Тиждень

ПРИПІКАЄ

Ми завжди чимось невдоволені. Високими цінами. Відсутністю вільного часу. Несолодким цукром. Останні кілька місяців – ще й холодною весною і практичною відсутністю літа. Проте діждалися! Спека стоїть протягом останнього тижня нестерпна. Усе живе ховається від палючих променів, куди може. Брати наші менші – у нори та бур’янові хащі. Їм легше. Людям же і в спеку доводиться працювати. Кому – у прохолодному кабінеті, кому – у гарячому полі. З прилавків магазинів змітаються вентилятори, а то й кондиціонери. Потирають руки реалізатори морозива, освіжаючих напоїв та усяких там надувних плавзасобів, капців, шортів та панамок.

Чоловіки спустошують гаманці на пиво, жінки мліють над компотами та вареннями, малеча з ранку до ночі не показує носа у хаті. Одним словом, спека! І усі однаково воліють до води. На річку, похлюпатися. У затінку ж бо температура злітає до плюс 36, на сонці – і сказати страшно.

Додає жару і ситуація з цінами на бензин. Вже більше місяця уряду вдається контролювати ситуацію на ринку пального. Однак деякі нафтотрейдери вже починають підвищувати вартість свого продукту. Представники Антимонопольного комітету України вважають: причин для росту цін на пальне немає. До того ж, у комітеті є інформація про те, що учасники українського ринку нафтопродуктів ведуть між собою неофіційні переговори про можливе підвищення цін. І це відразу боляче вдарить по кишенях споживачів.

А сонце сьогодні зійшло о 5.24, зайде о 20.43. Завтра вже серпень.

На минулому тижні у пологовому відділенні Менської ЦРЛ народилося 5 малят: 2 дівчинки та 3 хлопчики.

ІРИНА ПРИМАК.

ЖЕРТВИ БЕЗПЕЧНОСТІ

ВОДА ЗАБИРАЄ ЖИТТЯ

У 2004 році в нашому районі на водоймах загинуло 10 чоловік (з них 4 дітей). Тільки в липні загинуло 4 чоловіка (з них одна дитина) і всі – під час купання у невстановлених місцях.

Нещасні випадки найчастіше трапляються при порушенні правил безпеки на воді, під час купання дітей без нагляду дорослих. Жодна служба не в змозі забезпечити рятувальником кожного відпочиваючого, особливо за умов зверхнього ставлення до порад.

Відділ з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення звертається до вас з проханням: відпочиваючи, дотримуйтесь заходів безпеки. Цінуйте власне життя, бережіть життя своїх дітей, не нехтуйте застереженнями.

Відпочинок на воді (купання, катання на човнах) повинен бути тільки у спеціально відведених та обладнаних для цього місцях. Безпечніше відпочивати на воді у світлу частину доби. Після прийняття їжі купатися можна не раніше, ніж через 1,5 – 2 години. Дуже небезпечно купатися в стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння.

Заходити у воду необхідно повільно, дозволяючи тілу адаптуватися до зміни температури повітря та води. У воді варто перебувати не більше 15 хвилин. Після купання не рекомендується приймати сонячні ванни, краще відпочивати у тіні. Не рекомендується купатися поодинці біля крутих, стрімчастих і зарослих густою рослинністю берегів.

Перед тим, як стрибати у воду, переконайтеся в безпечності і достатній глибині вибраного вами місця. Пам’ятайте: пірнати можна лише там, де є для цього достатня глибина, прозора вода, рівне дно.

СЕРГІЙ ЛЕП’ЯВКО.

У минулому номері „Наше слово” оприлюднило звернення міністра з питань надзвичайних ситуацій Григорія Реви, стурбованого зростаючою кількістю випадків загибелі людей на воді. Сьогодні до жителів Менщини звертається начальник відділу з питань надзвичайних ситуацій і цивільного захисту населення РДА Сергій Леп’явко з того ж приводу. А тим часом минулої суботи біля санаторію „Остреч” втопилася дванадцятилітня дівчинка. На очах у менян, які відпочивали на Десні, вода забрала життя молодого чоловіка. Скільки нам ще треба трагедій, щоб зрозуміти: правила поведінки на воді – це правила збереження життя? Фото Івана ШУЛЬГИ (з архіву „Нашого слова”).

Не віддамо!

ПРОГРЕСІВЦІ СТАЛИ ПЕРЕД КОЛЕСАМИ

...не даючи вивезти техніку з дільниці «Киселівка – торф»

Минулої п’ятниці у селищі Прогрес (Киселів-ської сільської ради) сталася неординарна подія. Уповноважені підприємства «Чернігів-торф» разом із бійцями спецпідрозділу «Титан» прибули з тим, щоб вивезти з місцевої торфорозроблювальної дільниці техніку – на виконання постанови Кабінету Міністрів України «Про закриття нерентабельних шахт і родовищ». Позпилювали з гаражів замки, завантажили краном два трактори (один вже давно списаний, інший має на сьогодні залишкову вартість близько двохсот гривень), збиралися вивозити. Місцеві робітники мало не під колеса кинулися, зав’язався конфлікт, який вдалося вирішити лише після втручання районної влади, що запропонувала обом сторонам сісти за стіл переговорів.

Як повідомив заступник голови райдержадміністрації з питань економічного та соціального розвитку В.У.Василенко, конфліктна ситуація виникла через те, що з директором ВД «Киселівка-торф» О.В.Петриком попередньо були погоджені дії щодо вивезення майна з дільниці, а потім, коли трактори вже почали завантажувати, прогресівці раптом «передумали». З одного боку, дільниця у Прогресі – давно безперспективна, підприємство – збиткове, адже сировина вичерпана. А з іншого – якщо виробнича дільниця буде закрита і техніку вивезуть, селище залишиться без підтримки, напризволяще (хіба мало у нас у районі таких сіл, де жодного автомобіля чи трактора не лишилося?).

