Запитання тижня

ВИ МАЛИ ПРОБЛЕМИ З ПОРУШЕННЯМ ПРАВ СПОЖИВАЧА?

Відповідають:

Антоніна Іванівна КОЗОРІЗ – пенсіонерка з Величківки:

– Проблем великих не було. А права, як споживача, порушувалися часто і не лише мої. Пригадайте, як за радянських часів разом з якісним товаром силоміць «накидали» гнилу рибу або цукерки, які розтали і злиплися в одну грудку. Побурчавши собі під ніс, купували той товар. А щоб кудись пожалітися – не було такого. Я і тепер не знаю, куди з цією проблемою звертатись – у сільраду чи кудись у Мені.

Тетяна Василівна НОСЕНКО – пенсіонерка з Мени:

– Дітям моїх знайомих подарували на весілля мікрохвильову піч, придбану у Мені. Та так уже вийшло, що магазин «упхав» покупцю дорогу річ, але з давно простроченим терміном гарантії. Молодята вирішили обміняти ту піч у тому ж магазині на інший товар, з доплатою (тим більше «мікрохвильовок» їм подарували аж дві). І що? Більше півроку їм голову морочили, аж поки ті не звернулися до обласного управління у справах захисту прав споживачів. Тоді обміняли.

Іван Гнатович ПСЬОХА – житель Вільного:

– Купив років зо два тому у Мені ковбаси з півкіло. Дома порізав трохи, став підсмажувати, а вона як розвонялась! Розсердився дуже: кого дурите? Поїхав із залишком тієї ковбаси у той магазин, де її купував. Зі зла уже і не пам’ятаю, що я наговорив тій продавщиці. Знаю тільки, що судом погрожував. Віддала вона мені гроші і я поїхав додому, нікуди не скаржившись.

Оксана ТКАЧЕНКО – студентка, менянка:

– Ні, не мала. Пам’ятаю, ще коли працював коопунівермаг, мама в ньому купила мені білу літню куртку. А підкладка в ній була рожевого кольору. Уявляєте? Це ж треба тим швачкам таке придумати. Не стала я вдягати своєї обнови. А якось сама зайшла до універмагу і побачила таку ж куртку і на білій підкладці. Спитала у продавця, чи можна обміняти. Вона погодилась. І так я ту куртку зносила, а з тією жіночкою, що колись за прилавком стояла, вітаюся і досі.

Олена Петрівна ДУБОВСЬКА – молода мама, жителька Мени:

– Минулої весни придбали донечці на базарі лаковані туфельки, аби було чому на святі у дитсадку виступити. Приміряли – наче нічого. А тоді роздивилися вдома, доня по хаті походила – тиснуть туфлі, нарізають ніжку. Пішли знову, цього ж дня, на базар, попрохали назад забрати (іншого розміру не було). Ніякі вмовляння не допомогли, не повернули нам грошей. Скільки сліз було! Мусили ще раз 30 грн. витрачати, не винна ж дитина. А собі думалося: невже у них дітей немає?

Баба Варка, яка любить багато говорити і про все має свою думку:

– А хто ж їх не мав? Але не треба мовчати. Варто за будь-яку ціну відстоювати свої права. Тоді й порушень буде менше.





У пошуках справедливості

ЗАХИСТИТИ ПРАВА СПОЖИВАЧІВ У МЕНІ НІКОМУ. ЗВЕРТАЙТЕСЯ У ЧЕРНІГІВ

Не можете самі довести факт порушення ваших прав споживача і повернути гроші – шукайте захисту у Чернігівському обласному управлінні у справах захисту прав споживачів. Будьте певні, там вам нададуть кваліфіковану консультацію, навчать, як «поставити на місце» недобросовісних підприємців, торгашів та інших надавачів послуг. Підкажуть, що можна звернутися до суду, роз’яснять, як це зробити і чи є сенс заварювати усю цю кашу, тобто чи справа виграшна. І головне – відсотків на 90 з гаком є упевненість, що ваші нераціонально витрачені гроші до вас же і повернуться.

Ото купила!

