Тиждень

„НАШЕ СЛОВО” СТАЛО ВАГОМІШИМ

Номер „Нашого слова”, який ви, дорогі читачі, тримаєте сьогодні у руках, – не першоквітневий жарт. Редакція вирішила зробити для вас приємний сюрприз. Відтепер „Наше слово” буде виходити на 12 сторінках.
А приємностей, як на нашу думку, ми підготували не так уже й мало. По-перше, ви отримуватимете більше цікавої і корисної інформації. По-друге, публікуватиметься вона у більш читабельному вигляді. Тобто, не треба мати сильні окуляри, щоб розрізняти літери. По-третє, у програму телебачення ми додали два канали, які зараз приймаються у районі. А верстка програми, сподіваємося, стала зручнішою для читачів і знову ж таки – більш читабельною.
Звичайно, збільшення обсягу газети – це й збільшення витрат на її випуск. Запевняємо, досить відчутне збільшення. Але редакція свідомо пішла на це, бо для нас нема нічого дорожчого за вашу, шановні передплатники, довіру і постійну підтримку.
Щоб хоч якось компенсувати збитки, ми змушені підвищити передплатну ціну. Але зовсім не на багато. І лише з другого півріччя. Ті ж наші читачі, хто передплатив районку до кінця року, отримуватимуть її за старою ціною, без додаткових доплат. А це ще раз доводить, що завжди краще мати річну передплату.
Сподіваємося, що сьогоднішнє „Наше слово” вам сподобалося. Залишайтеся разом з нами, а ми завжди намагатимемося виправдовувати вашу довіру.

ОЛЕКСАНДР НАЗАРЕНКО.





На сесії районної ради

ХВОРИМ НЕ ДОВЕДЕТЬСЯ НЕСТИ З СОБОЮ В ЛІКАРНЮ ПРОСТИРАДЛА

Жодне з питань, що розглядалися на черговій сесії районної ради, не слухалось так уважно і не обговорювалось настільки емоційно, як звіт головного лікаря району П.П.Хомрача. І не дивно, бо проблеми охорони здоров'я в однаковій мірі турбують і бідних, і багатих, і лівих, і правих... Одним словом, усіх. Особливо з огляду на складну демографічну ситуацію в районі. Хоча вона й не найгірша в області.

Найголовнішою проблемою сьогодення медики вважають загрозливе зростання захворюваності на туберкульоз, онкопатологію, збільшення кількості випадків вроджених вад розвитку дітей. У той же час, дуже низький відсоток виявлення онкопатології під час профілактичних оглядів - всього 21,2%. І навпаки, відсоток запущеності онкології серед сільського населення надто високий - 33,8%. А це означає, що лікарі таким людям у більшості випадків допомогти уже не в змозі. Це, зокрема, є однією з причин високої смертності серед сільського населення.
Значно вищі від середніх по Україні показники первинної інвалідності по травмах, туберкульозу, психічних розладах. У порівнянні з минулим роком інфекційна захворюваність зросла у чотири рази.
Не може не турбувати стан здоров'я підростаючого покоління. За словами депутата районної ради Г.І.Вербицької, з 6,5 тисячі дітей нашого району повністю здоровими є менше тисячі. Решта вже мають "звання" пацієнтів.
Загалом, відзначалося на сесії, районна медицина робить багато для збереження здоров'я жителів Менщини. Значна увага приділяється роботі фельдшерсько-акушерських пунктів, лікарських амбулаторій та сільської дільничної лікарні. Завдяки пріоритетному фінансуванню, ремонтуються приміщення медичних закладів , надходить нова техніка. Наша центральна районна лікарня залишається єдиною в області, де гарантовано безкоштовне лікування дітей. Відчутну допомогу надає людям лікарняна каса.
У рішенні, прийнятому депутатами районної ради, намічено ряд заходів, здійснення яких допоможе поліпшити стан медичного обслуговування населення. Пріоритетною у цьому році буде охорона материнства та дитинства. За пропозицією голови райдержадміністрації П.Ф. Киценка, сесія вирішила віднайти кошти, аби повністю забезпечити медичні заклади постільною білизною.
Депутати заслухали звіт постійної комісії районної ради з питань АПК, регулювання земельних відносин та охорони навколишнього середовища, звіти про виконання минулорічного бюджету та використання коштів його резервного фонду, внесли необхідні зміни до бюджету цьогорічного, затвердили склад районної комісії з питань створення фермерських господарств.
На сесії також заслухано інформацію щодо виконання пропозицій і зауважень, висловлених на минулій сесії, та про хід виконання депутатських запитів. Зокрема, депутат від виборчого округу №1 Б.А.Кириндась вносив запит щодо організації повірки лічильників води та вартості цієї послуги. За рішенням сесії районної ради, наша газета друкує інформацію, надану ЗАТ "Менський комунальник". Отож, усі роботи по повірці лічильника обійдуться власникам у 36 грн. 07 коп. У цю вартість входить:
- розпломбування лічильника - 2,39 грн.;
- зняття лічильника - 5,03 грн.;
- транспортні послуги по доставці лічильника в спеціалізоване підприємство - 9,96 грн.;
- встановлення лічильника - 5,63 грн.;
- опломбування лічильника - 2,98 грн.;
- повірка лічильника - 10,08 грн.
На сесії розглянуто ряд інших питань, прийнято відповідні рішення.





