Тиждень

ВІЙНА ПРОТИ ДІТЕЙ

Світ здригнувся від жорстокості. Назва маленького північно-осетинського містечка Беслан другий тиждень не сходить з вуст. Витирають скупі сльози чоловіки, дивлячись репортажі з місця трагедії. Не вгавають бабусі на лавочках. Шепочуться, ділячись страшними подробицями, діти у школах. Один першокласник так і заявив: «Не піду більше до школи! А раптом і у нас таке станеться?» Ми, українці, поряд. У ті жахливі дні, коли Росія ховала своїх дітей, наші серця теж чорніли від горя.

Офіційні дані: загинуло 335 заручників, більше половини убитих – діти. Госпіталізовано більше 400 потерпілих (200 – діти віком до 17-ти років). У тяжкому стані – 58 колишніх заручників. Ще 260 – зникли безвісти. Їх немає ні у моргах, ні в лікарнях. А це ж чиїсь діти...

Господи! За віщо?! Ми ніколи не звикнемо до горя. У людських страждань немає державних кордонів і етнічних розбіжностей. Тероризм – світова хвороба, бридкий спрут, який своїми щупальцями проникає у найдальші куточки планети. Сьогодні – три роки, як вибухнула болем Америка. 11 вересня стало ознакою війни без правил. А потім вибухали стадіони в Росії, гинули люди у метро, падали літаки. Та коли вже нелюди почали стріляти у спини дітям... Всесвіт нам цього не пробачить!

А сонце сьогодні зійшло о 6.28, піде на спочинок о 19.20. За тиждень у пологовому відділенні ЦРЛ народилося 4 малят: три дівчинки і один хлопчик.

ІРИНА ПРИМАК.

Підтримка

ДЕРЖАВА ДОПОМАГАЄ СЕЛЯНАМ В ОНОВЛЕННІ МАШИННО–ТРАКТОРНОГО ПАРКУ

Кабінет міністрів України прийняв постанову від 28 липня 2004 року № 959 «Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету, що спрямовуються на компенсацію вартості складної сільськогосподарської техніки вітчизняного виробництва». З цього приводу наша розмова із заступником начальника райсільгоспуправління П.О.ТЕРЕНТІЄВИМ.

– Отже, Павле Олександровичу, видно, що селу хочуть конкретно допомогти?

– Це справді так. Якраз про це і вів мову прем’єр-міністр Віктор Янукович під час зустрічі з машинобудівниками на Харківському тракторному заводі. Адже технічний ресурс сільськогосподарського машинно-тракторного парку зношений майже на 100 відсотків і його оновлення – дуже нагальна потреба. Кількість одиниць придбаної сільгоспвиробниками техніки можна перелічити на пальцях. А тут ще й помітне підвищення цін на неї. Скажімо, рік тому трактор Харківського тракторного заводу коштував у межах 80 – 100 тисяч гривень, нині – від 170 до 200 тисяч.

– Який механізм оновлення машинно-тракторного парку села?

– Для цього передбачено часткову компенсацію з державного бюджету у розмірі 30 відсотків від вартості сільгоспмашин. Крім того, нині запроваджені довгострокові кредити (на три роки) під 19 відсотків річних, 14 відсотків з яких компенсує держава.

Але на всі ці поступки, підкреслю, держава йде за умови придбання виробником складної сільськогосподарської техніки тільки вітчизняного виробництва. І тут не важко зрозуміти, що йдеться не тільки про оновлення техпарку села, а й про підтримку вітчизняного виробника.

– Що саме підпадає під держкомпенсацію?

–Трактори, зернозбиральні комбайни, обладнання для птахівництва, а також зерноочисне обладнання, буряко- і кукурудзозбиральна техніка.

ВОЛОДИМИР ЧЕПУРНИЙ.

Потрібна справа

СВІЙ ХЛІБ – СМАЧНІШИЙ

У сільгоспкооперативі «Бірківський» два роки печуть власний хліб. На новенькому обладнанні. Доступний за ціною. Реалізують хліб свіжий, гарячий, а, отже, смачний. І справа ця, як запевняє керівник господарства Анатолій Миколайович Василенко, дійсно вигідна. Незважаючи на клопіт. У перспективі пекарня господарства має «переселитися» у нове приміщення, а ринок збуту – розширитися.

– Як у Вас виникла ідея пекти хліб для потреб господарства? – запитую у керівника сільгоспкооперативу.

