виконкому Ленінівської сільської ради Лариса Мироненко, вже приїздили у розвідку і цікавилися цінами на хутірське житло?

Земля? Навряд. Піщані грунти не дають доброго врожаю ні зернових, ні овочевих культур. А ліси ростуть, мов на дріжджах, особливо, сосни.

– Питати-то питали, – каже Лариса Федорівна, – а щоб юридично оформити купівлю-продаж, такого не було. Зараз хату у Яськові, Червоних Горах і Луговому можна купити за одну тисячу гривень. Ленінівці нежилих осель не продають. Чогось вичікують.

У Куковичах хати набагато дорожчі. За стареньку спадкоємці просять від двох тисяч гривень, а за пристойну – більше 20. Розкуповуються оселі і в Пам’ять Леніна. А чому б і ні? У селі підведені газ, вода, є асфальт, на роботу у Куковичі возить автобус сільгоспкооперативу. Хатину без будь-яких зручностей можна придбати за п’ять тисяч гривень.

У Червоному Маяку хат поки що ніхто не купує, бо цей населений пункт неперспективний, та ще й перетинати Десну у будь-яку пору року завжди проблема.

 У Максаках поблизу Десни хати вже розкупили, а в Ушні таких на продаж нема.

– Приїздили кияни, питали таку оселю, щоб на березі річки, – розповідає жителька села Тетяна Єрмоленко, – то я їм свій дім запропонувала – новий, просторий, з гаражем, сараями в обмін на їхню квартиру. Не погодилися.

Такі обійстя, що не біля річки, їхні власники продають неохоче. Якщо житло коштує від трьох до п’яти тисяч гривень, то за послуги нотаріуса  і бюро технічної інвентаризації треба сплатити понад дві тисячі. От і стоять такі хати під вітрами і дощами, руйнуються. Ніхто не хоче морочитися за копійки.

Підскочили ціни на оселі у Феськівці. Продаються вони за ціною від двох до десяти тисяч доларів. У селі є газ, робота у місцевому сільгоспкооперативі. Як сказала секретар виконкому сільської ради Світлана Козел, не так давно у їхнє село переїхала на постійне місце проживання сім’я із Семенівського району.

У Бірківці максимальна ціна на житло – десять тисяч гривень, у Стольному – 35 тисяч. У Лазарівці, Дмитрівці та Чорногірцях хуторяни свої хати залишають, а самі переїздять у Стольне.

Дороге житло у Березні, якщо воно знаходиться у центрі селища. Не так давно таке купили за 18 тисяч доларів. А старе і непривабливе продадуть за сім тисяч гривень, не дешевше. У Макошине можна купити будь-яку хату, в залежності від того, скільки грошей є у гаманці покупця – від п’яти до 30 тисяч гривень. На хуторах за Десною поки що хати дешеві, однак їх не купують. Таку, щоб на дрова, продадуть за одну тисячу гривень.