Тиждень

ПОЧАЛОСЯ

Зазвичай літо – час політичного штилю. Державні мужі, втомлені політичною боротьбою і турботами про народ, відпочивають від трудів праведних у міру своїх запитів та можливостей. Але не цього року. Бо нинішнє літо дало старт великим перегонам, на фініші яких видніється головний приз – президентське крісло.

І хоча найбільші передвиборчі пристрасті поки що вирують в основному тільки в столиці (висуваються кандидати, проводяться партійні з’їзди, укладаються угоди і т. д.), до нас теж уже докочуються перші хвилі політичного шторму. Минулої неділі на базарі агітбригада одного з претендентів на головний пост держави активно переконувала менян у бездоганності саме їхнього кандидата. Нині створюються передвиборчі штаби та громадські приймальні висуванців. А Центральна виборча комісія оприлюднила список новостворених територіальних виборчих округів. Наш район цього разу повністю включено до виборчого округу №213 з центром у Сосниці.

Передвиборча кампанія з кожним днем набирає обертів, множаться ряди кандидатів, а це означає, що літо буде по-справжньому гарячим. Але ще більш гарячою обіцяє бути осінь. Нам, виборцям, залишається слухати, спостерігати і робити висновки. Серйозні висновки. Бо від цих виборів залежатиме надто багато для кожного нас окремо і держави в цілому.

Природа ж на політичні пристрасті не зважає. Сонце сьогодні зійшло о 5.06, а сховається за обрій о 21.02. У пологовому відділенні центральної райлікарні на світ з’явилися 4 хлопчики та 1 дівчинка.

ОЛЕКСАНДР НАЗАРЕНКО.

Невже?

ДО ЗИМИ ВІДРЕМОНТУЮТЬ

Між управлінням капітального будівництва облдержадміністрації, Макошинською селищною радою і колективним підприємством «Агробуд» укладено договір на ремонт очисних споруд у Макошине.

Про це „Нашому слову” повідомив керівник кп „Агробуд” М.О.Любенко. Управління капбудівництва здійснює технічний нагляд і виконує функції замовника, «Агробуд» – генпідрядник, а через селищну раду йде фінансування. Уже надійшло до генпідрядника 51 тисяча гривень. На підході ще 150 тис. грн. Загалом із держбюджету на ремонт макошинських очисних виділено півмільйона.

Зараз на очисних спорудах триває інженерна підготовка до комплектації їх обладнанням і будівельними конструкціями. Посиленими темпами ведуть ремонтно-відновлювальні роботи на компресорній установці. Субпідрядчик «Електромонтажник №64» змонтував трансформаторну електропідстанцію, і зараз тут готуються до подачі струму на об’єкт. Планується, щоб до зими очисні споруди змогли прийняти стічні води від житлових будинків і виправної колонії.

На знімку: так очисні споруди виглядали півроку тому. Цієї зими буде інша картина?

Фото з архіву „НС”.

Захист

ПЕНСІЇ ПІДВИЩАТЬСЯ З 1 СЕРПНЯ, А З НОВОГО РОКУ ДЕРЖАВА КОМПЕНСУВАТИМЕ СОЦІАЛЬНІ ПОСЛУГИ

Останнім часом з боку держави проводиться цілеспрямована робота щодо захисту малозабезпечених верств населення. З 1 серпня передбачається підвищення розміру пенсій тим, у кого вона менша прожиткового мінімуму, тобто не перевищує 284 гривні. Підвищиться мінімальна зарплата. Зріс рівень державної допомоги малозабезпеченим сім’ям з дітьми в середньому до 40 гривень на місяць.

Гроші чи пільги?

