Тиждень

ПОДАТОК НА ПАМПЕРСИ

Цьогорічний державний бюджет просто-таки фонтанує податковими сюрпризами. Вже цілий місяць журяться журналісти, бо відтепер з передплатної ціни періодичних видань до бюджету забиратимуть 20 відсотків податку на додану вартість (ПДВ). Тож преса, особливо регіональна, стоїть перед вибором: підняти передплатну вартість і втратити читачів, чи залишити ціну старою і втратити саме видання через збитки.
Та простий народ більше злякали чутки про подорожчання ліків через той же ПДВ. Керівництво авторитетно заспокоїло: податок стягуватимуть тільки з предметів „медичної розкоші” – ванн-джакузі, косметичних кремів та інших дорогих засобів боротьби за красу, яка, як відомо, вимагає жертв. З’явився список предметів першої медичної необхідності, що не дорожчатимуть, і перелік продукції, яку купляють „з жиру”.
Дивним чином до „медичної розкоші” записали одноразові підгузки. Немовлята мали пожертвувати сухими сідничками заради державних інтересів. Щоправда Кабмін оперативно відреагував на критику і постановив з 21 січня „податок на памперси” відмінити. І навіть пообіцяв проконтролювати, щоб ціни на підгузки повернулися до старого рівня.
Тим часом жертвами ПДВ стали зубні пасти (боротьба з карієсом – теж розкіш?), деякі спиртові настоянки.
Мабуть, найбільше новина про відміну „податку на памперси” порадувала батьків немовлят, які з’явилися на світ у ці дні в пологовому відділенні центральної райлікарні. А народилося там 4 хлопчики та 2 дівчинки.

ОЛЕКСАНДР НАЗАРЕНКО.



ПРОФЕСІЯ МУЖНІХ

Мужність – не тільки у фізичній стійкості і безстрашності перед стихією. Є ще фактор моральний і психологічний. Уявіть стан душі пожежного, коли після двобою з вогнебуревієм, реально усвідомлюючи, що ж відбулося, він бачить чорне курне попелище, бачить осиротілих дітей або й навпаки – осиротілих батьків…
– Минулого року, – розповідає начальник Менської самостійної державної пожежної частини №32 Геннадій Васильович Самоненко, – чотири наші караули, де по 8 пожежних у кожному, зробили 160 виїздів на пожежі. Нашими пожежниками врятовано 10 людей, 50 будівель, 7 голів худоби, 12 тонн кормів тощо. Всього на загальну суму 670 тисяч гривень.
29 січня – День працівників пожежної охорони. Вітаємо їх зі святом!

На знімку: пожежні 1-го караулу СДПЧ під керівництвом командира відділення В.В.Хоменка (крайній праворуч) перевіряють готовність ввіреного їм устаткування і техніки. Фото Івана ШУЛЬГИ.





А профспілки проти

НОВИЙ ПРОЕКТ ТРУДОВОГО КОДЕКСУ СУПЕРЕЧИТЬ КОНСТИТУЦІЇ І ОБМЕЖУЄ ПРАВА

У цьому переконана Федерація профспілкових організацій Чернігівської області. На думку ФПО, законопроект руйнує існуючий баланс правовідносин роботодавця та працівника, суттєво звужує права профспілок щодо захисту найманих працівників.

У заяві, розповсюдженій за підписом заступника голови ФПО Чернігівської області П. Чорнорота, йдеться про те, що принципові позиції профспілок під час розробки законопроекту не були враховані. Зокрема, чинному законодавству суперечать положення Трудового кодексу про заборону працівнику переходити на роботу до конкуруючого роботодавця, обмеження права працівника на розірвання трудового договору за власною ініціативою, можливість звільнення з роботи вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до 3 років або дитину-інваліда, відсутність норм про обов’язковість укладення колективних договорів. Крім того, у документі не визначена відповідальність роботодавця за порушення строків виплати заробітної плати, відсутня норма про здійснення профспілками громадського контролю за додержанням трудового законодавства.
Особливе занепокоєння викликає глава проекту „Особливості регулювання трудових відносин за участю юридичних осіб – суб’єктів малого підприєм-ництва”, яка встановлює для роботодавців необмежені права, а для працівників – лише обов’язки. Профспілки вкрай занепокоєні тим, що до проекту не включені норми, які стосуються повноважень профспілок щодо захисту трудових прав працівників та представництва їх інтересів.
Президія Федерації профспілок Чернігівської області зверталася до народних депутатів України від Чернігівської області та до Верховної Ради із пропозиціями не підтримувати запропонований проект Трудового кодексу. А тепер просить підтримки у голів та членів районних, місцевих та первинних профорганізацій. ФПО закликає їх обговорити зміст норм та положень законопроекту та звернутися до народних обранців (відповідно до виборних округів) про недопущення прийняття Трудового кодексу у другому читанні в редакції, яка є на сьогоднішній день.
Запитання та пропозиції можна надсилати до обласних галузевих профспілок та до ФПО Чернігів-ської області за адресою: 14000, м. Чернігів, вул. Шевченка,5.
Контактні телефони ФПО: 7-39-56, 7-39-77, 7-39-74.