– Районна влада не допустить, щоб з Менщини була вивезена хоч одна одиниця техніки, – зауважив В.У.Василенко. –З керівництвом управління «Чернігів-торф» досягнуто певних домовленостей. Є надія, що незабаром прогресівцям будуть виплачені борги по заробітній платі, поступово. Загальна сума боргу станом на 1 липня складає 15,3 тис. грн. Наступного тижня на виробничу дільницю «Киселівка – торф» прибуде комісія з облдержадміністрації. Спільно з керівництвом управління «Чернігів-торф» буде вирішуватися подальша перспектива прогресівського торфопідприємства.

ІРИНА ПРИМАК.

Офіційно

ЗБЕРЕГТИ ХОЧА Б ТЕ, ЩО ЗАЛИШИЛОСЯ

Позаминулого четверга у селах Ленінівської сільської ради відбулося засідання виїзної приймальні райдержадміністрації під керівництвом П.Ф.Киценка. Учасники виїзду відвідали школу, ФАП, магазини, церкву, комплексний приймальний пункт, пошту, пожежну дільницю.

У школі на даний час проводяться ремонтні роботи, йде заміна віконних рам на другому поверсі, приміщення початкової ланки вже готове до навчального року. Ленінівський ФАП забезпечений усім необхідним обладнанням, гарно працює і є одним з найкращих у районі. Магазини, які функціонують на території сільської ради і забезпечують жителів усім необхідним, – це переважно торгові точки приватних підприємців, які орендують приміщення. Пожежна дільниця утримується за рахунок коштів, які виділені районною державною адміністрацією в сумі 1,5 тис. грн., та на кошти громади.

Учасники виїзної приймальні оглянули виробничі дільниці колишнього сільгосппідприємства. На сьогодні вони не мають власника, тому вже майже вщент розібрані та зруйновані. На думку голови райдержадміністрації, повернути те, що на сьогодні розібране та зруйноване, уже неможливо, але потрібно зберегти хоча б те, що залишилося та знайти йому розумне використання.

Потім у Ленінівці та Климентинівці відбулися зустрічі з населенням. Голова райдержадміністрації провів прийом громадян з особистих питань. Багато було запитань стосовно пенсійного, соціального та медичного забезпечення, земельної реформи, повернення грошових вкладів населенню.

За підсумками роботи виїзної приймальні, голова райдержадміністрації дав відповідним службам доручення вивчити питання прийняття на баланс сільської ради приміщення колишнього дитсадка та бані, закінчити ремонт школи до 1 вересня та виділити кошти на придбання фарби та холодильника для шкільної їдальні, терміново підключити електрострум до комплексного приймального пункту, провести дезинфекцію колодязів у Ленінівці, вивчити питання щодо забезпечення жителів сіл Ленінівської сільради ветеринарним обслуговуванням та можливість збільшення абонентів телефонного зв’язку у Климентинівці.

Виділено кошти за рахунок фонду депутата обласної ради П.П.Хомрача на придбання холодильника у Луговський ФАП та велосипеда для працівників ФАПу с. Ленінівки.

Погляд у завтра

В ОБЛАСТІ ФОРМУЄТЬСЯ СТРАТЕГІЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

Указом Президента України від 28 квітня 2004 року № 493/2004 схвалено Стратегію економічного та соціального розвитку України “Шляхом європейської інтеграції” на 2004 – 2015 роки.

Відповідно до визначених загальнодержавною Стратегією пріоритетів та урядових доручень розпочато роботу по формуванню Стратегії соціально-економічного розвитку Чернігівської області на період до 2015 року. Головним її розробником визначено Раду по вивченню продуктивних сил України Національної Академії наук України.

Перший варіант проекту Стратегії Радою по вивченню продуктивних сил України запропоновано до розгляду.

Спеціалістами галузевих управлінь та структурних підрозділів облдержадміністрації вже внесені пропозиції та зауваження щодо доопрацювання окремих напрямів Стратегії. Зважаючи на значні обсяги матеріалів та з метою залучення до формування цього надзвичайно важливого для Чернігівщини документу думки фахівців наукових, дослідних, проектних установ, вищих навчальних закладів, підприємницьких структур та громадськості області, проект Стратегії розміщено на Web-сайті облдержадміністрації WWW.REGADM.CN.UA.

Усі пропозиції, які надійдуть до облдержадміністрації протягом серпня цього року, будуть уважно розглянуті спеціалістами і, по можливості, враховані при доопрацюванні остаточного варіанту Стратегії. Контактний телефон 175-692.

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКИ ОБЛДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ.

Громадська думка

РЕЙТИНГИ ЮЩЕНКА І ЯНУКОВИЧА ЗРІВНЮЮТЬСЯ

Соціологічною групою «Центр» 7 – 22 липня цього року проведено вивчення громадської думки жителів Чернігівської області. Опитано 3800 респондентів старших 18 років у всіх шести виборчих округах. Соціологічна вибірка була побудована таким чином, щоб максимально врахувати соціально-демографічну структуру області. Ймовірність похибки не перевищує 2,5 відсотка.

Аналіз електоральної поведінки показує, що найбільш політично активними є представники старших вікових груп (понад 50 років) і мешканці села. Найбільш політично пасивною групою виступає молодь до 30 років. У молодших і середніх групах респондентів зростає частка тих, хто симпатизує політичним діячам центристського спрямування.