Закінчується створення єдиного реєстру отримувачів пільг. Зараз багато точиться розмов про заміну пільг на грошові виплати. На мою думку, якщо держава покриватиме витрати в повному обсязі, то пільговик матиме вибір - чи отримувати компенсацію грошима, чи отримати пільгу в натуральному виразі. Наприклад, хтось має пільгу на придбання палива, інший має право на безплатний проїзд у приміському транспорті і так далі. Але чи всі користуються наданими пільгами? Ні. Безумовно, знайдуться люди, які не використовують своїх пільг. Ось таким вигідно отримувати пільги грошима.

Сьогодні в районі отримують субсидії на тверде паливо до півтори тисячі сімей на суму близько 510 тисяч гривень щомісяця. Всі вони виплачені і заявнику надано право вирішувати самому, чи купити, скажімо, готових колотих дров, чи самому їх заготовити і зберегти отримані гроші.

Компенсація за догляд

Згідно з указом Президента України від 5 травня 2004 року "Про додаткові заходи щодо вдосконалення системи здійснення соціальних виплат громадянам" головним розпорядником бюджетних коштів для фінансування програм соціального захисту людей, в тому числі й постраждалих від Чорнобильської катастрофи, визнано Міністерство праці та соціальної політики. До речі, на сьогодні заборгованість за чорнобильськими виплатами зменшилась на 165 тисяч гривень. Залишок заборгованості становить 38 тисяч гривень і буде погашений найближчим часом. Починаючи з січня 2005 року, особам, котрі постійно надають соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговування, крім осіб, що обслуговуються соціальними службами, призначатимуться щомісячні компенсаційні виплати. Розмір їх визначатиметься залежно від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особам, які надають соціальні послуги інвалідам 1 групи, - 15 відсотків, тобто 58 гривень. Тим, хто доглядатиме за громадянами похилого віку, інвалідами 2 групи та дітьми-інвалідами, призначатиметься компенсація 10 відсотків. І 7 відсотків держава платитиме тим, хто доглядає за інвалідами третьої групи або за хворими, що не здатні до самообслуговування і визнані такими в порядку, затвердженому Міністерством охорони здоров'я.

Компенсація фізичним особам пенсійного віку, які надають соціальні послуги, призначається у визначеному розмірі, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

Самі собі не хочуть помогти

Для всіх наших працівників багато значить повага й довіра людей. До кожного звернення ми підходимо з розумінням і допомагаємо вирішувати усі питання в рамках чинного законодавства. Але одна справа, коли людина отримує невелику пенсію чи в когось склалася важка матеріальна ситуація і ці люди потребують нашої допомоги, то, по можливості, ми допомагаємо. І зовсім інша, коли людина жодним чином не докладає ніяких зусиль для покращення свого матеріального становища, веде аморальний спосіб життя, то тут ще треба подумати, надавати їй допомогу, чи ні.

Ось, скажімо, сім'я пенсіонерки Надії П. з Мени складається з трьох чоловік. Вона постійно звертається за допомогою в райдержадміністрацію, міськраду, до нас. Минулого року отримала допомогу чотири рази на суму більше 200 гривень, але як ці гроші використані, ніхто з родини пояснити не може. У той же час, дочка з чоловіком ніде не працюють, зловживають спиртними напоями, до центру зайнятості не звертаються, субсидії, яка передбачена цій сім'ї в розмірі близько 300 гривень, не оформляють, мотивуючи це тим, що дочка десь загубила паспорт. І такі приклади непоодинокі.

ОЛЕКСАНДР БАХУН.

Людина на своєму місті

СІЛЬСЬКИЙ ГОЛОВА МАКОШИНЕ ВАЛЕРІЙ КРАВЦОВ ПРАЦЮЄ ПО-ВІЙСЬКОВОМУ: ЧІТКО І ЗА ПРОГРАМОЮ

Три роки тому виборці Макошине і Задесення серед семи кандидатів на пост селищного голови свій вибір зупинили на приїжджому у їх селище чоловікові – Валерію Михайловичу Кравцову. Він, аби не нудьгувати і мати приробіток до пенсії, власним авто возив макошинців у Мену на базар, у лікарню, в гості...

