Запитання тижня

ЧИ ХОТІЛИ Б ВИ ПРАЦЮВАТИ ЗА КОРДОНОМ?

Відповідають:

Олена Борисівна МИСНИК - завідуюча лабораторією ветсанекспертизи Троїцького базару:
- Звичайно. Хоч там і навантаження великі, але ж і є заради чого попрацювати. А що сексрабством пужають, так я вже вийшла з того віку.
Тетяна Михайлівна ФЕСЮН - приватний підприємець із Мени:
- Так. Хоч би дітей забезпечила. Тільки було б усе просто і доступно. Щоб потрапити за кордон, скільки за все платити треба. А поплатиш, то й шкурка вчинки не варта. Будемо вже помаленьку торгувати та хазяйство вдома порати.
Лариса ТКАЧЕНКО - випускниця Чернігівського технологічного університету, жителька райцентру:
- А чому б і ні? Заробила б грошей, світу побачила б. Тільки щоб це було все легально і надійно. Щоб моє перебування у чужій державі було під контролем відповідних служб і аби у разі необхідності я знала, куди звернутися за консультацією чи захистом своїх громадянських прав.
Валентина Степанівна ДУРНИЦЬКА - головний бухгалтер відділу культури райдержадміністрації:
- Хотіла б, звичайно. Але не надовго - на рік, бо вдома ж сім'я. І за умови, що повернуся назад благополучно.
Владислав Михайлович РОЗЯ - інженер ТОВ "ВКП "Полісся":
- Я і тут маю стабільну роботу, а, значить, і заробіток. Потреби їхати по гроші за кордон нема. А от сину моєму не завадило б. Він - студент інституту міжнародних відносин, два місяці буде на канікулах. Нехай би поїхав, попрацював, людей побачив і себе показав. До того ж, він вільно володіє англійською і французькою мовами.
Віктор Павлович ОСТАПЕНКО - начальник районної інспекції держтехнагляду:
- Нізащо. Людина, яка покидає свою Батьківщину навіть на невеликий час, подібна птасі, яка втратила крила.
Баба Варка, яка любить багато говорити і про все має свою думку:
- Нам би їхні зарплати та пенсії. А для життя нема кращої країни, ніж наша.





ТАК ПРАЦЮЄ "ЛОХОТРОН"

ПІСЛЯ "ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ" МОЖНА ЗАЛИШИТИСЯ БЕЗ РОБОТИ І БЕЗ ГРОШЕЙ

У пошуках заробітків чимало наших співвітчизників прагне виїхати за кордон. Під впливом розповідей про тамтешнє життя, які досить часто не відповідають реальності, люди відправляються у мандри, залишаючи рідні домівки. Зрозуміло, що це відбувається не від гарного життя.

