про найголовніше

Автор: Раїса МИХАЙЛЕНКО.
Яка доля очікує сільський медичний заклад?

На сторожі здоров’я населення Менщини стоять центральна районна лікарня, дві сільські районні – у Березні та Макошине, які функціонують на засадах дільничних, а також п’ять лікарських амбулаторій і 27 фельдшерсько-акушерських пунктів. Закриття наразі загрожує лікарській амбулаторії у Волосківцях.

З початку свого існування всі ФАПи підпорядковані сільським радам. У 2002 році місцевому самоврядуванню передані й сільські лікарні.

 За законом, як зазначає головний лікар району Петро Хомрач, голови територіальних громад повинні всі свої дії, в тому числі прийняття на роботу та звільнення медперсоналу, фінансове забезпечення, погоджувати з головним лікарем району. Майже всі сільські голови так і працюють. Окрім сільського голови Волосківців Олександра Любенка. За словами головного лікаря, він у населеному пункті встановив свої правила. В амбулаторії нема санітарного автомобіля, бо свого часу Олександр Іванович не взяв його на баланс сільської ради. Водія і завгоспа він звільнив з роботи, через що не один рік тривають судові тяганини. Сільський голова знімає кошти, які затверджуються рішенням сесії районної ради на охорону здоров’я, і витрачає їх на інші потреби. Як наслідок, в амбулаторії, за словами Петра Хомрача, недостатньо ліків, перев’язувального матеріалу. Всі невідкладні виклики обслуговуються «швидкою допомогою» центральної райлікарні.

 – З Олександром Любенком не можна позитивно вирішити жодного питання, що стосується медичної галузі, – зазначає Петро Петрович. – Кажуть, що добра слава лине далеко, а погана ще далі. Випускники медичних навчальних закладів, почувши про ситуацію у Волосків-цях, навідріз відмовляються їхати працювати в це село. Неодноразово я піднімав питання про перенесення лікарської амбулаторії до іншого населеного пункту. Пора ставити крапку у цій ситуації.

 Олександр Любенко має свою точку зору.

– Санітарну машину сільська рада свого часу списала, – пояснює він. – А раз нема авто, то навіщо потрібен водій? Я його звільнив. І завідувач господарства, як окрема штатна одиниця, у лікарні не потрібен. Тому його теж звільнено, а обов’язки завгоспа успішно виконує санітарка Ніна Монойло, за сумісництвом.

За словами Олександра Івановича, коли у 2002 році запропонували взяти лікувальний заклад на баланс сільської ради, він категорично відмовився.

– Не стало у лікарні елементарного, – каже Олександр Любенко, – десь усе поділося. Тому я і не захотів розграбований заклад брати під свою опіку. Нині в амбулаторії працює 12 чоловік, головного лікаря нема. Я вважаю, що цього  штату для амбулаторії забагато. У Степанівці, яка теж належить до нашої сільської ради, працює один медик і відмінно справляється зі своїми обов’язками. Я чув, що якась сільська рада візьме на свій баланс нашу амбулаторію. Кажуть, що Дягова згодна. Не вірю, бо знаю, що сільська рада на це не піде, а у місцевого фермера Олексія Бутенка і без того турбот по саму зав’язку.