Запитання тижня

А ВИ ЯК ДОБИРАЄТЕСЯ КУДИ ТРЕБА?

Відповідають:

Володимир Миколайович САПЕГА – сільський голова Киселівки:
– На сьогоднішній день поки що вдалося вирішити проблему підвозу школярів із селища Прогрес до Киселівської школи, заодно автобус здійснює чотири рейси в день шість разів на тиждень між Меною та нашим селом. Отож, мені, сільському голові, як і решті моїх односельців, нерідко доводиться добиратися таким чином до райцентру і назад. Зручно. Але це якщо поїздка запланована заздалегідь. Інакше, у терміновій справі, трапляється їхати і велосипедом, і мотоциклом, і попуткою. А інколи і пішки йду.
Євфросинія Степанівна ТОПТУН – колишній бухгалтер райвиконкому, нині пенсіонерка, жителька Мени:
– Я і пішки ходжу, і велосипедом добираюсь куди треба по місту. А ось чоловікові моєму нерідко доводиться звертатися у лікарню, пішки хворій людині йти далеко. Прошу хрещеника «підкинути». А не може він – йду на вокзал, прошу таксистів підвезти. Не завжди і погоджуються, або такі гроші просять! Якось виручив чоловік із Величківки, він на базар до райцентру приїздив. А якось одному нашому гостеві треба було на потяг о п’ятій ранку встигнути, то жоден знайомий таксист і за 25 гривень не захотів везти...
Олена Іванівна МАЙСТРЕНКО – жителька райцентру:
– Держава виділила нам «Запорожця», оскільки маємо дочку – інваліда дитинства. Цим автомобілем і їздимо куди треба. Але нечасто – коли у сина вихідний день чи він у відпустці, адже він керує автомашиною. А автобусом чи маршруткою я не їжджу нікуди.
Валентина Федорівна КОСТЮЧЕНКО – жителька Блистови, тимчасово не працює:
– З нашого села нема великої проблеми виїхати в Чернігів чи Мену. Ходять рейсові автобуси і приватні через Семенівку і прямо до райцентру. Цими видами транспорту і я користуюся. Маю ще власну машину, але зараз вона не на ходу – потребує ремонту, на який нема грошей.
Ніна Миколаївна ФЕДОРЕНКО – продавець магазину в с. Червоний Маяк:
– Мене всюди виручає мій кінь. Ним я і на роботу їжджу зі своєї Котички, і на базар, і в гості. А ще конем привозимо з чоловіком сіно, дрова... А автобус у наше село ніколи не ходив і вже, мабуть, і не побачимо ми його тут, за Десною.
Баба Варка, яка любить багато говорити і про все має свою думку:
– Частіше за все – велосипедом. Це справді найнародніший і найдоступніший транспорт.





Авто за викликом

ДНЯМИ У МЕНІ ЗАПРАЦЮВАЛО РАДІО-ТАКСІ

Мабуть, чи не кожному з нас знайома ситуація: періщить дощ, а вам з десятком валіз треба бігти на автобус чи поїзд. Що робити? Або ще: як малу дитину чи навпаки – стару і немічну людину лікареві показати? Адже далеко до лікарні, не дійдуть. Як породіллю з немовлям додому привезти, якщо ні в кума, ні в свата, ні в сусіда автомобіля немає? А як і є – то немає у його власника часу? І таких досить проблемних ситуацій може бути чимало. Що ж, тоді наш менський люд біг або телефонував на вокзал і прохав таксистів: «Відвезіть!»

Викличе диспетчер

Тиждень тому у Мені запрацювала цілодобово диспетчерська служба таксі. Що це означає? Телефонуєте за потрібним номером, і диспетчер викличе на вказану вами адресу таксі. Важливо, що вам нікого не доведеться умовляти, торгуватися, ніхто не заявить: "У нічний час - подвійний тариф". Ви просто робите замовлення і чекаєте машину. Тариф єдиний і сталий для будь-кого із таксистів - 5 грн. у межах чотирьох кілометрів (фактично це по місту), за кожен наступний кілометр - 1 гривня. Але таксі домчить Вас у будь-яке село, або навіть у Чернігів. Так само ж і викликати його можна з будь-якого села, звісно, якщо у Вас є гроші. Приміром, за поїздку з Кукович та Дягови - 10 гривень, Макошине - 12, Чапаєвки - 13.

Заробляють на себе

Новостворена служба таксі - приватна справа, організував її місцевий приватний підприємець Анатолій Паршин з ініціативи свого доброго знайомого із Кролевця Сумської області Григорія Кириченка. Саме пропозиція Григорія і лягла в основу створення такої служби у Мені (а подібний, досить успішний досвід у нього є у Кролевці, Путивлі, Сумах). Підприємці, на дольових умовах, придбали радіостанцію широкого радіусу дії "Алан-78", узяли в оренду офіс у приміщенні райспоживспілки. Запросили на роботу трьох диспетчерів (вони працюють позмінно), чотирьох водіїв із власними автомобілями, забезпечили їх радіозв'язком. Кожен таксист заробляє на себе, відраховуючи диспетчерському центру певний відсоток. Він зацікавлений у наданні якісних послуг, адже чим більше викликів - тим вищий і заробіток.