Одна моя добра знайома якось на початку зими потрапила у халепу. Придбала у нас на базарі модні шкіряні чобітки за 170 гривень, а через два тижні омріяна взуванка раптом «полізла»: спочатку на одному чоботі шви порвалися, згодом – на другому. Молода жінка у розпачі:
– Ти знаєш, скільки я оті 170 гривень відкладала, відмовляючи собі у всьому?!
Знаю, бо Наталя виховує двох синів-школярів без рідного батька. І як не зрозуміти молоду вродливу жінку, яка нарешті придбала собі гарну річ (чи ж не заслужила вона цього, адже доки у секонд-хенді ходити?), а виявилося, що назбирані по копійці гроші викинула на вітер та ще й натерпілася принижень. Це коли спробувала обміняти оті кляті чоботи на щось більш-менш придатне. Про повернення грошей вже й не мріяла.
– Але ж він (підприємець, що продав неякісне взуття) запевняв, що чобітки – з гарної шкіри, міцні, носитимуться кілька сезонів, – бідкається Наталія. – А коли я йому незабаром принесла оті «міцні» чоботи, заговорив по-іншому. Чи не силою примусила його забрати взуття, аби обміняв на фабриці. І що ж? Нікуди він їх не возив, мабуть, сам намагався щось там прошити, але такого «нашив», так наштирхав «гарну» шкіру, що чобіт, як тільки я у ньому пройшлася, взагалі розлізся. Отакий обмін. Пробувала поговорити з цим горе-продавцем по-людськи, вмовляла, адже у Мені всі усіх знають, то сподівалася, що совість у людини прокинеться. Не прокинулась. Він просто мене «послав» подалі.
Наталія вирішила добиватися справедливості іншим шляхом і звернулася до обласного управління у справах захисту прав споживачів.

У Мені захистити нікому

Чому аж туди, у Чернігів, мусила їхати ображена жінка? А тому, виявляється, що у нашому районі, який посідає четверте місце в області за кількістю приватних підприємців (після Чернігова, Ніжина та Прилук), захистити споживача просто нікому.
Звертаюся з цією проблемою до управління економіки райдержадміністрації.
– До нас нерідко телефонують, заходять ображені споживачі, – зауважує спеціаліст управління економіки з питань торгівлі Л.А.Романенко. – То борошно комусь продали перемішане, вищий з першим ґатунком, то дорогу, але неякісну річ. Доводиться направляти цих людей до обласного управління у справах захисту прав споживачів, даємо потерпілим координати управління. А тут, на місці, подібні питання вирішити ми не можемо, бо не маємо у штаті потрібного спеціаліста. Років зо два тому до нас надійшов лист з облдержадміністрації з пропозицією ввести штатну одиницю уповноваженого із захисту прав споживачів, за рахунок місцевого бюджету. Отож відповідну пропозицію ми направили до міської ради.
Що ж, звертаюся до міського голови М.Д.Кадушка: куди податися ображеному споживачеві?
– Пропозицію, про яку Ви згадуєте, тобто переадресований до нас лист облдержадміністрації, міська рада отримала 29 квітня 2002 року, це питання було розглянуте на черговій сесії міської ради. І тоді, і тепер я, як міський голова, переконаний, що спеціаліст у справах захисту прав споживачів – вкрай необхідна людина у місті і районі. Але відповідно до постанови Кабміну, штатний розклад у нас встановлений 11 чоловік, ввести ще одну штатну одиницю до міської ради неможливо. До того ж, відсутнє необхідне фінансування.
Той, хто представлятиме інтереси споживачів, повинен мати і відповідні повноваження, співпрацювати з обласним управлінням. Навряд чи міська рада в силах вирішити такі масштабні проблеми. До того ж, незрозуміло, куди в разі потреби звертатися жителям Макошине, Березни, Блистови, Гусавки, решти сіл? Не до міської ж ради.