Проте є й інша категорія співвітчизників. Збагнувши, що гроші можна заробити і тут, нікуди не виїжджаючи, вони використовують попит на працевлаштування за кордоном. Таких фірм останнім часом з'явилося чимало. Але через власну необізнаність можна потрапити у халепу.
Цією необізнаністю і користуються деякі посередницькі контори. Саме на таку фірму натрапив в Інтернеті мешканець Чернігова Володимир С. Коли Володимир звернувся до представників фірми, йому повідомили наступне: відповідні виїзні документи (свідоцтво про одруження, паспорт та інші документи, які підтверджують особу) необхідно легалізувати в міністерстві закордонних справ та міністерстві юстиції. Тобто поставити апостиль (спеціальний штамп на офіційних документах). Цю процедуру потрібно виконати протягом 1 - 2 (!) днів. І за додаткову плату фірма береться самостійно вирішити усі ці питання. Але є ще один нюанс. Якщо особа взялась за цю справу сама і не встигла у визначений термін оформити документи, вона втрачає вакансію. Договір з клієнтом на даному етапі розривається з вини клієнта. Кошти, які були внесені особою, не повертаються, навіть в судовому порядку. Тобто, все відбувається за принципом: хто не встиг, той запізнився.
Виходить, що фірма фактично примушує людину скористатися додатковими послугами для оформлення документів. А коштують такі послуги недешево. За повне оформлення виїзних документів беруть від 400 до 1500 доларів, не гарантуючи при цьому виїзд та працевлаштування.
Безумовно, строки легалізації документів, запропоновані фірмою, викликають підозру. Адже офіційна процедура легалізації досить копітка і вказані документи розглядаються компетентними органами, як мінімум п'ять днів. У разі виникнення питань цей термін може бути подовжено до 20 днів.
Висновок напрошується сам собою. Найбільш вірогідно, що фірма ставить на документах підробний апостиль. До яких наслідків це може призвести? По-перше, за підробку документів законодавством передбачено покарання. І відповідати за це правопорушення буде власник документів, а не фірма. По-друге, якщо підробку виявлять за кордоном, це означає негайну депортацію і заборону в'їзду до цієї країни протягом визначеного терміну.
На жаль, у більшості випадків громадяни, котрі вирішили виїхати на заробітки за кордон, мають досить обмежені знання про країну, на території якої збираються працювати. І знову ж таки, через незнання довіряють свою долю сумнівним посередницьким структурам. А ті, в свою чергу, заробляють на перепродажу робочої сили закордонним замовникам. І роблять це далеко не завжди законним шляхом.
Виявляються непоодинокі факти, коли фірми надають клієнтам замість трудових туристичні візи, які не дають права іноземцям працювати за кордоном. Людина з такою візою вважається нелегальним мігрантом. А це дає право місцевим органам влади на депортацію і заборону в'їзду до країни протягом певного терміну.
Також одним з грубих порушень, яке допускають у своїй діяльності фірми-посередники, є стягування з клієнтів попередньої оплати за послуги, що має надавати фірма. Варто пам'ятати, що до остаточного укладання клієнтом трудового договору з іноземним роботодавцем ніяких оплат не повинно відбуватись.
Таким чином, перш ніж скористатися послугами фірми-посередника для працевлаштування за кордоном, варто звернутися за консультацією до центрів зайнятості. Саме там ви зможете отримати найбільш повну інформацію про те, як має відбуватися процес працевлаштування.

ЯРОСЛАВ МОЛОЧКО, РЕФЕРЕНТ ПРЕС-ГРУПИ УСБУ В ЧЕРНІГІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ





Закордонні вакансії

У ЧЕХІЇ ПОТРІБНІ ОФІЦІАНТИ, А У ПОЛЬЩІ - КУХАРІ…

Старання нашого кореспондента влаштуватися танцівницею в елітний клуб виявилися марними

Щоб дізнатися про існуючі закордонні заробітки, я набрала номер телефону з оголошення, вміщеного в одній з обласних газет. Про Німеччину, Нідерланди, Швецію, Ірландію, Норвегію мені розповів приємний чоловічий голос з телефонної слухавки, але застеріг, що треба поспішити. Бо вигідні вакансії уже закінчуються. І ще пояснили, що за окрему плату (поки що 25 грн. за пересилку) я отримаю поштою папери з усіма поясненнями та анкету, яку повинна, в разі згоди, заповнити і надіслати фірмі поштою чи передати по факсу. За оформлення документів їм треба заплатити 15 євро. Потім фірма, проаналізувавши дані, зв'язується з своїми представниками у країні, куди бажаєте поїхати працювати, домовляється про роботу. Роботодавець пропонує кредит на дорожні витрати до місця роботи, а віддавати борг треба буде із зароблених грошей. Пропонували поїхати на заробітки і у ближнє зарубіжжя, приміром, у Москву.
Чомусь повірила, захотілося поїхати, та я вмить розчарувалася, подзвонивши за іншим номером оголошення. Кажу, що телефоную з приводу роботи у Польщі. А сонний голос відповідає: "Хотіти це одне, а що ви можете? У Польщу потрібен кухар. Робоча віза на 1 рік. Як на вас, молода особа, то пропоную роботу офіціантки у Чехії. Треба лише сплатити 750 доларів наперед для оформлення документів і почекати з місяць". Ого! А хто гарантує, що після сплати таких грошей, я неодмінно потраплю за кордон на гарну роботу?
Коли вже інформація про кругленьку суму прозвучала, у слухавці запанувала тиша. Мабуть, з того кінця дроту хотіли почути мою реакцію. Але я настирливо допитувалася: скільки чекати повідомлення про роботу, які потрібно підготувати документи. На те неквапливо відповіли: "Аби тільки був закордонний паспорт, а решту ми організуємо". Добре, коли такий сервіс, та мало віриться.
Фінішем моїх спроб працевлаштування було таке. Напередодні я телефонувала в одеську фірму, куди набирали танцівниць до престижного клубу. Мені порадили передзвонити завтра. Проте наступного дня додзвонитися не вдалося, у слухавці пролунало: "Такий номер не існує". Дивно, але ще вчора він досить непогано існував.

