ПОКЛИКАННЯ

На знімку: пісні у виконанні Валентини Крутої йдуть від серця.
Фото автора.

Аж не віриться, що ця симпатична і тендітна жінка стільки всього і одразу вміє: співати, танцювати, вишивати, шити, плести, плекати квіти, бути неперевершеною куховаркою і незамінною організаторкою ледь не всіх масових свят у Дягові. Це все вона – Валентина Крута, яку Бог так щедро наділив талантом любити людей і життя.

Рукодільниця

Буваючи на святах і урочистостях, які проводяться у Дягові, завжди з приємністю для себе відзначаю, що жоден захід не обходиться без виставки виробів народних умільців. А їх у цьому селі стільки, що й не полічити – і художники, і різьбярі, і вишивальниці, і в’язальниці... Найбільше рукотворного дива представляє Валентина Крута. Від її вишивок очей не можна відвести. А плетиво!

Перед Великоднем вона зібрала усіх кращих вишивальниць села і влаштувала для них святкові посиденьки. Жінки розповідали про мистецтво вишивки, а їх уважно слухали діти. Валентина для кожної з рукодільниць тепле слово знайшла, а щоб зустріч ця надовго запам’яталася, то ще й пісню у власному виконанні подарувала.

Співачка

А співає вона справді гарно – заслухаєшся. Бо професіонал у цім ділі. Після закінчення Ні-жинського училища культури приїхала за направленням у Дягову. Долю свою тут швидко знайшла – такого ж співучого, як сама, Сашка.

Тривалий час Круті разом у сільському Будинку культури працювали – вона директором, а він художнім керівником. Тоді Дягова гриміла концертами на весь район. А солістки, кращої за Валентину, годі було й шукати.

Крутих кликали на районну сцену, на весілля і ювілеї. Бо ті пісні, які співала Валя, йшли від душі, без фальші. Вона і інших вчила співати – школярів, дорослих. Створили не один вокальний ансамбль, для яких сама підбирала репертуар. Здавалось, що ця круговерть у культурі ніколи не полишить Валентину, бо без пісні не буде і її.

Повернення

Доля розпорядилася так, що Круті полишили роботу у Будинку культури. Валентина вирішила спробувати себе у приватному підприємництві. Але недовго там протрималась – не її стихія.

Вакансія культпрацівника у селі була вже зайнята і Валентина пішла працювати прибиральницею у школу. Організувала гурток юних в’язальниць, створила ансамбль сучасного танцю... А коли вчителька місцевої школи Валентина Мельниченко вирішила відкрити у селі музей вишивки, радо кинулася їй допомагати. Сьогодні він є гордістю Дягови, та й не тільки її. Навряд чи є подібний в області. А скільки власних вишивок і виробів плетіння передала Крута музею!

Зараз Валентина знову працює директором сільського Будинку культури. Повернулася, як кажуть, на круги своя. Вечори відпочинку, концерти, «вогники» – все вдається директору. Вишукує або сама створює сценарії, підбирає репертуар. Не нахваляться її роботою і сільський голова, і директор школи, і односельці.

Раїса МИХАЙЛЕНКО.