Важливо мати чек

Окремі підрозділи у справах захисту прав споживачів існують у Прилуках, Ніжині, Бахмачі та Корюківці. Жителям цих районів можна сказати, пощастило. Решта ж ображених споживачів їдуть до обласного управління, у якому працює... 13 чоловік.
– Уявляєте, скільки скарг ми розглядаємо? – розповідає директор Чернігівського обласного управління у справах захисту прав споживачів Геннадій Іванович Соловйов. – До того ж, нині споживачі починають усвідомлювати свої права та відстоювати їх. Для порівняння: у 1997 році наше управління розглянуло усього 90 скарг, хоча тоді у штаті у нас було 23 спеціалісти. У 2003-му зафіксовано вже 575 письмових звернень, і з них 537 задоволені на користь споживачів. Обманутим покупцям було повернуто загалом 30 тисяч гривень.
– Які важелі впливу ви маєте?
– На застосування економічних стягнень ми права не маємо, тільки на адміністративні. Але залучаємо до роботи правоохоронні органи, податкову інспекцію, органи санітарного контролю, ветслужби, посадових осіб, яким делеговані права зі складання протоколів. Доводиться і до суду звертатися.
– Чи важко «боротися» з недобросовісними торгашами на ринку?
– Нелегко, але можливо. Для цього покупці повинні знати свої права. Навіть на ринку продавець зобов’язаний видати покупцеві чек на придбаний товар, або завірену розписку (на вимогу покупця). Якщо покупець не має такого документа, то довести факт купівлі буде важче – необхідно шукати свідків. Важливо також пам’ятати дату покупки, гарантійний термін придбаного товару, безліч інших нюансів (приміром, які товари можливо повернути вже після експлуатації, а які – лише нові, в які терміни). Усе це розкажуть наші спеціалісти. Але перш за все – майте на руках товарний чек.
Дзвоніть до нас за телефонами:
7-48-84, 7-48-48, 7-33-97.
***
А як же щодо Наталії з її чоботями? – спитаєте ви. Як пояснили жінці в обласному управлінні у справах захисту прав споживачів, вона має усі підстави, аби домогтися справедливості – спочатку віддати оті злощасні чоботи на експертизу, знайти свідків, подати позов до суду. Але Наталія махнула на це рукою. Просто втомилася телефонувати і їздити до обласного центру, ще й кошти на експертизу необхідні. Та й не скандальна вона людина.
– Нічого, є на світі вищий суд, там розберуться, що й до чого. Та й хто у того підприємця тепер що купить? Мена – місто маленьке, чутки облітають швидко...

ІРИНА ПРИМАК.





Уряд вимагає

КОПІЇ СЕРТИФІКАТІВ ВІДПОВІДНОСТІ ПОВИННІ МАТИ ГОЛОГРАФІЧНИЙ ЗАХИСТ! З 1 ЛЮТОГО!

Підприємці та інші господарські структури мають одержувати їх, а також копії свідоцтв про визнання відповідності. Про це розповіла начальник відділу підтвердження відповідності продукції та послуг Чернігівського державного центру стандартизації метрології та сертифікації Тетяна РОМАНЮТА:

– Кабінет Міністрів України 15 жовтня минулого року постановою №1611 вніс зміни до порядку зайняття торговельною діяльністю та правил торговельного обслуговування населення. Пізніше, 27 листопада уряд вніс зміни в цю постанову і тепер пункт 39 вимагає: «Товари у суб’єктів господарської діяльності повинні бути з відповідними документами, наявність яких передбачена законодавством: накладні, товарно-транспортні накладні, копії сертифікатів відповідності державної системи сертифі-кації, або копії свідоцтв про визнання відповідності на захищених голографічними елементами бланках на товари, що підлягають обов’язковій сертифікації».
– Чому вводяться такі вимоги?
– Для того, щоб попередити розповсюдження підробних товарів, або вони ще називаються контрафактними, і захистити український ринок від неякісних товарів. Адже ті, які виробляються в Україні, у більшості своїй, сертифікуються.
– Однак ми можемо на ринку придбати консерви з кількою, відкрити її і знайти одні голови і хвости? Або замість чаю – якусь суміш, що лише фарбує воду…
– Щоб захистити українські підприємства від недобросовісної конкуренції і вводяться копії сертифікатів відповідності, які будуть захищені голограмами.