Ніч на роздуми

Служив Кравцов за півсотню кілометрів від Чорнобиля - у Коростені, що на Житомирщині. Там же і жив з дружиною і двома дітьми. І раптом, як грім серед ясного неба, невтішний діагноз медиків: у доньки й сина сталися разючі зміни зі здоров'ям, треба негайно втікати з цієї місцевості.

В.М.Кравцов звернувся до командування з проханням працевлаштування в іншому регіоні.

- Мені було запропоновано одразу п'ять варіантів, - каже Валерій Михайлович, - у Києві, Бучі, Березані, Білій Церкві і Макошине. На роздуми, де кинути якір, була одна ніч.

Він чомусь спинив свій вибір на Макошине. Знайшов його на карті, прочитав про селище у довіднику. Від Чорнобиля далекувато, Десна, залізниця є. І ліс, та й до райцентру рукою подати. Переїхали.

Отримав призначення - командир окремої роти виправної колонії №91. І сталося це у березні 1991 року. А через вісім років у званні майора пішов у відставку.

- Були запрошення на роботу до Києва, - ділиться Валерій Михайлович. - Півроку пропонована мені вакансія була незайнятою. Роздумував, зважував і в результаті зробив вибір - залишитися у Макошине.

Голова

Макошинці швидко оцінили прибулого: діловий, товариський, слів на вітер не кидає. Якщо комусь щось пообіцяв - неодмінно виконає, чого б те йому не коштувало.

Коли три роки тому треба було обрати селищного голову, одразу шість місцевих жителів подали свої заяви на балотування на цю посаду.

У Кравцова не було і в думках спробувати і себе у цих перегонах. Чужий, людей з їх проблемами знає поверхово, куди вже там висувати свою кандидатуру.

Якось підвозив макошинців з базару, а вони йому по дорозі:

- А чому б Вам, Михайловичу, не очолити нашу громаду? Чоловік Ви справедливий, хазяйновитий...

А той у відповідь:

- Нехай наступного разу, коли краще вас усіх узнаю, проймуся турботами людей.

- То Ви, значить, боїтеся труднощів? Не хочете зробити наше селище кращим? Не думали, що Ви такий слабкодухий.

Валерія Михайловича дуже вразила ця розмова. Знову була ніч на роздуми. І зробив вибір: балотуватися! Розробив програму, ознайомив з її тезами людей, питався у них поради і просив висловлюватися щодо її конкретизації.

У день виборів макошинці й хуторяни більшістю голосів селищним головою обрали Валерія Михайловича Кравцова.

- З першого дня своєї роботи вдалося встановити ділове співробітництво з депутатами (а їх є 20) селищної ради, - каже голова. - Люди підібралися розумні, які по-справжньому вболівають за долю Макошине.

У круговерті буденних проблем

В.М.Кравцов працює селищним головою за складеною ним програмою, яка включає дев'ять важливих проектів.

На перший план він ставить турботу про ветеранів. Жоден з них не забутий, має окрім моральної обов'язково і матеріальну підтримку.

У селищі цілорічно працює дитсадок, який знаходиться на повному утриманні селищної ради. Турбується голова і про Будинок культури, Будинок побуту. Макошинці ремонтують та шиють взуття, одяг на місці. Не виїжджаючи з селища, можна зробити засічку у тому ж таки Будинку побуту.

- Доцільно було б передати на утримання нашої територіальної громади школу і лікарню, - вважає голова. - Порядку було б більше.

У селищі велика увага приділяється розвитку дитячої художньої самодіяльності. Циркову студію "Юність" знають навіть у Києві. Президент України Леонід Кучма щиро вітав її колектив у Палаці "Україна". А ще у Макошине є чотири футбольні команди, ремонтується спортзал.

Непокоїть Валерія Михайловича Десна, котра "з'їдає" берег. Апетит у неї - позаздрити можна: за останні роки "проковтнула" 70 гектарів громадського пасовища. Укріпити ж берег насадженнями не вдається - деревця не встигають прижитися. А щоб зміцнити іншим способом (за допомогою каменю і гравію) необхідні кошти - на один кілометр берега треба один мільйон гривень.