Фінанси в АПК

БАНКРУТАМ ГРОШЕЙ НЕ ДАДУТЬ

З метою створення реальних умов для нарощування виробництва у 2004 році основних видів сільгосппродукції шляхом залучення в аграрний сектор здешевлених кредитних ресурсів у районі створено спеціальну конкурсну комісію. Її очолив перший заступник голови райдержадміністрації, начальник райсільгоспуправління А.В. СОЛОМКО. З ним наша розмова.

- Що ж це за ресурси такі, Анатоліє Віталійовичу?
- Ці кошти передбачені у Державному бюджеті України 2004 року як компенсація, направлена на здешевлення коротко- і довгострокових кредитів.
Короткостроковим вважається кредит, залучений на строк до одного року, а довгостроковим - до трьох років.
- Кому ж надаються такі компенсації?
- Компенсація за короткостроковими кредитами надається сільськогосподарським підприємствам, які безпосередньо займаються виробництвом та збутом молока і товарних яєць, відгодівлею худоби, а також виробництвом та збутом птиці, за умови досягнення ними визначених обсягів товарного виробництва за 2003 рік у розрахунку на одне господарство (для виробників молока - не менш як 1500 т, товарних яєць - 25 млн. шт., реалізації на забій у живій вазі птиці - 5 тис. т, свиней - 500 т, великої рогатої худоби - 100 т) - на кредитування виробничих витрат, пов'язаних із закупівлею пально-мастильних матеріалів, міндобрив, засобів захисту рослин, насіння, кормів, ветеринарних препаратів, запчастин, молодняка тварин, птиці, яєць для інкубації, енергоносіїв.
Її також можуть отримати підприємства та організації АПК, споживчої кооперації - виключно на кредитування закупівлі у сільськогосподарських товаровиробників виробленої ними продукції, а також цукрові заводи - на авансування вирощування цукрових буряків.
Компенсація за довгостроковими кредитами надається сільгосппідприємствам на кредитування витрат, пов'язаних з придбанням основних засобів сільгосппризначення, витрат, пов'язаних із будівництвом і реконструкцією виробничих об'єктів, а також придбанням обладнання для переробки сільгосппродукції і здійсненням платежів фінансового лізингу. Риболовецьким господарствам - на кредитування витрат, пов'язаних з будівництвом і придбанням риболовних суден, ремонтним та сервісним підприємствам системи АПК - на кредитування закупівлі технологічного обладнання, іншим підприємствам агропромислового комплексу - виключно на кредитування закупівлі обладнання для переробки сільськогосподарської продукції.
- І що в кінцевому підсумку?
- Переможцям конкурсу наша комісія видає довідку для пред'явлення її банкам та кредитним спілкам, які на підставі цієї довідки укладають додаткову кредитну угоду із позичальником.
- Будь хто може брати участь у конкурсі?
- Ні. До участі в конкурсі не допускаються претенденти, які визнані банкрутами або стосовно яких порушено справу про банкрутство чи щодо яких прийнято рішення про ліквідацію.
До речі, обласна комісія провела своє перше засідання під головуванням заступника голови облдержадміністрації В.М.Яременка. Одним із рішень є таке: дозвіл на часткове відшкодування кредитних відсотків обласна комісія може надати лише тим підприємствам, які залучають короткострокові кредити, обсяг яких не перевищує 3 млн. грн. за рік, та довгострокові кредити, обсяг яких не перевищує 5 млн. грн. При цьому враховується, що кредитні ресурси, отримані претендентом у декількох банках, вважаються як один кредит. Дозвіл на більшу суму кредиту надає Мінагрополітики за клопотанням обласної комісії.

