Тиждень

КУДИ ПОДІЛИСЬ ЛАСТІВКИ?

Щоліта ми з онукою буваємо на міському святі Івана Купала. Древній язичницький обряд стає на очах чарівною казкою...
І мимохіть усвідомлюєш, що птахи й тварини, і навіть рослини прекрасно розуміють одне одного. Можливо, ми теж колись краще розуміли і відчували навколишній світ, знали його прапрамову. Але в русі до цивілізації втратили цей зв’язок.
Я з дитинства пам’ятаю великі білі ромашки, сині дзвіночки і духмяну „кашку” на вільному лузі біля Остречі. Ці квіти під високим синім небом були моїми першими вчителями краси і радості життя. Зараз зникають квіти, як зникають народи. Але жити ми можемо тільки разом.
А пам’ятаєте, раніше хати, хліви і навіть сіни всередині в бабусиній хаті були заліплені гніздами ластівок? А зараз – два-три. Куди поділися ластівки?
...Іду у відпустку. Хочеться побродити лісом, посидіти біля лісового озера, послухати спів пташок.
Як мало ми замислюємося, що всі ми на Землі – від єдиної плоті: і людина, і квітка на підвіконні, і річка. І як доля наша і дітей наших тісно пов’язана з навколишнім світом. Бережімо його!
Сонце сьогодні зійшло о 4.52, сховається за обрій о 21.12. У пологовому відділенні центральної райлікарні з’явилося на світ п’ятеро малюків: три хлопчики і дві дівчинки.

НАТАЛІЯ МАРЧЕНКО.





Високі гості

ПРЕЗИДЕНТИ УКРАЇНИ, РОСІЇ І БІЛОРУСІ ПОБУВАЛИ НА ЧЕРНІГІВЩИНІ

27 червня Президент України Леонід Кучма в рамках робочої поїздки до Чернігівської області зустрівся з Президентом Російської Федерації Володимиром Путіним та Президентом Республіки Білорусь Олександром Лукашенком.
Глави трьох держав взяли участь у церемонії урочистого відкриття Міжнародного молодіжного фестивалю "Дружба-2004". Цей форум, присвячений Дню молоді, упродовж 30-ти років традиційно проводиться біля Монументу Дружби на кордоні трьох держав - України, Росії та Білорусі - неподалік села Сеньківка Городнянського району. Під час фестивалю Леонід Кучма, Володимир Путін та Олександр Лукашенко подивилися театралізований карнавальний хід учасників дійства - художніх колективів з України, Росії, Білорусі, переглянули святковий концерт майстрів мистецтв "Скарби слов'янського світу" і відвідали виставку-ярмарок "Слов'янське подвір'я".
Далі Президенти трьох держав відвідали місто Новгород-Сіверський, де ознайомилися з відреставрованими історичними пам'ятками Спасо-Преображенського монастиря, оглянули стилізоване давньоруське місто та взяли участь у церемонії освячення Спасо-Преображенського Собору, розташованого на території монастиря. Леонід Кучма, Володимир Путін та Олександр Лукашенко ознайомилися з місцем археологічних розкопок Княжого терему к. ХІІ - поч. ХІІІ століття та переглянули театралізовану виставу "Слово о полку Ігоревім".
Потім Президент України Леонід Кучма разом з Президентом Російської Федерації Володимиром Путіним приїхали в село Чайкине Новгород-Сіверського району. Глави держав відвідали церкву Святої Великомучениці Параскеви П'ятниці та поклали квіти до пам'ятника загиблим у роки Великої Вітчизняної війни жителям села.