Нині у Макошине ремонтують ЗІЛа, який буде вивозити побутове сміття. На ліквідацію стихійних сміттєзвалищ селищна рада витратила тільки цього року 1200 гривень. Триває реконструкція очисних споруд - за підтримки і сприяння народного депутата України Олега Петрова держава на це вкрай необхідне діло виділила півмільйона гривень.

Валерій Михайлович вболіває душею за стан доріг у селищі - торік у їх ремонт вклала селищна рада 6 тисяч гривень, цього року - уже 5,5 тис. грн.

- Прикро, що у селищі ніяк не знайдуться підприємливі люди, які б узялися організувати лазню, - журиться голова. - Приміщення є, підтримка моя, як голови, гарантована.

Що ще болить Валерію Михайловичу? Газифікація селища, яка обов'язково має відбутися. А ще - земельне питання.

- Наші родючі грунти орендують ск "Куковицький", ЗАТ "Корпорація "Інтерагросистема"... Куди це годиться? Маємо, на жаль, у селищі багато безробітних людей, а землею нашою користуються інші, - розмірковує голова. - Всі люди повинні мати гарантований заробіток, бути господарями на своїй землі.

І ще. Непокоїть Валерія Михайловича низька свідомість жителів будинків житлового масиву заводу "Сільмаш".

- Не хочуть платити за водовідведення, - каже. - Потопають у нечистотах, дихають смородом, але з власного гаманця ніхто і копійки не хоче викласти. Один раз викачали стічні води за рахунок заводу, тоді - за кошти селищної ради, однак постійно так тривати не може.

РАЇСА МИХАЙЛЕНКО.

На знімку: В.М.Кравцов. Фото автора.

До Дня бухгалтера

МИШКА ГРАЛАСЯ З ПАПЕРАМИ

Наступного 1 січня виповниться 10 років, звідколи головним бухгалтером Менського центру поштового зв’язку №5 було призначено Світлану Миколаївну Адруг. Це, коли тодішній райвузол зв’язку розділили на два центри: поштового і електрозв’язку. До цього, закінчивши Сосницький сільськогосподарський технікум бухгалтерського обліку, вона працювала тут же оператором.

Ставши головбухом, Світлана Миколаївна за рекомендацією Чернігівської дирекції поштового зв’язку вступає до Одеської державної академії зв’язку, де на економічному факультеті здобула кваліфікацію спеціаліста з бухгалтерського обліку і аудиту.

Зараз у її підпорядкуванні дев’ять спе ціалістів, і лише один із них чоловічої статі.

– У нас колектив молодий, дружний, – розповідає Світлана Миколаївна, – тому працювати з людьми не важко. Головне – всі чітко знають і виконують свої обов’язки. У нас, як ото в пісні: один за всіх і всі за одного.

– А що найважче у вашій професії?

– Вчасно і якісно здати звіти. А їх лише у вищестоящу нашу інстанцію треба подати шість квартальних. Ну, і потім в інші контролюючі органи.

– Курйози трапляються?

– Бухгалтерія – з розряду пунктуальних професій, такі тут підбираються й люди. Так що, чогось особливого не траплялося. Але й не без того. У час підготовки звіту, кудись зникають деякі документи. Хоч шукай, хоч ні. Робимо їх наново. Складаємо звіт, здаємо його і тут, безвість звідкіля, виринають старі готові документи. Наші дівчата з цього приводу жартують, мовляв, то мишка грається. От пограється, пограється та й віддасть.

– Ви сказали, що бухгалтерія з розряду пунктуальних, а я б ще додав, що вона прагматично-арифметична. Тоді, образно кажучи, як же з лірикою?

– Тобто поза циферією? А лірика в житті на кожному кроці. Люблю читати і, як не дивно, прибирати в помешканні. Але найбільше люблю компанійські десанти на природу, як правило, з товаришами по роботі.

