НЕ ГЛИБИНКА

Автор: Раїса МИХАЙЛЕНКО.
На знімку: у цього обійстя уже новий господар.
Фото автора.

Це надзвичайно красиве село розташувалося на березі Десни. До Максаків є асфальтована дорога, недалеко до Мени – трохи більше десятка кілометрів. Весняно-осінньої пори через річку максаківцям і їхнім гостям слугує понтонний міст, яким можна дістатися на луг. Справді райський куточок.

Хати ціну мають

Цього року у Максаках продано вже сім осель. Купують здебільшого кияни та жителі Чернігова. Вистачає і менських покупців. І всі вони хочуть мати дім на березі Десни.

Дають добрі гроші. Навіть за хату, біля якої двір бур’янами заріс і ворота з хвірткою давно попадали. За більш-менш пристойне житло покупці платять 25 тисяч гривень, а за скромніше – 15 – 10 тис. грн.

Поки що не видно, щоб нові власники придеснянських хат якось про них турбувалися. Не помітно нових парканів чи будь-якого, навіть дрібного, ремонту.

– Тих, хто купив у нашому селі оселі, ми іменуємо дачниками, – каже жінка, біля будинку якої не так давно продалася хата. – Вони влітку приїздили на тиждень-два, відпочивали тут. Щоб ремонт який робили – не помітила. Можливо, ці київські та  чернігівські люди чогось очікують. Он у Лісках уже газ є, можливо, і до Максаків черга дійде?

Було й таке: кияни умовили максаківську сім’ю, хата якої стоїть над самою Десною, аби максаківці продали своє житло їм, а вони, кияни, придбають хату натомість в іншому місці села. Максаківці – люди щирі і добрі, умовляти їх довго не треба – погодилися.

Тиша і спокій

Саме ці два фактори притаманні Максакам. Хоча село це не є глухою глибинкою. Працюють тут магазини, школа, акушерський пункт. Діє церква. Є пошта. Село як село. Та ще й річка-красуня. Є де відпочити, рибку зловити.

Одна менська родина обрала для себе місце для дачі не в Максаках, а в Червоних Луках. Луги навкруг, простір, у хуторі трохи більше десятка хат. Порожніх же поки що ніхто не питає і не купує, вони заростають самосійними чагарниками і бур’янами.

– У минулі роки ні на хуторі, ні в Максаках особливо хат ніхто не купував, – каже Лісківський сільський голова Микола Лавський. – А цього року ажіотаж навколо хат поблизу Десни. Цьогоріч уже кілька хат продалося, покупці не торгуються. До мене особисто вони не звертаються. Домовляються зі спадкоємцями, у Мені у нотаріальній конторі все оформляють. А мені приємно, що Максаки не потрапляють у число населених пунктів, які безслідно зникають. Це село, сподіваюся, не повторить долі Вільного, Червоних Гір, Яськова чи Дерепівки.

Максаківці дачників вітають. Продають їм молоко, іноді і городи допомагають обробляти. А коли кияни і чернігівці виїжджають до своїх міських квартир, місцеві жителі наглядають за їхніми дачами, оберігають від злодіїв.