Великі перегони

В УКРАЇНІ ОФІЦІЙНО СТАРТУЄ ПЕРЕДВИБОРЧА КАМПАНІЯ

Згідно з планом Центральної виборчої комісії політичні партії, виборчі блоки політичних партій, громадяни України (шляхом самовисування) мають здійснити висування кандидатів на пост Президента України з 4 до 27 липня 2004 року включно.
Подання документів до ЦВК для реєстрації кандидата на пост Президента України відбуватиметься до 1 серпня 2004 року включно; подання до ЦВК повторної заяви про реєстрацію кандидата на пост Президента України разом з виправленими відповідно до вимог Закону України "Про вибори Президента України" документами - до 3 серпня 2004 року включно; закінчення реєстрації кандидатів на пост Президента України - до 6 серпня 2004 року включно.
Передача до ЦВК підписних листів на підтримку кандидата на пост Президента України здійснюватиметься до 20 вересня 2004 року включно.
Утворення територіальних виборчих округів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі має відбутися до 12 липня 2004 року включно; внесення до ЦВК подання щодо кандидатур до складу територіальних виборчих комісій - до 6 серпня 2004 року включно; утворення територіальних виборчих комісій - до 11 серпня 2004 року включно; внесення до відповідної територіальної виборчої комісії подання щодо кандидатур до складу дільничних виборчих комісій звичайних та спеціальних виборчих дільниць - до 15 вересня 2004 року включно; утворення дільничних виборчих комісій - до 25 вересня 2004 року включно.
Подання до ЦВК пропозицій щодо реєстрації офіційних спостерігачів від іноземних держав, міжнародних організацій - до 20 жовтня 2004 року включно; внесення подання про реєстрацію спостерігачів від кандидата на пост Президента України, партії (виборчого блоку політичних партій), яка висунула кандидата на пост Президента України, до відповідної територіальної виборчої комісії - до 25 жовтня 2004 року включно.
Припинення поширення інформації про результати опитувань громадської думки щодо кандидатів на пост Президента України - з 16 жовтня 2004 року.
Проведення передвиборної агітації - до 24 години 29 жовтня 2004 року.
Проведення голосування - з 8 до 20 години 31 жовтня 2004 року.
Встановлення результатів голосування у день виборів Президента України та прийняття рішення про обрання Президента України за підсумками голосування у день виборів Президента України - до 10 листопада 2004 року включно.
Вступ новообраного Президента України на пост - до 13 грудня 2004 року.





Солодка небезпека

ЦУКЕРКИ "ПАЛІТРА" ЗІ РТУТТЮ МОЖУТЬ З'ЯВИТИСЯ І НА ЧЕРНІГІВЩИНІ

Кілька жителів Артемівська Донецької області звернулися в дитячу лікарню міста. Медики поставили їм діагноз: "отруєння ртуттю після вживання цукерок". Про це повідомила Донбаська регіональна митниця.
Цукерки були придбані в місті Самара (Росія). При обстеженні кількох коробок у них було знайдено кульки ртуті, що містилися як у коробці, так і в кожній із цукерок. Цукерки "Палітра" російського виробництва були виготовлені ТОВ "Кондитерське об'єднання "Росія" (м. Самара, пр. Кірова, 257). Дата виготовлення - 8.04.2004, а кінцевий термін споживання - 5.10.2004.
На коробках під поліетиленовою обгорткою знаходиться етикетка з текстом українською та казахською мовами, що передбачає реалізацію вказаної продукції на території України.
Держспоживстандарт України попередив керівників територіальних органів, що в разі виявлення фактів реалізації зазначених цукерок - забороняти їх продаж, провести лабораторні дослідження на наявність металевої ртуті, сповістити органи державного контролю (СЕС, МВС) та місцевого самоврядування, а порушників притягнути до відповідальності.

ПРЕС-СЛУЖБА ДП "ЧЕРНІГІВСТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ".





Новобудови

"МОЛОДІЖНИЙ" БУДИНОК ЗВОДИТЬ "АГРОБУД"

- Поки що замовників на житло є 50 відсотків, але вони ще будуть, - розповідає голова КП "Агробуд" М.О.Любенко. - Ось поруч такий же будинок минулого року заселили. Живуть люди.
Після здачі цієї новобудови тут же поруч агробудівці планують звести ще одну таку. Керує будівництвом виконроб Петро Іванович Копил (на знімку). Загальна площа будинку 770 квадратних метрів. Вартість одного квадратного метра загальної площі квартири - 1 тисяча 100 гривень.
Де взяти такі гроші молодим? Чернігівське регіональне відділення Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву виділяє на ці цілі достатню суму кредиту, на тридцять років. Але не всім. Тільки тим, хто гостро потребує житла.
Інша бригада агробудівців фарбує зовні корпуси гімназії. Ще одна працює на реконструкції очисних споруд у Макошине.

