Запитання тижня

ЧИ МОЖНА ПРОЖИТИ БЕЗ ЗАРПЛАТИ?

Відповідають:

Лідія Юріївна ОБЛОВАТНА – начальник відділу маркетингу та матеріально-технічного забезпечення ВАТ «Макошинський завод «Сільгоспмаш», голова профспілкового комітету підприємства:

– Працівники нашого заводу – безмежно терплячі люди. Судіть самі: зарплату нині отримують лише за листопад минулого року, і то невеликими сумами. Ну, ще до свята машинобудівників трохи отримають. Продаж нашої продукції – сезонний. Інколи покупці розраховуються по бартеру – борошном, пшеницею, тож «сільгоспмашівці» отримують зарплату цими продуктами. І згодні працювати без живих грошей, аби лиш підприємство вистояло, не було розтягнуте. А виживають люди за картоплю і домашню худобу...

Олег Васильович ПЕТРОВСЬКИЙ – тимчасово не працює, житель Мени:

– Раніше я думав, що не можна. Коли жив у великому місті і працював на успішному підприємстві. Нині наш завод за безцінь купили, а працівників поскорочували наполовину. Грошей, аби заснувати приватний бізнес, я не маю. Отож приїхав на батьківщину моєї матері, бо тут, у маленькому містечку, легше прожити.

Володимир Миколайович ШУЛЬЖЕНКО – будівельник райспоживспілки (тимчасово, за угодою):

– А як же без зарплати? На те вона й зароблена плата. Хоча ніяк з голови не йде фраза з відомого кінофільму: «Щоб ти жив на одну зарплату!» Тепер би нам так.

Марія Макарівна БІБИК – пенсіонерка з Чапаєвки:

– Можна, якщо не лінуватися. Хоча це і нелегко. Мені довелося працювати свого часу за «палички». Що це таке – бодай нікому не знати. Роками працюєш, а грошей не бачиш, хіба що клуночок потерті якої давали за трудодні. Щоб якось вижити, город засаджували, птицю розводили, корову тримали.

Володимир Олександрович РАДЧЕНКО – житель Киселівки:

– Я давно не маю роботи у своєму селі: задарма у місцевому сільгосппідприємстві працювати не захотів, а зароблені в ньому гроші довелося «вибивати» через суд. Віддали живими гривнями – купив телевізор. Сім’ю утримую тим, що заробляю у людей – влітку сіна пайки викошував косою. А зараз, хто що попросить, те й роблю. Могоричів не п’ю і не беру. Тільки грішми.

Наталія Іванівна КОЛЕСНИК – директор Макошинського Будинку культури:

– Можна. Лежень і п’яниця не проживе. А нормальна людина знайде вихід з безгрошів’я. Хіба ото з добра люди по дві-три корови тримають, гектари землі обробляють, на заробітки їдуть за кордон?

Віктор Романович БЛЕЦКО – менянин:

– На мою думку, це залежить від того, у якій місцевості живе людина. У нас можна протриматися, а от як воно городянам без зарплати, навіть не уявляю. Взагалі ж, борг по зарплаті – це пряме порушення прав людини.

Баба Варка, яка любить багато говорити і про все має свою думку:

– Аби не дідова фронтова пенсія, то й корова б не допомогла.

Офіційна думка

ДОВЕДЕНІ КОНКРЕТНІ ТЕРМІНИ ПОГАШЕННЯ ЗАБОРГОВАНОСТІ ПО ЗАРПЛАТІ

25 травня нинішнього року Президент України видав Указ №576 про невідкладні заходи щодо завершення погашення заборгованості по заробітній платі. Про те, як вирішується ця проблема на кожному конкретному підприємстві, яка загальна картина заборгованості по заробітній платі і які є перспективи, розповів „Нашому слову” заступник голови районної державної адміністрації з соціально-економічних питань Володимир Улянович ВАСИЛЕНКО:

- При райдержадміністрації створено тимчасову комісію з контролю за своєчасною сплатою податків, виплатою заробітної плати, пенсій, стипендій. Комісію очолює голова районної державної адміністрації П.Ф.Киценко. Раз на місяць комісія розглядає питання виплати заробітної плати по підприємствах району.