Смуга невдач

РОСІЯНИ ГОТОВІ СТАТИ СПІВВЛАСНИКАМИ МАКОШИНСЬКОГО “СІЛЬГОСПМАШУ”. ОДНАК ДЕЯКІ ФАКТОРИ ЦЬОМУ ПЕРЕШКОДЖАЮТЬ

Тож зараз підприємство переживає, м’яко кажучи, не кращі часи. Найбільше дошкуляють численні борги, що тягнуться за підприємством з року в рік. Фактично зупинилося основне виробництво: немає попиту на продукцію. Сподівання на реструктуризацію поки що примарні. Що далі? Невже цей потужний колись машинобудівний завод, що випускав за своїх кращих часів п’ятнадцять моделей сільськогосподарської техніки, теж розберуть по цеглині-верстату-гвинтику за борги? Адже у тому ж таки Макошине сумний приклад існує: завод залізобетонних виробів.

Продати є що – і то добре

Нині на ВАТ “Макошинський завод “Сільгоспмаш” почали навідуватися працівники виконавчої служби: описують майно, аби погасити кредити та борги підприємства. А вони у сумі складають чимало: ще у 2001 році “Сільгоспмаш” брав кредит у “Промінвестбанку” (Чернігів) на 115 тис. грн. і в 2002 році – на 300 тис. грн. – у банку “Аваль”, якими погасили попередній кредит. Нині прийшов час їх повертати. Окрім того, підприємство заборгувало 144 тис. грн. по заробітній платі, 140 тис. грн. – Пенсійному фонду, на 120 тис. грн. не сплатило податків і 20 тис. грн. відрахувань у соціальні фонди (таку цифру станом на 20 січня нам пред’явив в. о. голови правління ВАТ Г.І.Верховський). Чим цей борг віддати? На заводі повністю збережена матеріально-технічна база, усі чотири цехи – механічний, інструментальний, складальний, деревообробний – обладнані і здатні функціонувати. Є й нереалізована готова продукція: ПНШ-5 (протруювач насіння шнековий) – новенькі, повністю готові до роботи агрегати – хоч на виставку. Саме їх заберуть за борги у першу чергу.

Немає попиту

Чому ж продукція заводу не знаходить споживача?
– Наші протруювачі – дійсно конкурентноспроможна продукція, і попит на них завжди був, – коментує Григорій Іванович Верховський, – у 2002 році ми продали 96 таких машин (під їх виробництво фактично бралися кредити). А вже у минулому – усього 34. Чому? Бо у сільськогосподарській галузі усе пов’язано: згадайте хоча б минулорічні ціни на зерно – підприємства змушені були, продавши його за безцінь, зводити кінці з кінцями, віддавати кредити за пальне та добрива – їм не до придбання нової техніки було. Отож, попит на нашу продукцію різко знизився. Ми реалізували на 70 протруювачів менше, аніж планували, отож втратили близько 600 тис. грн. доходу. Цих грошей вистачило б, щоб виплатити усі борги і кредити, ще й на розвиток виробництва були б кошти.