«Рейтинг вибору» – частка респондентів, котрі мають намір голосувати на майбутніх президентських виборах за даного політика (питання: «Якби вибори Президента України відбулися наступної неділі, за кого з цих політиків Ви скоріше б за все проголосували?»):

Кандидати на пост Президента України Чернігівська обл. (%) м.Чернігів(%)

1. В.Ющенко 25,6 24,0

2. В.Янукович 22,8 23,1

3. О.Мороз 16,3 15,0

4. П.Симоненко 12,5 15,0

5. Н.Вітренко 1,1 2,0

6. Інші 1,0 1,0

До комори

ЦІНИ НА ЗЕРНО НОВОГО ВРОЖАЮ МАЮТЬ БУТИ ПРИБУТКОВИМИ ДЛЯ СЕЛЯН

Скоро перші тонни збіжжя врожаю-2004 надійдуть на хлібоприймальні підприємства. Нинішнього року до державного резерву з нашого району повинно надійти 810 тонн продовольчого зерна. За заставними закупівлями планується зберігати 370 тонн. Але може бути й більше, оскільки нинішнього року держава встановила досить прийнятні ціни на заставне зерно. Окрім того, сільгосппідприємства району виділятимуть збіжжя на формування регіональних ресурсів продовольчого зерна (загалом 3 тисячі тонн по району). Зернозберігальні підприємства (серед них і ДП ДАК «Хліб України» Менське хлібоприймальне підприємство) готуються до приймання зерна нового врожаю.

Будемо з зерном

– Державним оператором по закупівлі зерна до держрезерву визначено хлібну базу № 87 міста Бахмача, – повідомив заступник начальника райуправління сільського господарства та продовольства Павло Олександрович Терентієв. – Нашим сільгоспвиробникам це додає незручностей, бо далеко возити. А тим часом простоює напівпорожнім Менське ХПП, яке здатне прийняти на зберігання більше 50 тисяч тонн збіжжя.

– Ціни на продовольче зерно до держрезерву держава нинішнього року встановила на якому рівні?

– 800 грн. за тонну пшениці і 600 грн. за тонну жита. Заставні ціни також сформовані досить високі, тож сільгоспвиробникам буде вигідно реалізувати зерно за схемою заставних закупівель. Вона діє четвертий рік і стає все більш популярною.

Суть її полягає у тому, що сільгоспвиробник після жнив за твердими державними цінами продає зерно державі, отримує одразу гроші. Але право власності на зерно протягом 8-ми місяців не втрачає, він може повернути гроші державі, сплативши невеликий відсоток за зберігання збіжжя і перепродати його дорожче.

Нинішнього року визначений єдиний оператор заставних закупівель – Державна акціонерна компанія «Хліб України», відповідно у нашому Заставні ціни на зерно ні – Менське ХПП.

– З тим, щоб забезпечити населення району хлібобулочними виробами, 8 липня прийняте розпорядження голови райдержадміністрації про формування регіональних ресурсів продовольчого зерна, – продовжує П.О.Терентієв. – Конкурсною комісією визначені і оператори по Менському району: ВАТ «Чернігівський комбінат хлібопродуктів», ТОВ «Агрофірма «НІКА», СТОВ «Праця», ск «Бірківський». Готуються матеріали і на ті господарства, які мають власні пекарні та займаються випічкою.

– Врожай буде, якщо буде у хліборобів пальне...

– Так, і сільгоспвиробники отримують його на пільгових умовах: 20 кг на 1 гектар посівів за ціною 1950 гривень за 1 тонну (виходить по 1,75 грн. за 1 літр дизпалива).

Усього по району виділено 448,2 тонни пального за пільговими цінами. Половину наші сільгоспвиробники вже викупили.

Чекають на збіжжя

Приміщення ДП ДАК «Хліб України» Менське хлібоприймальне підприємство готові до приймання врожаю нинішнього року.

– Одночасно можемо розмістити 55 тисяч тонн збіжжя, у тому числі 34 тисячі тонн – елеватор, – розповідає директор підприємства Анатолій Степанович Ткаченко. – Маємо загалом дев’ять складів, елеватор, дві сушарки, які дозволяють пересушити від семисот до тисячі тонн зерна. 30 червня Державною хлібною інспекцією була прийнята комісійна база підприємства з оцінкою «добре». До речі, були у нас донедавна проблеми з елеватором, тож у нинішньому році капітально відремонтували його дах. Також на елеваторі зачищені силоса (баки, у яких зберігається зерно). Лабораторне обладнання підготовлене до роботи, а лабораторія атестована.

– Прилад на визначення вмісту білка маєте?

– Поки що такого спектрометра, який відповідає новим держстандартам, наше ХПП придбати не в змозі. Коштує прилад близько сорока тисяч гривень. А до нас на зберігання надходить усього півтори – дві тисячі тонн зерна. Знайшли вихід: уклали угоду з Державною хлібною інспекцією в Чернігівській області, тепер до них будемо доставляти на аналіз узяті у нас проби.

– Ваше ХПП визначене по району оператором по закупівлі зерна за заставними цінами. Очікуєте багато таких пропозицій від сільгоспвиробників?

– Минулого року 424 тонни пшениці було закуплено по такій схемі у ЗАТ «Корпорація «Інтерагросистема». У програші корпорація не залишилася. Отож, враховуючи, що ціни на закупівлю зерна за заставними цінами нинішнього року нормальні, та й врожай очікується непоганий, готуємося прийняти багато зерна. Сільгоспвиробники починають нарешті усвідомлювати, що таким чином держава фактично надає їм безвідсотковий кредит.

Отож, нехай не баряться з оформленням відповідної заявки.

– Які ще послуги надає ваше ХПП?

– Приймаємо зерно на зберігання, надаємо послуги по сушінню, очищенню збіжжя. Самі закуповуємо фуражне зерно, а також приймаємо ріпак, але не зберігаємо його, а лише сушимо та завантажуємо по вагонах.

А взагалі наше хлібоприймальне підприємство, побудоване у 1980 році, потребує капітального ремонту.

ІРИНА ПРИМАК.

