ЗАХОПЛЕННЯ

У цьому впевнений Олександр Савченок з Волосківець

За 40 років він не зрадив своїй улюбленій справі – розведенню голубів. Було, що захоплювався папугами, акваріумними рибками, однак це тривало не довго. А от голуби – то, мабуть, на все життя.

Голуби дитинства

Сашко ріс тихим і сором’язливим хлопчиком. Не любив він з однолітками гасати вулицями села, шукаючи на свою голову пригод. Здебільшого сидів вдома, допомагав батькам чим міг.
Наприкінці 50-х років надійшла вказівка, аби в приватних господарствах зайнялися розведенням голубів, щоб їх послідом удобрювати колгоспні поля.

– Тепер дивно і смішно про те згадувати, – посміхається Олександр Анатолійович, – а було ж таке. Мій батько десь дістав голубів, на деревах стільки хатинок для них набудував! А я парочку собі випросив. Жили голуб з голубкою у хаті, на печі, разом з котами.

Мабуть, з того і почалося Сашкове захоплення цими мирними, красивими і невибагливими птахами. Годинами спостерігав, як голуби воркують, чистять пір’я, їдять, купаються у воді.

– Ох і діставалося мені від матері, – каже Олександр Анатолійович, – адже, окрім краси і задоволення, були від голубів і бруд та сміття в хаті.

Горе побороли разом

Минули роки. Олександр Савченок обзавівся сім’єю. Працював шофером у місцевому колгоспі, а зараз доглядає за кіньми.

– Змінилося життя, я й сам уже не той, що в молодості, постарів, онучатами обзавівся. Але голубам не зрадив. Люблю їх, як і любив, і кожну втрату птаства дуже боляче переживаю.

Зараз всі 35 пар голубів у Савченків живуть у вольєрі – критому, просторому і дуже зручному. На волю господар їх не випускає – остерігається хижаків. А то ще була біда. Проникла якось куниця у вольєр і за ніч 20 пар голубів знищила. У Олександра Анатолійовича ледь серце не спинилося – так журився.

– А тоді, ніби через циганську пошту, усім голубівникам-любителям стало відоме моє горе, – каже Олександр Анатолі-йович. – Приїхали до мене Михайло Бондаренко з Локнистого, Віктор Аронов з Чапаєвки, Володимир Халепа з Березни і подарували своїх голубів, ніби ото стражденному на погоріле. Мав я ще одного доброго друга по духу Никифора Мельника з Осьмаків. Колишній льотчик, педагог він мав незвичних порід голубів і курей. Скажіть, ви коли-небудь бачили блакитного кольору курей? А я бачив, у Мельника. У травні минулого року він помер. Перед смертю, ніби відчуваючи, роздарував своє голуб’яче і куряче багатство – кому що. Мені перепало і те, і друге. Але з курми я не хотів возитися, то передав їх у Локнисте.

Птах невибагливий, але…

Голуби – невибагливі, однак догляд люблять. Харчуються вони пшеницею, вівсом і викою. З годівниць їсти не хочуть, а із землі – дружно визбирують зернятка. Води п’ють багато і люблять у ній купатися – на дощ і на спеку.

– Тепер хвороб розвелося як серед людей, так і серед птаства, – журиться Олександр Савченок, – хворіють голуби. Чи у повітрі яка зараза, чи у кормах – не знаю того. Скільки грошей я трачу на антибіотики! А води простої давно не ставлю для них, тільки з марганцівкою. Ще вони дуже сіль-лизунець люблять. Язичками так і припадають.

…Тихо воркочуть голуби-красені. На моє вторгнення до вольєру не зреагували вороже, а тільки зацікавлено роздивлялися: «А ти хто така?» Правда, самець-павич миттєво перелетів до своєї обраниці і сів поряд з нею. Самка саме висиджувала малят.

Хто в бар, а Сашко на базар

Олександр Савченок не тільки з голубами няньчиться. Його двір не обминають ні синички, ні шпаки. Принаджує їх кормом.

– А от лелеки на дворищі моєї матері живуть, сюди не хочуть чомусь. Я їм і гніздо був зробив – ні і квит, – каже господар. – Ще сад я такий посадив, у якому 18 сортів яблунь і сім – груш плодоносять, пасіку маю. Саме голуби мене звели і познайомили з людьми, у яких таке ж захоплення. Приїздять до мене директори, судді, голови господарств, начальники з Чернігова, Новгорода-Сіверського, Щорса, Коропа. Навіть з начальником охорони Леоніда Кучми дружу, той кілька разів бував у мене, голубів я йому дарував.

Олександр Анатолійович каже, що жодного голуба не продав, зате сам купував і купує їх багато. По сотні гривень за одного птаха віддає. І не шкодує.

– Я жодної виставки голубів не пропустив, ледь не щомісяця на пташині базари в Київ їжджу, – розповідає. – І ніколи ще з порожніми руками не повертався. Для такої краси нічого не шкода, а от тринькати гроші в барі не можу. Ну не вдався я, щоб просто так і будь з ким чаркуватися і вести пусті балачки.

Ще Олександр Савченок розказував, що у Чернігові знає такого любителя голубів, який заробляє на них гроші. Приносить до Палацу урочистих подій кілька пар і пропонує молодятам потримати їх у руках, потім відпустити і сфотографуватися на згадку. Гарно ж як – молоді, красиві і з голубами. Згоджуються наречені, платять по 25 гривень голуб’ятнику. А птахи, виконавши свою роль, покружляють-покружляють і – додому. За вихідні по 600 гривень їх хазяїн заробляє.

– Оце до мене в двір хто заходить щодо голубів – подивитися, купити чи ще щось – я безпомилково вгадую, що то за людина, добра чи лиха. Були й такі, що з пляшкою приїздили. Але я з такими взагалі не розмовляю. А добрим людям, які бажають у себе мати голубів-красенів, не шкодую нічого – ні порад, ні птахів. Нехай зцілюють їхні душі ці напрочуд славні і такі милі голуби.

Раїса МИХАЙЛЕНКО.

На знімку: голубів у родині Савченків люблять усі – і господар, і онуки.
Фото автора.