ВОЛОДИМИР ЧЕПУРНИЙ.





Актуальні інтерв’ю

РЕЄСТРУВАТИ ТРЕБА НЕ ТІЛЬКИ ТРАКТОР, А Й ПЛУГ, СІВАЛКУ...

Весняні турботи починаються з обробітку городів: гній вивезти, виорати, посадити, посіяти. Багато жителів району мають у власному користуванні ґрунтообробну і причіпну техніку, яку обов’язково слід зареєструвати. За більш детальною інформацією кореспондент «Нашого слова» звернувся до начальника інспекції держ-технагляду по Менському району В.П.ОСТАПЕНКА.

– Вікторе Павловичу, здається, власники техніки торік самі проявляли ініціативу, аби її зареєструвати і спокійно на ній працювати.
– Інспекція держтехнагляду області за згодою держтехнагляду України, враховуючи численні прохання користувачів техніки, розпочала реєстрацію нескладної техніки.
– А яка мета, окрім побажання самих користувачів техніки, цього нововведення?
– Належним чином забезпечити право власності громадян, які отримали техніку на майнові паї, юридичним особам, що придбали нові сільгоспмашини і такі, що були у користуванні.
Є випадки, коли в господаря украли техніку, а він боїться звертатися у правоохоронні органи із заявою, бо не має реєстрації. А коли і заявить у міліцію, то як знайти вкрадене, якщо не вказано власника? Те ж саме стосується оформлення договорів дарування та спадщини. За допомогою спеціальних приладів працівники інспекції у певному місці машини викарбовують порядковий номер області, району та порядковий реєстраційний номер. При цьому видається державний документ – свідоцтво про реєстрацію.
– Скільки ж сьогодні зареєстровано нескладної техніки?
– Майже всю таку зареєстровано у фермерському господарстві П.М.Гречухи, у стадії завершення підготовка реєстраційних документів фермера П.Б.Перепечая. Розпочали реєстрацію техніки й інші власники. Колективно готує списки тих, хто має ґрунтообробну техніку, сільська рада Стольного.
– За реєстрацію треба платити багато?
– 25 грн. 38 коп. за одну одиницю техніки.

РАЇСА МИХАЙЛЕНКО.





Захоплення

ВБИРАЛИ ХРИЗАНТЕМИ ТУГУ

Ганні Іванівні Бреус із Мени на Різдво виповнилося 72. Живе давно сама – і чоловік, і син, і ненька пішли у той світ, звідки ніколи не повертаються. Працювала дояркою, важко було фізично, але легше морально – щодня у клопотах і серед людей. Зараз у Ганни Іванівни болять ноги, без палиці-помічниці вже і по хаті не про-йде. А втім має надійну розраду для зболеної і самітньої душі.

Сотки під... тюльпанами

Тільки сніг розтанув і земля трохи затужавіла, бабуся Ганна з сапкою уже у своєму квітнику.
- Добрі люди до Благовіщення не чіпають землі ні заступом, ні сапкою, а я ось утриматись не можу, - розказує. - Тюльпани он уже як листочки вигнали, треба ж грунт підпушити. Бо ці ось - ранні, не вгледиш, як і зацвітуть.
Дивлюсь на город, а під тими ранніми сортами соток з дві зайнято. А по краях - червоненькі стебла півоній листочками-стрілочками до сонця тягнуться. Взялася рахувати. До сімдесяти дійшла і збилась, бо глянула праворуч, а там ще більша грядка під тюльпанами і півоніями.
- Це пізній сорт. Я більше їх люблю - і цвітуть довше, і кольорів тут, мов у веселці, - каже Ганна Іванівна. - Є жовті, червоні, майже білі... Є з відтінками, смужками. Диво та й годі. Якогось літа приходили до мене дівчата з сусідньої вулиці, фотографувались серед мого городу, у тюльпанах.

