НА СВОЄМУ МІСЦІ

Раїса МИХАЙЛЕНКО.
На знімку: у Миколи Васильовича завжди знайдуться для хворого і ліки, і тепле слово.
Фото автора.

Микола Чертополох у медичній сфері нашого району працює близько семи років. Починав у Осьмаків-ському фельдшерсько-акушерському пункті, а нині є головним лікарем Бір-ківської лікарської амбулаторії.

 Хворіти ніколи

Лікарська амбулаторія обслуговує не лише бірківчан, а й жителів Осьмаків, Дубрівки, Ушні, Блистови і Дереповчиного хутора – усьо-го понад три тисячі чоловік. З них 416 – діти до 18 років.

Микола Васильович, як кажуть, завжди на посту. На екстренні випадки є «швидка допомога», а на чергових ви-їздах виручає велосипед.
– Я задоволений, як працюють мої колеги в Ушні, Блистові та Осьмаках, – каже головний лікар. – Щовівторка до нас приїжджають педіатр і терапевт з центральної райлікарні, ведуть прийом хворих і проводять профілактичну роботу.

У селі хворіти ніколи. Микола Васильович занепокоєний, що через обробіток городів, сінозаготівлю, домашнє господарство люди забувають про своє здоров’я.

– Сидять до остан- нього, – зітхає лікар, – а тоді доводиться ледь не з пазурів смерті рятувати.

 Проблемні сім’ї    
        
Зараз бірківські медики опікуються 11 дітьми, яким ще і року нема. Щеплення, профі-лактичні візити, консультації, виклики – це щоденні турботи лікаря, фельдшерів і патронажних медсестер.

– Чимало є у нас на обліку так званих асоціальних родин, тобто неблагополучних, – журиться лікар. – Там діти в школу не ходять, на столах порожньо. Одні батьки до чарки прикладаються, а інші соціальну допомогу, яку виділяє держава на новонароджених, витрачають на свій розсуд. Купують музичні центри, нові телевізори і холодильники... А у дитини тим часом нема найнеобхіднішого, вона не бачить вітамінів, соків, молочних сумішей.

Такі сім’ї дуже не люблять, коли до них заходить Микола Васильович і повчає, як треба піклуватися про дитину. Часто і собак відв’язують, двері замикають. Не один і не два рази лікар просив собі у помічники дільничного інспектора міліції.                                    
– Якщо йду до старенької людини, яка вже не має здоров’я і сили сама прийти до лікарні, то вона так радо зустрічає нас, медиків, не знає, де і посадити в своїй хаті. Дякує, що турбуємось про її здоров’я, ліки приносимо. У неблагополучних сі-м’ях, як бачите, зовсім по-інакшому, – розпо-відає Микола Васильович.

Він турбується про своїх людей. Якщо ще торік хворий мусив сам купувати бензин чи давати гроші на нього, аби сільська «швидка» від-везла його до райлікарні, то цього року пальне є. Одну з кімнат лікарської амбулаторії обладнали під аптеку і самі медики продають медикаменти.

Ще у Бірківці працює стоматолог. За сприяння центральної районної лікарні бірківчани отримали медичного обладнання на 62 тис. грн.
Амбулаторію систематично перевіряють, постійно контролюють її роботу. В останньому акті перевірки замість зауважень записали: «Дякуємо за роботу».

 У співпраці з владою 
                                                                         
Микола Васильович за характером людина щира і відкрита. Про це свідчить і наша редак-ційна пошта – вдячні пацієнти через газету не раз дякували йому за врятовані життя.   
           
Порозумівся головний лікар і з місцевою владою.

– Мені приємно співпрацювати з сільсь-кими головами Осьмаків і Бірківки, – каже він. – А керівники господарств цих сіл, коли б я до них не звернувся, ніколи і ні в чому не відмовили. Транспортні, будівельні проблеми вирішуються.

На зустріч Нового року Микола Чертополох їздив на свою батьківщину – у Понорницю, що на Коропщині. Переманювали його на роботу туди, якраз вакансія з’явилася.

– Не погодився, – каже, – бо тут у мене все  налагоджено, людей уже знаю, то чого ж кращого шукати?