ТИЖДЕНЬ

Автор: Сергій ЛАВСЬКИЙ.
Минулого тижня трапилася нагода побачитися зі старим знайомим. Посиділи. Поговорили про життя. Під час розмови він мені і каже: «А що це ти суржиком балакаєш? Несолідно». 

І дійсно, колись, потрапивши після школи до великого міста, довелося пристосовуватися до нового життя. Одним із пунктів пристосування був перехід на мову більшості. Але, на щастя, студентські роки пройшли не дарма. І тепер я міг пояснити своєму знайомому, що «суржик», яким я розмовляю, є повноправною мовою – мовою моїх предків.   Вони не зазнавали впливу великих міст, офіційна мова яких постійно змінюється під впливом моди чи то політики.  Точніше, не зазнавали до цього часу.  В останні роки цивілізація «добралася» до них. Телебачення, преса внесли свої корективи. Люди, зокрема, молодь соромляться своєї мови. Адже на ній не говорять модні «рєбята», яких показують по телевізору.

Напевно, скоро «древню» мову використовуватимуть тільки знахарі і деякі релігії, які знають, що вона має чудотворну силу. І я це знаю, адже коли говорю рідною мовою, то відчуваю, як організм наповнюється життєдайною енергією.

Найближчим часом на менському інтернет-форумі буде відкрита тема, присвячена мові і традиціям нашого краю. Для людей, які мають необхідність говорити «суржиком» і які не хочуть, щоб він зник з лиця землі.

Цього тижня у пологовому відділенні центральної райлікарні народилося двоє дівчаток і двоє хлопчиків.