ВОЛОДИМИР ЧЕПУРНИЙ.

Фото автора.





Самоврядування

ДІЛИТИ ЧУЖЕ МАЙНО - СПРАВА ВЕЛЬМИ НЕВДЯЧНА

А Олені Вікторівні Опарі доводиться. Адже вона секретар комісії зі спірних питань Березнянської селищної ради. Тому працює як депутат не тільки на своїх двох вулицях з майже чотиристами дворами, а й по всьому селищу. Найдосадніше ділити майно при розлученнях. А їх у Березні лише за останні півтора місяця було п'ять. Іде комісія у такі родини. Пробують примирити пару, а коли все-таки питання стає руба, складає Олена Вікторівна акт опису майна, бере від розлучників розписки, що там кому припало і що вони не мають один до одного претензій. Усі ці папери реєструє в селищній раді.
- Коли трапляються надто ретиві пари, підключаємо міліцію, - розповідає депутат, - як правило, з нами ходить один з кращих наших дільничних інспекторів Володимир Олександрович Макієнко. Невдячна це справа - ділити чуже майно.
Але не тільки ці турботи у депутата О.В.Опари. Вона допомагає, зокрема, наводити межі земельних наділів, бере участь в усіляких громадських заходах.
Є ще в неї і така місія, від якої стискається серце, але радіє душа. Це обстеження матеріально-побутових умов малозабезпечених сімей. Про це Олена Вікторівна складає відповідний акт і передає його до райдержадміністрації з проханням про допомогу.
- Жодного разу не відмовили, гривень 50 - 100 виділяють, - запевняє вона. - Гроші ніби й невеликі, але для тих, у кого їх немає зовсім, це рятівний круг.
За громадську активність Березнянська селищна рада нагородила Олену Вікторівну пам'ятним подарунком.

ВОЛОДИМИР ЧЕПУРНИЙ.

Фото автора.





Життя прожити

БАТЬКІВЩИНА ВАЛЕНТИНИ РАДЧЕНКО - КИРГИЗІЯ, ХОЧА ЗА НАЦІОНАЛЬНІСТЮ ВОНА РОСІЯНКА, А ЖИВЕ В КИСЕЛІВЦІ

На все життя Валентині Василівні запам'яталися гори в Тай-Шноку - невеличкому селищі, що за 25 кілометрів від Фрунзе. Населений пункт вони обступили з чотирьох сторін. Три з них весною вкривалися яскравими дикими тюльпанами, а на четвертій ніколи не розтавав сніг, навіть улітку...

На заслання - в Киргизію

Федір Костянтинович Колесников був підприємливою людиною - мав власну фабрику, на якій фарбували вовну. Цей товар він міняв на дьоготь, хліб, тканини - все це продавав і з того жив. Його знали по всій Саратовській області, підтримували з ним ділові контакти. Та настав той день, коли враз не стало ні фабрики, ні дому - Федора Колесникова розкуркулили і начепили ярлик ворога народу.
Відбувати відміряний строк заслання спровадили його з сім'єю в Киргизію. Дуже він не хотів туди їхати. Пригрозили Соловками...
На той час державні можновладці постановили поступово заселяти Киргизію іншими народами, аби корінне населення припинило вести кочівний спосіб життя. Мовляв, дивитимуться, як росіяни, українці та інші свій дім облаштовують, город порають, дітей народжують, і собі так робитимуть.
Ф.К.Колесников був з таких. Хазяйнував, дітей ростив. Його донька Марія у 1939 році народила донечку Валю. Дівчинка росла, мов з води - гарною та дужою.
- Пам'ятаю великі череди корів, отари овець, - каже Валентина Василівна. - І коней багато паслося. Дощів киргизи ніколи не чекали на свої городи - у разі потреби вони поливали із ариків - штучних водоканалів, які були на кожній вулиці селища.

