Запитання тижня

ЯК НАВЕСТИ ЛАД У МІСТІ І В СЕЛАХ?

Відповідають:

Анатолій Андрійович ОЛІЙНИК з Мени:
– Порядок, перш за все, повинен бути в душі. Мій дім – моя фортеця, а у фортеці завжди повинен бути порядок. Інакше, яка ж то фортеця? Хай навіть немає коштів для наведення порядку, але він повинен бути.
Василь Григорович САМОДІЛОК з Мени, пенсіонер:
– Кожен повинен слідкувати хоча би за територією коло свого двору. Дбати про чистоту і порядок. Ну, хто прийде прибирати коло мого двору?
Галина Іванівна СЛЄПЧЕНКО – доярка ск «Лан», с.Майське:
– То правду кажуть, що чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять. Якщо не від випадку до випадку загрібати, вимітати, ремонтувати, насаджувати, а постійно дбати про благоустрій, тоді і лад всюди буде – і в такому маленькому селі, як моє Майське, і у великому місті.
Михайло Миколайович ГУБЕНКО – приватний підприємець із Мени:
– Якщо не буде нормальних доріг, вуличного освітлення – ніякого порядку і ладу не слід чекати ні в місті, ні в селі. У калюжі люди викидають усякий непотріб не тому, що їм подобається це робити, а тому, щоб якось вимостити дорогу, по якій самі ходять і їх діти. Хіба це порядок?
Валерій Михайлович КРАВЦОВ – селищний голова Макошине:
– Гуртом. Ніяка група чи тимурівський загін не в змозі прибрати усе селище чи навіть половину його. Треба разом, громадою дбати і впорядковувати свій дім, тобто свій населений пункт, у якому живемо. А один у полі не воїн.
Лідія Іванівна ШЕЛЕГ – жителька Подина:
– Біля свого двору не кожен у нашому селі здужає прибрати – старих та немічних більше половини у Подині. Могилки рідних ще якось доглядають. А щоб прибрати всі вулиці, своїми силами позасипати ями, повирубувати поросль, покосити бур’яни – це для моїх хуторян ой як складно.
Тетяна Дмитрівна АВРАМЕНКО – жителька Волосківців, пенсіонерка:
– Ось перед Великоднем усі люди беруться лад наводити коло своїх осель, кожен щось гребе, білить, мете. Отак гуртом і приберуть. Головне – аби здоров’я було. А то он мій господар недавно захворів, то не до прибирання було...
Микола Семенович НАЛИВАЙКО – житель с. Червоні Партизани, пенсіонер:
– А як ще можна навести? Узяти до рук граблі, віника – і почати конкретно щось робити. А не лаяти сусіда, місцеву владу і усіх підряд. Я ось ви-йшов сьогодні по сонечку коло двору прибрати: вже втретє вигріб, а тепер сів відпочити. Он тополя коло паркану впала, то треба їй лад дати, а тоді ще конюшини, трави якої біля двору насію – і порядок буде.
Баба Варка, яка любить багато говорити і про все має свою думку:
– Привчати людей не смітити. Якщо не допомагають слова – штрафувати.





Гребуть – замітають

ПРИБРАТИ – ПРОБЛЕМА, А НЕ СМІТИТИ – ЩЕ БІЛЬША

Є у нас села, де сільському голові хоч самому зранку і до ночі граблями орудуй або з вапном тьопайся, аби бодай у центрі села лад після зими навести. Адже у багатьох населених пунктах колгоспи розпалися або ледве животіють. Допомогти нікому.