На знімку: лаборант ДП ДАК «Хліб України» Менське ХПП А.П.Півень готується приймати зерно у пробовідбірнику підприємства. Фото автора.

Відродження

МАКСАКІВСЬКИЙ МОНАСТИР – ПЕРШИЙ І ЄДИНИЙ НА ЧЕРНІГІВЩИНІ, ЩО НАЛЕЖИТЬ ДО КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ

Минулого тижня, як уже повідомляла наша газета, у Максаках після кількадесятирічної перерви знову відновив свою роботу древній чоловічий монастир. А у Мені призначено настоятеля громади Успіння Пресвятої Богородиці – це один із кроків до відродження Олексіївської церкви, що на початку минулого століття височіла у центрі нашого міста, була осередком духовності менян. І монастир, і парафія – православної церкви Київського патріархату.

Із сивої давнини

Монастир у Максаках – древній. Неподалік села, на лівому березі Десни, багато віків тому було споруджено Спасо-Преображенський монастир. Точний час його заснування невідомий. Але встановлено, що у 1642 році він був відновлений монахами Трубчевського монастиря. Відомо також, що польський магнат Адам Кисіль щедро наділив монахів земельними угіддями, закріпив за монастирем сотні селян з п’яти сіл нинішнього Борзнянського району, а також Максаків. У 60 – 70-х роках XVII століття для захисту навколо монастиря споруджено земляний вал з дерев’яною стіною, який перетворив його на фортецю. Ігуменом монастиря був у 1681 – 1682 роках український та російський письменник, церковний та культурний діяч Д.С.Туптало (Дмитрій Ростовський).

За описом 1767 року в Максаківському Спасо-Преображенському монастирі було два храми: п’ятибанний Спасо-Преображенський собор та двоповерхова однобанна Введенська церква з трапезною, келії.

З 1776 року тут після втечі з Туреччини жив константинопольський патріарх Серафим. У 1786 році монастир було закрито, а у 1803-му відновлено для одновірців. У 1820-му він постраждав від пожежі. З 1829 року діяв як жіночий під назвою Максаківський Троїцький монастир. У 30-х роках минулого, двадцятого століття, його будівлі були частково розібрані. З того матеріалу побудували одну з Менських шкіл та школу на максаків-ському хуторі. На монастирській території при радянській владі розташували ферму. Збереглися лише залишки муру, дзвіниці, корпус келій (будинок ігумені), споруджений у середині позаминулого століття.

Спочатку поремонтують

Минулого четверга на території древнього Максаківського монастиря відбувся урочистий молебен на честь його чергового відродження. До Максаків прибули отець Андрій – настоятель парафії Успіння Пресвятої Богородиці, служитель Храму Михайла та Федора у Чернігові, отець В’ячеслав – священослужитель зі США, уродженець Чернігівщини, журналісти обласних та всеукраїнських ЗМІ.

Настоятелем монастиря став ієромонах Марк Лугановський, котрий донедавна служив у Ніжинській церкві Усіх Святих. Півтора року тому він прийняв чернечий постриг.

Отець Марк розповів, що нині у монастирі розпочинаються ремонтні роботи. Спочатку тут відбудують житлові приміщення, щоб монахам (деякі приїдуть з Києва) було де зимувати. А потім відновлюватимуть дзвіницю. Монастир у Максаках буде підпорядкований Українській православній церкві Київського патріархату – поки що перший і єдиний такий на Чернігівщині.

Храм простояв століття

Про величну церковну споруду – Олексіївський храм у Мені залишилися тільки спогади очевидців та нечіткий чорно-білий знімок, зроблений у 1927 році. А ще – архівні записи: «Украшает Мену каменная великолепная церковь, построенная во имя Алексея Человека Божия, в 1839 году по завещанию рижского купца и урожденца менского Федора Алексеевича Проценко... Перед смертию своею завещал душеприказчикам своим построить в Мене на торговой площади каменный трёхпрестольный храм и снабдить его всею утварью; равно завещал вблизи церкви построить каменный дом с двумя отделениями: одно для помещения 6 человек увечных, другое – для училища, в котором бы обучались дети бедняков» («Прибавлений к Черниговским епархиальным известиям. Часть неофициальная. №17, 1 сентября 1872 г.», с. 366).

Шкода, що цей храм духовності, як і десятки, сотні по усій країні, був знесений у період радянської влади. Цегла з Олексіївської церкви також була використана на будівництво школи.

Парафія відроджується

Нині на тому місці, де колись співали дзвони Олексіївської церкви, буяє зеленню міський сквер. І стоїть пам’ятний знак – дерев’яний хрест.

Ще у 1993 році вперше спробували відродити храм, у Мені була зареєстрована громада православної церкви Київського патріархату, яка проводила богослужіння і на цьому пам’ятному місці, і в житлових секторах райцентру.

У кінці дев’яностих до Мени із Жовтневого регулярно приїжджав священик православної церкви Київського патріархату отець Микола, проводив богослужіння.

А місяць тому настоятелем громади Успіння Пресвятої Богородиці було призначено отця Андрія. Він поєднує цю місію зі службою у Чернігівському храмі святих Михайла і Федора. Щонеділі о 12 годині отець Андрій відправляє служби на тому місці, де більш як півтора століття тому була зведена Олексіївська церква.

– Я вірю, що з Божою поміччю цей храм буде відроджено, – каже отець Андрій. – Адже головне – вірити у Христа, спасителя нашого, не вдаватися до віросповідання різних протестантських конфесій. Українська церква повинна все ж стати єдиною, незалежною у нашій державі, нарешті скинути майже чотирьохсотлітній тягар впливу російської церкви. Нині на Чернігівщині нараховується близько сотні парафій православної церкви Київського патріархату і біля трьохсот – Московського. Тяжким є шлях утвердження нашої церкви, але я впевнений, що, як і наша держава, вона теж зміцніє.