– То ж працівників господарства треба годувати. Їдальня у нас працює, а хліб що – купувати, маючи власне борошно? Звісно, самим напекти паляниць – це вигідніше! Отож спершу починали з невеликих партій, обходилися електропіччю. Згодом вирішили придбати спеціалізоване обладнання. Піч і тістоміс – на Броварському заводі торговельного обладнання, форми для буханців – у Вінниці. Загалом витратили близько восьми тисяч гривень. Але затрати і клопоти себе виправдали. Працівники господарства не тільки куштують хліб у їдальні, а ще беруть його у рахунок заробітної плати.

Жителі села теж охоче купують цей хліб у магазині сільгоспкооперативу – свіжий, запашний. І доступний: гривня і десять копійок за один 900-грамовий буханець із пшеничного або житнього борошна.

– Скільки хліба випікаєте за добу?

– У залежності від попиту. Зазвичай, більше 300 буханців випікаємо. Хліб розбирають увесь, не лишається. Адже якість гарантована. Без усіляких там розрихлювачів, есенцій, за традиційними, випробуваними часом рецептами. Наші дівчата, що у їдальні працюють, їздили у Куковичі, до райцентру, перейняли технології випікання хліба. Тепер і вони майстрині цієї справи. Керує процесом завідувач їдальні Ніна Костянтинівна Нікітченко, а куховарки Оксана Сидорець та Олена Скидан їй допомагають. Молодці дівчата! І обіди смачні у них виходять, і хліб запашний.

– Не думаєте нарощувати обсяги випікання хліба, щоб реалізувати у найближчих селах, а то й у райцентрі?

– Та думали. І від заступника голови райдерж-адміністрації Володимира Уляновича Василенка така пропозиція була. Але спочатку потрібно усе гарненько прорахувати, обдумати, щоб не працювати збитково. Адже ринок хлібобулочних виробів і у райцентрі, і по селах, досить насичений. Та й транспортні витрати немалі – щодня 25 гривень необхідно, аби доїхати з Бірківки до Мени, плюс заробітна плата водію. Необхідно подумати і про якесь приміщення – негоже торгувати хлібом на вулиці, тим більше взимку. Ось нехай завершимо жнива та посівну. То добряче візьмемося обдумувати «хлібну» справу, а поки що немає часу. Але про перспективи розширення вже подбали, придбали ще трохи обладнання: маємо тепер три діжі для тіста, а не одну, більше форм. Плануємо незабаром «переселити» пекарню у більш просторе приміщення, ближче до нашого магазину.

ІРИНА ПРИМАК.

Усе по-новому

ОБЛІК ЗА ЄВРОПЕЙСЬКИМИ СТАНДАРТАМИ

Створюється єдиний державний реєстр юридичних та фізичних осіб – підприємців. З’явилася і нова посада – державний реєстратор. У нашому районі реєстрацією підприємців займається Ольга Миколаївна ХОМРАЧ, яка керувала управлінням економіки райдержадміністрації.

Донедавна, якщо комусь із нас, журналістів, вкрай була необхідна інформація про те чи інше підприємство у районі, зверталися саме до неї. Фактично реєстрацією Ольга Миколаївна займалася і раніше, тож:

- Справа для Вас знайома?

- У якійсь мірі - так. Але значно розширився спектр обов'язків та повноважень, більш складною виявилася суто технічна сторона справи. Якщо раніше доводилося реєструвати лише суб'єктів підприємницької діяльності, то нині - абсолютно всіх юридичних та фізичних осіб-підприємців. Відділи, управління, профспілкові та громадські організації тощо - усі повинні бути внесені до єдиного державного реєстру. Якщо підприємство чи якась громадська організація реєструються в органах юстиції, то потім вони зобов'язані зі своїм свідоцтвом звернутися і до нас. Буде створено реєстр юридичних осіб, що дотепер фактично не вдавалося зробити.

- Буде створена єдина, централізована база даних у комп'ютерній мережі?

- Такі спроби були на початку нинішнього року. Але справа виявилася архіскладною. Нині ми знову починаємо все фактично з нуля. До кінця 2005 року всі суб'єкти з тих, що раніше були зареєстровані, повинні подати про себе відомості у єдиний реєстр. І отримають свідоцтво нового встановленого зразка - для юридичних осіб та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності окремо.

- За півтора місяця, що минули з початку процесу реєстрації, було багато звернень?

