світлі спомини

Автор: Михайло КУШНІРЕНКО, працівник редакції початку 70-х років.
На знімку:автор спогадів (четвертий зліва у другому ряду) серед учасників обласного семінару журналістів райгазет, який проводився у 1971 році на базі «Колгоспної правди».
Фото з домашнього архіву автора.

У кожного часу свої риси і прикмети. Якби 75 років тому хто-небудь сказав мені, молодому журналістові ра-йонки, що газету можна випускати без пар-тійної опіки, а громіздкі лінотипи і друкарські машини незабаром замінить невідана до того техніка, я б від душі розсміявся.

 Сьогодні комп’ютерний набір і верстка стали звичним явищем у газетній практиці, а обов’язкові колись для виконання ідеологічні приписи і кліше лишились тільки у згадках.

 Та все ж мені хочеться сказати добре слово про своїх колег – працівників редакції «Колгоспної правди» (так називалась тоді газета), які віддавали весь запал душі і натхнення дорученій справі, намагались творити газету не сухою і казенною, а потрібною і цікавою читачеві.

 До цього часу зберігаю почуття вдячності колишньому редактору газети Миколі Северінову і завідувачу відділу листів та масової роботи Андрію Валую. І Микола Олександрович, і Андрій Тимофійович – учасники Великої Вітчизняної війни, обох вирізняло уміння співпереживати, піклуватись про інших.

 Багатий життєвий і журналістський досвід був за плечима нашого відповідального секретаря Надії Підлипської.
У сільгоспвідділі напружено, з повною віддачею працювали Микола Панченко і Микола Нестеренко, а відділ партійного життя очолював Михайло Воронецький. Всі троє вчились у наших старших товаришів по перу, а Михайло Воронецький згодом і сам став редактором.

 Фотокореспондентом була Віра Костюченко. Слід віддати їй належне – Віра постійно вдосконалювала свою професійну майстерність і за якістю її знімки не поступались світлинам, що друкувались у обласних та київських газетах.

 Крім штатних працівників, редакція мала ще й потужний авторський актив. Постійними і на-дійними дописувачами до «Колгоспної правди», нашими добровільними помічниками у творенні газети були Володимир Покотило, Дмитро Калібаба і Галина Сироткіна з Мени, Таїсія Трохимчук з Феськівки, Петро Губа і Микола Мартиненко з Максаків, Любов Чуваленко з Макошине, Петро Чорноштан з Климентинівки, Микола Хрущ з Пам’ять Леніна, Іван Мефоденко з Осьмаків...

 При редакції функціонувало районне літературне об’єднання, виходила літературна сторінка «Деснянські мотиви». Приємно відзначити, що саме з перших добірок поезії, вміщених у нашій газеті, починали свій творчих шлях майбутні письменники, наші земляки Валерій Трохліб, Микола Ткач, Валерій Дяченко, чиї імена нині добре відомі широкому читацькому загалу.

 Багато що змінилось за цей час. І ставлення до працівників ЗМІ, яких тепер називають «четвертою владою», – теж. Та як би не називали нас, газетярів: «літописцями епохи» чи «підручними партії», «лицарями пера» чи «глашатаями перебудови», незмінною для кожного з нас залишається головна вимога нашої професії – нести читачам правдиве слово, чесну і об’єктивну інформацію.