На всіх рівнях влади питанню погашення заборгованості по заробітній платі надається пріоритетне значення. Доводиться приймати кардинальні рішення, застосовувати покарання до нерадивих керівників, аж до звільнення з роботи. Приміром, нещодавно було звільнено директора ВАТ "Макошинський завод "Сільгоспмаш" І.М.Грицишина, за відсутність конкретних пропозицій по зменшенню заборгованості по зарплаті.

- Яка на сьогоднішній день загальна сума невиплаченої заробітної плати по району?

- Станом на 1 вересня 2004 року борг у цілому по району становить 472,7 тисячі гривень. До попереднього місяця його скорочено на 153,9 тисячі гривень. Порівняно з початком року скорочення заборгованості із заробітної плати склало майже сто тисяч гривень.

- Назвіть, будь-ласка, найбільших боржників.

- Це ВАТ "Макошинський завод "Сільгоспмаш" - 145,8 тис. грн., Менська виправна колонія №91 - 12,8 тис. грн. та дільниця "Киселівкаторф" - 14,3 тис. грн. У сільському господарстві - колишнє ксп "Світанок" - 116,1 тис. грн.

- Які перспективи щодо названих підприємств?

- Щодо Макошинського "Сільгоспмашу", то ситуація там дуже складна. Нині райдержадміністрація спільно з Фондом держмайна проводить системну роботу по пошуку серйозного інвестора. Без влиття інвестицій, направлених, у першу чергу, на оновлення технологічного обладнання, а також ліквідацію кредиторської заборгованості (близько 750 тис. грн.), підприємство самостійно з фінансової кризи вийти не зможе. Виправна колонія - специфічне підприємство. До попереднього місяця борг по заробітній платі там скорочено на 0,4 тис. грн., у порівнянні з початком року - на 27 тис. грн. (67,8 відсотка). Майже рік без змін залишається сума заборгованості по заробітній платі по підприємству "Киселівка-торф". Щодо ксп "Світанок", то у лютому нинішнього року воно визнане банкрутом. Боргами займається ліквідаційна комісія. У вересні планується наявну техніку обміняти у ТОВ "Агро - Мена" на зерно і ним погасити заборгованість по зарплаті.

- Деякі підприємства успішно погашають борги?

- ЗАТ "Менський комунальник" допустив заборгованість у серпні у розмірі 5,5 тис. грн. Нові тарифи на послуги ЗАТ, що діють з 1 вересня, дозволять протягом вересня-жовтня заборгованість ліквідувати.

ДП ДАК "Хліб України" Менське ХПП" станом на 1 вересня мало заборгованість по зарплаті у сумі 13,5 тис. грн. 7 вересня погашено 7,2 тис. грн. (виплачено коштами, що були отримані від ДП "Зернятко" за послуги). Залишок боргу становив 6,3 тис. грн.

До 15 вересня підприємство повністю виплатило борги по зарплаті, оскільки до 10 вересня згідно з договорами зберігання зерна зберігачі розрахувалися з ХПП за надані послуги.

- Сільгоспформування нині мають шанс погасити борги по зарплаті, адже зібрали врожай...