Квіти для людей

Г.І.Бреус за своє життя жодної квітки не продала, хоч і плекає їх рівно стільки, скільки літ у цій хаті живе.
- Казали мені люди, що я якась не така, як усі: на цих сотках ого скільки б моркви чи цибулі виросло, а вона, Галька, квітами бавиться, мов мала дитина, - посміхається Ганна Іванівна. - Як була молодшою, то ще більше квітів садила-сіяла. Які життєві негаразди доводилось переживати - і не розказати! Та найбільше у мене горе - загибель сина у розквіті літ. Квіти рятували мене від безвиході. Біда та сталася на Покрову, ще палахкотіли різнобарв'ям хризантеми. Зайду в садок, притулю квіти до обличчя, плачу, аж захлинаюся. І здавалося мені тоді, що хризантеми вбирали в себе не тільки мої сльози, а й тугу. Тепер у мене цих квітів нема - вивела, аби не нагадували мені про той осінній біль, який і століттями не вирвати.
Ганна Іванівна квіти дарує і роздає усім добрим людям - на весілля і дні народження, на екзамени і останній дзвоник, на новосілля. Ділиться розсадою, корінцями, насінням.
- Давно це було. Не спалося чогось мені. Чую, гупає хтось за хатою. Виходжу, аж кілька хлопців шматують мої тюльпани. Я до них: "Чого ж ви вдень, по видному не прийшли? Вибрали б для своїх дівчат де кращих. А так ось городину мені перетолочили, цибулю витоптали..." І від того випадку злодіїв на моєму городі вже не було.
Видно, передалося з вуст в уста, що добра баба Галька і так роздає. І грошей не бере.
- Це гріх - за земну красу кишеню набивати, - каже. - Квіти для радощів, гарного настрою, а не для бізнесу. Хоча життя тепер перевернулось - усе всі продають. Але я буду жити по-своєму, як і раніше.

Зелено і в хаті

У скромній оселі Ганни Іванівни зелено і яскраво від вишивок, квітів і... городини. На підвіконнях цвітуть у горщиках незнайомі для мене квіти, зеленіє високе пір'я цибулі, кучерявиться петрушка. Ще недавно були кімнатні огірки, помідори - за всім треба догляд, а у бабусі сили вже далеко не ті, що в молодості. Сотки з картоплею добрі люди допомагають обробляти, у льох урожай сховати. Воно б ще і нічого, якби не ноги, не дають вони спокою ні вдень, ні вночі.
- Вдень ще якось, а ніч надходить - хоч плач, - ділиться Ганна Іванівна. - І плачу, буває. За сином, за тим, що життя промайнуло, мов молоді коні пробігли. Наплачуся від душі, а тоді шукаю торбинки з насінням - передивлюся, що в них є і яке воно. Тоді беру "Наше слово" - я давно передплачую районку, не рву і не викидаю жодної газети. Перечитую, як не спиться. Оце недавно знайшла той номер, де про діток, що у вогні загинули у Феськівці, написано. Журилася і знову плакала.
Весна зі своїми вічними турботами омолоджує серце і душу Ганні Іванівні. Скоро вона ходитиме вулицею з яскравим букетом квітів і казатиме перехожим: "Візьміть. Хай оселю вашу порадують"...

РАЇСА МИХАЙЛЕНКО.





Вічні цінності

РЕЛІГІЯ – ДЛЯ ЗМІЦНЕННЯ СІМЕЙНОГО ВОГНИЩА

Так уже склалося у нашій державі протягом восьми з лишком десятків років, що поняття міцної родини, сімейних традицій, збереження моральних цінностей нівелювалися із покоління у покоління. Син ішов з ножем на батька, брат – на брата. І не лише у воєнні роки. Що ми маємо нині? Новонароджену дитину рідна мати викидає, пробачте, у вбиральню на вокзалі. Або вже п’ятирічну доньку – топить у Десні. Адже було таке у нашій області. До щоденної пиятики та важких кулаків глави сім’ї звикли і наші жінки, і – що страшніше – діти. Чому ми так стали жити? Що за хвороба вразила наше суспільство, через що руйнуються сім’ї, калічаться юні душі? А, може, то кара Господня на наш народ – за знесені хрести, за розбиті дзвіниці, за те, що знищили Бога у душах?