ІРИНА ПРИМАК.

На знімку: залишки монастиря. Фото автора.

Моя історія

ТЕЧЕ ЖИТТЯ РІКА

Миколу Савича Хижняка представляти нашим читачам зайве. Його добре знають і ветерани, чию організацію він очолює, і молодь, з якою любить спілкуватися, бо є що розповісти про свою долю і життя рідного краю новому поколінню. Нещодавно Микола Савич закінчив писати спогади. Як висловився він сам, «набрався сил по-новому подивитися на пройдений життєвий шлях». Пропонуємо вам уривки зі спогадів М.С.Хижняка.

«Ех, яблучко!»

...Батько й мати любили пісні, музику, тато вправно грав на балалайці, мати співала в церковному хорі, знала багато українських пісень. Коли в нашому домі збиралися гості, відбувався справжній концерт. Цю любов до пісні і музики прищепили і мені. Ще в дитячі роки я на замовлення гостей співав, танцював «Яблучко», «Камаринську».

У 1932 році проходила молодіжна олімпіада. Це було в березні, і я мав без двох місяців шість років. Згадую березневий сонячний день: їдемо в санях-глабцях, запряжених нашою кобилкою Машкою, до народного дому (так тоді називався сільський клуб). Біля народного дому – красивого будинку колишнього пана Всеволода Півторацького – багато людей і санних упряжок.

Зал був переповнений. Коли прийшла черга виступати, мене посадили на стілець, але ноги мої не діставали підлоги і я не міг тримати балалайку. Тоді вирішили по- іншому: на сцені поставили стіл, мене посадили на стіл, а під ноги поставили високий табурет. Виконував я два номери. На балалайці, настроєній на гітарний лад, зіграв «Яблучко», а потім, швидко перестро-ївши інструмент, виконав «Світить місяць»...

Журі оцінило мій виступ дуже високо. Я одержав 14,9 бала із 15-ти і право участі в районній олімпіаді.

Районна олімпіада проходила в Мені, у тодішньому літньому кінотеатрі по вулиці імені Шевченка. Тут я мав за виступ призове місце і в подарунок новеньку балалайку-шестиструнку.

Скарб у дверях

Родина Хижняків (мої прадіди родом із Литви і нас по-вуличному прозивали «литваками») колись приїхала на Україну в Сосницький повіт.

Мій дід Демид Євдокимович Хижняк і батько Сава Демидович – потомствені чоботарі.

Батько у справі пошиття взуття вважався неперевершеним майстром, тому з 1939-го по 1960-й рік працював бригадиром взуттєвої майстерні в селі Дягова від промкомбінату «Червоний ударник», який був у Мені.

Мені і зараз згадуються зимові вечори. В хаті тепло. У грубах тріщить очерет, що використовувався як паливо узимку. Біля взуттєвих верстатів – чотири – п’ять майстрів-чоботарів. У хаті лине задушевна українська пісня. Часто було чути веселий сміх – шевці вміли розповідати анекдоти.

Я з дитинства любив спілкуватися з людьми, що приходили до нас замовляти взуття, любив майстрів, котрі в нас працювали. А майстри шанували мене і часто давали гостинці, здебільшого розмінними монетами, які я вміло ховав у шпарці за дверним наличником. Ніхто не цікавився кількістю захованих мною грошей. І тільки в 1953 році, під час ремонту будинку, там виявилося близько 100 карбованців у різних купюрах, навіть у старих червінцях, які давно вже вийшли з ужитку.

Три реліквії

Наша сім’я мала три дорогі речі-реліквії.

Перша з цих речей – велосипед, високий, трохи незграбний. Батько придбав його ще в молодості, він їздив на ньому до своєї нареченої, моєї матері, в село Ушню.

Другою реліквією був грамофон з величезною трубою, з півсотнею платівок артистів того часу.

Третя реліквія – заготовочна велика і висока машина «Зінгер».

У святкові дні батько заводив грамофон, ставив його біля відчиненого вікна, потім виносив надвір трубу і вставляв у грамофон через вікно. Линула музика, і люди збиралися біля нашого двору. Односельці слухали музику, танцювали, співали, розважалися.

Але таких днів було мало. Переважно це пасхальні дні та ще деякі релігійні свята, в які гріх було працювати.

Там, де ходили кораблі

Наша садиба знаходилася в кінці села на Підлужжі – так називалася половина Дягови, з лівої сторони річки Дягівки. Права сторона називалася Заріччя. Північно-західну частину звали Слобідкою, а західну – хутір Гай.

Садиба була розташована над річкою Дягівкою: спочатку будинок, потім хліви для коня, корови, свиней, птиці. Далі садок і город, потім сіножать, а там річка. Обій-стя наше займало 70 соток.

Річка Дягівка – невелика, бере свій початок з Городищенських боліт. Далі вона протікає через Волосківці, Степанівку, хутір Гай, Дягову, Осьмаки і під Ушнею впадає в річку Десну.

Назви села і річки походять від грецького слова «дьіго», що означає пояс.

Старожили Дягови розповідали, що в давнину від річки Десни на захід через ліс протікала широка судноплавна ріка Самара. Зараз західна частина цього лісу має назву Чамарово. Ще й тепер у деяких місцях під лісом, там, де була пристань для кораблів, на поверхню грунту виходять дерев’яні стовпи, залізні скоби і інші причандалля для швартування кораблів.

Фізкульт-привіт!

„ДЖИНС” ЗРОБИЛИ УСІМ МИРОМ

Віднині міська молодь має можливість змістовно та з користю для здоров’я проводити вечірнє дозвілля. Бо минулої п’ятниці Менський районний Центр соціальних служб для молоді нарешті відкрив у Мені вечірній підлітковий клуб «Джинс». Перший в області.

