Запитання тижня

ВАМ ПОДОБАЄТЬСЯ ЖИТИ В МЕНІ?

Відповідають:

Юрій Петрович ХОМЕНКО – директор територіального центру управління праці і соціального захисту населення:

– Я в Мені живу з 1983 року. За цей час зрісся з нею душею, встиг збудувати дім, посадити й виростити дерева, а головне – виховати з дружиною двох доньок.

За цей же час помітно погарнішало наше місто і хотілося б, щоб воно було ще прекраснішим. І щоб нарешті покультурнішали люди, і щоб не було такого розгардіяшу, як після деяких свят.

Сергій РАЛЬЧЕНКО, Руслан ЛОЗОВИЙ, Сергій ЄСИПЕНКО – учні школи імені Т.Г.Шевченка:

– Так. Один базар чого вартий. У різних закладах діють всілякі гуртки. Є в нас парки, стадіони, атракціони і багато іншого.

А найголовніше – ми тут народилися. І нам не просто подобається тут жити – ми любимо своє місто!

Діана Сергіївна СОКОЛОВА – тимчасово не працює:

– Мене привіз у Мену мій чоловік, коли служив у армії в Саратовській області, звідки я родом. Містечко мені одразу сподобалося – тихе, хороші люди в ньому живуть. Без проблем можна виїхати куди треба і поїздом, і автобусом. Уже більше двадцяти років я живу в Мені. Звикла, хоча домівка іноді й сниться. Поїду, погостюю, і вже сюди, до сім’ї, душу тягне.

Роман Петрович ГОЛУБЕНКО – пастор харизматичної християнської церкви повного Євангеліє «Спасіння»:

– Я вже третій рік живу в Мені. І приємно, що місто стає кращим: впорядковуються дороги, реставруються будівлі. Хотілось би, щоб усі люди у такому гарному місті мали роботу, спокій, а у вихідні і святкові дні мали де змістовно відпочити.

Тамара Миколаївна НАДТОЧІЙ – продавець магазину «Лотос»:

– Я просто звикла жити у цьому місті. Так ви-йшло, що доля закинула саме сюди.

Наталія Павлівна КРИЦЬКА – викладач математики районної гімназії:

– Для мене наше місто – найкраще. У Мені живуть мої родичі, друзі, знайомі. Тут навіть повітря якесь особливе! А ще неподалік Десна, санаторій «Остреч» – і відпочити можна гарно. То навіщо шукати якісь інші міста і куточки на землі?

Баба Варка, яка любить багато говорити і про все має свою думку:

– Мена – місто юності моєї. Як його не любити...

Іменини міста

«Я ПИШАЮСЯ ТИМ, ЩО ЖИВУ В МЕНІ», – КАЖЕ МІСЬКИЙ ГОЛОВА М.Д.КАДУШКО

Завтра наше древнє місто відзначатиме своє свято – 61 річницю з дня визволення від фашистських окупантів і ще один день народження. І як кожна іменинниця, наша Мена до цього дня причепурилася, приготувалася і зізвала гостей. Отож про те, з якими здобутками наше рідне місто зустрічає своє свято, розповідає міський голова Михайло Дмитрович КАДУШКО.

У 938 років помолодшала

- Народившись у сусідньому, Сосницькому районі, вже багато років живу у Мені, палко люблю це місто.

Мена відзначає 938 річницю з часу першої згадки про її заснування. Сотні поколінь менян пройшли нелегкими шляхами історії, розділяючи зі своїм містом радощі і труднощі.

Сьогодні нам, можливо, хотілося б кращих умов проживання. Але так уже склалося, що менянам доводиться усього досягати власними силами і терпінням, у нас немає десятків мільйонів гривень інвестицій. Ми звикли розраховувати на власні кошти. І маємо певні досягнення.

Завдяки стабільній роботі деяких міських підприємств - ТОВ "Менський сир", ВАТ "Нямуно банга - Мена", ТОВ "Нептун", ЗАТ "ШРБУ-82", ск "Авангард", ТОВ "Агрофірма "НІКА", ВАТ "Менське племпідприємство" та інших, є економічне зростання, створені нові робочі місця, збільшились обсяги надходжень до міського бюджету, який є фундаментом розвитку усіх міських програм. Переглядаючи динаміку наповнення міської казни, помітні позитиви: план на рік становить 1 млн. 877 тис. 300 грн., на вісім перших місяців року - 1 млн. 293 тис. 200 грн., а виконання склало 1 млн. 367 тис 410 грн. Перевиконання обсягів бюджетних надходжень - 74 тис. 210 грн. Відповідно, це дало можливість провести ряд заходів для поліпшення стану міського господарства. Сьогодні наша Мена перебудовується, стає більш сучасною і привабливою. Почав здійснюватися план реконструкції центральної частини міста, незважаючи на скептиків і недовірливих.

До дня міста центральна площа прикрасилася чудовою реконструйованою спорудою філії "ПриватБанку" (керівник - С.О.Сидоренко), триває реконструкція приватного магазину Н.І.Скоробагатько, приміщення міського ресторану, що належить райспоживспілці, будується торговий комплекс ВАТ "Будівельник-84".

Розвиваються комунікації

У нинішньому році господарство нашого міста вперше більш як за одинадцять років отримало певні інвестиції на розвиток та реконструкцію.