Обличчям – до Бога
Відрадно, що нині ми починаємо це усвідомлювати. І ті, хто керує нами, – теж. Нині і на державному рівні зрозуміли: релігія – це та сила, яка століттями виховувала в людських душах почуття відповідальності перед родиною, єднала сімейними зв’язками.
Наприкінці лютого у залі засідань обласної ради відбулося засідання «круглого столу», метою якого стало намагання привернути увагу громадськості до проблем сім’ї та проблем поліпшення демографічної ситуації в області; налагодити співпрацю релігійних, громадських орга-нізацій з установами соціально-гуманітарної сфери; використати напрацьований досвід та духовно-моральний потенціал релігійних об’єднань по утвердженню сімейних цінностей та вирішенню багатьох проблем родинного життя.
Інститут сім’ї
На тому засіданні «круглого столу» побував і керівник громади християн адвентистів сьомого дня у Березні, консультант з питань шлюбу та сім’ї Київського інституту сім’ї Олег Білоцерківець:
– У нашій країні спостерігається стрімке падіння рівня народжуваності і навпаки – зростання рівня смертності. Середній вік жителів області – 42 роки (жінок – 45, чоловіків – 38 років). На одну тисячу працюючого населення припадає 850 чоловік непрацездатних. Але чому така сумна статистика? Окрім усіх соціально-економічних негараздів, гине інститут сім’ї. Основні причини – розлучення, скандали, бійки, відсутність батьківської любові, невихованість самих батьків. Як батьки слухають Бога – так діти слухають батьків – це моя думка. Адже обов’язок кожного християнина – подарувати народу Батьківщини достойних громадян, люблячих Господа Ісуса Христа та свою землю. Тож наша громада веде роз’яснювальну роботу серед населення, щоб люди жили за заповідями Божими, тобто любили Бога і ближнього свого, не чинили зла та вміли прощати. Україна духовно гине. Моральні цінності, які дарує християнство, забуті, а духовний голод ніколи не задовольниться за рахунок гаманця.
Інакше загинемо
– Як конкретно Ви проводите бесіди з населенням? Чи готові наші люди, зневірені в усьому і навіть у собі, прийняти слово Боже? Змінити свій погляд на життя?
– Ми організували у Березні цикл лекцій «Сім’я і здоров’я». Нині у молитовному будинку читаємо лекції «Щаслива сім’я». Для учнів місцевих шкіл пропонуються бесіди «Як знайти щасливе кохання?», для молодих сімей є семінар «Допоможіть самі собі» (на ньому йде мова про психологію сімейних стосунків). Є ще семінар «П’ять мов кохання», бесіди, поради батькам щодо виховання дітей. Пояснюємо людям, як навчитися любити дитину, як виховувати неслухняну дитину. Для допомоги хворим на алкоголізм організували клуб родичів анонімних алкоголіків та клуб самих анонімних алкоголіків.
– І що, йдуть до цього клубу чоловіки?
– Йдуть. Але прикро, що інколи на заваді стають їх дружини: „Що, у секту подався?!” Перешкоджають. А потім ті ж чоловіки, які вже й пити було покинули, знову беруться за своє і у хмільному чаду ганяють дружин кругом хати... Отоді не одна, мабуть, про молитву згадує. Розумію, що не так просто нашому народові, якого десятиліттями навчали атеїзму і виховували безбожниками, повернутися до істин вічних. Але ж колись потрібно починати – повертати людям духовність. Інакше ми, українці, згинемо як нація.

ІРИНА ПРИМАК.





Творча майстерня

ПРАЦЮЙТЕ – І У ВАС УСЕ ВИЙДЕ

Редакція «Нашого слова» завжди рада спілкуванню зі своїми читачами чи просто прихильниками: коли вони заходять до нас, телефонують чи надсилають листи зі своїми зауваженнями, пропозиціями чи творчими й прагматичними доробками. На жаль, ми всього не можемо вмістити в газеті з різних причин, та найчастіше за браком місця на шпальтах районки. Через цей останній чинник багато авторських матеріалів залежуються, іноді втрачають актуальність.

