Підвальчик редактора

Автор: Олександр НАЗАРЕНКО.

Газ уже давно перетворився з простого вуглеводню на політичний, економічний, фінансовий, а тепер ще й на смертельний фактор. За останніми даними, під бетонними плитами дніпропетровської багатоповерхівки, зруйнованої вибухом газу, загинула 21 особа, серед яких семеро дітей. У вівторок в Україні було оголошено загальнонаціональну жалобу.

У перших після трагедії коментарях провину традиційно звалили на зношене газове обладнання. Чому традиційно? А у нашій країні, що б не сталося, чиновники одразу заводять добре вивчену арію з опери «Все зносилось, а грошей нема». Так і в Дніпропетровську. Це вже потім виявилося, що аварійна служба, нічого не зробивши, поїхала від ще цілого будинку, що сам начальник газівників підкручував якісь вентилі. І вже прокуратура насуплює брови і бубонить у телекамери: «Розслідуємо! Знайдемо! Покараємо!» Хоча всі знають, як розслідуються в нашій країні справи, в котрих фігурують не прості смертні, а «слуги народу».

Та повернімося до грошей. Нині газ і капітал, як сказав би відомий пролетарський поет, «близнецы-братья». Як учепиться новоспечений капіталіст чи політик у газову трубу, відірвати його можна тільки частинами. А скільки великих і маленьких посередників до неї присмокталося! А скільки олігархів «роздулося» на газі! А які шалені кошти в цій галузі крутяться!

Думаєте, чому наші політики перед кожними виборами аж біліють від натуги, обіцяючи навести порядок у газовій сфері і дати народу справедливу ціну на стратегічне паливо? А коли приходять до влади – нічого не міняється, тільки ціни ростуть. Та хто ж ріже курку, що несе золоті яйця? І до чого тут справедливість і закон?

Намалював «Газпром» під вибори Україні борг у півтора мільярда зелених (мовляв, «не за тех, товарищи хохлы, проголосовали») – наші сказали, що борг не державний, а якихось таємничих «господарюючих суб’єктів». Тільки розплачуватиметься за нього чомусь держава, а не загадкові суб’єкти. Нашими з вами бюджетними грошима. А це означає, що заплатимо знову ми, а хтось ці півтора мільярда собі в актив зарахує, щоб наступного року гордо з’явитися у списку найбагатших людей планети у якомусь там «Форбсі».

До чого веду? Гадаю, не так уже й важко знайти кошти, аби не було в Україні дніпропетровських трагедій, аби не рахували ми загиблих дітей і не дивились у теленовинах картинки, схожі на наслідки бомбардувань, аби не вивішувалися національні прапори з чорними стрічками... Та тільки хто ж їх схоче шукати?