Треба сказати, що у Світлани Миколаївни майже всі друзі з її роботи. Для ясності: на пошті працюють три її куми і чоловік Віктор Віталійович.

Виховують вони трьох доньок. Старшенькій Наташі – тринадцять років, Маринці – дванадцять, а найменшенькій Анастасії – один рік і чотири місяці. З декретної відпустки за найменшенькою Світлана Миколаївна вийшла, коли Анастасії було лише три місяці. Так склалися виробничі і житейські обставини. Живуть вони в одному дворі з чоловіковими батьками, у будинку на два входи, отож дідусь із бабусею взялися няньчити маля, уже обоє були на пенсії.

ВОЛОДИМИР ЧЕПУРНИЙ.

Фото автора.

Працевлаштування

БЕЗРОБІТНИХ НАВЧАЮТЬ ЗА ЄВРОПЕЙСЬКИМИ МЕТОДАМИ

Запровадження Єдиної інформаційно-аналітичної системи служби зайнятості України, що базується на сучасних INTERNET – INTRANET технологіях, дає змогу підняти рівень соціального захисту населення на якісно новий щабель. Інформація, якою володіє служба зайнятості, стає все більш актуальною для користувача. Система скерована на клієнта – скорочується час обслуговування, підвищується його якість, стали активнішими та більш результативними процеси підбору роботи та претендентів на заміщення вільних робочих місць та вакантних посад. Служба зайнятості населення активно співпрацює з роботодавцями, проводить якісне професійне навчання та підвищення кваліфікації претендентів на роботу. Менський Центр зайнятості активно організовує по працевлаштування безробітного населення району, залучає його до громадських робіт, надає одноразову допомогу по безробіттю підприємцям-початківцям, сприяє створенню дотаційних робочих місць – з метою зниження рівня безробіття, який і досі залишається значним (Менський район за рівнем безробіття населення посідає друге місце в області після Городнянського).

Мовою цифр

За перше півріччя 2004 року ріст обсягів виробництва сільськогосподарської продукції у районі в порівняльних цінах до відповідного періоду 2003 року склав 147,8 відсотка. Але, незважаючи на позитивні тенденції в економіці, ситуація на ринку праці залишається напруженою. Протягом останніх шести місяців на обліку у районному Центрі зайнятості перебувало 2911 громадян, у тому числі зареєстровано з початку року 1439 безробітних. Станом на 1 липня на обліку перебуває 1657 чоловік, з них сільських жителів - 915.

У сільській місцевості, де не працює більшість сільськогосподарських підприємств, проблема працевлаштування залишається дуже гострою. Усього за півроку працевлаштовано 129 селян - по селах, а також у районному центрі та в селищі Березна.

Великий рівень безробіття в Локнистому (87 чол. - 11,45%), Дягові (37 чол. - 11,32%), Блистові (131 чол. - 31,9%), Синявці (105 чол. - 31,5%), Слобідці (46 чол. - 18,7%), Киселівці (68 чол. - 15,5%), Жовтневому ( 42 чол. - 8,74%), Волосківцях (48 чол. - 14,33%), Ленінівці (69 чол. - 15,1%), Ушні (33 чол. - 11,54%). І процес звільнення працівників з сільськогосподарських підприємств буде, за прогнозами, тривати і надалі.

Протягом шести місяців 2004 року за сприяння районного Центру зайнятості роботу отримали 602 безробітних (що на 10,1% більше, аніж за відповідний період минулого року). Є проблеми з працевлаштуванням соціально незахищених категорій населення - роботу серед них отримали лише 51 особа (це становить 11,7% осіб, що перебувають на обліку і підпадають під 5-відсоткову квоту). Для них на 2004 рік заброньовано 55 робочих місць в організаціях та на підприємствах району. На такі місця працевлаштовано 17 незайнятих громадян. Але більшість безробітних відмовляється від запропонованих Центром зайнятості робочих місць у зв'язку із невисокою заробітною платою та її затримкою.

