СІЛЬСЬКИЙ СЕРВІС

Автор: Раїса МИХАЙЛЕНКО.

Скільки радощів було у домі моєї знайомої, яка 20 років тому придбала телевізор. Кольоровий! Таких у селі тоді було ще небагато. Але радість подруги змінилася розпачем – ремонт за ремонтом. Скільки грошей вилетіло – новий телеприймач можна було придбати.

Сьогодні ситуація особливо не змінилася. Навпаки – загострилися проблеми з ремонтом не тільки теле- і радіоапаратури, а й усього того, до чого так швидко звик сільський житель – холодильника, пральної машини, пилососа, мікрохвильової печі... У селі, як показало журналістське дослідження, практично неможливо відремонтувати побутову техніку.

– Що не кажіть, а колись набагато простіше було, – ділиться пенсіонерка з Киселівки Ганна Бабич. – Підеш у сільський Будинок побуту, зробиш замовлення, техніку заберуть у Мену, справну привезуть. Тепер же краще не ремонтувати, а одразу купити нову.

У справедливості сказаного Ганною Іванівною я могла пересвідчитися, побувавши минулого понеділка у Луговому. На подвір’ї одного обійстя побачила два холодильники, на іншому валялася пральна машина «Рига» і холодильник невідомої марки. Навіть  у металобрухт їх не здали. За копійки, мабуть, не хотіли морочитися.

А все ж таки не всі викидають старі побутові речі. Приміром, у Синявці Володимир Самусенко має золоті руки, ремонтував усе підряд – праски, радіоприймачі, пральні машини. Але тепер Володимир Григорович вже не займається цим: має підірване здоров’я, інсульт переніс.

– Уже й інструменти роздав молодшим, хто в техніці розбирається. Сучасна техніка складна – мені непросто її опанувати, – каже майстер.

У Стольному своїх майстрів нема, хоча село й велике. Викликають спеціалістів із Мени, Чернігова.
Куковичанам і осьмаківцям у цьому плані краще. Та й киселівці мають можливість відремонтувати нескладну побутову техніку вдома. Анатолій Бурець із Кукович, Іван Чуб з Осьмаків і Анатолій Попелюх із Киселівки свого часу працювали у районному телеательє. І тепер продовжують ремонтувати односельцям не тільки телевізори, а й холодильники, магнітофони, праски. Щоправда, ремонт побутової техніки для них – заняття чисто для душі.

На жаль, у Величківці, Дягові, Ушні та усіх малих селах таких майстрів нема. Тому власники зіпсованої побутової техніки везуть її до Чернігова, а то й до Києва, якщо мають транспорт. Інші просять зробити це своїх дітей чи родичів.

А дехто чинить так, як Ганна Бабич із Киселівки: нащо спустошувати гаманець на ремонт, краще купити нове, сучасне, красиве і з гарантійним строком користування.