СЛОВО РЕДАКТОРА

Олександр НАЗАРЕНКО.
На знімку: через терни - до зірок. Напередодні нашого стажування у Сумах пройшов буревій. До редакції довлося добиратися по повалених деревах.
Фото з архіву "Нашого слова".

«Наше слово» поза межами району часто називають унікальною газетою. За якість журналістських матеріалів, за професіоналізм і, найголовніше, за тираж. Насправді, в Україні більше нема видання районного рівня з майже десятитисячним накладом. Але на компліменти ми завжди відповідаємо: «Не знаємо як газета, а от читач у нас справді унікальний». Попри доволі жорстку критику газети, наші передплатники, мабуть, найвірніші в Україні. Бо «Наше слово» – це не просто газета, це частина історії рідної землі, частина історії кожної родини і кожного з тих, хто жив, живе і буде жити на Менщині.

Минуле

Для газети 75 років – вік більш ніж солідний. За цей час змінилося все – люди, ідеології, країна, герої… Змінилися технології: перші номери газети виходили на «допотопних» верстатах, а нині без сучасних комп’ютерів газетне виробництво не можливе. Мінялася назва – від «Колгоспної праці» до «Нашого слова». Незмінним упродовж усіх десятиліть залишався головний принцип: писати про людей і для людей, які живуть на цій землі.

Мабуть, саме це і стало головною передумовою нашого довголіття. Саме це є провідником «Нашого слова» у майбутнє.

Ми не даремно обрали слоганом видання слова «найближча газета». Проникливо підтверджує це директор центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Вікторія Неруш: «Газета – ніби постійний свідок і дзеркало мого цікавого дитинства та юності. То участь у спортивних змаганнях, то перемога на виставці квітів і плодів, а тут ми з мамою на конкурсі «Доньки – матері», а ось, диви, уже й з свекрухою на святі «Чия невістка краща?» Найперша вирізка «Прощавай, садок дитячий» – з червневого номеру газети за 1980 рік, я, випускниця дитсадка, на знімку – перша зліва.

Через півроку газета опубліковувала інформацію про сумну, скорботну подію – смерть мого дідуся, відомої та поважної в районі людини. На жаль, я його пам’ятаю мало, але відклалося в пам’яті, як він стомлений приходив з роботи, садив обох внучок на коліна та навчав розумному, доброму, вічному. Перечитуючи згадки та співчуття дідових товаришів, що зберегли пожовклі сторінки «Колгоспної правди», я пізнаю дідуся краще, а дітям можу передати не свою власну думку про предків, а документальні підтвердження їх значимості.

До сьогодні в нашій родині збереглася традиція збирати газетні вирізки, що відслідковують історію нашої сім’ї, які, сподіваюсь, будуть переглядатися та перечитуватися нащадками».

Сучасність

«Наше слово» намагається крокувати в ногу з часом, хоча для районного видання це не просто. Нині багато нарікань на засилля реклами в газеті. Хоча сама по собі реклама теж є корисною інформацією, яка допомагає читачам орієнтуватися серед товарів і послуг. Однак традиційно склалося так, що цей вид інформації викликає роздратування.

На жаль, без нього нам не обійтись. «Наше слово» заробляє само на себе, не маючи жодної фінансової підтримки ззовні. А випуск газети нині – це дуже дороге задоволення. Достатньо сказати, що теперішньої передплатної ціни на півріччя вистачає, щоб випускати газету максимум місяць. Аби «Наше слово» виходило і решту п’ять місяців, редакція має заробити на це гроші. Ось тут і допомагають нам рекламодавці.

Тим не менше, ми намагаємося знаходити можливості, аби давати нашим читачам більше цікавої і корисної для них інформації. Сьогоднішній номер з додатком – тому підтвердження. Сподіваємося, що у нас вистачить сил і можливостей випускати «Наше слово» у такому обсязі постійно.

«Наше слово» намагається перейти на абсолютно новий рівень. Саме для цього працівники редакції дуже активно навчаються. Цьогоріч, наприклад, ми побували в найуспішніших виданнях по всій Україні – у Полтаві, Сумах, Чернівцях, Вінниці, Кременчуці, Мелітополі. І мета була одна – навчитися робити «Наше слово» таким, яким хочуть бачити його читачі.

«Наше слово» – одна з перших районних газет, яка створила свій сайт в Інтернеті. Бо за ним – майбутнє. Бо багато наших земляків, яких доля розкидала по всьому світу, хочуть читати «Наше слово», де б вони не знаходилися. І тепер у них така можливість є. Тільки за останні місяці нас читали в Росії, Ізраїлі, США, Англії, Канаді, Німеччині, Грузії, Білорусі, Норвегії, Фінляндії, Польщі, Болгарії, Франції, Румунії…

Майбутнє

Комунальні видання, як «Наше слово», нині стоять на порозі роздержавлення. Майже 16 років нас лякають тим, що після цього районні видання не виживуть. Однак нашословці впевнені у майбутньому газети за будь-яких умов. Чому? Відповідь у заголовку. Бо у нас унікальні читачі. Й допоки вони з нами, боятися «Нашому слову» нема чого.

Тож, з ювілеєм, дорогі наші передплатники! Це свято – ваше, у першу чергу. І хай «Наше слово» завжди залишається для вас найближчою газетою.