РОБОТУ НАПИТУВАЛА ТЕТЯНА ВОЛЕВАЧ.





Колись було

МОЛОДІ СІРИКИ ПОВЕРНУЛИСЯ З НІМЕЧЧИНИ НА ВЛАСНОМУ АВТОМОБІЛІ

Анатолій Сірик повернувся з армії на початку 80-х. Одружився на дівчині, яка його чекала. З допомогою і її, і його батьків збудували дім у Мені. А молодим хотілося і обставити нове житло, і вдягнутися пристойно. А де такі гроші взяти?

До і після Берлінської стіни

Почули Сірики, що через райвійськкомат можна укласти контракт на працевлаштування у тих країнах, де є групи радянських військ.
Пішли, спитали, дізналися про умови. І вже через півроку Анатолій Сірик поїхав за викликом до Німеччини, у населений пункт Вернойхен, що за кілька кілометрів від Берліна.
Працював рядовим кочегаром, а після нетривалого навчання контролював роботу солдатів, які опалювали військові приміщення.
Через півроку отримала виклик і дружина Толі - Катя. Починала у їдальні для льотчиків кухонною працівницею - мила посуд. А через два місяці перевели офіціанткою.
- Працювали ми з повною віддачею, - розповідає Катя. - Я, приміром, о четвертій ранку була вже на кухні, а закінчувала свій робочий день за північ. Наступного дня працювала інша зміна. Я дуже втомлювалася попервах. Усе боліло від напруги, за вільний від роботи день я не могла відійти. Навіть плакала. А тоді звикла, як кажуть, втягнулась.
Жили Сірики у двоповерховому будинку, купили його за 600 марок. Господарі того особняка поїхали на заробітки до іншої держави, а цей будинок, як і чимало інших, контрактники купували, а перед виїздом на Батьківщину продавали таким же, як самі.
Отримували Сірики разом на місяць 1000 марок: 600 - Толя і 400 - Катя.
- Це були немалі гроші, однак у той час купити добротну річ було майже неможливо, - розказує Катя. - За дорогим взуттям, приміром, займали чергу з ночі, а продавці виставляли 6 - 7 пар його і все, більше нема. Уже згодом, коли було ліквідовано Берлінську стіну, життя у Німеччині разюче змінилося на краще. Ми купили хороший одяг і собі, і близьким, придбали відеоапаратуру, згодом - автомобіль, на якому і додому приїхали через три роки.

Без вихідних, але з грошима

Коли Сірики призвичаїлись до тамтешнього життя, то навчилися заробляти гроші ще й не за основним місцем роботи. Наймалися в агрофірми збирати овочі, фрукти, фасувати їх у ящики, кошики.
- Як попрацюєш, так і маєш, - розказують. - Ніякої зрівнялівки: зібрав десять ящиків черешні - отримуй за десять. Вибрав з плантації сім кошиків помідорів - за сім і платня. Гроші віддавали в кінці робочого дня. Ще й обід давали безкоштовно.
Працювало подружжя у свої вихідні, коли Каті не треба було йти до їдальні, а Толі - в котельню. Так було доти, доки не з'явився на світ їх первісток Женька.
- Народила я його у військовому госпіталі у Потсдамі. У ньому і лікувалися, і працювали наші, радянські контрактники. Обслуговування, медичне забезпечення - кращого не придумаєш. Через півроку після пологів я вийшла на роботу, - каже Катя. - Мені у їдальні поміняли зміну і так виходило, що коли я працюю - Толя няньчить Женьку, а коли він - то я з малим. Так і жили. До речі, чоловік моєї тітки, маминої сестри, військовий. І на той час він служив у Німеччині, тільки в іншій частині. І тітка жила з ним, у них на п'ять років був контракт, то до нас часто в гості приїздили.
Казали Сірики, якби трапилась можливість ще раз туди поїхати - не вагались би.

РАЇСА МИХАЙЛЕНКО.