Вирішили ми передвеликоднього тижня проїхати по деяких таких селах, подивитися, як там до свята прибрали.
У Данилівці силами працівників сільської ради та клубу наведено лад у центрі: ні сміття, ні торішнього листя, дерева побілені.
- А біля пам'ятника полеглим у роки війни односельцям допомагали прибирати і працівники ск "Нива", - каже сільський голова В.М.Ситник.
- Чим ще місцеве господарство допомогло під час прибирання?
- Та чим там воно допоможе? А від ЗАТ "Коропрація "Інтерагросистема", що орендує наші данилівські землі, обіцяли бульдозера позичити, аби порозгрібав трохи звалище у центрі. Біля школи лад навели учні, а вже попід дворами самі господарі порядкують: хто як уміє і бажає. Є такі, що їх примушувати доводиться, аби, приміром, дрова позаносили у двір. Депутати пройшли по дворах, провели відповідну роботу з населенням. Але найбільша проблема - коли прибирати на подвір'ї просто нікому: у нашому селі п'ятдесят нежилих обійсть, господарі або померли, або повиїжджали. Ото заростають дворища порослю, бур'янами. У двох таких захаращених місцинах плануємо дерева насадити.
Проблема закинутих, захаращених дворищ типова і для Чапаєвки, Червоних Партизанів. А ще тут люди полюбляють складати попід парканами усе "добро": цеглу, колоди, чи не під кожним - дрова. У сквері, що в центрі Чапаєвки, у понеділок літало торішнє листя. Та й хто його буде загрібати? Навіть школи у селі немає. Місцеве господарство "лежить". А біля пам'ятника, у центрі - чисто. Боляче дивитися на спроби сільського голови навести лад, та ж один у полі не воїн...
У Волосківцях, коли ми приїхали, кипіла робота, наводилися порядки. Вдовж траси попередньо обрізані дерева білила вапном родина Марченків (за завданням сільського голови). Старий паркан навколо школи саме міняли на новенький. У центрі села, біля лікарні теж прибрано. Навіть на далеких від центру вуличках (а ми і по них не полінувалися прокататися) було чисто. Єдине, що неприємно вразило: пластикові пляшки та пакети, розкидані за автобусною зупинкою по щойно заметеній (було видно) землі.
Але то вже наша з вами, шановні, культура: плювати у колодязь - це наша ментальність. На жаль, жодна мітла її не здатна поки що вимести.

ІРИНА ПРИМАК.

На знімку: буде новий паркан. Фото автора.





Повчімося

У МАКОШИНЕ ПОСАДИЛИ МАЙЖЕ ТИСЯЧУ ДЕРЕВ

Селища не впізнати – помолоділо. Світло і святково від побілених дерев, бордюрів. На жодній вулиці не літають папірці і поліетиленові пакети. Чисто, мов на Великдень.

