СТОРІНКИ ІСТОРІЇ

Наталія МАРЧЕНКО.

Моя газетярська робота розпочалася у 1977 році. До журналістської сім’ї запросив редактор «Колгоспної правди» Микола Северінов, який очолював редакцію з 1962 по 1981 рік. Здібний журналіст і вмілий організатор, він зібрав навколо себе талановитих газетярів: відповідального секретаря Надію Підлипську, Миколу Нестеренка, Михайла Воронецького, Михайла Кушніренка, Віру Костюченко, Олексія Гриценка, Раїсу Смецьку, Раїсу Михайленко, Володимира Чепурного, Івана Шульгу.

Про комп’ютери ми в той час і не мріяли. Газета набиралася на лінотипі, версталася вручну. Друкувалася у нашій районній друкарні. Було іноді й так, що газету закінчували друкувати вранці, а вже по обіді її читали передплатники.

Тираж був не такий, як нині. Але серед інших райгазет ми завжди тримали першість: і за змістом публікацій, і за тиражем, і за оформленням, і за якістю друку.

А у 1975 році газета стала учасницею ВДНГ у Москві (за кращу постановку масової роботи) і її працівники були відзначені нагородами.

Хочу згадати теплим словом тих, хто працював у газеті разом зі мною протягом більш як чверть століття. Багатьох уже нема на цьому світі: Мотрони Охріменко, Віри Шеші, Івана Кильдія, Тетяни Шимко. Коректорами деякий час працювали Світлана Домащенко, Тамара Балута, Марія Сологуб, Галина Солтан.

Багато років возив журналістів по району водій Микола Кудінов. А чистоту в редакції підтримувала Надія Василенко.

Протягом дев’яти років очолював редакційний колектив Михайло Воронецький – колишній сількор, учитель за освітою, талановитий журналіст, порядна і чуйна людина. Світла йому пам’ять.

«Колгоспна правда» пишалася своїми сількорами, юнкорами, які згодом стали професійними журналістами. Серед них – Олена Кияшко, Наталія Гончар, Леонід Ісаченко, Людмила Чуваленко. Газета була справжньою школою гарту художнього слова початківців. Із юнкорівських і сількорівських лав прийшли в редакцію Раїса Михайленко, Валерій Магула, Валентина Фещенко, Іван Шульга, Любов Пєшкова. Деякий час трудилися у нас і Уляна Месевра та Олександр Шуршавий.

Працювала зі мною в газеті і Валентина Мастєрова. Її цікаві книжки уже знайомі читачам. Багато сил віддали роботі над випуском газети поліграфісти: Ніна Тищенко, Галина Черненко, Марія Однорал, Валентина Медовнік, Анатолій Бабич, Тетяна Бабич, Микола Дзюба.

Десять років очолював «Наше слово» новатор газетної справи Сергій Народенко. У ті роки ми й почали освоювати комп’ютерний набір. Нелегко було всім, а особливо оператору Таїсії Колоток. Все ж ми це подолали.

Деякий час після від’їзду Сергія Народенка до Чернігова газету редагувала Ольга Макуха. Молода, енергійна, вона прийшла в колектив зі шкільної парти, закінчила заочно університет, стала професійним журналістом. Нині теж працює в Чернігові.

Зараз в редакції в основному молодий колектив. І редактор теж. Олександр Назаренко приїхав до нас із Семенівки, де працював відповідальним секретарем місцевої районки. Надзвичайно чуйна людина, спеціаліст своєї справи, вимогливий керівник. Нехай же за його керівництва «Наше слово» стане ще кращим.

А у день ювілею хочеться привітати журналістів і подякувати всім читачам районки за їх незмінну прихильність до газети. За те, що завжди вірили нам і вірять нині, пробачають невдачі і помилки. За те, що саме в редакції шукають підтримки, що їхні листи і дзвінки сповнені довіри. Саме ця віра і додає сил журналістам.

Ювілей газети – наше спільне свято. І тих, хто писав, і тих, про кого писали. Тож зі святом! Хай завжди буде «Наше слово» і нехай довго живуть журналісти і читачі!