ПІДВАЛЬЧИК РЕДАКТОРА

Автор: Олександр НАЗАРЕНКО.

Кажете, не гарно ділити людей на сорти? Але ж ділимося. І хоча українці європейцями вважаються суто географічно, а не політично, до неї, благословенної Європи, усі наші устремління.

Пам’ятаєте передвиборні гасла? «Збудуємо Європу в Україні», «Покращення життя вже сьогодні» і т.д., і т.п. Натомість, що маємо?

Заробляють українці найбільше, як і годиться, в столиці. За даними статистики, середньостатистичний киянин отримує нині 2410 гривень. Одразу за столицею гордо височіє Донеччина – майже 1650 гривень доводиться на роботящу душу мешканця цього славного краю. Певно, за рахунок шахтарів, чия професія небезпечна, але й досить високо поцінована. Звичайно, у визначенні статків донеччан не враховувалися мільярди найбагатшого українця і нардепа Рината Ахметова і тих кількох десятків мільйонерів, якими, за даними податківців, буквально в останній рік щедро поповнилася шахтарська земля.

А тепер звернімо погляд на рідну Чернігівщину. За даними того ж таки Держкомстату, наша область по заробітках займає третє місце. Але не за Донеччиною, а ззаду. Мешканці Чернігівщини заробляють у середньому 1079 гривень на місяць. У потилицю нам дихає Херсонська область, де заробітна плата всього на одну гривню менша (1078). І зовсім відстала від усіх бідна Тернопільщина, яка забезпечує своїм мешканцям заробіток усього 988 одиниць милої серцю національної валюти.

Ну і нарешті добралися до Мени. У нашому районі, за даними районного управління статистики, у серпні середньомісячна заробітна плата склала 873 гривні. Тобто, менше, ніж на Тернопільщині. Але й таку цифру маємо не за рахунок селянства, а виключно завдяки чиновникам, промисловості та будівництву, де заробітки найбільші серед усіх галузей.

А тепер кинемо погляд на жадану Європу. Як пише авторитетна газета «Дело», у Польщі київський рівень оплати праці вважається мінімально дозволеним законом. Отак, шановні кияни, не деріть носа – ваша середня зарплата для Польщі всього лиш мінімальна. А в «старих» країнах Європейського Союзу мінімалка вища за київську середню більш ніж у п’ять разів.

Можемо собі уявити, якого сорту європейцями є кияни, мешканці Чернігівщини і  ми – прості меняни.

Зате з цінами у нас повний порядок. Тут ми з Європою можемо розмовляти на рівних, а за деякими категоріями навіть далеко переплюнути «загниваючий Захід». Кілька років тому довелося побувати в Польщі. Тоді ціни в тамтешніх магазинах були десь на рівні з нашими. Однак з того часу багато що змінилося. Полякам пощастило більше, бо у них не знайшлося кому покращувати їхнє життя вже сьогодні. В результаті у них цінники змінилися не суттєво. А ось у нас – інша справа. Згідно з даними Держкомстату, з початку року вартість соняшникової олії виросла на 73 відсотки, яєць – на 43, фруктів – на 38, борошна – на 30 відсотків. І цей список можна продовжувати. Врешті-решт, навіщо нам ті проценти? Досить зайти до магазину чи на базар – і усі ці відсотки матеріалізуються у тихий жах споживачів. А ще ж комунальні послуги, подорожчання яких ми маємо можливість спостерігати по кілька разів на рік...

Тож, чи варто нам рівнятися з Європою? Може, краще зверхньо глянути на африканську Замбію, де 86 відсотків населення живуть за межею бідності, і з гордістю заявити: «Ми – африканці першого сорту!»