- Поки що в основному звертаються ті, що реєструються вперше або з приводу припинення своєї діяльності. Загалом - 33 суб'єкти. Фактично справу ми розпочали на початку серпня, коли було встановлено комп'ютер, принтер, ламінатор. До того ж маємо спеціальну телефонну лінію, яка зв'язана із головним сервером на комп'ютері у київському центрі. Але справа ця нова, багато незрозумілих нюансів. По кожному зі звернень доводиться неодноразово консультуватися із центром, телефонувати до Держкомітету з регуляторної політики та підприємництва. Реєстраційний номер кожному суб'єкту присвоюється централізовано. У центрі зосереджується уся зібрана з регіонів інформація.

Трапляються і казуси. Наприклад, у різних куточках країни функціонують підприємства з однаковими назвами - їх усіх не можуть зареєструвати. Ті, хто звертається пізніше за своїх "близнюків", повинні будуть змінити назву.

Виникають і інші нюанси. Необхідно неодноразово уточнювати, перепровіряти інформацію - інакше система не зареєструє суб'єкта. Ще одна проблема: розроблена у центрі комп'ютерна програма, яка веде реєстр, поки що недосконала, лише за останній місяць її оновлювали дванадцять разів, вносили корективи. Я та всі мої колеги - державні реєстратори з інших районів та областей сподіваємося на те, що для нас буде проведено спеціальний семінар-тренінг. А поки що, буває, по три дні намагаємося додзвонюватися по кожному питанню до центру. Терміни ж реєстрації досить стислі: на кожного юридичного суб'єкта - три дні, на фізичного - два.

ІРИНА ПРИМАК.

На знімку: державний реєстратор О.М.Хомрач пояснює С.Сірик, які документи необхідно пред’я-вити для реєстрації насіннєвої лабораторії. Фото автора.

З нагоди

ЧЕМПІОНИ У НАС Є, АЛЕ ПОКИ ЩО НЕ ОЛІМПІЙСЬКІ

Сьогодні в Україні відзначається День фізичної культури і спорту, з чим від імені районної державної адміністрації вітаю тренерів, спортсменів, ветеранів спорту, всіх, хто веде здоровий спосіб життя і займається фізичною культурою і спортом. Цьогорічне свято проходить в атмосфері особливого піднесення, адже щойно завершилися Олімпійські ігри в Афінах, на яких спортсмени України достойно представили свою державу, посівши у підсумку 12 місце. І що надзвичайно приємно, дві золоті медалі з дев’яти вибороли наші землячки, чернігівки Олена Костевич і Наталія Скакун.

Дітям спорт подобається

Олімпійських чемпіонів з Менщини поки що немає, та у наших спортсменів ще все попереду. В районі відвідують заняття з фізичної культури і спорту близько шести тисяч учнів. У більшості загальноосвітніх шкіл району введено третій урок фізичної культури або футболу на тиждень. У навчально-виховних закладах району працюють секції з таких видів спорту, як футбол, волейбол, баскетбол, легка атлетика, настільний теніс, лижі. Заняттями в цих секціях охоплено більше півтори тисячі дітей та підлітків.

У рамках Всеукраїнських спортивних ігор школярів в області наш район зайняв почесне третє місце.

У районі ведеться робота по збереженню та розвитку існуючої мережі фізкультурно-оздоровчих закладів. Завершена реставрація спортзалу стадіону "Колос". До приміщення спортзалу вже підведено газ та воду.

Влітку косметичні ремонти проведені в більшості спортивних залів та на спортивних майданчиках району.

У липні при РЦССМ відкрито підлітковий клуб "Джинс". Кожен день близько півсотні хлопчиків та дівчаток мають можливість цікаво проводити тут своє дозвілля.

Наша гордість

У районі діють дві дитячо-юнацькі спортивні школи: ДЮСШ "Колос" (директор Д.О.Коноваленко) та ДЮСШ відділу освіти райдержадміністрації (директор О.А.Кузуб). У них займаються більше чотирьохсот дітей.

У ДЮСШ "Колос" заняття проводять у 14 групах шість тренерів-викладачів. У ДЮСШ відділу освіти райдержадміністрації працює 17 секцій і 10 тренерів. Колективи шкіл займаються підготовкою збірних команд району до обласних, республіканських змагань та матчових змагань за участю команд країн СНД.

Наш район уже декілька років поспіль займає перше місце в області за результатами літніх спортивних ігор серед команд другої групи. Легкоатлети Менщини Надія Гальонко (смт Березна) та Андрій Руденко (м. Мена) взяли участь у чемпіонаті України з легкої атлетики, який проходив у січні цього року в Запоріжжі. Андрій Руденко виборов друге місце і срібну медаль. Він встановив рекорд району і області в штовханні ядра з результатом 16 м 72 см.

