Право на щастя

Майже рік у нашому районі існують сім прийомних родин – сімей, які взяли на тимчасове утримання і виховання дитину (сироту або позбавлену батьківського піклування). За цей час соціальні працівники районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді мали змогу на практиці переконатися у перевагах сімейної форми виховання.

Соціальний працівник РЦСССДМ Наталія Карпенко розповіла «Нашому слову», що поведінка дітей за рік перебування у родинному колі разюче змінилася. Усі сім’ї доброзичливо реагують на візити соціальних працівників, незважаючи на те, що інколи останні відвідують їх без попередження. Прийомні батьки часто телефонують і приходять до центру  не тільки за порадами, але й щоб поділитися своїми досягненнями у вихованні дитини.

Як і в кожну родину, у прийомні сім’ї малюки принесли радість і турботи. Зрозуміло, що такі діти до певної міри мають деформований соціальний особистий досвід, деформацію родинних зв’язків. Потерпаючи від дефіциту уваги, любові та ласки від самого свого народження, можуть колихатися (заколисувати себе), смоктати пальці. Такі діти можуть проявляти істеричність, агресивність, шантаж, маніпулювати дорослими, ніби випробовуючи глибину їх любові та відданості. Але, в основному, діти сприймають прийомну родину як рідну і органічно вливаються в неї.

Вищезгадані психологічні проблеми вирішуються спільною працею соціальних працівників, спеціалістів і прийомних батьків.  І хочеться відмітити, що до цього часу жодна родина не пошкодувала щодо свого рішення виховувати прийомну дитину. Радість від дитячих успіхів і щира дитяча любов – ні з чим не зрівнянні почуття. Про це нам кажуть самі прийомні батьки,  про це ж свідчить той захват, з яким вони розповідають про свою дитину.