Запитання тижня

ХТО ДОПОМОЖЕ СЕЛЯНИНУ?

Відповідають:

Олег Олександрович ЛЕВЕНЕЦЬ – директор Синявського Будинку культури:

– У нашому селі вже кілька років при сільській раді успішно діє комунальне підприємство. Тож у Синявці немає проблем ні з оранкою, ні з обмолотом зернових, ні з транспортом. Допомагає кооператив і борошно змолотити, і інші господарські та побутові проблеми вирішити.

Наталія Іванівна ФЕДОРЕНКО – завідувач побуткомбінату у Слобідці:

– Структурний підрозділ, створений при сільській раді, надає населенню комунальні послуги. Тож і городи обробити є чим, і покійника доставити, і хворого у лікарню. Сіно людям є чим привезти, борошно є де змолоти, пилорамою скористатися можна. Сільська рада про людей піклується, хоч господарства у нас у Слобідці немає давно.

Ніна Василівна БОЮН – реалізатор товарів, жителька Блистови:

– У нашому великому селі люди покинуті напризволяще. Ні покійника довезти нічим, ні городи толком обробити. За кожною дрібницею, якщо потрібен транспорт чи сільгосптехніка, ідуть люди кланятися приватникам.

Анастасія Іванівна КОРОБКО – страховий агент Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», жителька Ленінівки:

– Аби зберегли колгосп, то не було б і такого запитання. Я особисто свого часу працювала в колгоспі на різних роботах, возили льон у Киселівку Чернігівського району, а одного разу навіть у Трубчевськ, що в Росії. Тепер немає нічого. Щось там наші бралися якийсь комунгосп створити, та на тому й затихло. Хоча який уже комунгосп, коли й контору розвалили. Ні, ніхто вже нам, селянам, не допоможе. Жаль. Ми-то своє вже доживаємо, а як же діти? Не кожне ж поїде в місто. Де їм подітися?

Григорій Васильович СЛОБОДА – головний спеціаліст у галузі тваринництва райсільгоспуправління:

– Селянин має допомогти собі сам. Як ото в прислів’ї: спасіння потопаючого – справа рук самого потопаючого. Не треба ж було розвалювати й розтягувати того, що було надбано цілими поколіннями. Треба іти в розвитку. А держава підтримає селянина. Власне, уже підтримує: надає дотацію за великовагову худобу, за корів м’ясної продуктивності, на розвиток будівництва й вівчарства.

Баба Варка, яка любить багато говорити і про все має свою думку:

– А коли селянину хто дуже вже помагав? Завжди сподівалися тільки на свої сили. От тільки молоді в селі майже на залишилося. А пенсіонерам дійсно потрібна допомога.

Нові реалії

НЕМАЄ СІЛЬГОСПФОРМУВАННЯ – ВИРУЧАЄ КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО

У селах району, особливо у тих, де розпалися сільгосппідприємства, поступово створюються при сільських радах комунальні господарства та обслуговуючі кооперативи, в яких за помірну плату можна і трактора найняти, і вантажівку, і комбайна. А ще – зорати город, обмолотити врожай, змолоти на борошно зерно, замовити пиломатеріали. Подібний досвід, зокрема, вже третій рік існує в Слобідці, а в Локнистому комунальне підприємство створене у січні нинішнього року.

Етап становлення

Сільгоспкооператив у Локнистому остаточно розпався нинішньої зими. На його базі були створені два приватних сільськогосподарських формування, а при сільській раді засноване комунальне підприємство. П'ятдесят двоє локнистенців побажали здати свої майнові паї саме сюди - на загальну суму 136 тисяч 651 гривню. На зборах вирішили не розбирати своє майно по частинах, а зберегти єдиним комплексом для створення комунгоспу. Сюди відійшли: трактор МТЗ-80 з причепом до нього, три вантажівки, диски, плуги, тракторна косарка, пересувний електрозварювальний апарат, сівалка, культиватор, сінні граблі, млин. Але переважна більшість усього цього добра - у добитому, фактично неробочому стані.