Ось переді мною учнівські листи різної часової давності, які з різних причин не були опубліковані. Однак сказати про них кілька слів усе-таки варто.
П’ятикласниця школи імені Т.Г. Шевченка Жанна Кайріте запропонувала нам власну казочку «Марійка й гномик-чарівник». Вона про те, як дівча пішло до лісу та й заблукало, а потім надибало хатку гномика, який її й пустив на нічліг, але за це змусив Марійку відпрацювати три роки. Довелося їй виконати волю чарівника. Які ж були раденні її батьки, коли вона повернулася додому!
Гарний сюжет, душевний. Однак над самим твором треба ще попрацювати.
Учителька зі Стольного Г.Г.Антоненко надіслала до редакції творчі спроби своїх учениць Олени Шумейко і Ольги Гуриненко. Це, мабуть, був класний твір на тему «Прийшла весна», бо обидві спроби мають таку назву. Що ж, як для твору, то можна поставити і 12 балів, але до опублікування в газеті вони ще трохи не дотягують. Хоча, треба сказати, відчуття слова дівчата мають. Одинадцятикласниця Катерина Сита із цієї ж школи надіслала вірш під назвою «На крилах дитинства». Поетична назва, що й казати, однак сам вірш потребує літературно-художнього удосконалення.
Руслана Балабайко із Семенівки, нині студентка Ніжинського педуніверситету ім. Гоголя, подала вірш-дяку, який присвятила своїм батькам. Маю зауважити, що він близький до поетичної досконалості, але не маючи змоги опублікувати його повністю, все-таки наведу з нього дві строфи, які головним чином виражають глибинний зміст цього твору.
Мій таточко – підтримка і надія,
А матінка – порадниця моя.
Як бачу вас, душа моя радіє,
Розлука наша – то печаль моя.
Роки минають, їх не перейняти,
Ще помилок чимало я зроблю.
А зараз, рідні, хочу вам сказати,
Що дуже-дуже вас обох люблю.

ВОЛОДИМИР ЧЕПУРНИЙ.





Таланти

ІГОРЮ ВЛАСЕНКУ З КИСЕЛІВКИ БАТЬКИ КУПИЛИ ТРУБУ ЗА 700 ДОЛАРІВ

Сергій Григорович і Ніна Миколаївна Власенки зовсім не шкодують, що витратили таку суму для придбання музичного інструмента своєму сину. Ігорьок виправдовує їхні надії і сподівання. А йому тільки дванадцять. Усе ще попереду...

Спорт. І музика

Ігор хоче бути сильним, мужнім – справжнім чоловіком. Чи не тому ледь не з першого класу почав відвідувати секцію дзю-до у своєму селі. Багато тренувався, занять не пропускав.
І успіхи, перші перемоги не примусили себе довго чекати. На першості обласної ради ФСТ «Колос» серед дитячих юнацько-спортивних шкіл «Хто ти, майбутній олімпієць?» посів друге місце. Були й ще перемоги. Свідчення тому – почесні грамоти, дипломи і пам’ятні подарунки.
– Було мені на той час вісім років, – пригадує хлопчик. – Повертався я з секції дзю-до і по дорозі зустрівся з Петром Григоровичем Тищенком, художнім керівником нашого сільського духового оркестру. Він спитав: «А чому, Ігоре, ти до нас не приходиш учитися грати? Спробуй! У тебе повинно вийти».
Пішов, спробував. Учитель поговорив з батьками хлопця, радив підтримати його, оскільки той має абсолютний слух.
Сергій Григорович одразу на те:
– Нехай грає, як тяма є.
Сказав так, бо і сам до музики не байдужий – свого часу грав у сільському духовому оркестрі. Не заперечувала і мама: краще хай ділом займається, аніж по селу калюжі міряти.

Сімейна рада вирішила...

І так сталося, що заняття в духовому оркестрі витіснили дзю-до.
– Не вистачає часу, – щиросердно зізнається Ігор. – І мамі допомогти по господарству треба. Адже вона щодня на роботі – очолює філію відділення ощадбанку у селі. Татко теж зайнятий, хоч і не працює у сільгосппідприємстві. Він добудовує наш новий дім. То я зі старшою сестрою Аліною і посуд помиємо, і в кімнатах приберемо. А як заготовляємо сіно для своїх корів – ми теж на лузі разом з батьками. Подобається мені дзю-до і перед тренером якось незручно, що заняття пропускати став, а що я вдію?
Якось П.Г.Тищенко сказав батькам Ігоря, що син їх – майбутній професіонал. А щоб він став ним, треба придбати нову трубу, бо музичні інструменти оркестру – старі, багато разів ремонтовані.
Петро Григорович поїхав з Ігорем до викладача духових інструментів Чернігівського музичного училища. Той послухав гру хлопця і залишився дуже задоволений:
– З цієї дитини буде толк.
Трубу Ігорю купили у Києві. Батьки продали корову, дали грошей дві бабусі і два дідусі, позичили у добрих людей...