- Перед початком акції "Благоустрій України" зібралися керівники усіх підприємств, установ і організацій Макошине, - розповідає селищний голова В.М.Кравцов. - Розробили план роботи на кожен день і за будь-яких умов його виконуємо. Дерева, а їх посадили вже 870, вирішили брати тільки плодові. Приносили з дому саджанці, копали і на околицях селища. А працівник місцевої пожежної охорони Юрій Ярина насадив чи не найбільше абрикосів, прищепив груші. Він - досвідчений садівник.
Селищна рада витратила тисячу гривень на ремонт доріг. Шлаком від котелень місцевої лікарні, школи, виправної колонії засипали ями, вибоїни. Грейдер і навантажувач виділило місцеве ТОВ імені Т.Г.Шевченка. Олександр Пилипович Рибинок, тимчасово безробітний, власним трактором вивіз шлак і вирівняв вулицю Хоробор. І солярку використав для цього власну. Велику організаторську роботу зі своїми виборцями провели всі депутати селищної ради, але найкраще це вийшло у Галини Олександрівни Волкової.
Спільними зусиллями жителів Макошине ліквідовано чотири стихійні сміттєзвалища, прибрано від сміття зону відпочинку на березі Десни. Школярі місцевої школи минулого вівторка заклали новий парк - посадили сто дерев.
Майстру по благоустрою Василю Миколайовичу Калинському роботи у ці дні додалося: у селищі розбито нові клумби - біля школи, госпрозрахункової ремонтної дільниці. Території виправної колонії, заводу "Сільгоспмаш" не впізнати - чисто, затишно. Окраси селищу надає Десна, води якої впритул підступили до населеного пункту. Щодня на благоустрої Макошине працює від 50 до 515 чоловік. З віниками, граблями, щітками на вулиці виходять і старі, і малі. Приміром, 75-річна Ганна Макарівна Ярина уже навела порядок біля свого дому і прийшла з сокирою та граблями на сусідню вулицю, аби вирубати поросль, здичавілі кущі. Молоді чоловіки власними підводами вивозять хмиз, сміття.
- Роботи ще багато, - каже Валерій Михайлович. - Треба впорядкувати кладовище, де покояться колишні ув'язнені, утилізувати непотріб на сміттєзвалищі біля виправної колонії. А ще - відремонтувати дахи на колодязях, організувати молодь, аби прибрати біля осель стареньких і немічних. Хоча ми і написали звернення до жителів селища, аби не стояли осторонь весняної акції "Благоустрій України", однак нагадати ще раз не завадить.
...Мине кілька літ і вкриється білопінним цвітом вишнева алея біля обеліска Слави, посаджена керівниками підприємств, організацій і установ Макошине. Як пам'ять про тих, хто відвоював нам мирне сьогодення, як добрий урок прийдешньому поколінню - берегти і примножувати природу рідного краю.

РАЇСА МИХАЙЛЕНКО.

На знімку: Г.М.Ярина прибирає вулицю. Фото автора.





Читач звернувся до газети

„ПРИЇДЬТЕ Й ПОДИВІТЬСЯ, ЯКА БАГНЮКА НА НАШІЙ ВУЛИЦІ”

Так написали у своєму листі (з десятком підписів) меняни, мешканці вулиці ім. Кірова.
Редакційне завдання було дещо розширене, тобто не тільки відреагувати на лист "поїхати й подивитися", а зазирнути й в інші забічні вулички. Чи скрізь спрацювала акція "Благоустрій України"? Власне, добрий господар не чекатиме підказок чи то вказівок, а вчасно опорядить свою садибу. Ось візьмімо хоча б оселю менянина А.А.Олійника, де завжди чисто й ошатно, все упорядковане. Однак не скрізь так.
Отже іду. Головний проспект Мени - гребуть, метуть і білять. Щоправда, так би мовити, ривками, з одного боку вулицю опоряджено, з іншого нічого не чіпано. А все тому, що різні "власники" території.
Звертаю у вуличку, що навпроти "Каскаду". Німа вона, тобто жодних ознак її назви. І лише на останньому будинку забачив табличку з написом "Провулок Шевченка". А ще забачив те, що ви бачите на знімку. Як кажуть "Факты" - NO COMMENT.
На вулиці Кірова, за два десятки кроків від головної автомагістралі, надибав біля сміттєконтейнера такий же розгардіяш. Тільки там ще довкола дохлі кролі валяються. Не варто й фото показувати.
Біля будинку, що на розі вулиці ім. Кірова, порається жіночка. Схоже, будинок нежилий.
- Так, - стверджує хазяйка, - це мені покійна тітонька відписала. А я в селі живу. Оце вирішила поприбирати, щоб від людей не соромно.
Справді-бо, які ми різні.
- Я тут сорок років живу, - розповідає інший господар - і сорок років мучуся. Це зараз ще підсохло, а бризне - не вилізти. На легковика спромігся, а коли треба - то й не виїдеш.
Такий же лист жителі вулиці імені Кірова надіслали і міському голові М.Д.Кадушку. Ось як він його прокоментував:
- У нас у місті 38 вулиць без твердого покриття і найближчим часом їх асфальтування не передбачається. Ми просто не в змозі.

ВОЛОДИМИР ЧЕПУРНИЙ.

Фото автора.