Сподівання на краще

На “Сільгоспмаші” нині люди намагаються не впадати у відчай, продовжують тричі на тиждень виходити на роботу, розуміючи об’єктивність тих труднощів, що склалися. Але незабаром 65 працівників зі 100, які на сьогодні числяться на заводі, будуть скорочені – на вимогу регіонального відділення Фонду держмайна по Чернігівській області (саме йому і належить ВАТ “Макошинський завод “Сільгоспмаш”). Нині ці питання врегульовуються з профспілками.
Сьогодні на підприємстві планують все ж підніматися, виходити з кризи. Спочатку збираються розрахуватися з боргами, а потім спробують реконструювати, перепрофілювати виробництво. Звичайно, на це необхідні немалі кошти. Частково надія – на співробітництво зі ставропольським заводом “Маштехніка”: саме їх замовлення нині виконують макошинські сільгоспмашівці (виготовляють шнеки). Мають замовлення на весь нинішній рік на виготовлення по сто шнеків щомісяця. Це, за словами Г.І.Верховського, дасть можливість заробляти по 30 тис. грн. Небагато, як для такого потужного заводу, але ж хоч якась копійка…
– Взагалі-то, росіяни мають наміри придбати контрольний пакет акцій нашого заводу, – говорить Григорій Іванович. – Але справа ця виявилася не такою простою, адже наш “Сільгоспмаш” виробляє монопольну продукцію, тож держава контролює підприємства такої категорії, їх купівлю-продаж, приватизацію. А додаткові інвестиції могли б вдихнути у наш завод нове життя… Але не лише на співробітництво з росіянами сподіваються макошинські сільгоспмашівці. Після публікації у “Деснянській правді” за 17 січня, у якій ішлося про завод, на підприємство почали звертатися замовники на виконання штампувальних робіт з механічної обробки металу. “Сільгоспмашем” зацікавилися і кияни. Отож, є надія, що завод виживе.

ІРИНА ПРИМАК.

На знімку: контрольний майстер макошинського “Сільгоспмашу” М.О.Москаленко пропрацював на заводі 26 років, у виробництві ПНШ-5 є і його заслуга. Фото автора.





Трагедії

НА ПОЖЕЖАХ В ОДИН ДЕНЬ ЗАГИНУЛО ДВОЄ ЧОЛОВІКІВ

19 січня о 8-й годині ранку до Березнянської пожежної частини надійшло тривожне повідомлення: горить хата. На місце пригоди вогнеборці прибули оперативно, з вогнем справилися швидко. Однак трагедії уникнути не вдалося – 42-річному господарю допомога вже була не потрібна. Загинув просто в ліжку.
Того ж дня надвечір сталася пожежа у Бігачі. Вогонь сільчани загасили власними силами, а 54-річного господаря знайшли в ліжку без ознак життя, про що й повідомили нашу службу.
За попередніми даними, загоряння сталося через куріння в ліжку. А за свідченнями сільчан, обидва постраждалі ніде не працювали, жили самотньо, зловживали спиртними напоями. Дорого ж вони за-платили за власну безпечність.
Служба державного пожежного нагляду звертається до всіх громадян: дотримуйтеся правил пожежної безпеки, будьте обачні з вогнем.

ВІКТОР ВАРЛИГА.





Перерозподіл

ОДИН ПОДІЛИТИ НА ТРИ ДОРІВНЮЄ…

ТОВ “Маяк”, що у Локнистому, самоліквідується. На локнистенських та гусавських землях будуть працювати дві новостворені сільськогосподарські фірми, окрім того, при сільській раді створюється комунальне господарство. Отож 16 січня усі власники майнових паїв (працівники колишнього ксп “Маяк”, а згодом його правонаступника ТОВ “Маяк”) зібралися, аби вирішити, як розпорядитися своєю часткою майна, якому новому господареві її довірити. Здати в оренду? Передати в безоплатне користування? Продати? Одним словом, вчинили великий перерозподіл.

Головне – берегти

Майно колишнього ксп “Маяк”, розпайоване ще у 2001 році, донедавна перебувало у спільному володінні, в оренді у створеного менш ніж чотири роки тому однойменного ТОВа.
– Ще у 2001-му справи у нас ішли непогано, – розповідає директор ТОВ “Маяк” Л.П.Аксьоненко, – усі поля були засіяні, відроджувалися ферми, ми почали займатися льонарством. Але… Ота ситуація попередніх двох років, коли зерно доводилося продавати за безцінь, не дала нормально працювати. Господарство ледве зводило кінці з кінцями. Перспектив для розвитку не бачимо. Моє тверде переконання: земля не повинна стояти пусткою, нехай на ній працюють господарі будь-якої форми власності. І добре, що усе майно – техніка, приміщення, сад, млин – збережене. Його господарі, власники майнових паїв самі вирішать, як працювати далі.