Визнання

Хлопець музикою займається наполегливо і серйозно.
– Ще як ми жили разом зі свекрами, – розповідає Ніна Миколаївна, – Ігор грав у хаті діда-баби. А тепер, у новому домі, у Ігорка є своя кімната, де він грає скільки хоче і коли хоче.
Талант наймолодшого учасника зразкового дитячого духового оркестру з Киселівки було помічено. Не без допомоги, звичайно, його керівника. Ігор почав брати участь у престижних районних і обласних конкурсах, фестивалях. І жодного разу додому без нагород не повертався. Так, він посів перше місце в обласному конкурсі серед учнів шкіл естетичного виховання, вийшов переможцем в обласному фестивалі творчості дітей села «Золоте зернятко»...
– Він, навіть коли хворів і знаходився у лікарні, вчив ноти, – розказує мама юного музиканта. – Дуже вже йому хотілося взяти участь у обласному конкурсі, отож і старався.
Чи хвилюється Ігор на сцені?
– За кулісами я дуже переживаю, – зізнається. – Продумую усе: як красиво вийти, не забути привітатися з глядачами кивком голови, правильно зіграти і гідно залишити сцену. Та коли я уже зі своєю трубою на сцені – забуваю про все на світі.

РАЇСА МИХАЙЛЕНКО.

На знімку: юний трубач Ігор Власенко. Фото автора.





Весна іде

ЗЕКОНОМИТЕ НА ГЕРБІЦИДАХ – ВТРАТИТЕ УРОЖАЙ

За довгостроковим агрометеорологічним прогнозом, у першому півріччі буде відчутно тепло, що сприятиме з початку квітня активному відновленню вегетації багаторічних бур’янів.

Кількість опадів у квітні становитиме 90 – 140% середніх багаторічних показників, що буде достатньо для повсюдного проростання дводольних та злакових однорічних бур’янів. Виходячи з цього, раджу керівникам сільгоспформувань, приватним землевласникам, які планують вести весняне підживлення озимих зернових культур мінеральними добривами, подбати про придбання необхідної кількості гербіцидів. Щоб внесена мінеральна пожива використовувалася не бур’янами, а працювала на підвищення урожайності хлібної ниви.
Зазначу, що затрати на хімічну обробку одного гектара складають 30 – 40 гривень, а прибавка урожаю становить у середньому 3 – 5 центнерів на кожному гектарі.
З метою поліпшення фітосанітарної ситуації та підвищення рентабельності виробництва зерна необхідно в кожному господарстві висівати насіння тільки протруєне. За даними інституту захисту рослин, сівба непротруєним насінням може призвести до втрат урожаю до 18%.
У сучасному асортименті протруйників, дозволених до застосування в Україні, є понад 15 препаратів. Вибір протруйника має бути диференційованим, залежно від культури, сорту, репродукції насіння, погодних умов, запрограмованого рівня врожаю, а також очікуваної фітосанітарної ситуації. Протруюють насіння на спеціальних машинах ПН-10, ПНШ-5, «Мобітокс», ручне протруювання категорично заборонено.
Поряд з придбанням необхідної кількості засобів захисту рослин, вже повинна бути завершена робота в кожному сільгосппідприємстві, фермерському господарстві по підготовці працюючих із пестицидами. Керівники сільгоспформувань та агроспеціалісти цьому питанню не приділяють належної уваги, крім правління ск «Авангард».
Зазначу, що згідно статті 12 Закону України «Про пестициди і агрохімікати» та постанови Кабінету Міністрів України від 18 вересня 1995 року №746 всі працюючі й організатори проведення робіт з засобами захисту рослин повинні пройти медичний огляд, мати медичну книжку та допуск (посвідчення). Залучення для проведення робіт з пестицидами і агрохімікатами осіб без допуску тягне за собою відповідальність керівника, а виконання хімічних робіт може бути зупинено до усунення виявлених недоліків.
В області працює достатня кількість операторів по забезпеченню сільгоспвиробників необхідними засобами захисту рослин, а для потреб приватних землевласників у райцентрі функціонує спеціалізований магазин «Дім, сад, город».

