Хижакам – по заслузі

Автор: Раїса МИХАЙЛЕНКО.
На знімку: один вовк – з півцентнера, другий – ще на 10 кілограмів важчий.
Фото автора.
  
Років із шість тому я вперше у житті побачила убитого вовка. У Киселівці група мисливців уполювала сіроманця, який добре втоптав дорогу до ферми. Вже знешкоджений хижак вразив своєю величиною. Але далеко йому до вовків, яким менські мисливці вкоротили життя минулої суботи.

Дмитро Вечера з природою «на ти» з дитинства. Та ще й у житті його сталося так, що цілих сім років жив і працював на далекій і холодній Півночі.

– Там без рушниці нічого було робити, – каже Дмитро Васильович. – Хижаки на кожному кроці підстерігають свою здобич. Було  їх стільки, як оце у нас на вулицях бродячих і бездомних собак.
Дмитро Вечера свого часу очолював районну організацію Українського товариства мисливців та рибалок. Знає, де у районі найбільше диких качок, де зайцям спокійно живеться, де лисиці хазяйнують.

Минулої суботи він разом з мисливцями – членами УТМР – вийшов на полювання. Порадившись, разом із Миколою Удовенком та Віктором Лук’яненком вирушили в урочище «Ракитне». Це між Феськівкою і Дяговою. Дмитро Васильович знав, що це місце чомусь полюбляють сіроманці. Може, тому, що і в одному селі, і в другому є худоба, а голодного вовка, як відомо, ноги годують.

Так от, зграя з шести хижаків і впала в око мисливцям. Вовки, безсумнівно, прямували шукати здобич. Пролунали постріли. Один хижак одразу впав, інший, поранений, кинувся навтьоки, а за ним іще троє подалися – до заповідника «Чамарове». Шостого, чи не найбільшого, тільки за третім пострілом вдалося знищити. А здоровенний! Вигуляний, вгодований, хутро аж вилискує.

– Обидва впольовані хижаки – самці, – розповідає Дмитро Васильович.

Хоча вважається, що вовки є санітарами лісу, та хай їм абищо. Скільки вони кіз, телят, лошат роздерли і загризли у колишніх колгоспах і у господарів, які, зазвичай, припинають свою худобину на пасовищі.

– А ще вони є чи не найбільшими розповсюджувачами різних інфекцій, хвороб, – упевнений Дмитро Вечера. – Вовки харчуються падаллю, хворими дрібними лісовими мешканцями, навідуються у населені пункти. Словом, жаліти їх не треба. На моєму рахунку більше десятка впольованих сіроманців.

Мисливці, які знищили хижаків, мають бути заохочені. За кожного вовка вони отримають по 50 гривень від районної організації УТМР і по 100 – від ДП «Менарайагролісництво». Ще ск «Феськівський», на землях якого було вбито сіроманців, подарує мисливцям двох поросят.