Першими були наші легкоатлети і на обласних змаганнях з легкої атлетики серед юніорів, які відбулися у травні, і на чемпіонаті області з легкої атлетики.

Справжньою гордістю району у легкій атлетиці є такі спортсмени, як Юлія Підлипська, Інна Скляр, Ярослав Салтан, Олександр Резніченко, Сергій Лахненко, Світлана Васенко, Сергій Григор'єв, Вікторія Олексенко, Діма Губенко, Дмитро Товстоп'ят, Ольга Панченко, Артем Фрунзе, Юлія Дятлова, Вікторія Кузуб, Вікторія Адаменко.

На належному рівні розвиваються вільна боротьба і дзю-до. Серед кращих спортсменів - Олександр Наглюк, Євген Дондік, Микола Роговий, Артем Худак, Юрій Кравченко, Олександр Кухтик, Юрій Жук, Павло Циганок, Тетяна Галаган, Павло Петрикей, Олеся Мурай.

Слова подяки заслуговують і тренери, які своєю наполегливою працею допомагають юнакам та дівчатам досягти таких гарних результатів. Справжніми ентузіастами своєї справи є Надія Петрівна Таратухіна, Дмитро Олексійович Коноваленко, Віктор Антонович Ніколаєць, Валерій Антонович Квашук (ДЮСШ "Колос"), Анатолій Костянтинович Григор'єв, Ірина Леонідівна Терпицька, Михайло Андрійович Трепач (ДЮСШ відділу освіти).

Тренер-викладач ДЮСШ "Колос" А.В. Баклажко став чемпіоном України з пауерліфтингу, зайняв четверте місце на чемпіонаті Європи з цього виду спорту, виконав норматив майстра спорту України, входить до збірної команди країни.

Дорослі команди

Що стосується дорослих спортивних команд, то в районі перевага надається таким масовим видам спорту, як волейбол і футбол. На превеликий жаль, футбольні команди залишилися не в багатьох селах. Так, у чемпіонаті району цього року, крім команд із районного центру, грають команди Березни, Макошине, Дягови, Данилівки та Феськівки.

Беззмінним тренером волейболістів, який працює на громадських засадах, є Михайло Тихонович Овсянніков. Визнання в районі заслужили команди "Медик", "Казковий", "Агробуд", команда Березни. Постійну допомогу в організації та проведенні змагань волейболістів надає райком профспілки працівників медичних установ, головою якого є В.Б.Семенюк, та керівництво колективного підприємства "Агробуд".

Щоправда, проблем у галузі фізичної культури та спорту є ще чимало. Потребує значного поліпшення матеріально-технічна база. Спортивного інвентаря для занять катастрофічно не вистачає, а той, що є, надзвичайно застарілий - 15 - 20 років. За останні два роки придбано мати та покриття борцівського килима, футбольні та волейбольні м'ячі, форма. Та цього замало. Існує істотна потреба у м'ячах, сітках, спор-тивних матах, інвентарі для занять гімнастикою, сучасному тренажерному обладнанні.

ГАЛИНА ЛАРЧЕНКО, ЗАСТУПНИК ГОЛОВИ РАЙДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ З ПИТАНЬ ГУМАНІТАРНОЇ СФЕРИ.

На знімку: у тренажерному залі.

Пам’ять

ДУБОВИЙ ХРЕСТ

...У старому саду, від якого залишилися поодинокі яблуні, височіє дубовий хрест. Лише старожили Стольного пам’ятають про ті чотири могили, які охороняє святий знак.

Сільський інтелігент

Никифор Никифорович Калюжний був кравцем на все село. Шив корсетки, костюми. За зароблені таким чином гроші купив десятину землі колишньої садиби генерала Бобира, яка розпродувалась частинами. А згодом купив ще й стільки лісу, частину якого продав, а з решти збудував чотирикімнатний будинок.

Разом з дружиною Устиною Минівною виростили трьох синів. Никифор Никифорович за складом своєї душі був інтелігентом: мав бібліотеку, їздив на велосипеді, що на той час було великою розкішшю. На ньому він їздив іноді в Миколаївку та в навколишні хутори і там селяни сприймали його за пана.

Перші дві могили

Тодішня місцева влада родину Калюжних не любила. Коли Никифор Никифорович відмовився платити непосильний податок, його сина Василя посадили до буцегарні. З нього там намагалися зробити сексота. Але Василь не продався. За відмову співробітничати з чекістами, його заслали на вісім років до херсонської колонії "ворогів народу".