Пропав безвісти

Коли почалася Велика Вітчизняна, батько Валі пішов на фронт. І так сталося, що ні звісточки від нього, ні його самого. Плакала мати, міцно обнімаючи доньку-кровиночку.
Якось листоноша вручила сіренького конверта, в якому було повідомлення, що Василь Миколайович пропав безвісти. Валя тоді залилася сльозами, а мама прошепотіла: "Не вірю. Він - живий". Та минав час - ні батька, ні листа. Мати жила надією.
У Киргизії у війну не було ні стрілянини, ні вибухів. Тут був тил, багато госпіталів, де лікувалися зранені воїни. Серед інших потрапив до госпіталю і молодий солдат з Киселівки. Довго він перебував у ньому. І приглянулась йому Марія Федорівна, мама Валі.
Коли одужав, забрав свою суджену з п'ятирічною дочкою і поїхали усі разом в Україну, в ма-льовничу Киселівку.
Згодом Марія народила ще трьох дітей. Жили у сільських буденних турботах, Валя була першою маминою помічницею.

Запізніла радість

Минали роки. Життя пливло своїм звичним руслом. І раптом, як грім серед ясного неба, лист від батька. Було це у 1960 році. Виявляється, у роки війни він потрапив у полон. Не давали йому звідти вісточку додому послати. А коли полонених звільнили, подався мерщій у Киргизію, до рідних. Сусіди розказали, що Марія з дочкою виїхали в Україну, у Киселівку. Адресу дали...
Написав Василь Миколайович про себе. Жив на той час він на Донбасі, мав уже і сім'ю...
На жаль, цього листа Марія Федо-рівна вже не прочитала - за рік перед тим покинула цей світ. А Валя не знала, куди подіти себе від радості. Вітчим виявився людиною доброю, порядною, Валю любив мов свою рідну. І тому не перечив, коли дівчина зазбиралася на побачення з батьком. Поїхала до нього на Донбас...
І доки був живий Василь Микола-йович, Валя підтримувала з ним тісні зв'язки. А якось отримала листа, в якому батькова рідня повідомила, що він дуже погано себе почуває, недуга звалила його. Кинула Валя все і поїхала до батька. Але було вже пізно - не стало його.
- І зі своїми сестрами я двадцять років не бачилася, - бідкається Валентина Василівна. - Живуть вони в Казахстані, доїхати туди для мене є великою проблемою. Чоловік з вітчимом колись гостювали в них, а мені за щоденними турботами не вдається.
Зараз і Валентина Василівна, і її чоловік Олексій Анатолійович на за-служеному відпочинку. Обоє все життя на фермі трудилися. Виростили двох дочок, трьох онуків діждали, дім збудували.
- Батьки мої були росіянами і мені таку національність у документах записали. Так і живу росіянкою в Україні, - каже В.В.Радченко. - Хоча в душі я давно українка.

РАЇСА МИХАЙЛЕНКО.

На знімку: Валентина Василівна з онукою Іринкою. Фото автора.





Авто за викликом

ПАСАЖИРИ ОБИРАЮТЬ РАДІОТАКСІ

Уже три місяці, як у райцентрі запрацювала цілодобова диспетчерська служба таксі. Меняни та гості міста нарешті зітхнули з полегшенням: тепер варто лише набрати 2-22-51 і за вами у будь-яку хвилину приїде автомобіль, оперативно довезе куди треба. Чекати на таксі доводиться усього кілька хвилин, адже у розпорядженні служби радіотаксі автомобілів побільшало удвічі (нині їх дев'ять), чергують вони у різних кінцях міста. І головне - у таксистів сталі тарифи, хоч удень, хоч уночі.