Варіанти працевлаштування

39 безробітних протягом першого півріччя 2004 року отримали одноразову допомогу по безробіттю і стали підприємцями. Для них було виділено загалом 56,1 тис. грн. Більшість з підприємців-початківців, які розпочали власну справу завдяки Центру зайнятості, займаються торгівлею (27 чоловік), четверо - сільськогосподарським виробництвом. Решта надають населенню такі послуги: ремонтно-транспортні, ремонт опалювальних систем, фото- та відеозйомка, транспортні, медичні, масаж, зварювально-слюсарні, виготовлення м'яких іграшок.

Для забезпечення тимчасової зайнятості та соціального захисту незайнятого населення активізовано роботу по організації громадських робіт. З підприємствами району укладено 43 договори на 795 робочих місць. У таких роботах взяли участь 385 безробітних, що на 20 відсотків більше, аніж за відповідний період минулого року. Громадські роботи проводилися у ТОВ "Агрофірма "НІКА", ТОВ "Менський сир", у СФГ Дорошенка, ЗАТ "Корпорація "Інтерагросистема", санаторії "Остреч", кп "Агробуд", ТОВ ДОК "Казковий", ТОВ "Бройлер", у райлікарні, управлінні праці та соціального захисту населення та ін. Безробітні доглядали за хворими, інвалідами та престарілими громадянами, працювали на різних сільськогосподарських та підсобних роботах. У нинішньому році 450 чоловік узяли участь в акції по благоустрою населених пунктів. На громадські роботи загалом було витрачено 13 тис. грн.

Робота за дотацією

та навчання

За шість місяців у навчальні заклади області були направлені на навчання 90 чоловік, а загалом у 2004 році навчалося за направленням із Центру зайнятості 132 особи, за 25-ма спеціальностями. Двоє отримали другу вищу освіту у Чернігівському технологічному інституті. Решта підвищували кваліфікацію, навчалися вперше і перенавчалися. В даний час у Степанівському МНВК спеціальності тракториста освоюють 19 незайнятих громадян, 16 з них будуть працевлаштовані після закінчення навчання у сільськогосподарських підприємствах району. Центром зайнятості населення проводиться робота з підприємствами району щодо цільового направлення на навчання та перенавчання незайнятих громадян з гарантійним працевлаштуванням після закінчення навчання.

За допомогою служби зайнятості роботодавцями району створені 44 додаткові робочі місця, на які працевлаштовано 43 безробітні із загальною сумою зарплати 75 тис. грн.

Дотаційні робочі місця були створені у підрозділах пожежної охорони у Локнистому, Синявці, Ушні, Макошине (у цьому селищі безробітні також влаштовані на роботу в обслуговуючий кооператив).

З пропозицією створити дотаційні робочі місця зверталися і суб'єкти підприємницької діяльності: О.П.Нємчик, М.Д.Лисич, М.Ф.Авраменко, А.М.Попелуха, М.Г.Холодницька. А також Менське споживче товариство, СФГ Дорошенка, ВАТ "Менське ШРБУ-82", Макошинська селищна рада, ТОВ "Березна-сервіс", ЦПЗ №5, ЗАТ "Менський комунальник", кп "Агробуд" та ін.

Усе - для клієнтів

Служба зайнятості успішно працює за системою єдиної технології обслуговування незайнятого населення вже третій рік. Це збалансована, динамічна, до дрібниць зорієнтована на максимальне задоволення потреб клієнтів служби зайнятості система, аналогів якої в країнах СНД не існує. Її основна мета - підвищення ефективності роботи державної служби зайнятості щодо надання соціальних послуг клієнтам, які шукають роботу, та роботодавцям; створення нової, адаптованої до умов ринкової економіки системи соціального захисту та самозахисту населення. У Менському районному Центрі зайнятості населення введена талонна система відвідування клієнтами Центру (кожний безробітний приходить конкретно визначеного дня, у конкретно визначений час), тому немає великих черг (раніше під дверима Центру очікували своєї черги до 50 чоловік одночасно).