Засудивши незговірливого, посіпаки почали тероризувати сім'ю - застрелили його молодшого брата Івана просто перед порогом хати. А однорічного Василевого сина Петра викинули голого на тріскучий мороз, від чого той помер.

Сина і онука Калюжні поховали на своїй садибі, бо завезти тіла померлих на сільське кладовище не дозволила влада.

Серед добрих людей

Калюжних з рідної хати вигнали, а майно забрали. У їхній хаті розмістився ветеринарний пункт і став жити ветлікар.

Никифор з Устею жили у добрих людей - своїх односельців. Хазяїн не полишав своєї кравецької справи. Люди платили йому за роботу хто чим міг - картоплею, борошном, іншими харчами.

За німецької окупації Никифор Никифорович добився права оселитися у своєму домі. Його доброта не дозволила вигнати сім'ю ветлікаря на вулицю. Він оселився в одній кімнаті, зробивши до неї невелику прибудову.

Іще два поховання

Під час Великої Вітчизняної війни померла Устина Минівна. Н.Н.Калюжний поховав її біля сина і онука.

Василь же, відбувши покарання, в село не повернувся, а оселився у Дніпропетровську. Але в Стольне раз на рік він приїздив обов'язково - щедро пригощав сільських дітлахів солодощами, а дядьків, що збиралися біля магазину, - горілкою.

Никифор Никифорович жив сам. Згодом Василь забрав його до себе в місто, однак душа просилася додому. Н.Н.Калюжний повернувся у Стольне, до своїх людей, до могил рідних. І заповів поховати і його біля дружини, сина і онука. Волю Никифора Никифоровича було виконано.

Василь зробив великого дубового хреста, якого було встановлено на чотирьох могилах. Він і сьогодні стоїть, як пам'ять про трагедії родини Калюжних.

МИХАЙЛО КУРДЮК.

Погода у домі

ЯК ВИБРАТИ ДИВАН І РЕАНІМУВАТИ ЛАКОВАНІ МЕБЛІ

При облаштуванні інтер’єру оселі може виникнути маса запитань. Приміром, як краще розмі-стити світильники та бра, як повісити дзеркала або які кахлі краще покласти у ванній кімнаті. Важливо також зі смаком підібрати зручні меблі, вміти їх реанімувати після набігів гостей та «господарювання» малечі. А ще – зробити модний «макіяж» для очей будь-якої оселі, тобто вікон. Отож, про все потроху.

Як вибрати диван?

Ви нарешті надумалися придбати диван для своєї вітальні? Улюблений диван - це, як правило, - щось набагато важливіше для нас, аніж просто предмет інтер'єру: він стає рідним і близьким, символізуючи тепло і затишок домашнього вогнища. То яким повинен бути улюблений диван, на якому дехто проводить чи не третину життя? Красивим, м'яким, затишним - це точно. Окрім того, він повинен легко чиститися, не вигорати, залишаючись вашим вірним другом надовго. І бути при цьому екологічно чистим.

Про те, на що потрібно звернути увагу при виборі дивана, розповідає консультант магазину "Меблі" Олена КУЗУБ:

- Від якості використаних при виготовленні м'яких меблів матеріалів залежить їхня ціна. Оскільки заглянути під обшивку в магазині нереально (не будеш же різати диван!), то поцікавтеся у продавця наступними моментами.

Види пружин (якщо вони є). Наявність пружинного блоку робить диван довговічним і дозволяє підтримувати тіло при відпочинку в анатомічно правильному положенні.

Матеріал каркасу. Він повинен бути виготовлений з добре просушеного пиломатеріалу, інакше диван скрипітиме. Про ДСП мова навіть не йде - таких диванів купувати не варто.

Щільність поролону - чим він м'якіший, тим швидше кришиться. Ознакою гарного смаку вважається використання цільного поролонового шматка. Ідеальним є варіант латексного поролону, який використовується у дорогих, а, отже, довговічних меблях.

Якість обшивочного матеріалу. Тканина з ворсом, нанесеним електростатичним напилюванням, легко чиститься і не марка. Ідеальна тканина з тефлоновим покриттям: вода, чай, кава просто стікають з дивана, оббитого такою тканиною, не залишаючи слідів. Але ціна "кусається".

- Взагалі-то, моя основна порада: не купуйте дешеві м'які меблі, - говорить наостанок Олена Кузуб. - Зекономивши 50 - 100 гривень, більше витратите на ремонт через два-три роки.