Є де силу прикласти

У раніше занедбаному приміщенні районного Будинку культури (на другому поверсі, вхід з двору) нині, після капітального ремонту, розмістився спортивно-тренажерний зал. Тут є і настільний теніс, і штанги, гантелі, турнік, боксерські груші. А ще два сучасні тренажери: атлетична лава «Оптима» та комбінований тренажерний комплекс «Стимул» для підтримки у тонусі усіх основних груп м’язів (до речі, на цьому тренажері можна одночасно «качатися» утрьох). Заняття з молоддю проводить інструктор М.М.Гаркуша та викладач фізкультури міської школи імені Шевченка А.В.Мисенко. П’ять разів на тиждень, з 17-ї до 22-ї.

Мрія збулася

Будували клуб практично усією міською громадою. І підприємства, і організації, і бізнесові структури – усі допомагали.

– Це була моя давня заповітна мрія, – каже директор РЦ ССМ Тетяна Олександрівна Дмитренко, – щоб у місті функціонував такий собі спортивний клуб, де б молодь, підлітки могли у вільний час «покачати залізо», порозминати м’язи. Щоб з толком силу свою застосовували – не паркани по місту трощили чи сміттєбаки перекидали, а краще будували б власне тіло та набиралися сили і здоров’я. Нарешті! Нам це вдалося! І що приємно – жодна установа чи організація, з тих, до кого ми зверталися по допомогу, великі підприємства і дрібні, просто добрі люди – ніхто нам не відмовив.

Райдержадміністрація виділила на облаштування клубу 3,5 тисячі гривень, депутат обласної ради В.П.Мироненко – 600 гривень, допомогли і районна та міська ради, Менська районна організація Соціал-демократичної партії України (об’єднаної), центральна районна лікарня, ТОВ «Нептун», РЕМ, станція юних техніків, кредитна спілка «Дія», Корюківська фабрика технічних паперів. Фарбою поділилися підприємці В.Дорошенко, І.Нестеренко, Ю.Іваненко, С.Авраменко, С.Остапенко, настоятель Свято – Троїцької церкви у Мені отець Василій. Ніна Петрівна Марченко допомогла пошити чохли на меблі, а Петро Федосійович Труба – виготовити лави. Допомогли облаштувати приміщення клубу І.Лиходід, Г.Пузік, В.Вовченко, А.Мисенко, О.Кузуб. Та найбільше, звичайно, сил і часу віддали цій справі працівники самого РЦ ССМ. До речі, вони заробили немало коштів для придбання спортінвентаря: 1 тис. грн. – зібрали на благодійному фестивалі «Золотий Фенікс», ще 700 грн. – на першоквітневій розважальній програмі.

З вітаннями та побажаннями

На урочисту церемонію відкриття вечірнього підліткового клубу «Джинс» прийшло немало гостей. Голова районної державної адміністрації П.Ф.Киценко привітав підлітків, (а їх до клубу у перший же день набилося чимало) з чудовою подією, і, перерізуючи червону стрічку, побажав, аби цей клуб успішно працював довгі роки. Головний лікар району П.П.Хомрач подарував «Джинсу» аптечку з усіма необхідними медикаментами та матеріалами для надання невідкладної медичної допомоги та побажав, аби ця аптечка так і не стала нікому у нагоді. Помічник-консультант народного депутата України Олега Петрова, голова кредитної спілки «Дія» В.М.Пилипенко подарувала клубу квіти для того, щоб тут завжди було зелено та затишно. А ще чашки, аби підлітки наливали туди молоко та соки, а не тримали в руках пляшки з пивом. Теплі слова привітання сказав і заступник голови райдержадміністрації В.М.Невжинський.

Вони цього чекали

Бачили б ви, з якою радістю перші відвідувачі клубу узялися грати у настільний теніс, товкти боксерські груші, тягати штангу. А до тренажерів навіть черга виросла! У той же день підлітки навіть узяли участь у конкурсах, отримали призи.

Одночасно у клубі можуть займатися до двох десятків чоловік, а ще стільки тут же очікуватимуть, доки «звільняться» боксерські рукавички, тенісна ракетка або тренажер. Отож матимуть нагоду поспілкуватися у колі друзів, під наглядом дорослих – інструкторів, а не у темному закутку. І без цигарок та алкоголю.

ІРИНА ПРИМАК.

На знімку: під час відкриття клубу. Фото автора.

Життєва мудрість

ПОДРУЖИ З БАТЬКАМИ. І ВОНИ ТОБІ ЩЕ СТАНУТЬ У ПРИГОДІ

Поки ти молодий, свіжий і недосвідчений, від дружби з власними батьками залежить практично усе. Вони вибирають твоє ім’я, школу, розмір твого тижневого бюджету і малюнок улюбленої піжами. Твоя безпорадність у даному випадку пояснюється лише надмірною юністю, а не маніакальним прагненням батьків узяти над тобою тотальний контроль.

Тому украй важливо налагодити з предками дипломатичні відносини. Чим менше з твоєї сторони суперечок, тим більше у тебе шансів розкрутити їх на що-небудь потрібне. Випрошуючи на День захисту дітей нову дошку для сноуборда собі в подарунок, ти зможеш зробити наголос на тому, що за останні чотири дні тобою не було спровоковано жодного локального конфлікту на території вашої загальної з батьками житлоплощі. А якщо ти здатний бути слухняним протягом цілих півтора тижня, сміливо вимагай чого-небудь нечуваного – наприклад, окремої квартири, куди ти переїдеш разом зі своєю подружкою, її собакою і своїм роздовбаним мотоциклом.

Переваги незалежного від батьків життя незлічимі: ніхто не капає на мозок (хіба що подружка), ніхто не будить тебе ранком (хіба що її собака), ніхто не заглядає у твою тумбочку в пошуках порножурналів. Живи – не хочу!

