НА СВОЄМУ МІСЦІ

Раїса МИХАЙЛЕНКО.
На знімку: бібліотекарі Наталія Деменко і Наталія Руденко першими дізнаються про новинки літератури і пропонують їх своїм читачам.
Фото автора.

Синявська бібліотека вісім років тому святкувала своє 100-річчя. І нині до неї йдуть не лише синявські читачі, а й приїздять з інших населених пунктів, бо в ній дуже багатий фонд енциклопедичної і юридичної літератури. Тут і студенти вузів пишуть курсові роботи, готуються до захисту дипломів.

У надійні руки

Свого часу бібліотекою завідувала Надія Мороз – легендарна жінка, артистка від Бога, відмінний спеціаліст своєї справи, мудра, справедлива і добра людина, справжня красуня. Слава про неї тоді линула за межі району.

Саме у Надії Степанівни вчилася азам бібліотекарства Наталія Руденко. Разом вони зробили бібліотеку кращою у районі.

Упевнившись, що справа в на-дійних руках, Надія Мороз зі спокійною душею пішла на заслужений відпочинок. А Наталія Руденко не довго сама господарювала. У 1977 році за направленням приїхала працювати у Синявську бібліотеку молода дівчина Наташа, з Березни родом.

Наташі між собою характерами ой як різняться. Але це зовсім не заважає їм працювати так, щоб і інші заздрили їх постійній злагодженості, творчості.

Нині офіційно бібліотекою завідує Наталія Руденко. Однак ні вона, ні Наталія Деменко не зважають на посади. Професійне кредо у них одне: працювати так, щоб не соромно було отримувати заробітну плату. А головне, щоб з односельців ніхто не міг навіть подумки їм дорікнути, що, мовляв, у тій бібліотеці тільки байдики б’ють.

З книгою до людей

Сільську бібліотеку відвідують і старі, і малі – усього близько тисячі читачів. Є й такі, що самі вже не здужають не те що в бібліотеку дійти, а й хату переступити.

Обидві Наташі беруть сумки з книгами і поспішають до стареньких. Допомагає їм у доставці літератури і со-ціальний працівник, який обслуговує ветеранів війни і праці.

А вибрати у бібліотеці є з чого – її фонд налічує близько 16 тисяч видань. Дуже багато довідкової літератури, що в нагоді стає і школярам, і студентам, і просто небайдужим людям.

Є в бібліотеці унікальні рукописні видання. Це історія сільської книгозбірні, починаючи з 1899 року. Вона продовжує і нині писатися. А ще привертає увагу історія кобзарства рідного краю. У великому альбомі зібрана багатюща інформація про кобзарів-лірників Менщини. Справжня тобі дисертація!
Надзвичайно багато періодики. Її стільки, що диву даєшся: за які кошти можна передплачувати газети і журнали? Виявляється, головним і надійним спонсором уже багато років виступає сільська рада. А ще – читачі. Колишній військовий Іван Вонарх  передплачує для бібліотеки і газети, і журнали. Іван Іванович є одним з найактивніших читачів книгозбірні.

Єдиною сім’єю

Зустрічі з ветеранами війни, розважальні вечори, засідання клубу «Візаві», поетичні спілкування з Олексієм Довгим, читацькі конференції і книжкові виставки, уроки мужності і благодійні візити до солдатських вдів – ось далеко не повний перелік просвітницьких заходів.

Дві Наташі нинішнього літа затіяли ремонт бібліотеки. Спланували все, коштами допомогли районна бібліотека і сільська рада. Розраховували лише на власні сили. Аж і помічники не забарилися, прийшла пенсіонерка і краща читачка бібліотеки Ольга Леп’явко, дочка Наталії Руденко Катя, яка приїхала з міста.

Багато хто з читачів дарує власні книги сільській книгозбірні. Серед них Микола Дрожжа, Таїса Кузнєцова, Павло Радченко...

Ще у бібліотеці є одна платна послуга – видача найбільш популярної сучасної літератури коштує 50 копійок.

– Спочатку ми не дуже вірили, що ця послуга приживеться, – каже Наталія Руденко. – Як це у бібліотеці книгу читати за гроші? Аж даремними були наші побоювання. Якщо на початку введення цієї послуги за рік ми заробляли 300 гривень, то нині уже 600.

Виручені гроші використовуються на придбання нової літератури.