Директор підприємства Володимир Григорович Близнюк показує свої успадковані "володіння": занедбані, порослі бур'янами гаражі та дворище, три вантажівки, більше схожі на брухт.

- Нічого, - каже - і тут порядок з часом наведемо, і до цієї техніки руки дійдуть. З трьох автомобілів два складемо - і то добре буде, ці вантажівки ще послужать людям. А от трактора ми вже довели до ладу, провели його перереєстрацію, техогляд. Відремонтували повністю усі плуги, відсотків на вісімдесят - сінні граблі. От культиватор нам дістався у зовсім неробочому стані, проте візьмемося і за нього.

Локнистенське комунальне підприємство "Десна" отримало свідоцтво про державну реєстрацію лише 28 січня. І почало працювати якщо не з "нуля", то, образно кажучи, зі слабенької "трієчки". Але ж локнистенці вже встигли відчути на собі його реальну допомогу!

Поміч є, зарплат немає

- Навесні виорали одинадцять гектарів присадибного фонду, - розповідає Володимир Григорович. - Брали за одну сотку: дві гривні з тих жителів села, що здали майнові паї в оренду комунальному підприємству, і дві п'ятдесят - з решти локнистенців. Раз на тиждень, по середах, працює млин, усі бажаючі мають змогу змолоти зерно на корм худобі, в розрахунку три гривні за один центнер збіжжя. Буде новий урожай - працюватиме мірошник хоч щодня, аби попит був.

- Про доходи говорити ще рано, мабуть?

- Що ви! Поки на ноги стаємо, жодної зайвої копійки не відкладається. Усі четверо членів колективу комунального підприємства (директор, бухгалтер, мірошник і тракторист) не один місяць працюють фактично безоплатно, точніше не отримують "живих" грошей. Своїм працівникам в рахунок оплати городи поорали, тепер ось з косовицею підсобимо. Але з платежів до бюджету та різних фондів боргів не маємо, регулярно розраховуємося за електроенергію.

- Які ще послуги населенню у перспективі плануєте надавати?

- Транспортні, коли відремонтуємо техніку. Недавно рішенням сесії сільської ради нам віддали в оренду водонапірну башту в селі Гориця. А ще маємо чотирьох плідних бичків, проводимо осіменіння корів приватного сектора. Отож, беремося за усе одразу, потроху розвиваємося.

Щиро дякували

У Слобідці сільськогосподарський обслуговуючий кооператив (СОК) існує при сільській раді вже третій рік. Але тільки на папері, техніку ж у нього орендує сільська рада. І послуги населенню надаються завдяки ентузіазму сільського голови О.О.Мозирка. Слобідчани вдячні керівникові громади за турботу. Нещодавно, збираючи матеріали про хід косовиці, їздили полями району, робили знімки, розмовляли із селянами. Під Слобідкою натрапили компанію з п'яти чоловік, які гуртом вантажили сіно на тракторний причеп. З'ясувалося, що вони допомагають один одному по черзі, а трактора узяли в оренду у обслуговуючого кооперативу, заправили соляркою, заплатили по п'ять гривень за кожну ходку - і працюють.

- Ви там напишіть у газеті подяку нашому голові, - кажуть гуртом, - спасибі за його клопіт, є нам чим сіно перевезти. Хоч і старесенький трактор, двічі-тричі списаний, а таки ж допомагає людям.

Нам вдалося дізнатися, що допомагати людям в Слобідці є чим. Сільська рада орендує у СОКу чотири трактори (старих, щоправда), два комбайни, сівалку, плуг, культиватор, млин, пилораму, легкового та вантажного автомобіля, водогін з водонапірною баштою. Навесні людям орали городи по 1,20 грн. за сотку (плюс солярка), молотити будуть по 1,5 грн. з тією ж умовою. Транспорт слобідчани можуть найняти, заправивши автомобіля і заплативши 10 грн. (якщо поїздка за межі села). Сіно перевезти - як казали чоловіки у полі - за 5 грн. за ходку, зі своїм пальним. Є при сільській раді і племінний бик породи "Голштин".

Аби не заважали...