- ТОВ ім. Шевченка мало борг у сумі 42,9 тис. грн., до 1 вересня погасило. ТОВ "Маяк" припинило фінансово-господарську діяльність з початку року, борг по зарплаті у сумі 6,1 тис. грн. погашено. Ск "Миколаївський" має борг у розмірі 20 тис. грн. Маючи 1000 тонн зерна, 969 голів ВРХ, планує погасити борг до 1 жовтня. ТОВ "Агро - Мена" має 1400 тонн зерна і планує виплатити зарплату працівникам до кінця вересня. У ск "Лан" борги складають 64 тис. грн. (з початку року вони збільшилися на 14 тис. грн.). У серпні було погашено 20 тис. грн., решту планується виплатити у вересні (грошима, послугами, зерном). Як і у ВАТ "Березнянський агротехсервіс": тут за серпень погасили заборгованість у сумі 6 тис. грн., залишилося 6,4 тис. грн. У минулому році припинив фінансово-господарську діяльність ск "Бігацький", який не оголошував про самоліквідацію і не був визнаний банкрутом. Борг по зарплаті станом на 1 січня там склав 10,2 тис. грн., але відтоді підприємство припинило звітувати до районного відділу статистики. ТОВ "Зміна" на 1 січня мало 1,1 тис. грн. боргу, з нового фінансового року його переведено до категорії малих сільгосппідприємств.

Комісія з питань повноти сплати податків та погашення заборгованості із заробітної плати кожному керівникові підприємства-боржника дала доручення та встановила конкретні терміни погашення заборгованості.

РОЗМОВЛЯЛА ІРИНА ПРИМАК.

Наболіло

НІНА КРОТ-ЮРЧЕНКО НІЯК НЕ ОТРИМАЄ ЗАРОБЛЕНИХ ЇЇ ЧОЛОВІКОМ 700 ГРИВЕНЬ

Василь Васильович був людиною тямущою і розумною: закінчив Ніжинський технікум механізації сільського господарства, працював у рідній Блистові завідуючим гаражем місцевого колгоспу імені Щорса. Під час жнив сідав за кермо комбайна... Людям ні в чому не відмовляв – підставляв плече де міг і де просили. Часті могоричі звели чоловіка – втратив роботу, авторитет. Перевели у пожежники. Півтора року тому раптово помер. Зароблених грошей у реформованому сільгосппідприємстві – ТОВ «Блистівське» так і не отримав за життя.

За все треба платити

Ніна Сергіївна працювала в колгоспі головним ветлікарем. Потім її було обрано секретарем сільської ради і цій роботі вона віддала шістнадцять років. Зараз - на пенсії.

- Коли помер чоловік, у мене не було за що навіть труни купити. Привезла її з Мени моя сестра, - розказує Ніна Сергіївна. - На похорони скинулися всі рідні. Я на той час не мала роботи, а пенсії ще не отримувала. Допомогли добрі люди - позичили гроші, сказали, щоб віддала тоді, коли вони в мене з'являться.

А де ж вони візьмуться? Город виорати, сіна накосити, дров на зиму заготовити - за все треба платити.

- Звернулася я до керівників ТОВ "Блистівське", в яке вклали свої земельні і майнові сертифікати разом з чоловіком, а вони руками розводять: "Нема грошей", - пригадує Ніна Сергіївна. - То, кажу, продайте щось, а зароблене покійним віддайте. Щось вони там у комп'ютері довго шукали, згодом знайшли і кажуть: "Ми твоєму Василю винні не 1200 гривень, як ти кажеш, а 700. І ось тобі ще борг за нами значиться - 24 гривні. Але грошей нема".

До суду

У селі, мов в одній сім'ї - життя кожного як на долоні. І всі у Блистові бачили, як затріщало по швах товариство з обмеженою відповідальністю "Блистівське": почала зникати техніка, дичавіти поля, не стало худоби.

Ніна Сергіївна знову пішла до ТОВ:

- Нема грошей, то віддайте комп'ютер чи щось із недобитої техніки.

Ніхто нічого не дав. Практично сільгоспформування імені Щорса не стало, фактично ж воно на паперах ще існує.

- У селі не прожити без корови, поросяти, птиці. Є і в мене така живність, але ж її годувати треба. Позичала в людей грошей, готового сіна купила і зерна, - розповідає Ніна Сергіївна. - Але ж борги треба повертати. Тому на ТОВ "Блистівське" подала до суду, аби воно віддало зароблені покійним чоловіком гроші.