МИХАЙЛО МАХІНА.





Прикололися

ДЕЗОДОРАНТ НА 1540 ПШИКІВ

Першого квітня прийшов зранку на роботу, звично увімкнув комп’ютер, отримав електронну пошту. Серед повідомлень – лист від Інтернет-магазину АРОМАТ.RU. Прочитав перші рядки, і очі полізли на лоба. Інтернетівські комерсанти люб’язно повідомляли, що моє замовлення на товар вони отримали і відмовитись від нього неможливо.
У голові одразу зароїлися думки: яке замовлення? Хто його зробив? Навіщо воно мені треба? Прочитав далі, глянув на календар: 1 квітня! Підкололи...
І ось що було написано в листі:
„Уважаемый! Мы получили Ваш заказ N007.
Не сходите с места! Менеджер уже набирает ваш номер для подтверждения заказа! Отказаться не удасться!
Проверьте, пожалуйста, информацию о Вашем заказе.
Chanel N5 от Chanel, туалетная вода, 10 000 мл. Как всегда, купившему ведро Chanel N5, пробник в подарок!
Pervach от Deda Makara, туалетная вода, 500 мл. Не вся парфюмерия одинаково полезна...
Fe-дезодорант, 1540 пшиков. Хочешь чего-то несвежего? Попробуй Fe – стойкая защита от противоположного пола!
MЁdness от Chopard, туалетные духи, бочка. Стойкая нотка меда заставит всех называть Вас «Honey!»
DepilOptic – тушь и депилятор в одном флаконе! Эффект на лице!
Krya-Krya – банная линия. Шампунь знакомый с детства в новой, взрослой упаковке!
Jop’adore от Christian Dior – освежитель воздуха больше не понадобится!
Общая сумма покупки: 65.6 ЕТВ (эфиопских быров). Курс: 14.5. Сумма : 935 бахрейнских динаров.
Напоминаем Вам, что Вы должны иметь вышеуказанную сумму при получении товара.
Вы можете оплатить свой заказ, сдав стеклотару – мы принимаем флаконы 75 и 100 мл. Флаконы 30 и 50 мл не принимаем – мыть тяжело.
Заказ оформлен исходя из следующей информации о Вас: дата и время заказа – 1 апреля 2004, 11:55. Адрес доставки: г. Москва, 45-й км МКАД, за постом ГАИ человек с синим мобильным телефоном. МКАД с внутренней стороны – доставка бесплатно! E-mail: мыла@нету.ru. Контактный телефон: синенький с маленькими кнопочками. Желательные дата и время доставки: 1 апреля 2004 с 11.00 до 20.00.
С юмором, WWW.AROMAT.RU».

ОЛЕКСАНДР НАЗАРЕНКО.





Посміхнімося!

ФУТБОЛЬНИЙ ПОВТОР

Було це за райкомівських часів. Начальник однієї солідної установи телефонує на початку робочого дня інструкторові райкому:
– Чув? Тут по теліку учорашній матч Ліги чемпіонів крутять. Хочеш, приходь.
А той був затятий уболівальник, тож прицокотів миттю. Але на екрані телевізора пасуться зебри.
– А де ж футбол? – питає розгублено.
– Та саме перерва, – незворушно відказує йому друзяка, а сам собі: «Хоча б подумав, яка ж дурна перерва у повторі». Сидять. Терпляче споглядають зебрів. Із сусіднього кабінету на телефон начальника дзвонить його зам. Представляється райкомівцем:
– Не у вас, бува, наш інструктор? Тут його перший нагально викликає.
Влітає захеканий інструктор до шефа:
– Викликали?
Той пильно й довго вдивляється в свого підлеглого, потім, злегка усміхнувшись, каже:
– З першим квітня будьте здорові, шановний.
Прожогом вискочивши, служака нападається на колегу, хоча той сном-духом нічого не знає. Аж тут телефон. Знов той начальник:
– Ну, де ти там? Почалося.
Спітнілий інструктор влітає до начальницького кабінету... На екрані – зебри.
– ???
– З першим квітня, друзяко...

ВОЛОДИМИР ЧЕПУРНИЙ.