Але складностей у самостійному житті набагато більше. Мало того, що мама за всього бажання вже не зможе прати твої шкарпетки, твоя подружка не зможе готувати, як твоя мама. Крім того, ходити по магазинах, викликати сантехніка, водити собаку до ветеринара і закручувати банки солоних огірків теж доведеться тобі.

Ти ж будеш відповідальним за протипожежний і сантехнічний стан свого місця проживання і, звичайно, за здоров’я себе і членів твоєї невеликої поки ще родини. Словом, тобі доведеться стати главою сімейства з усіма мінусами і привілеями цього становища.

Але ні про які привілеї не може бути і мови, поки ти в конфлікті зі своїми предками. До тебе будуть чіплятися, завищувати і без того нереальні вимоги, ігнорувати твої інтереси і всіляко обмежувати свободу слова і переміщення.

Уникнути ж конфлікту – надзвичайно просто. Досить лише бути терплячим і уважним. Терплячим до недоліків і забобонів батьків і уважним до них же. Не забувай про вікову різницю між вами і про різницю епох, у якій дорослішали вони й у якій живеш ти.

Твій тато, звичайно ж, хоче бути незаперечним авторитетом у твоїх очах (або хоча б корисним радником). Але зі зрозумілих причин йому важко розібратися в різниці між джанглом і хаусом. Тому не полінуйся трошки підіграти йому – дай послухати пару своїх улюблених дисків і запитай, що на його думку краще підійде для майбутньої вечірки. Цінну пораду ти навряд чи одержиш, зате тато оцінить твою синівську активність і у фінансових питаннях стане більш поступливішим.

Із мамою справа дещо складніша. Мами, як правило, більш проникливі і на такий простий трюк навряд чи клюнуть. Тут від тебе вимагаються справжні Любов і Турбота (якщо ти ще не забув, що значать ці слова).

Поїздки з мамою на дачу, до забутих родичів або по магазинах повинні стояти у твоєму порядку денному під номером один. Крім того, у твоєму словниковому запасі крім сленгу повинна бути купа витончених компліментів на наступні випадки життя:

- мама купила нову косинку моторошно-болотного кольору;

- на вечерю вп’яте на цьому тижні буде овочеве рагу;

- мамин перукар вирішив, що мелірування – саме те, що потрібно.

Плюс до цього – кілька універсальних фраз, якими можна пом’якшити драматичну паузу перед маминим монологом про те, що її син нізащо не буде грати на бас-гітарі в хардхоповій команді, що всі музиканти наркомани і що так з тебе взагалі нічого путнього не вийде. Засіб, звичайно, не універсальний, але від незаслуженого рукоприкладства може врятувати.

Як бачиш, дружити з батьками не так уже й складно – досить більше спілкуватися з ними і звертати увагу на їхні інтереси. За це вони будуть довіряти тобі і вважати тебе дорослим. Матеріально ця довіра буде виражатися у дозволі взяти татову машину, мамину косметику або ключі від дідусевої дачі на вихідні.

Але втративши довіру один раз, знову завоювати її буде дуже і дуже складно. Тому по дрібницях краще капостей не робити.

АНДРІЙ МИРОТВОРЧЕНКО.

По-хазяйськи

НА ПРОЛЕТАРСЬКІЙ РОСТУТЬ КВІТИ

Гуртом зібралися та навели лад у своєму мікрорайоні жителі двоповерхових будинків, що по вулиці Пролетарській у Мені. Тепер перед під’їздами не літає сміття і ростуть квіти.

Хто власник?

Численні двоповерхівки по Пролетарській будувалися близько чверті століття тому як відомче житло. Працівники менських підприємств та організацій безкоштовно отримали тут квартири. Усе, що стосувалося ремонту будинків, внутрішньодомових комунікацій, також не торкалося кишені мешканців. Так і звикли жити, сподіваючись на те, що хтось прийде полагодить, пофарбує паркан навколо будинку, чи лавочку біля під’їзду, чи двері у тому ж таки під’їзді. Поприбирати, помити східці – це мешканці, чергуючи за графіком, робили самі. Але ж однією ганчіркою багато порядку не наведеш...

Нині багато менських підприємств або збанкрутували, або ледве животіють, то і допомогти пролетарським квартировласникам не в змозі. Тим більше, що відомче житло поступово приватизувалося. А хто у своєму власному домі повинен лад наводити? Звісно, господар. От тільки коли господарів не один, а дванадцять, то починають кивати один на одного.

Домовилися

Можливо, описуючи цю ситуацію, я трохи згустила фарби. Адже будинків у цьому мікрорайоні багато. Може, у якому мешканці і вирішували питання щодо ремонту дружно, спільно. Однак бруд та смітники у під’їздах та під вікнами більшості з двоповерхівок ще рік тому красномовно свідчили про небажання мешканців брати ініціативу на себе.

– Але поступово наші люди починають усвідомлювати, що потрібно самим ставати господарями, – говорить депутат міської ради Петро Іванович Іванець.

Петро Іванович сам прожив у мікрорайоні на Пролетарській двадцять п’ять років, добре знає усі проблеми його мешканців. Він, як депутат і людина авторитетна, немало зусиль і організаторських здібностей доклав, аби жителі двоповерхівок зібралися та гуртом поприбирали сміття біля своїх будинків, поремонтували, пофарбували, побілили під’їзди, огорожі, розбили квітники, пообрізували гілля, попиляли дерева. Немало роботи з населенням мікрорайону проводить і голова місцевого вуличкому Наталія Олексіївна Варушичева. Радує пролетарців і той факт, що минулого року за сприяння міської ради нарешті було заасфальтовано 250 метрів дороги, яка пролягла по центру мікрорайону.