Щоб лаковані меблі слугували довго

Ви придбали шикарні (і недешеві) "стінку", спальний гарнітур чи "вітальню", а через рік-другий ці меблі втратили вигляд? Не поспішайте знову до меблевого магазину. У нагоді вам стануть деякі поради.

* Витирати пил з полірованих меблів потрібно чистим і м'яким шматком фланелі, сукна чи бархату. І ніяких вологих ганчірок!

* Якщо політура потемніла, освіжіть її наступним способом. Із шматка фланелевої тканини зробіть тампон, обгорніть його шматком бавовняної тканини. Умочіть його у суміш з рівних частин оцту та олії та натирайте меблі до блиску.

* Поліровані меблі легко чистити, протираючи їх шматком м'якої тканини, у яку загорнута використана чайна заварка, а потім - шматком м'якої вовняної тканини.

* Плями з полірованих меблів можна видалити сумішшю солі та олії: нанести на пляму, витримавши дві-три години, витерти і зачистити м'якою ганчіркою.

* Жирові плями (сліди пальців) можна усунути, потерши їх тальком.

* Плями, що з'явилися від гарячих предметів, можна знищити, протерши їх спиртом з олією.

Одяг для вікон

Одне і те саме вікно можна декорувати у різному стилі у залежності від загального стилю інтер'єру кімнати, навіть від сезону. Влітку вікна зазвичай оздоблюють легкими бавовняними тканинами. Літні занавіски не вимагають складних конструкцій. Це, як правило, тонкі, легкі штори зі світлим малюнком. Є спеціальні конструкції штор, які здатні захищати від сонця - це рулонні, полотнища яких при підйомі скручуються у рулон. Або римські - вони складаються угору, на зразок гармошки, за рахунок встановлених через певні проміжки стержнів. І ті, і інші штори виготовляються з цупкого матеріалу і практично виконують функцію жалюзі.

Класичний варіант штор - поєднання різних за щільністю тканин, тонкої та прозорої, що закриває вікно, і цупких, важких полотен, що обрамляють вікно з боків.

Класичні штори мають ломбрекен - декоративний елемент із тканини, що закриває карниз. Він, у свою чергу, може бути м'яким, вільно спадати або жорстким, виготовленим із тканини контрастного кольору чи фактури, оздоблений по краю бахромою чи тасьмою.

ІРИНА ПРИМАК.

Повчімося

У ДОМІ МАРІЇ ГЛИВЧАК УСІ КІМНАТИ НЕПОВТОРНІ

Буваючи у сільських оселях, давно помітила таку собі тенденцію щодо створення інтер’єру: покривала, покриття на підлогу, штори, скатертини – все це купується на базарі і чим яскравіше, тим краще, красивіше, вважають хазяйки свого житла. Марія Гливчак з Кукович має на цей житейський запит власні міркування і облаштувала всі п’ять кімнат за своїм смаком.

Традиції не зраджує

Родина Гливчаків приїхала у Куковичі з Львівської області кілька років тому. Хазяїн, отець Микола, править службу Божу у місцевому храмі, а матушка Марія, вихователька за освітою, доглядає первістка Олежика.

Житло священику і його сім’ї виділила сільська рада, а місцевий сільгоспкооператив допоміг зробити в ньому капітальний ремонт (у «фінському» будинку, що в центрі села, і де зараз живуть Гливчаки, була свого часу бібліотека – авт.).

Доклало рук і сил до опорядження свого житла і подружжя. Обоє вони – сільські люди, привчені до будь-якої роботи. Самі клеїли шпалери, фарбували, ремонтували двері, ганок.

– Є у нашому Яворові, селі, де я зросла, гарна традиція – облаштовувати власне помешкання своїми руками. І щоб кожна кімната мала конкретний колір, а не нагадувала всі кольори веселки, – розповідає Марія Богданівна. – Ось, бачите, вітальня має рожевий колір, зала – коричневий... А ще там, на нашій малій батьківщині, з подивом дивляться на ту жінку, в хаті якої нема власноруч вишитих серветок, рушників, скатертин.

Художній смак допомагає

Вітальня у Гливчаків рожева. Шпалери, штори, килим. Телевізор прикритий вишитою рожевою серветкою. І не думайте, що нудить від однотонного кольору. Навпаки, приємно, затишно. Вазони з квітами на підвіконні теж рожеві, а вишитий рушничок на іконах просто притягає погляд: орнамент на ньому західноукраїнський, оригінальної роботи, вигаптуваний шовковими нитками.