Один із засновників радіотаксі у Мені приватний підприємець Григорій Кириченко розповів нам, як нині розвивається ця справа:
- Потихеньку розширюємося, збільшили парк автомобілів - попит диктує необхідність. Радіотаксі - зручний вид послуг для населення, доїхати можна звідкіля і куди завгодно, оперативно.
Дійсно, я пригадую, як ще кілька місяців тому жителі Мени терпіли незручності: аби найняти приватного перевізника, мусили йти до авто- чи залізничного вокзалів. Або шукали, напитували у знайомих телефони. Нині ж проблеми доїхати кудись, хоч серед ночі, не існує. Свіжий приклад: на День молоді увечері завітали до нас родичі. Мають своє авто, але ж посиділи, повечеряли, чоловіки по чарці хильнули - хіба за кермо сядеш? Ночувати залишилися б, так дитина мала удома з бабусею. А йти кілька кілометрів поночі після веселих гостин ой як не хочеться! Тож телефонуємо і через пару хвилин родичі, залишивши свого залізного коня ночувати у нас, поїхали додому. Зручно? Безперечно, тим більше ті 6 гривень, які довелося викладати за комфорт - досить помірна ціна.
- У зв'язку з підвищенням цін на бензин все ж довелося і тарифи за проїзд підвищувати?
- Ненабагато і ненадовго. Коли бензин марки А-95 стрибнув до 3,30 гривні за літр, ми змушені були перевозити пасажирів не за 5 гривень у межах міста, а за 7. Тепер - по 6. За кожен наступний кілометр тоді встановили тариф в 1,20 грн., але нещодавно повернулися до колишньої ціни - 1 гривня за кілометр.
- Деякі приватники-таксисти, з тих, хто біля авто- та залізничного вокзалів чергують, дешевше беруть...
- Може й так, але це вдень, а вночі з вас можуть "здерти" скільки завгодно. Або не поїдуть.
До речі. Минулого тижня проводжала друзів, які транзитом їхали через Мену до Києва. Необхідно було перебратися із залізничного до автовокзалу із сумками. Так от, близько 17-ї у районі залізничного вокзалу жодного таксі не знайшли! А часу - обмаль. Побігли викликати радіотаксі... От вам і дешевше!
- Проблема ще й у тому, - продовжує Григорій Кириченко, - що деякі не зовсім порядні "колеги" з числа таксистів інколи заважають працювати. Про конкуренцію мова не йде - це нормально. Пасажирові однаково, яким авто добиратися. Але ж є такі приватні таксисти, які не завжди якісно надають послуги. А клієнти, думаючи, що це наша фірма, ображаються. Але ж у нас, у диспетчерській службі такого просто не може бути! Дев'ять авто чергують цілодобово, приїжджають на виклик за лічені хвилини. І ніяких "нічних" тарифів не встановлюють.
- А скарги вже якісь були за три місяці вашої роботи?
- Одного разу клієнт не став чекати вдома, пішов назустріч таксі і вони розминулися, бо автомобіль заїхав з іншого боку вулиці. Тож краще чекати на авто за вказаною адресою. В будь-якому випадку таксист зателефонує, якщо виникне кількахвилинна затримка. Якщо клієнт чимось невдоволений - нехай телефонує у диспетчерську, в будь-який час протягом доби, там йому допоможуть вирішити проблему, з'єднають з керівником радіотаксі.

ІРИНА ПРИМАК.





Літо

В "АРТЕКУ" КОЖЕН МОЖЕ СТАТИ КОМАНДИРОМ

"Артек" - магічне слово, яке означає не тільки ніжне синє море, чисте повітря, напоєне ароматами кедрів, сосен, а й місце зустрічі талановитих дітей з усього світу та символ великої дружби, яку не роз'єднають матеріальні та соціальні перепони.

