Запитання тижня

ВЕСНА - ПОРА ПОЕЗІЇ?

Відповідають:

Любов Іванівна ПРЯДКО - жителька Мени, пенсіонерка:
- То для молодих весна - пора кохання, віршів, побачень. І ми колись любили з подругами збиратися за чаюванням, ділилися секретами, читали Ахмадуліну, Рождественського, переписували Єсеніна. Кожне слово у тих віршах торкалося душі, у кожному рядкові вбачалося щось своє, сокровенне. А нині... Бачу, як моя онучка якісь вірші пише крадькома, а я все більше на город позираю, про насіння думаю...
Олена Василівна ВАСИЛЕНКО - домогосподарка з Березни:
- Вважаю, поезія у душі закоханої людини звучить не лише навесні. Любов у серці (до коханого, до дитини, батьків, рідного краю) розквітає не лише фіалками чи пролісками, а й морозяними візерунками, не лише під спів ластівок, а й під потріскування вогню у печі.
Валентина Андріївна МИХАЙЛЕНКО - директор Лісківської школи:
- Звичайно. Весна не може бути без подиху свіжого вітру, без пролісків і теплих променів сонця. У таку пору забуваються всі життєві негаразди, проблеми. Спостерігаєш, як розпускаються листочки на деревах, з'являються зелені голочки молодої трави - душа добрішає, світлішає. А спів пташок? Ні, нема кращої пори року, ніж весна. Недаремно ж її оспівують поети.
Олександр Антонович ЦИНДЕР - фінансовий директор Менського ДП "Сантехнік-1":
- Звичайно, весна - пора поезії. Адже це пора відродження і пробудження природи, а відтак і пробудження душі. Хоча, власне, всі пори року по-своєму поетичні.
Баба Варка, яка любить багато говорити і про все має свою думку:
- Весна - не тільки пора року, але й стан душі. А якщо душа весняна, як же обійтися без поетичного слова?





Дорогу талантам!

"МУЗА" ОБ'ЄДНУЄ ДІТЕЙ З ТВОРЧИМИ ОБДАРУВАННЯМИ І ЛІТЕРАТУРНИМИ ЗДІБНОСТЯМИ

Літературна студія під такою назвою діє з вересня минулого року у міській школі імені Т.Г.Шевченка. Займаються тут близько двадцяти учнів 7-х, 9-х та 11-х класів, які не байдужі до літератури та історії України. А керує "Музою" вчителька української мови і літератури названої школи Ірина Федорівна Гетьман.

У Софію і до Довженка

Члени "Музи" не лише пишуть вірші, складають сценарії чи пробують свої таланти у публіцистиці. Вони ще й подорожують. Побували в Києві, у Софіївському соборі, на Андріївському узвозі, де ознайомилися з творчістю українських народних умільців.
Кожного року І.Ф. Гетьман їздить до Сосниці у день народження О.П.Довженка - кінорежисера, письменника. А торік вирішила поїхати з дітьми, яким не байдужа творчість Олександра Петровича.
- Приїжджаємо, а на території музею повно людей, - розповідає Ірина Федорівна. - Якраз тривала екскурсія для артистів обласного Молодіжного театру. Коли ця група відійшла далі, про життя і творчість О.П. Довженка дітям почала розповідати я. Згадала при цьому й інших видатних людей Сосниччини і поміж них - місцевого поета Миколу Петровича Адаменка. А він, виявляється, був неподалік і все чув. Після закінчення екскурсії підійшов до нас: "Ось я саме той Адаменко, про якого Ви розповідали. Мені було приємно чути, що Ви знаєте моє ім'я, читаєте мої вірші". А ще Микола Петрович розповів, що у Сосниці працює літературна студія, яку він організував, і запросив менських школярів брати участь у її роботі.
Так у Ірини Федорівни виникла ідея створити літературне об'єднання у своїй школі.

