У місцевій школі активно діє екологічний загін.
– Коли у 2004 році було оголошено Всеукраїнський конкурс школярів і учнівської молоді «Мій рідний край – моя земля», – розповідає учитель біології Слобідської школи Микола Саченко, – ми вирішили створити у нашому навчальному закладі екологічний загін з учнів-старшокласників. Допомогла у цій справі моя дружина, за фахом вчитель географії, Ольга Юріївна. І треба сказати, що стартували ми непогано. У цьому конкурсі на обласному етапі «До чистих джерел» наша школа посіла третє місце.
Від джерел
Слобідські школярі віднайшли замулене і засмічене джерело, де відпочивали і свої, і заїжджі. Діти почистили його, обгородили, прибрали сміття, облаштували підхід до джерела із цілющою водою.
Далі – більше. Подарували нове дихання двом закинутим джерелам біля так званої старої Десни – це у сторону Птичого хутора. За цю екологічну акцію юні слобідчани завоювали першість у обласному конкурсі 2005 року.
– Не без гордості скажу, – зазначає Микола Саченко, – що урочище Бурімка – одне з найкрасивіших місць Чернігівщини. Знаходиться воно неподалік кордону із Сосницьким районом. Там є все – луг, річка, сосни і залишки Нікольського монастиря, збудованого у XVII столітті за наказом відомого польського магната Адама Киселя. У 1786 році за указом цариці Катерини ІІ монастир був закритий. А шкода. При ньому діяла цегельня, продукція якої використовувалася виключно для будівництва церков та монастирів. Час стер із землі рештки Нікольського монастиря, однак у його ледь помітних руїнах всюдисущі дітлахи ще й дотепер знаходять монети того часу.
Члени екологічного загону вивчають і досліджують семикілометровий відрізок Десни, що протікає поблизу села, та річки Титівку, Склярову, Берествицю, озеро Бурімка, що живлять зачаровану Десну.
Співробітничають з Канівським заповідником
У Слобідці школярі нарахували 25 лелечих гнізд, виявили навіть поселення чорних лелек, які облюбували собі місце за Бурімкою. До речі, чорні бусли, як відомо, занесені до Червоної книги.
– Під час літньої практики ми проїхали велосипедами по селу, – розповідає керівник юних екологів, – порахували лелечі гнізда, подивилися, чи міцно вони тримаються.
Повідав Микола Миколайович і такі історії. Якось один лелека вдарив крилом в електричні дроти. І був би пропав, якби не знайшли його діти і не вилікували. Нічого, одужав і полетів разом із лелечою родиною у вирій. А то ще інший лелека якимось чином відбився від своїх, блукав лугами, то один добрий чоловік прихистив його на зиму. До весни птах жив – не тужив, а як своїх побачив – піднявся у небо.
Науковці Канівського заповідника, що на Черкащині, запропонували слобідським екологам провести дослідження популяції лелек. Роботу діти виконували протягом 2008 – 2009 років, а результати її відправили до заповідника.
Гриби, картопля, квіти
У школі давно започатковані тижні природничих наук. Які ж вони цікаві та пізнавальні! Матеріали кожного такого заходу належно оформлені, є до них фото, малюнки і навіть вірші, складені членами екологічного загону.
Діти вчаться розпізнавати їстівні та отруйні гриби, вивчають лікарські рослини, квіти, звірів. До Дня зустрічі птахів готують ціле свято.
Крім того, на шкільній навчально-дослідній ділянці школярі досліджують п’ять сортів картоплі. Висаджують і доглядають їх без застосування отрутохімікатів. І добрива в ґрунт вносять або сидеральні, або органічні.
Чи не з примусу працюють старшокласники у екологічному загоні? Ось що вони самі кажуть.
Ірина Нагорна:
– Та ви що? У нас так здорово! Навесні запросимо вас, самі переконаєтесь!
Сергій Свердел:
– У нас така вже традиція у школі є, що випускники в день останнього дзвоника їдуть на природу в те місце, де вони навели порядок, і варять юшку. До них приєднуються й інші учні. І теж готують. Влаштовуємо конкурс на кращу юшку. Клас!
Оксана Ющенко:
– Спілкування із живою природою та ще й у рідній стороні – що може бути кращим?!
До речі, дочка Миколи Миколайовича і Ольги Юріївни Саченків, Олеся, другокурсниця Київської аграрної академії. Хоче стати професійним біологом. Вона теж опікувалася у Слобідці «своїм» джерелом.