Для клієнтів служби зайнятості регулярно проводяться інформаційні семінари, де безробітних навчають за європейськими методами техніки пошуку роботи (як скласти про себе резюме, як розмовляти з роботодавцем по телефону, на особистому прийомі та ін.).

У подальших планах служби зайнятості населення - навчання безробітних комп'ютерній грамоті тут же, у Центрі зайнятості, а також облаштування гендерних куточків, кімнати для дітей, WEB-камери, за допомогою якої роботодавець зможе побачити потенційного працівника на екрані, скласти про нього враження з того, як він поводить себе, як висловлює думки. Є наміри і щодо введення в дію нової апаратури, яка буде приймати звіти від роботодавців методом сканування, а також іншої - яка дозволить вести пошук вакансій по всій Україні (нині це можливо лише по району). В недалекому майбутньому очікується введення у дію системи тач-скрин. За її допомогою безробітні, маючи персональну пластикову картку, зможуть самостійно отримати, як у банкоматі, будь-яку інформацію (щодо призначення, нарахування допомоги по безробіттю, послуг Центру зайнятості). А для працівників служби зайнятості введено новий спецодяг.

ІРИНА ПРИМАК.

На знімку: приватний підприємець А.М.Войло отримав одноразову допомогу по безробіттю і відкрив шиномонтажну майстерню. Фото автора.

Буває

КОЛОДЯЗНИЙ КАБАНЧИК

Дзвонить кум кумові.

– Привіт.

– Привіт.

– Це я, Петро.

– Ну...

– Слухай, візьми якусь мотузку і хутко до мене.

– Навіщо?

– Та... треба кабанчика із шахти витягти.

– Ти, бува, не того? Де в нас у селі тії шахти?

– У мене в дворі, колодязна, для фонтала.

– А як же воно туди втрапило?

– Люк був відкритий, а воно, капосне, якраз якось вискочило та з розгону брьох туди сторчака, тільки загуло. Тепер сидить, ні взад, ні вперед, рульою в одну стінку – хвостом у другу. Треба б якось витягти.

– А яку ж мотузку взяти – довгу, коротку? Скільки він хоч важить твій кабанчик?

– Та... Може, десь із центнер, а може, трохи менше чи трохи більше.

– Так про яку мотузку ти торочиш? Тут треба добряча вірьовка, та ще й капронова. Біжу...

Прибіг. Зазирнув до шахти, а там сидить кабанище волохате, спина дугою, центнерів на два з половиною.

– Ти що, з глузду з’їхав? Іди зви сусідів, бачив он на городі – Василь, Степан, Іван та ще й куций Роман.

– Немає в мене стільки горілки. Один Роман, хоч і куций, а за раз відро випиває.

– Тоді приколеш ти свого вепра прямо в колодязі.

Пошвендяв нехотя. Позвав хлопців. Обступили шахту: як же під Петрового кабанчика вірьовки завести? А господар, не довго думаючи, стриб на кабана, давай його вірьовками обплутувати. Хекнули дружно, вицупили кабанюру. А він, зачувши волю, як рохне та як ірвоне з усіх своїх чотирьох, та як плигне з радості на свого хазяїна, та як промчить по ньому всіма своїми ратицями, та й давай кругом хати круги нарізати. Ледь утихомирили його всі гуртом та в хлів запхали.

Аж тут і хазяйка з городу у двір заходить. Обвела довгим поглядом стоптані й знівечені грядки, вибиті вщент квіти під хатою, тоді перевела погляд на веселу компанію під грушею та й мовила:

– Ну й насвинячили ви тут, хлопці... Сказано, свині, – і пішла неквапом до хати.

ВОЛОДИМИР ЧЕПУРНИЙ.