Усі оті подяки від односельців ми в усній формі Олександру Олександровичу передали, а він у відповідь:

- Хоч не пишіть в газету нічого! Не потрібно нам ніякої реклами! Нічого, окрім клопоту, я від цього обслуговування не маю - ні зарплати, ні спокою. Але ж доводиться тримати у руках цю справу, бо куди людей подінеш з усіма їхніми проблемами? Немає у нас колгоспу, то йдуть до сільради. Аби ще не висіла загроза звинувачення у корупції. Бо не маю я права, як держслужбовець, господарськими справами опікуватися. А якщо більше нікому? Нам пропонують створити при сільській раді комунальне підприємство з дотриманням усіх юридичних формальностей. Директора, бухгалтера призначити (отож зарплату їм нараховувати), ще й податки платити. А за що ж тоді існувати комунальному підприємству? Де гроші на ремонт техніки брати? Адже за послуги населення платить мінімальну ціну, мізер... Та й коли заведеться яка копійка, хотілося б пустити її на розвиток соціальної сфери села. А де гарантія, що керівник комунального підприємства захоче допомагати сільській раді? Нехай би усі ці проблеми і контролювала сільська рада - єдиний орган влади на селі.

Питання це, очевидно, спірне. Юристи зі свого боку праві - будь-яка господарська діяльність повинна відбуватись в межах закону, певні відрахування йшли б і до місцевого бюджету. Але ж зовсім мізерні... Може, дійсно треба надавати сільській громаді пільги, розширювати її повноваження, не забирати зароблену копійку? Щоб наше село мало шанс вижити.

ІРИНА ПРИМАК.

На знімку: Фото автора.

Не все так погано

ВАС ОБСЛУГУЮТЬ, АБИ ВАШІ ГРОШІ

За станом на 1 липня поточного року, у сільській місцевості району налічувалося 197 працюючих суб’єктів ринкового типу. В них задіяно близько півтисячі працівників. Про діяльність цих суб’єктів розповідає начальник відділу економіки та фінансів райсільгоспуправління М.В.Петрушенко.

– Насамперед треба згадати Указ Президента України від 6 червня 2000 року «Про заходи щодо забезпечення формування та функціонування аграрного ринку», який і став відправною точкою у створенні інфраструктури обслуговуючих підрозділів.

Почнемо із сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів. Їх створено в районі п’ять, але працюють тільки три: данилівський «Нива», чапаєвський «Обрій» і «Жовтневський». Вони надали у першому півріччі послуг населенню на загальну суму 33,3 тис. грн.

Далі йдуть комунальні підприємства. Їх у районі налічується п’ять, але один, у Ленінівці, не діє. Решта – в Ушні, Локнистому й Синявці, де справи йдуть чи не найкраще. Є ще й Менське комунальне підприємство.

Ці виробничі підрозділи надали в першому півріччі послуг населенню на суму 33,4 тис. грн.

Комунальні господарства належать органам місцевого самоврядування. Їх у районі вісім. Ними надано послуг і виконано робіт на 37,9 тис. грн.

– Миколо Васильовичу, а якісь інші обслуговуючі структури є?

– Звичайно, окрім згаданих структур, які займаються безпосередньо обслуговуванням населення, є ще й інші, що діють від переробних підприємств. Наприклад, пункти приймання молока, яких у районі 104. Ними закуплено в першому півріччі молока на загальну суму 9 млн. 249,2 тис. грн.

На виконання згаданого Указу Президента України створено ТОВ «Агроторговий дім «Менський коопзаготпром». Ним закуплено сільськогосподарської продукції і надано послуг на загальну суму 386,5 тис. грн.

Є ще суб’єкти, які надають зооветеринарні послуги. Їх різних форм діяльності – 35. Це – ветпункти, ветларки, пункти штучного осіменіння худоби. Ними надано послуг на суму 119,9 тис. грн.

Серед 17-ти приватних закупівельних та обслуговуючих суб’єктів – 13 агромагазинів, які продали товарів на загальну суму 1 млн. 473 тис. грн.

На знімку: жителі Слобідки возять сіно на орендованому у обслуговуючого кооперативу тракторі. Фото Ірини ПРИМАК.