Дитяча кімната – світло-коричневого кольору. У тон підібране все: ліжечко Олежика, його шафа для одягу...

– Плануємо най-ближчим часом переобладнати її під колір неба, – ділиться Марія Богданівна. – Давно мені хочеться зробити її світлою.

Розумію, що це недешево, бо треба буде міняти і килими на підлозі і біля ліжка.

Зала – велика і простора – коричнева. М’який куточок, стінка, навіть дрібнички в ній, портьєри – все в унісон обраному тону.

РАЇСА МИХАЙЛЕНКО.

Кіно є і буде

ФІЛЬМИ МАЮТЬ НЕСТИ ВИХОВНИЙ ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ ПОТЕНЦІАЛ

Це з усією впевненістю заявив в інтерв’ю кореспонденту «Нашого слова» директор Менського філіалу дочірнього комунального підприємства «Чернігівкіно» В.П.БАНДУРА. Розмова відбулася з нагоди Дня українського кіно.

– У галузі кіно треба робити реформування, приєднати його до сфери культури і мистецтва, тоді і порядку буде більше.

Під час мого керівництва кінофікацією району в цій галузі було все налагоджено, відшліфовано. Кіно-плівки доставлялися з Чернігова централізовано і без будь-яких зривів графіка. Був штат працівників у кіномережі – люди справді відповідальні і добре знаючі свою справу.

– У ті часи кіноглядачів не бракувало. Пам’ятаю, як при демонструванні індійських мело-драм у міському театрі доводилося додавати стіль-ців, лав...

Справді, на показ кінофільмів люди йшли охоче. Тоді не було ще власних «відиків», кольорові телевізори теж не в кожній хаті водилися. Отож ішли до клубу чи Будинку культури на демонстрацію фільму. І ціни на квитки були доступними – дитячий коштував п’ять копійок, дорослий – двадцять. Це якщо односерійний показ.

– Володимире Пантелійовичу, зараз кіно не в кожному селі демонструють. Де ж поділася апаратура, кадри?

– Усі стаціонарні кіноустановки збережено, вони передані на баланс місцевих рад. А механіки працевлаштувалися хто де. Нині ж показ кіно у населених пунктах дуже обмежений: є він у Мені, санаторії «Остреч», Стольному, Пам’ять Леніна, Куковичах та Березні.

– Погодьтеся, тематика кінопродукції останнім часом одноманітна, яка не сприймається літнім глядачем.

– Згоден, але молодь такі фільми дивиться із задоволенням. Наступного місяця наш філіал планує показ ретроспективних фільмів, зокрема, воєнної тематики. Прикро, що кіностудії України практично не працюють.

– Цікаво, а хто працює у міському кінотеатрі?

– Зараз у ньому ремонт. У малому залі чотири рази на тиждень демонструються фільми. Працюю практично сам, маю у помічниках контролера. Я і за механіка, і за художника, і за техніка... Великий зал кінотеатру повністю реконструюється – в ньому будуть тренуватися вихованці циркової студії «Фієста».

РАЇСА МИХАЙЛЕНКО.

На знімку: В.П.БАНДУРА. Фото автора.

Таланти

«СВІТЛЯЧОК» ЗАСВІТИВСЯ В КОЛОМИЇ

Музично-театральна студія «Світлячок» Менської дитячої музичної школи напередодні Дня Незалежності побувала на III Міжнародному фестивалі дитячого естрадного мистецтва «Зорепад», який проходив у Коломиї, і посіла почесне третє місце.

Приємні турботи

На фестиваль учасники "Світлячка" збиралися заздалегідь. На поїздку до Коломиї треба були гроші. І колектив вирішив заробити їх сам. Влаштовували концерти у дитячому оздоровчому комплексі "Казковий" та санаторії "Остреч". І робили при цьому одразу три корисні справи - розважали відпочиваючих, шліфували свою виконавську майстерність і заробляли гроші.

А які були вдячні глядачі! У репертуарі чимало вокально-хореографічних композицій, а особливо популярні "Пшеничне перевесло" та "Верба". Саме ці номери були представлені у Коломиї.

У дорогу!

До Коломиї поїхали чотирнадцять "світлячків" і троє дорослих - хореограф Ольга Михайлівна Буланець і дві мами-супроводжуючі - Ганна Григорівна Довгопол і Олена Олексіївна Євсєєва. Як же вони згодилися дітям, адже саме ці дві жінки готували на весь колектив обіди, сніданки і вечері.