Без сміття

Скільки вже писала наша газета про переповнені зловонні контейнери у центрі мікрорайону, навколо яких купчилися гори сміття і у яких рилися усі тутешні коти та собаки.

– Зараз на Пролетарській встановлено 12 контейнерів, а це немало (у місті – 90 вулиць і провулків), – зауважує заступник міського голови Іван Павлович Дубина. – Фактично припадає по одному контейнеру на будинок. Вивозять їх регулярно, та й мешканці будинків стали краще слідкувати за порядком, не кидають що і куди попало.

Дійсно, контейнери, які я побачила – чистенькі, накриті залізними кришками. Якби жителі навколишніх будинків зносили туди лише побутові відходи, проблеми зі сміттям на Пролетарській не було б. А то у багатьох є підсобне господарство, тут же – якісь клаптики грядок, тож несуть до контейнерів і бур’ян, і господарські відходи. Або звалюють усе на стихійний смітник. Раз на рік цей смітник вивозиться, але ж він виростає знову як на дріжджах. Самі мешканці, виходить, собі ж і роблять зле: і сморід, і зелені великі мухи – усе під вікнами. Невже не краще регулярно викликати трактора з міської служби благоустрою або встановити додаткові, за власний кошт, контейнери?

– Не так просто навчити людей цьому, – зауважує П.І.Іванець, – скоріше понесуть сміття в інший контейнер, до сусіднього будинку. А з цим стихійним звалищем, на мою думку, боротися можна лише так: остаточно вивезти, вигребти усе сміття, а ділянку виділити комусь із мешканців під забудову.

А ще одна проблема, яка заважає Пролетарській бути вільною від сміття: крадуть контейнери. Або палять у них сміття, що виводить металеві контейнери з ладу.

ІРИНА ПРИМАК.

На знімку: депутат міської ради П.І.Іванець показує, як чисто біля під’їздів одного з будинків. Фото автора.

Наркомани на городі!

ЗА ВИРОЩУВАННЯ МАКУ ПОРУШЕНО 10 КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

В Україні з 1 травня по 1 вересня триває комплексна операція «Мак-2004». Працівники правоохоронних органів проводять бесіди, виступи в трудових колективах з метою роз’яснення населенню норм діючого законодавства щодо заборони посіву снотворного маку і конопель, вживають відповідних заходів до осіб, які порушують чинне законодавство. Виявляють і осіб, що зберігають, перевозять та збувають наркотичні засоби, а також тих, які втягують інших до вживання наркотиків.

Станом на 28 липня на території району було виявлено 27 фактів незаконного посіву маку, порушено 10 кримінальних справ, складено 4 адміністративні протоколи, по 13-ти матеріалах проводиться перевірка (дослідження вилучених зразків рослин маку).

Незаконні посіви маку були виявлені у Мені, Блистові, Осьмаках, Семенівці, Синявці, Степанівці, Бірківці, Феськівці, Локнистому, 1 Травня, Бігачі, Жовтневому, Стольному, Дягові, Дмитрівці. Найбільше – у громадянки С., у селі 1 Травня – 6400 стебел.

Відповідно до статті 106 Адміністративного кодексу України незаконний посів або вирощування снотворного маку чи конопель тягне за собою накладення штрафу в розмірі від двадцяти до ста мінімальних розмірів заробітної плати (від 300 до 1700 грн.) з конфіскацією незаконно вирощуваних наркотиковмісних речовин. Стаття 310 Кримінального кодексу України за незаконний посів або вирощування снотворного маку чи конопель карає штрафом до 850 грн. або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років. Незаконний посів або вирощування снотворного маку чи конопель особою, яка була засуджена за цією статтею чи яка раніше вчинила злочин, пов’язаний із незаконним обігом наркотичних засобів, або вчинені за попередньою змовою групою осіб дії з метою збуту, а також незаконний посів, або вирощування снотворного маку чи конопель у кількості п’ятисот і більше рослин, караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

ЮРІЙ КОНДАЛЄВ, ОПЕРУПОВНОВАЖЕНИЙ ГРУПИ БОРОТЬБИ З НЕЗАКОННИМ ОБІГОМ НАРКОТИКІВ МЕНСЬКОГО РАЙВІДДІЛУ УМВС УКРАЇНИ В ЧЕРНІГІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ.

Буває

КРОКОДИЛЬ

Ява перша

Вийшов Петро з прохолодного підвального пивбару. Вдихнув теплого вечірнього повітря на повні груди. Геть розтанув. Бере велосипеда – хай додому доведе, він дорогу добре знає. Аж тут молодики Петра обступили.

– Не руш. Не твоє, не займай.

– Шо?! – надулася червоно Петрові бугаяча шия, блимнув чорними бездонними очима. – Шо?! Та я ж Крокодиль!

– Знаємо, що Крокодил, але чужого не займай.

– Шо?! Так ось же й торба моя.

– Не твоя. Все. Не займай, бо зараз тут і ласти склеїш.

Цієї миті з підвалу виповзає миршавенький розхристаний дідок. Похитався перед Петром, голову задравши, та й каже:

– Слухай, Крокодиль. Ти ж свого веліка оно в сусіда поставив. Гад буду, я ж сам бачив.

Повів Петро тугим поглядом довкола, почвалав за вказаною адресою. Так. Стоїть його велосипед. І торба точно така ж бовтається. Забрав. Іде. Аж тут по дорозі «Отаман». Корчма така.

Ява друга

Зайшов. Велосипед примкнув за переднє колесо до якоїсь залізяки. Не довго й був. Вийшов. Немає ні торби, ні велосипеда. Колесо ж примкнуте валяється. Почухав Петро, там де не свербить, та тільки й мовив:

– От тобі й Крокодиль, блін...

ВОЛОДИМИР ЧЕПУРНИЙ.