Освоєно третину коштів, виділених на газифікацію, до першого листопада газівники повним ходом прокладатимуть мережі з тим, щоб якомога більше менян мали у своїх оселях "блакитне паливо". У нинішньому році проводиться газифікація міських дитячих садків імені Гагаріна та Щорса. Сьогодні практично усе місто, за винятком околишніх вулиць, газифіковане.

Є плани і на перспективу. Наступного року сподіваємося розпочати реконструкцію каналізаційно-насосної станції, що у центрі міста, на це планується виділити 540 тис. грн. (з державного бюджету, за умови спів-фінансування з місцевого).

Чудовий подарунок до свята меняни отримали від обласної служби автомобільних доріг. Її керівник О.І.Харченко на прохання керівництва району, міста посприяв проведенню капітального ремонту дороги та тротуарів по вулиці Леніна, що є відрізком шляху загальнодержавного значення. Завдяки злагодженим діям, колектив ЗАТ "ШРБУ-82" під керівництвом О.М.Тишини швидко та якісно виконав значний обсяг робіт.

Найбільше багатство - люди

Приємно, що меняни люблять своє місто, душею вболівають за його добробут і процвітання. Жителі міста - його найбільше багатство.

Традиційно до Дня міста підводяться підсумки огляду-конкурсу на краще підприємство чи організацію, на кращу садибу, вулицю.

Зміцнена матеріально-технічна база районної гімназії. Навчальні приміщення та навколишня територія приведені у належний стан стараннями колективу гімназії, батьків, спонсорів та сприяння районної влади. Також за підтримки батьків відновлені ігрові та спортивні споруди і один з павільйонів у міському садочку "Сонечко". Зроблено капітальний ремонт приміщень ВАТ "Менське племпідприємство". Порядком може пишатися і ВАТ "Нямуно банга - Мена", і ЗАТ "Сівер", та ін. Кардинально змінився вигляд центральної районної лікарні, відремонтовані практично усі стаціонарні відділення, поліклініка, впорядковане подвір'я.

Кращою міською садибою визнано будинок номер 93 по вулиці Леніна, господарем якої є Леонід Йосипович Терпицький. Будівля - не нова, але власники її постійно підтримують у зразковому стані. Та й немало у нашому місті таких же дбайливих господарів.

А от кращої вулиці нинішнього року знову визначити не вдалося, проблеми залишаються ті ж: сміття, складування під парканами будматеріалів...

Боляче, що деякі з жителів міста просто займаються вандалізмом. Напередодні Дня міста ми встановили художньо оформлений в'їзний знак з боку селища Макошине - за ескізом художника А.М.Єрхана. Не минуло й півтори доби, як ще не застиглий бетон споруди понівечили зловмисники. А що робиться на міській площі після свят! Обірвані прапорці, закидані сміттям площа і навколишні вулиці. А напередодні свята Перемоги було понівечено біг-борд із привітанням ветеранам... Прибиральників у складі служби благоустрою міста небагато, усього троє чоловіків і п'ять жінок, вони по дві-три доби готують місто до свята, а потім стільки ж прибирають...

Але напередодні свята все ж хочеться говорити про хороше. Наше місто, попри всі негаразди, має майбутнє! Нашим артистам аплодують у інших містах і країнах, "Фієсту" та "Сюрприз" вітають за кордоном. Наші юні спортсмени успішно виступають на престижних обласних та всеукраїнських змаганнях. А ще радує те, що нині доводиться відкривати додаткові групи у дитячих садках Мени (ще кілька років тому їх скорочували). Отож, місто живе, розвивається! І я пишаюся, що живу у ньому.

ІРИНА ПРИМАК.

Коли робився цей знімок, а було це минулого понеділка, шляховики працювали в районі автостанції. А вже наступного дня вона була далеко позаду. На сьогодні заплановані роботи на відрізку дороги довжиною 2 кілометри 250 метрів, від Троїцького базару і до ЗАТ «ШРБУ-82», мають бути повністю завершені. Адже робітники згаданої тут організації працювали потужними темпами. Навіть при світлі фар. Вони замінили старі пощерблені бордюри на нові, заасфальтували за сучасними технологіями тротуари і проїжджу частину вулиці. Мена аж посміхнулася. Це подарунок ЗАТ «ШРБУ-82» рідному місту до його іменин. Фото Володимира ЧЕПУРНОГО.

Зразкова господа

...І ПОМІДОРИ НА ПОГРЕБІ

Садиба Л.Й.Терпицького просто вражає своєю ошатністю. І в дворі повний порядок, буяє море квітів. А на погребі, звичайному округлому, не бур’яни ростуть, а... красуються помідори. Як сказав син господаря Анатолій (на знімку внизу), минулого року на погребі уродила отакенна капуста.

Жаль, що цей фотознімок не в кольорі. Ви б побачили, як ретельно розфарбована, ні – розмальована, кожна дощечка, кожна планочка, вікна, огорожа, хвіртка, ворота, ганки, які цяцьковані ручки на дверях. У хаті, немов у музеї, тобто такий лад. Для хазяйських потреб є окрема хатинка. Хоч і не розкішна, але вельми грамотно спланована.

Он, бачите, в глибині двору за невисоким металевим парканом квіти. І двір забетонований. Де ж тоді хазяйство? А воно ген далі в тилу господи, за щільною огорожею. Не про людське око, словом. А ще завзяті господарі підводять до двору воду.

ВОЛОДИМИР ЧЕПУРНИЙ.

Фото автора.