Звичайно, зароблених на концертах грошей "Світлячку" на подорож було мало. Прийшли на виручку міськрада, ск "Авангард", ТОВ "Нептун", районний вузол поштового зв'язку, ЗАТ "Менське ШРБУ-82", ГНС, племпідприємство, нафтобаза, рада сільгосппідприємств, приватні підприємці Ю.Д.Руденко, В.Г.Зимницький та Ю.Л.Цигипа. Допомогла і Г.І.Боюн - одна із засновників "Світлячка".

А як діти хвилювалися! Сценічні костюми по кілька разів прискіпливо переглядали, прасували. Керівник "Світлячка" Оксана Миколаївна Шаповалова була на той час чи не найприскіпливішим екзаменатором і глядачем.

У колі друзів

У відбірковому турі взяли участь вісімсот учасників "Зорепаду". Приїхали на фестиваль юні таланти із Молдови і Румунії, Канади і Польщі, Росії та України. "Світлячки" спочатку розгубилися: з Канади, приміром, приїхали аж сто учасників, а які у них були фонограми! Та Ольга Миколаївна Буланець, хореограф, як могла, заспокоювала дітей, налаштовувала їх на обов'язкову перемогу.

У відбірковому турі було визначено два номери - знамениті "Верба" і "Пшеничне перевесло". Членам журі сподобалися обидві композиції і тому вони віддали право вибору, який з номерів буде у гала-концерті, самому колективу. Виступили менські "світлячки" блискуче, навіть краще, ніж торік у Бердянську на фестивалі "Топ-топ". Такої кількості шанувальників, стільки щирих оплесків вихованцям "Світлячка" ще не доводилося бачити, хоча виступали вони на багатьох сценах.

Цілий тиждень прожили наші юні артисти у Коломиї. Їздили в гори, знайомилися з тамтешньою природою, людьми. На Спаса місцеві жителі пригощали "світлячків" смачною кашею з медом і сиром. А ще меняни відвідали славнозвісний музей писанки.

РАЇСА МИХАЙЛЕНКО.

На знімку: „Світлячок” у Коломиї.

Варто знати

У МЕНІ ВІДКРИВСЯ КОЛЕДЖ «ОСВІТА»

Він є філією Відкритого Міжнародного Університету Розвитку Людини «Україна» (ВМУРоЛ «Україна»), який було створено у 1999 році за підтримки Київської міської державної адміністрації, обласних та міських рад України. Мережа філій досягла 26 підрозділів. У Мені філіал ВМУРоЛ «Україна» – коледж «Освіта» розмістився у приміщенні РК ТСОУ (колишній ДТСААФ), по вулиці Робітничій, 10. А директором призначено М.Г.ГЕТЬМАНА. З ним бесідував кореспондент «Нашого слова».

– Михайле Григоровичу, яка основна мета університету «Україна»?

– Надання вищої освіти усім бажаючим, у тому числі і молоді з особливими потребами, через впровадження новітніх освітніх технологій.

– Навчання у названому учбовому закладі дистанційне?

– Так, воно здійснюється у формі занять, виконання проектних завдань, контрольних та практичної підготовки. Заняття будуть проводитися по вихідних днях.

– Цікаво, а за якими спеціальностями оголошено набір абітурієнтів до коледжу?

– Їх чотири: фінанси, діловодство, правознавство та бухгалтерський облік.

– Михайле Григоровичу, а хто навчатиме студентів?

– До коледжу будуть приїздити викладачі ВМУРоЛ «Україна» і працюватимуть місцеві викладачі-консультанти. Кожен студент обов’язково забезпечується спеціальними навчальними посібниками, програмою і методичними вказівками. До речі, все це залишається йому на довічне користування після за-кінчення коледжу.

– Навчання платне?

– Для пільговиків воно безкоштовне, а для решти студентів – платне. Ціни – гнучкі. Вони залежать від обраної спеціальності та регіону навчання. Для учнів шкіл – від 300 до 500 гривень за навчальний рік, для іншої категорії студентів – удвічі дорожче.

Термін навчання – два-три роки, у залежності від обраної спеці-альності. Вступних екзаменів цього року не буде. Університет «Україна» вперше за весь час свого існування вирішив замінити іспити комплексним тестуванням. За його результатами комплектуватимуться навчальні групи – відповідно до рівня знань, з наступною корекцією.

Отримавши диплом молодшого спеціаліста державного зразка, випускник коледжу може продовжити навчання за обраною спеціальністю.

РАЇСА МИХАЙЛЕНКО.