Три гілки студії

- У нашій літературній родині підібралися справді талановиті діти, - з гордістю розповідає І.Ф.Гетьман. - Прекрасного вірша про Ольгу Кобилянську написала Аня Блецько, а скільки поезій про Україну вийшло з-під пера Лесі П'ятак! Олена Холодьон написала нарис "На Аскольдовій могилі".
На зустрічах у літературній студії побували місцеві автори прози і поезії - Д.П.Калібаба, М.С.Хижняк, А.М.Соломко. У планах - зустрічі з чернігівцями С.П.Реп'яхом, М.І.Кушніренком, композитором Миколою Збарацьким - автором відомої "Козачки".
"Музівці" запрошували на своє засідання і солістку народного аматорського ансамблю пісні і танцю "Менщина", лауреата міжнародних та всеукраїнських конкурсів та фестивалів Валентину Кушніренко, яка виконувала для дітей народні і сучасні українські пісні.
Літстудійці вивчають твори і російських поетів та письменників, роблять їх переклади, читають на шкільних вечорах, концертах. А ще вони грають на бандурі і фортепіано, співають пісні своїх бабусь, дідусів.

З узваром і млинцями

Де збираються члени "Музи"? Де прийдеться: у школі, у районному Будинку культури. Часто - вдома у Ірини Федорівни. До зустрічі з дітьми вона варить двоє відер узвару і пече цілу макітру млинців зі шкварками. У такій невимушеній обстановці діти вільно себе почувають, що сприяє творчій атмосфері. Саме за столом у І.Ф.Гетьман члени "Музи" побажали побувати на могилі Пантелеймона Куліша у Мотронівці, що в Борзнянському районі. Уже відвідали це місце разом з М.П. Адаменком. Незабаром там буде відкрито літературно-меморіальний музей, і менські діти готові взяти участь в урочистостях.
Двічі літстудійці побували на виставах у обласному Молодіжному театрі. Із задоволенням подивились "Украдене щастя" і "Овода". Автобус на поїздки замовляють батьки дітей, платять за те гроші, а деякі з них і самі їдуть.
"Муза" має свою газету "Мистецька світлиця", яка виходить щомісяця, а редагує її Аня Блецько.
Зараз літстудійці готують літературно-музичну композицію за своїм сценарієм "Мальв насіяла війна", приурочену тим, хто дав їм мирне сьогодення.

РАЇСА МИХАЙЛЕНКО.

На знімку: М.П.Адаменко з членом літстудії "Муза" Іриною Скрипко. Фото Ірини Гетьман.



Мамине тепло

Ніжний сонця промінець
В очі заглядає.
Хоч зимі ще не кінець,
Та душа співає.
Сніг на сонці виграє
Срібними зірками.
І так весело стає,
Наче біля мами.
Ось всміхається вона
Сонечком на небі,
Настає в душі весна,
Більше і не треба.
Тільки пару теплих слів
І дбайливі руки.
В душі вогник затеплів,
Линуть пісні звуки...
Як співала ти мені
Пісню українську,
То вбирала я вві сні
Ласку материнську.
Я так вдячна небесам
За тебе, рідненька,
Бо ти робиш чудеса,
Бо ти - моя ненька.

ЄВГЕНІЯ РУДЕНКО.



Душа

Змива дощами із душі печаль.
Я розправляю плечі від твого обману.
Мені сьогодні не любові жаль,
А жінку ту, якою вже не стану.
Я вже так щиро й ніжно не впаду
В твої обійми, наче в Десну з кручі,
З життя твого я тихо відійду,
Переживу цю дійсність неминучу.
Куди ж-бо ти, мій милий, заспішив?
Вже кроки твої чую за порогом...
Була тобі я жінка для душі,
А де ж вона, твоя душа убога?
За чим вона так стрімко поспіша,
Коли вже осінь тиха наступила?
Та й взагалі, хіба-то є душа,
Коли ти відрубав у неї крила?

День

Чом невеселі твої очі?
Життя прекрасне - подивись.
Нема того, що серце хоче?
А ти до сонця посміхнись.
Тільки не згай свою часину:
Немов між пальцями вода,
Життя біжить на відпочинок,
Лиш зрідка в очі загляда.
Вони в тебе такі бездонні,
Коли всміхаються весні...
І ніжність у твоїх долонях,
Яку даруєш ти мені.
А цього дня більше не буде -
Піде собі за небокрай.
Чи так прожив - не скажуть люди,
Лиш своє серце запитай...
Життя нещадне і жорстоке,
І лиш промінчики тепла
З твоїх очей несуть неспокій -
Живу водицю з джерела.

КАТЕРИНА БЕЗКОРОВАЙНА.