Аби ваші гроші

- А які виклики ваша диспетчерська служба не розглядає? - запитую у Григорія Кириченка.
- Ну, це хіба коли просять "підкинути" більше шести чоловік в одному таксі - бо забагато. А так - хоч п'яного із бару довезти додому, хоч дитину зі школи, хоч хворого з лікарні - будь ласка. Виконуємо і вантажні перевезення. І, до речі, працюючи усього тиждень, вже маємо багато замовлень, а крім того - подяки від пасажирів.
- Якісь особливі труднощі виникали у Вас під час організації диспетчерської служби таксі в нашому районі?
- Окрім того, що потрібно було вкласти немало коштів - жодних проблем. Усі місцеві служби радо йшли назустріч, усіляко сприяли, не було ніякої тяганини. Але ж це, вважаю, нормально, адже організоване таксі - вкрай необхідна служба.

ІРИНА ПРИМАК.

На знімку:«Підвезете?». Фото автора.





На колесах

З БІГАЧА ДО БЕРЕЗНИ – «ОДИНАДЦЯТИМ НОМЕРОМ»

До цього населеного пункту автобуси ходять нечасто – ризикують розвалитися в дорозі. Зате до решти сіл району можна дістатися.

Левову частку приміських пасажирських перевезень у районі виконує Менське ТОВ «Транспортник». Автобуси цього підприємства щодня їздять на Макошине та Блистову, шість днів на тиждень – у Киселівку, Феськівку та Прогрес, чотири – в Ушню, три – у Червоні Партизани (через Дягову), два – до Семенівки через Стольне та через Блистову, у Максаки, Данилівку, Слобідку. Один день на тиждень автобус «Транспортника» буває у Синявці, Миколаївці, Домашлині. Звичайно, не усі села району охоплює автобусним сполученням це ТОВ, то «допомагають» інші транспортні організації.
– Чернігівське ПВП «Планета-Авто» возить пасажирів у Макошине, Куковичі, – повідомила спеціаліст управління економіки райдержадміністрації В.І.Мала. – До Локнистого, Гусавки, Гориці п’ять днів на тиждень ходить автобус приватного підприємця В.П.Дементьєва. До Волосківців та Березни доїхати взагалі можна без проблем. До Ленінівки щодня заїжджають транспортники з Чернігова. А от Бігач – це «болюче місце», туди навіть чернігівці не ризикують їздити більше трьох разів на тиждень: дорога до села в жахливому стані, транспорт просто розвалюється на ходу від отих ямок та канав. У 2004 році за рахунок надходження податків із власників транспортних засобів на шляху Березна – Бігач заплановано поточний та ямковий ремонт.
Ще одна проблема, яка фактично може паралізувати систему пасажирських перевезень – зношеність автобусів. Більшість з них купувалися 15 – 20 років тому, а нині, відповідно до постанови Кабміну, автобуси, що виконують пасажирські перевезення, не повинні бути «старші» 10 років, або пройти повне технічне переоснащення. Плани-графіки перспективного технічного переоснащення автобусів мають і ТОВ «Транспортник», і приватні перевізники. Але якщо усі старі автобуси вчасно не відремонтують, доведеться нашим селянам знову на конях їздити. Або «одинадцятим номером».

ІРИНА ПРИМАК.





Щасливої дороги!

З МЕНИ ДО СТОЛИЦІ І ЧЕРНІГОВА МОЖНА ВИЇХАТИ І МІКРОАВТОБУСОМ. ПРИВАТНИМ

Зізнаймося, набагато рідше звучать з гучномовця на автостанції у райцентрі побажання щасливо доїхати до місця призначення, аніж, скажімо, з десяток-півтора років тому. Нема поповнення автопарку новими автобусами, і тому вкрай обмежені рейсові маршрути у села району. А є й такі населені пункти, куди автобус ніколи не заходив і, уже по всьому видно, не зайде.
Люди звикають не тільки до хорошого, а й до поганого. Ходять пішки, їздять велосипедами, попутним транспортом, а в крайньому випадку викликають таксі.
Багато підприємливих людей започаткували свій бізнес – перевезення пасажирів. Наша газета вже розповідала про подружжя Дементьєвих з Мени, які, отримавши одноразову грошову допомогу з районного центру зайнятості, відкрили власну справу. Купили автобус і стали перевозити пасажирів. Розробили маршрути, виконують замовлення – возять дітей на екскурсії, концерти.
Через наше місто щодня проїздить близько десятка мікроавтобусів, або як їх у народі називають маршруток.Це – приватні підприємці з Коропа, Борзни, Чернігова, які працюють легально, на законних підставах. Кожен з них, спиняючись на автостанції, робить відмітку у диспетчерській службі у шляховому листі, а касир автостанції продає квитки пасажирам.
Але ж чимало приватників перевозять людей без ліцензії. Такі не заходять у диспетчерську службу автостанції, вони самі і квитки продають, і спиняють своє авто де хочуть. За словами працівників автостанції, нелегалам – зелене світло: ніхто, здається, їх не контролює і не перевіряє.

РАЇСА МИХАЙЛЕНКО.