ТИЖДЕНЬ

Надія ДЯТЕЛ.

Цього дня оживали й розмовляли між собою польові й лісові квіточки. Якщо уважно прислухатись, можна було почути, про що вони говорять. На Івана Купала кожне зілля, вода і навіть роса наповнювалися цілющими властивостями. Збирали рослини до схід сонця і обов’язково не голіруч – аби сили не втратили.

У народі побутували перекази, що дивовижна червона квітка папороті розцвітає саме в ніч на Івана Купала. До ранку вона відцвітає, а її небачене дивовижне насіння падає в землю і з нього виростають інші рослини. Хто побачить чарівну квітку, той віднайде щастя і багатство. Сьогодні кожен школяр знає, що папороть розмножується спорами, які утворюються на нижній частині листка, а отже  – ніколи не цвіте вогненними квітками...

Ми діти свого часу. Та іноді так хочеться дива. Ось і в ніч на Івана Купала переплітаються давні традиції з теперішніми. Дівчата плетуть красиві вінки, пускають їх на воду та загадують долю. На воді розігруються цілі дійства – з Нептуном та русалками. Хтось скаче через багаття. Всюдисуща торгівля пропонує все, що душа забажає, і більшість іде з водойми «накупалившись». А на завершення іще одне видовище – салют. Чи то ми, як колись наші прапращури, злих духів ганяли?

Цього купальського тижня у пологовому відділенні ЦРЛ народилося дев’ятеро гарненьких малят: троє дівчаток та шість хлопчиків.