Запитання тижня

ЯКИЙ ПОДАРУНОК ВАМ НАЙБІЛЬШ ПАМ’ЯТНИЙ?

Відповідають:

Валентина Петрівна МАСТЕПАН із Березни:
– Взагалі-то, я найбільше люблю в подарунок квіти, будь-якої пори року. А щодо найпам’ятнішого, то це порцелянова риба-глечик із шістьма рибенятками. Цей сервіз подарував мені зять Саша у перший рік, як одружився на моїй Наташі. Це було 8 березня 1996 року, а рибки і досі радують мене.
Лариса Олександрівна ПІДСАДНА з Феськівки, мати п’ятьох дітей:
– Маю, поки що, одного зятя. От його подарунок і пам’ятний: рік тому, на Святого Миколая, як приїздив із Москви свататися, то подарував мені пилосос “Samsung”, аби теща з віником не вовтузилася.
Марія Михайлівна СКОРОХОД – продавець магазину “Подарунки”, що в Мені, 22 роки:
– Рідні та близькі переважно дарують різні потрібні речі, наприклад щось із одягу, інколи – просто гроші. Чоловік та брат радують квітами. А одного разу я так мріяла про фен! І мені його подарували.
Ольга Петрівна БОНДАРЕНКО – домогосподарка з Мени:
– Для мене найпам’ятніший новорічний подарунок був років двадцять тому. Коли мій хлопець (тепер вже чоловік) служив у армії. Отак 31 грудня, за годину до півночі, прийшов до мене прямо з потягу – з пляшкою “Шампанського”, пакетом апельсинів, коробкою цукерок “Пташине молоко” і банкою шпрот. Уявляєте?! Це йому за гарну службу відпустку дали на десять днів. А вже 2 січня ми заяву про одруження подали до РАГСу.
Любов Григорівна НАУМЧИК – домогосподарка з Мени:
– Років з тридцять тому моя мама тяжко захворіла. І якось дістала зі своєї схованки шмат сірого полотна, подала мені і каже: “Відчуваю, що покину скоро цей світ. Візьми це, – і подала старесенький домотканий рушник. – Це ще моя бабуся ткала його. Він – чудодійний, повір. Як туга на душу наляже – поклади на груди рушничок, а як голова заболить – обмотай її цим полотном – усе як рукою зніме”. І справді, рушничок той для мене святий. Візьму до рук, і в уяві мама постає – дужа і гарна.
Парасковія Михайлівна ПАТЮТКО – жителька Семенівки:
– Кожна річ, подарована рідними чи друзями, для мене пам’ятна. Усе зберігаю. Та найбільше мені подобається самій щось дарувати добрим людям.
Баба Варка, яка любить багато говорити і про все має свою думку:
– Найпам’ятнішим є подарунок, зроблений не з обов’язку, а від чистого серця. Навіть якщо він буде дуже скромним.





Приємні клопоти

ЧАС ДАРУНКІВ НАСТАВ

Традиція готувати під ялинку близьким людям і друзям подарунки з побажаннями достатку, успіху, щастя – древніша за сам звичай відзначати новорічні свята. Все починалося колись із жертвоприношення богам природи та прохань про родючий дощ і рясний урожай у наступному році. На “святковий” вівтар у різні епохи клали хліб і навіть проливали кров. З часом дари стали менш жертовними і помпезними, їх почали підносити не лише небесним вершителям, а й родичам, друзям, знайомим. Заодно вигадали і доброго Дідуся Мороза (Санта Клауса), тепер він, бідолаха, щороку тягне повнющі торби подарунків кожному з нас.

Дитячі мрії

Перш за все, Мороз принесе подарунки малечі, попередньо перечитавши усі їх каракульки з побажаннями та зазирнувши до магазину “Сонечко”, що в центрі Мени.
А там же! Чого лиш немає! Усі дитячі мрії та солодкі очікування. М’які іграшки від 4 (найменша) до 116 грн. (величезний лев), або за 112 грн. – симпатюля-жираф, зростом вищий за малюка. Книжки, розмальовки (1 – 17 грн.), конструктор “Лего” (2 – 30 грн.), пазли (2 – 18 грн.), магнітні дошки з літерами, різноманітні пірамідки та кубики (7 – 9 грн.), а набір для юного будівельника з цікавою назвою “Хутірець” – за 34 грн. Навіть дорослі, цілком серйозні та ділові люди починають впадати у дитинство, побачивши справжню міні-залізницю (12 – 45 грн.), телефони (4 – 5,5 грн.), гітари (30 грн.). Дівчаток вразять цілі набори меблів для Барбі, безліч іграшкового посуду, комплекти “Господарочка” та “Лікарня”, коляски і, само собою, десятки ляльок на будь-який смак: від найменшої за 2 грн. до вишуканої красуні з порцеляну і в криноліні – за 90 грн. Для хлопчиків Дід Мороз тут знайде м’ячі, корисні конструктори (наприклад “Склади гараж”), поліцейські набори, усякі там Бетмени, кіношні та мультяшні герої, ну і, звісно, купу машинок: від маленької за 1 грн. до вантажівки за 55 грн., у якій і самого малюка можна покатати. Найслухняніші хлопчаки отримають, мабуть, автомобілі з дистанційним керуванням, на акумуляторній підзарядці – за 80 – 85 грн.
Найцікавішою ж і найоригінальнішою іграшкою мені здалася пластмасова копилка у вигляді… іграшкового унітазу.