У червні цього року Міжнародний дитячий центр "Артек" зустрічав спеціалізовану зміну для дітей та молоді з функціональними обмеженнями "Повір у себе і у тебе повірять інші", організовану Державним центром соціальних служб для молоді. Приїхали таланти з усіх областей, переможці та лауреати обласних фестивалів "Через терни до зірок" та супроводжуючі - представники центрів соціальних служб для молоді. Вони сприяли вожатим і дітям у проведенні заходів, допомагали пересуватися дітям з легкою формою ДЦП та здійснювали сурдопереклад (для дітей з проблемами слуху).
З Чернігівської області в дитячий табір "Лазурний" приїхало 8 талановитих дітей. Усім видали гарну блакитну форму, кожен загін обрав свого президента. Кожен артеківець побув тимчасовим командиром (на один день), навчився відповідальності і навичок організатора.
Програма зміни була така цікава й насичена, що ніколи було сумувати за домівкою. Насамперед, це спеціальні артеківські інтелектуально-пізнавальні, спортивні і туристичні ігри "Ти - артеківець", "Артеківський Олімп", "Спортландія", "Заповітні таємниці "Артеку", екскурсії по Південному узбережжю Криму (Воронцовський палац та Лівадія - палац Миколи II). Кожен бажаючий сфотографувався з царською сім'єю Романових та знаменитою трійкою - Сталіним, Рузвельтом, Черчіллем (на виставці воскових фігур). Побували на космічній виставці, започаткованій ще Юрієм Гагаріним, побачили моделі космічних кораблів та супутників. Сучасні космонавти теж постійно поповнюють виставку, передаючи туди спорядження та речі, пов'язані з космосом.
Була можливість не тільки показати свій талант, а й розвинути та вдосконалити його у роботі творчих майстерень, майстер-класів, гуртків та виступах на сцені палацу Суук-Су, творчих асамблеях, концертах, бенефісах.
Відстоювати свою думку навчилися у справжніх ток-шоу "Чи можна прожити без друзів?" та "Чи потрібно завжди говорити правду?", організованих молодіжною редакцією студії "Табу". А на масовці (тобто дискотеці по-артеківськи) змагалися, хто краще знає не тільки сучасні, але й артеківські танці та пісні.
Яскравою перлиною зміни стало феєричне свято "День народження "Артеку" 16 червня. Після святкової лінійки відбулася екскурсія на справжній бойовий військовий корабель "Славутич", де заприятелювали з тринадцятилітнім юнгою, який з користю проводив там свої канікули. А ввечері на великій сцені у музичному шоу "Кольорова райдуга "Артеку" більше 300 циркових, танцювальних та співочих колективів показали враженим глядачам всю 79-літню історію дитячого центру. Могутній феєрверк став достойним завершенням такого прекрасного свята.
***
Аня Домненко, учасниця спеціалізованої зміни, вже третій рік займається малюванням під керівництвом Алли Устименко. Її роботи неодноразово брали участь у фестивалі "Через терни - до зірок". Запитую, що в Артеку сподобалося найбільше?
- Насамперед те, що там я зустріла багато друзів, з якими буду листуватися. А ще чудова кримська природа - гора Аю-Даг, скелі Аладари. Я займалася в геологічному гуртку, навчилася обробляти морські камінці і виготовляти кулончики.

ТЕТЯНА ЮЩЕНКО.





За бугром

У ЄВРОПУ - НА РОВЕРІ, АБО ВОГНЕГАСНИК ДЛЯ ЖУРНАЛІСТА

У той час, як Україна відзначала ностальгійне свято міжнародної солідарності трудящих, на Заході відбулася справді непересічна міжнародна подія - Європейський Союз став нашим безпосереднім сусідом. Серед 10 країн, які 1 травня офіційно стали європейськими, була і Польща. Тому нам, групі журналістів з Чернігівщини, яких запросили до Польщі на навчальне стажування, було особливо цікаво побачити тамтешнє європейське життя.

Комарів у Євросоюз не пустили

Проїхавши на мікроавтобусі без особливих проблем українсько-білоруський кордон, зупинилися на території братньої республіки, аби перекусити. Важко сказати - вечеряли ми, чи вечеряли нами. З перших хвилин українських журналістів атакували ескадрильї вгодованих і зухвалих комарів. Тому "перекус" відбувався у супроводі вилясків і "диких танців" довкола імпровізованого столу.
На білорусько-польській митниці стояли години зо три. А вже вранці вирішили поснідати на новітній території Євросоюзу. Такий же ліс, щоправда, чистий і доглянутий, як міський парк, така ж погода. І жодного комара! Ми одностайно вирішили, що нахабних комах, очевидно, в Європу не пустили. Тих, які були, вигнали віниками, а по всьому кордону встановили "Раптори".
Варто зазначити, що по дорозі додому спостерігалася інша картина - вже за білоруським Брестом почули рідне українському вуху дзижчання.
На першій польській автозаправочній станції, обладнаній зовсім по-європейськи і з європейським сервісом, причепилися до хлопця, який наливав бензин у баки авто:
- Ну, як вам у Європі?
Той посміхнувся, махнув рукою на плакат з цінами на пальне:
- До Європи далеко. Спробуй туди доїхати. Хіба що на ровері (велосипеді).
Ціни справді справляли враження - 95-й бензин коштував більше долара за літр. Згадався стрибок цін на "горючку" на рідних теренах й остання ціна 95-ого - 3 гривні. Не все так погано у нашому домі?
До речі, на вулицях Варшави значно менше "крутих" іномарок, аніж у Києві. Поляки віддають перевагу малолітражним машинам. І зручно, і економно.

