Проте кількість слухачів районного радіомовлення зменшується. Буває, абоненти відмовляються від цієї послуги. А іноді їх просто відключають.

– На 1 січня 1998 року у районі було 14 тисяч радіоточок, а 1 жовтня цього року – 8 тисяч 792, – розповідає заступник начальника центру з питань технічної експлуатації центру електрозв’язку №3 Станіслав Солохненко. – У Феськівці кілька років тому РЕМ проводив замі­ну електромережі. Радіо-дріт не поновили

За словами директора району електричних мереж Сергія Аношка, його служба не має відношення до радіомережі і не зобов’язана її ремонтувати чи прокладати за свої кошти.

– Та і нас закон не зобов’язує робити це, – продовжує Станіслав Віталійович. –  Також РЕМівці нещодавно реконструювали електромережу у Макошине. Там була демонтована невелика частина. Тож ми її відремонтуємо, спробуємо зробити це до кінця року. Відновимо лінію і у Бірківці. Обладнання, яке ми використовуємо для передачі радіосигналу, старе, часто виходить із ладу. А купити нове – проблема. Не користується попитом. Щоб знайти необхідну деталь, доводиться обшукати мало не всю Україну. Деякі запчастини ремонтуємо власними силами.

Галузь дротяного радіо­мовлення збиткова у нашому районі й у країні загалом. У нас за користування радіо абоненти платять 1,80 гривні на місяць. Це дуже низький тариф. Проте під­німати його немає резону, бо тоді від цієї послуги просто почнуть від­мовлятися.

Хоча у Києві дротяне радіо окупається. Бо для радіофікації багатоквартирного будинку потрібно протягнути невелику лінію. До неї можна приєднати багато радіоточок. А у нас кабель тягнеться від села до села. До речі, кілограм дроту коштує п’ять гривень. До того ж, ми платимо РЕМу за користування їхніми електро­опорами.

У Харкові, наприклад, пробують пускати по радіодротах Інтернет. Але у нас навряд чи можливе впровадження цієї практики. Хоча б через те, що лінії не відповідають технічним нормам, і якість Інтернет не задовольнятиме потреб користувачів.

У Вінниці взагалі немає такого радіо. Там у райцентрах встановлені малопотужні передавачі радіохвиль. Радіо­передачі абоненти слухають нічого не сплачуючи. Це можливо, наприклад, при державному фінансуванні.

За словами директора районного радіомовлення Валентини Фещенко, зараз дротяне радіо слухають в основному жителі села. Часто телевізора у них немає, або показує він погано. Інколи людям просто ніколи сидіти перед голубим екраном. А радіо постійно увімкнене, можна поратися по господарству і слухати районні, обласні та столичні новини. На сьогодні дротяне радіо – дороге задоволення для району. Але ще не розроблено реальної програми переходу на сучасні технології радіо­зв’язку.

Районне радіомовлення з’являється в ефірі п’ять разів на тиждень на 14 хвилин.