Свиня для тещі

Якщо ви – людина прагматична, і ваші родичі, друзі, знайомі теж, – сміливо замовляйте у Діда Мороза щось побутово-потрібне. На зразок чашок (2,5 – 4,8 грн.), ваз (3 – 68 грн.), світильників (22 – 86 грн.), годинників (22 – 80 грн.), сервізів (22 – 68 грн.), копилок-скарбничок у вигляді тваринок (4,5 – 15 грн.), картин під склом (від 3,5 до 28 грн. – з комп’ютерною графікою) і решти усіляких там чарок-склянок-салатників. Усе це можна придбати у відділі “Подарунки” на другому поверсі колишнього “Універмагу”, у щойно від-критому магазині “Світ подарунків” та у “Людмилі” (тут же Дід Мороз побачить і скатерті, ковдри, покривала). Чоловікові можна подарувати гаманця, папку для паперів, калькулятор або мобільний телефон. Про каструлі, сковорідки, кавоварки і тостери для жінок писати аж незручно, втім, все це придбати так само просто. Приміром, у магазині господарчих товарів, що відкрився у колишній їдальні в центрі міста, можна знайти безліч товарів для дому. Найцікавішим, на мій погляд, прагматично-натяковим може бути подарунок у вигляді величезної керамічної свині – посудини для смажені. Її я знайшла у магазині “Світ подарунків”, продавець мені довірливо повідомила, що цих свинок на “ура” розкуповують зяті для своїх тещ.

Романтичним оригіналам

Коханій (коханому), звісно, сковорідку чи плоскогубці дарувати не слід – ризикуєте наступний Новий рік зустрічати наодинці. Отож, шукайте гроші для чогось оригінальнішого, наприклад, вишуканої білизни, її можна придбати у новому спеціалізованому кіоску на Троїцькому базарі. Якщо ви впевнені, що абсолютно точно знаєте інтимно-стратегічні розміри своєї половини, що такого мереживно-вишуканого дива у неї в гардеробі немає, купуйте сміливо, інакше у наступну новорічну ніч таку дивовижну річ їй подарує інший Дід Мороз.
Якщо ж білизна – не ваш козир, пошукайте якісну косметику (у “Людмилі”, “Світі подарунків”, салоні “Еліт”, “Анастасії”). Помади, креми, парфуми, дезодоранти – будь-яких фірм. От тільки не купуйте коханим шампуні від лупи або крем для депіляції – нарветеся на неприємності.
Жінки, як показують соціологічні опитування, і на Новий рік бажають квітів! І не хвилює їх, що у Лапландії, звідки добирається Дід Мороз, троянди, гвоздики або орхідеї не ростуть. А “ростуть” вони у новому квітковому магазині “Кипарис”, що відкрився в приміщенні Будинку побуту. Якщо вже шкода викидати гроші на диво, яке зів’яне перш, ніж обсиплеться ялинка, можна вибрати квіти у вазонах.
А для особливих оригіналів знайдеться купа чудесних, можливо, абсолютно не корисних, але таких приємних прибамбасів – сувенірів у магазині “Світ подарунків”: музичні шкатулки, запальнички-гармати, сніговий млинок, годинник у вигляді картини, статуетки, чашки з іменами та гороскопами. Найбільше мені сподобався світильник-акваріум (на вигляд – справжнісінький, з рибками!), з м’яким, інтимним сяйвом – за 40 грн. Ото романтика!

ІРИНА ПРИМАК.

Фото Тетяни ВОЛЕВАЧ.





Не святкове

ЗИМОВИЙ АРОМАТ АКАЦІЇ

Довго вона бігала по столичних універмагах і парфюмерних магазинах, доки знайшла і купила такий дефіцитний у 70-і роки одеколон “Біла акація”. Хотіла дуже порадувати свого Миколку – хоча й часто жорстокого, невдячного, однак такого бажаного і коханого.
І за що покохала? Не раз і не два питала про те сама себе. Куций на зріст, красою не вдався, на чужих наречених поглядав… І не тільки поглядав. Як тільки котра з них у чомусь йому не вгодила – не так глянула, першою не привіталась – неодмінно ляпаса отримувала.
Вона спочатку про те не знала. Потім дізналася і випробувала все на собі.
З ароматною “Білою акацією” поспішала до нього на побачення. Уявляла, як зрадіє скромному подарунку, оцінить її увагу до нього. А він… Потримавши деякий час у руках пахучий флакончик, жбурнув його об тополю:
– Думаєш, цим згладиш свій гріх? Де була цілих два дні після сесії?
– Так книжки для контрольних шукала по всьому Києву. Не сердься. Мушу ж я закінчити інститут!
– Розказуй! Всі ви одними нитками шиті!
І знову підняв чудом нерозбиту пляшечку одеколону і кинув її об дерево.
– Не чіпай “Білу акацію”. Не бий її. Краще – мене!
А він ніби того і чекав. Накинувся на неї з кулаками, а коли впала – бив носяччям чобіт. Бив довго і з якоюсь незрозумілою насолодою.
Назавтра і напіслязавтра по вулиці, де серед зими заплакала “Біла акація”, стояв терпкий її аромат. Люди дивувалися: «Мороз, аж дихати не дає, а тут акацією пахне, дух забиває. Чи не чудо?»
А вона місяців зо два ходила в темних окулярах – ховала синці від ударів коханого.

РАЇСА МИХАЙЛЕНКО.