І у Варшаві є Шевченко

Польська столиця дуже нагадує рідний Київ. Хоча пам'яток давньої історії тут практично немає. Як пояснив наш супроводжувач і колега Веслав Вацлавчик, у роки Другої світової війни, після придушення варшавського повстання, фашисти дощенту зруйнували старе місто, не залишивши жодної пам'ятки, жодної споруди. Після війни Варшава відбудовувалася фактично заново.
У центрі міста, біля залізничного вокзалу, височіє монументальна сіра споруда - Будинок науки і культури. Подарунок від Сталіна, типова радянська тогочасна архітектура. Свого часу той будинок був найвищою спорудою Варшави. Після демократичних змін багато хто пропонував зруйнувати його, бо поляки дуже негативно ставляться до всього, що нагадує комуністичні часи і колишній СРСР. Але перемогла більш прагматична точка зору - довкола будують сучасні висотні будинки, які з часом мають повністю затулити "сталінський подарунок".
Приємно було побувати у сквері Тараса Шевченка, де три роки тому встановлено пам'ятник найвидатнішому нашому поету і національному пророку. Хоча творчість Тараса Григоровича щодо Польщі важко оцінити однозначно, однак у центрі Варшави знайшлося місце для видатного українця.
Справив враження пам'ятник Фридерику Шопену в одному з найчарівніших парків Варшави. Саме у польській столиці поховано серце всесвітньо знаного композитора.

На те й преса, щоб влада не дрімала

Майже вся польська преса є приватною. Роздержавлення ЗМІ почалося разом з реформами 1989 року. Саме тоді комуністи були відсторонені від влади. Дуже багато газет не витримали вільного ринкового плавання. На їхнє місце прийшли нові.
Роль преси оцінюється класично: "ЗМІ - це сторожовий пес демократії". Головна їхня функція - контролювати владу, стояти на сторожі інтересів громадськості. І коли владні структури намагаються ігнорувати громадськість і діяти у власних інтересах, "сторожовий пес" не дрімає.
Чи є тиск на засоби масової інформації? Трапляється. Наприклад, колеги з газети "Нове життя Паб'яніце" (Паб'яніце - місто, 150 км від Варшави) довго вибачалися, що не можуть прийняти нас у своєму офісі - надто він тісний і незатишний. Виявляється, раніше редакція мала досить пристойне приміщення, яке належить місцевій владі. Після одного з критичних матеріалів журналістів чемно попросили виселитися.
Бувають і більш серйозні випадки. Редактор газети "Палуки" та керівник Асоціації регіональної преси Польщі Домінік Кжеський пригадав випадок, коли його журналісту погрожували за критичний матеріал підпалити помешкання.
- І як ви діяли у такій ситуації? - поцікавилися ми.
- Подарував працівнику вогнегасника і порадив тримати його вночі біля ліжка...
Звичайно, є видання, які завжди можуть постояти за себе і своїх співробітників. Зокрема, "Газета Виборча". Починала вона виходити у комуністичні часи підпільно, підтримуючи відому "Солідарність". Тепер це - потужний бізнес-проект, який має свої численні видання, друкарні, інші бізнесові структури, об'єднані під вивіскою видавничого дому "Агора". В редакції газети, де ми побували, є ресторани, бари, басейни, сауни. Все - до послуг співробітників "Агори".
У величезному залі, де за пластиковими перегородками працюють журналісти, побачили собаку. Очевидно, символ того самого сторожа демократії. Редакційний пес, одначе, виявився надто боязким, навідріз відмовляючись фотографуватися. Допомогли польські колеги, які змусили чотирилапого трохи попозувати.
Запам'яталися зустрічі в одній з найпопулярніших "жовтих" газет Польщі "Супер Експрес", де нашим гідом був Анджей Кропивницький. Анджей чудово розмовляє російською, бо його мати родом із Москви. Хоча себе він вважає поляком.
Цікавою було розмова з двома чарівними пані з невеличкого містечка Хотомова, які видають місцеву газету. Тут теж не обійшлося без образ на критичні матеріали. А особливий конфлікт розгорівся, коли газета ризикнула покритикувати місцевого священика, який в одній із проповідей недобрими словами відізвався про аборти та людей нетрадиційної сексуальної орієнтації. У Польщі, де католицька релігія надзвичайно сильна, для дискусії зі священнослужителем треба неабияка сміливість.
Судитися із засобами масової інформації в Польщі не престижно. За словами Домініка Кжеського, судом йому погрожують щотижня, але до позовів справа не доходить. Якщо все ж таки судові засідання відбуваються, вони, зазвичай, завершуються на користь газети.