Квітнутиме сад

На зборах вирішено було розділити майно колишнього ксп на три основні частини. Приватному спільному підприємству “Спар”, яке буде займатися вирощуванням рапсу, віддали свої майнові паї близько чотирьохсот пайовиків. “Спар” отримає єдиний майновий комплекс у Гусавці, машинний двір з численною технікою у Локнистому, частину ферм у цьому селі. 121 майновий пай матиме у своєму користуванні ТОВ “Агрокомпанія “Фрут-сервіс”, яке бере в оренду на 25 років фруктовий сад (20 га яблуневого та грушевого саду, 5 га смородини, 1 га – малини, 1 га – розсадник смородинових саджанців). Навесні “Фрут-сервіс” планує засадити 10 га інтенсивного саду (за спеціальною схемою, вже готовий проект). Планують досадити ще 35 га саду.
Комунальному господарству, що створюється при сільській раді, також відійшла частина техніки (комбайн, два трактори, плуги, косарка), млин, усі невитребувані паї.
Ще десять власників майнових паїв вирішили відокремитися і взяти майно в натурі – колишнє приміщення електростанції.

Цивілізовано
і законно

Звісно, при будь-якому поділі будь-якого майна чи грошей між власниками не можуть не виникнути хоч якісь протиріччя. Були певні негативні емоції і на згаданих зборах.
Але, як зазначив начальник відділу реформування сільського господарства, спеціаліст з юридичного обслуговування райсільгоспуправління О.М.Пономаренко, який теж був присутній на зборах у Локнистому, у даному разі процес перерозподілу майна відбувся цілком цивілізовано, з дотриманням норм закону.
– Уповноважені від кожної з груп у деякій мірі гарячкували, але їх можна зрозуміти, адже кожне сільгосппідприємство чи фірма бажає працювати на більш-менш придатній техніці. Були питання і суперечки щодо двох млинів у Гусавці – передати їх ПСП “Спар” чи до комунального господарства при сільській раді. Ці питання, як і решту спірних моментів, буде вирішувати комісія з врегулювання майнових відносин. Головне те, що у Локнистому та Гусавці хоч є що ділити. І у цьому заслуга керівника ТОВ “Маяк” Л.П.Аксьоненко.
Участь у зборах у Локнистому взяв голова райдержадміністрації П.Ф. Киценко.

ІРИНА ПРИМАК.





Буває

ВЕПР БІЛОПУЗИЙ

Приїхали племінники з міста до дядька в село гостювати. Та не стільки гостювати, як з рушницею побавитися. Їх у дядька дві. Отож надвечір подалися лісосмугою до лісу. А під лісом – поле: кукурудза там густюща – в два людські зрости.
Прийшли. Стали на чатах. А в кукурудзі щось хрум-хрум, трісь-трісь, рох-рох… Перезирнулися дядькові племінники, одним лише поглядом запитують одне одного: “Валимо?” І схвально одночасно кивнули. Торох! Торох! Тільки луна покотилася лісом. Підійшли тихенько: лежить веп’яра кілограмів на двісті. Хутко метнулися за візком та й приторбичили трофей до дядькового двору.
Вийшов хазяїн. Світло у дворі увімкнув. Глянув на здобич та так і закляк:
– А що це воно за звір такий? Він же увесь білий і круглий, як бочка. Мо’ свійський який? Так свиноферми давним-давно нема.
– Та чого б це у полі, ген під лісом, свійська тварина вешталася? – засуперечили племінники. – Це мо’ з Чорнобиля придрипав.
– Ну, вполювали, так треба ж і припорати. З Чорнобиля, так і з Чорнобиля… Ми тої радіації вже перепопоїли.
А коли вранці хазяйка на стіл збирала, хлопці ще спали, а господар у дворі господарював, зайшов сусід з кінця вулиці.
– Здоров, хазяїне.
– Здоров. Чого це ти так рано?
– Та оце зайшов спитати: наче племінники твої приїхали?
– Та приїхали.
– І наче до лісу ходили.
– Та ходили.
– І щось уполювали?
– Та нічого, – змикитив господар. – Поки вони ходили, я скоріше вполював. У себе в хліві. Пішли пригощу, раз уже зайшов.
Сіли за стіл. Частуються.
– Да, добра штука свіжина, – хвалить сусід, – А моя, гад, удрала.
– Як?
– Та вчора надвечір випустив кабанюру у двір, так він, клятий, горожу виламав і зник у невідомому напрямку. Оце, думаю, спитаю твоїх хлопців, мо’ вони хоч слід десь бачили.
– Та ні, нічого не казали.
– Ну, то хай сплять. Піду собі. Ще деінде пошукаю. Та тільки всюди заїжджі м’ясоруби шастають. Ет, – махнув рукою.
– Хай щастить, – провів його до хвіртки господар, крадькома витираючи масні губи.

ВОЛОДИМИР ЧЕПУРНИЙ.