У квітні нинішнього року відбувся суд, який виніс рішення повернути борг по зарплаті Василя Васильовича його дружині. Але грошей як не було, так і нема.

Біда вчить, як у світі жить

Цей народний вислів Ніна Сергіївна часто повторює. І вчиться. Правда, виручає її 79-річна мама Галина Яківна, яка живе у другої своєї дочки в Мені, але і в Ніни Сергіївни часто буває.

- Ось за її гроші купила балон газу. Ще треба траншею викопати довжиною в десять метрів - телефонний кабель покладуть підземний. Я не здужаю цього зробити, буду людей просити, а мати зі своєї пенсії заплатить, - ділиться Ніна Сергіївна. - А як буду зимувати - і сама не знаю. Свого часу ми з чоловіком звели цей будинок. Доки живий був, хоч і випивав, але дрова не переводились. А тепер їх один віз коштує 30 гривень, а мені треба десять. А пиляти, рубати за спасибі хто буде? Сама не маю здоров'я. Одну операцію ще замолоду зробила, тоді мені і групу інвалідності пропонували оформити. Не захотіла. А тепер ось і другу операцію треба робити, а за що?

Ніна Сергіївна виручає своїх односельців, як і вони її. Не забула ще як тварин лікувати.

- По кілька разів на день прибігають: у того теля картоплею вдавилося, а в іншого корова - яблуками. Раджу, які ліки придбати, роблю ін'єкції. Як люди до мене, так і я до них. Але це таке діло. Винна я людям більше тисячі гривень. І коли віддам?

РАЇСА МИХАЙЛЕНКО.

Нарешті!

БОРГ ПЕРЕД ПЕДАГОГАМИ ВИЗНАНО ДЕРЖАВНИМ

Заборгованість перед освітянами з певних ви-плат існує в усій державі. Не обминула ця проблема і нашого району. Однак у відділі освіти відмовилися надати газеті будь-яку інформацію щодо цього. Тільки й сказали, що в нашому районі заборгованості по зарплаті у школах немає.

Так. Немає. Минулого вівторка навіть аванс учителям дали. Принаймні в міських школах. Але ж педагоги мають інші види виплат, які вони не отримали або отримали частково. Загалом же суми грошових невиплат, що накопичувалися роками, у багатьох обраховуються тисячами гривень. І люди звертаються до суду.

Верховна Рада України прийняла в новій редакції Закон, який визнає борги по 57-й статті Закону України «Про освіту» державним боргом. Кредиторська заборгованість держбюджету визнається за весь період, коли фінансування виплат припинялося законом про державний бюджет за минулі і поточний роки. Ця заборгованість є обов’язковою до погашення і гаситься винятково у грошовій формі протягом 5 років рівними частинами, починаючи з 2005 року. Кошти на виплату заборгованості передбачаються в держбюджеті окремою статтею.

Кредиторська заборгованість погашається працівникам помісячно разом з виплатою поточної зарплати. Тим, котрі вийшли на пенсію, заборгованість гаситься за фактичний період роботи і її сума враховується при розрахунку пенсії.

– Гарний закон, та тільки й того, що він прийнятий, а коли він набуде чинності, хтозна, – ділиться своєю думкою менянин, пенсіонер, педагог майже із піввіковим стажем Володимир Олександрович Горбань. – Тільки, що ж вони розтягли на п’ять років? Щодо боргу, то мені винні 2 тисячі 500 гривень. Був суд, маю виконавчого листа. Чекатиму.

До речі, перший віце-прем’єр-міністр України Микола Азаров висловив жаль, що парламентарі не дослухалися пропозицій Кабміну щодо вилучення із закону слів «рівними частинами». Він підкреслив, що цим парламент позбавив уряд можливості, виходячи з економічних можливостей, виплатити цю заборгованість не за 5 років, а, скажімо, за 2.

ВОЛОДИМИР ЧЕПУРНИЙ.