Шопінг по-польськи

Знаючи пристрасть наших людей до походів по магазинах, яка дісталась нам у спадок від часів тотального дефіциту, польські організатори поїздки спеціально вибрали для нас готель поруч з величезним супермаркетом. Після перших екскурсій туди переконалися, що товар тут продається точно такий, як і в Україні. Та й ціни майже однакові.
Деякі продукти коштують за нашими мірками дорого. Наприклад, 650-грамову булку білого хліба можна купити за 2 злотих (2 грн. 86 коп.), кілограм мандаринів обійдеться у 8,69 (12,43 грн.). Про бензин я уже згадував. Дорогі алкоголь і тютюнові вироби. Пляшка польської "Зубрівки" (одна з найдешевших горілок) коштує на наші гроші майже 23 грн. Вирізку (свинину) поляки купують у перерахунку на нашу валюту по 17 грн. за кілограм, варену ковбасу - по 11 грн., молоко - по 2,55 грн. за літр, а молода картопля на той час коштувала 1,40 грн. за кілограм.
До речі, середня заробітна плата в Польщі зараз становить близько 500 доларів на місяць (біля 2600 грн.).
Перед вступом Польщі до Європейського Союзу в Україні багато говорили, що, мовляв, поляки кинулись купляти все підряд, побоюючись значного зростання цін. Користуючись нагодою, спитав у нашого перекладача Елли, чи справді таке там творилося. Вона щиро здивувалася. Ніхто нічим не запасався, ціни практично не зросли, бувають лише сезонні коливання. Так само, як і у нас.

Партнери

Тепер трохи про тих, хто подарував чернігівським журналістам чудову нагоду перейняти професійний досвід і познайомитися з Польщею.
З української сторони - Центр соціального добробуту "Доброчин". Ця громадська організація впроваджує багато цікавих і корисних проектів, головна мета яких - розвиток місцевих громад, утвердження у суспільстві правових і демократичних засад, розвиток міжнародного співробітництва. Хоча все це загальні ви-значення, але й конкретних справ вистачає. Зокрема, дуже великою популярністю користується програма "Швидка правова допомога затриманим".
Приймала нашу делегацію польська фундація "Партнерс", яка має чималий досвід роботи у країнах, що проходять шлях становлення демократії. "Партнерс" також допомагає у розвитку органів місцевого самоврядування, утвердженні прав людини, правовій освіті, проводить тренінги для молоді, жінок, які хочуть активно займатися громадською роботою, бізнесом.
І звичайно ж, поїздка була б неможливою без фінансової допомоги відомого в Україні Міжнародного фонду "Відродження".

Нас там чекають

І ще один показовий момент. Усі, з ким довелося спілкуватися у Польщі, впевнені, що Україна також обов'язково має стати членом Європейського Союзу. І не тільки тому, що українців тут безмежно люблять "за красиві очі". Є і прагматичні міркування. Польщі не дуже хочеться межувати з нестабільною, недемократичною державою, яка не поділяє європейські цінності. Варіант, за якого українсько-польський кордон набуде статусу внутрішнього на території Євросоюзу, тут вважають найоптимальнішим у першу чергу для себе. Саме тому українцям у Польщі говорять: "Ми на вас чекаємо".

ОЛЕКСАНДР НАЗАРЕНКО.