Запитання тижня

ЧИ СПРАВДІ У СЕЛІ НЕМАЄ РОБОТИ?

Відповідають:

Анатолій Миколайович ВАСИЛЕНКО - голова правління ск "Бірківський":
- Ті, хто хочуть працювати, завжди знайдуть роботу, у селі її вистачає. Приміром, у нашому господарстві запрошували людей збирати льон - бажаючі заробити отримали нормальні гроші. А от лежні… Ті, ясна річ, подушки на печі тиснуть, а від держави чекають допомоги по безробіттю. Хоча в нашому селі таких практично немає, мо' хтось один і знайдеться, але так одразу і не згадаєш.
Леонід Григорович КОСТЮЧЕНКО - працівник райсанепідстанції, житель Лісок:
- У Лісках землі гуляє ого-го скільки! А люди сидять по хатах без зарплати, кожен крутиться на своєму господарстві як може, аби хоч якось прожити. А чому так? Не кожен має хист власний бізнес закрутити чи фермером стати. Вважаю, у такому разі необхідно мати досвідченого, відповідального керівника господарства. На жаль, мало таких, на всі села не вистачає. Он у Куковичах без роботи чомусь ніхто не сидить...
Юрій Віталійович ПРИДАТЧЕНКО - менянин:
- Офіційно, щоб для трудового стажу, із працевлаштуванням на селі складно. А щодо роботи взагалі, то на селі її завжди вдосталь.
Ніна Миколаївна ФЕДОРЕНКО - жителька Котички:
- Як це нема? Та її ніколи не переробиш, тієї сільської роботи. Городи обробити, худобу попорати, дрова і сіно заготовити на зиму, паркан полагодити, хлівець новий зробити... У нашому селі нема ні колгоспу, ні бригади, а без діла ніхто не сидить. Пораються по господарству, на базарі продають щось із того, що у дворі чи на городі виросло, от і мають копійку. А будеш лінуватись, гуляти - люди засміють.
Володимир Іванович МОСКАЛЕНКО з Прогресу:
- Роботи тієї - хоч відбавляй. Не хочеш у колгоспі працювати - ніхто не примушує. Можна і так заробіток знайти: череду людських корів пасти, комусь пайку трави викосити чи віз дров привезти. А вдома роботи - хоч спати не лягай. Та людина, яка хоче, щоб і на столі було, і в хаті, завжди знайде спосіб заробити грошей. Чесним шляхом.
Юрій Іванович ПАДАЛКА - житель Величківки:
- Як здоров'я є, то робота знайдеться і в місті, і в селі. Знаю одного чоловіка, бухгалтером працював у сусідньому районі. А коли там господарство розпалося, його звільнили. На городі, у дворі поратись не може, бо інвалід. І роботи бухгалтера ніяк не знайде. Поки що живе тим, що отримує на біржі. А далі як бути?
Баба Варка, яка любить багато говорити і про все має свою думку:
- Важко, мабуть, із заробітком. А роботи у селі вистачить на всіх.





Наболіле

БЕЗРОБІТНІ БУВАЮТЬ НА ІНОМАРКАХ, А БУВАЮТЬ І БЕЗ КОПІЙКИ В ГАМАНЦІ

Рівень сільського безробіття у районі сягнув 8,22 відсотка. Куди подітися бідному селянину, якщо місцеве господарство ледве животіє, а то й зовсім розпалося, відповідно зарплати грошима він не бачив роками, а жити ж якось треба? Купувати одяг, платити за світло і паливо, вчити дітей. Отож гнуть спини коло свиней - корів - птиці, на городі, аби вторгувати яку копійку. А ще йдуть на біржу (так прийнято у народі називати районний Центр зайнятості населення). Два роки тримаються на державній допомозі по безробіттю. А що далі? Глухий кут, безнадія…

"Лідери" зі знаком мінус. І плюс

- Загалом за одинадцять місяців 2003 року у нас зареєструвалися 958 чоловік з сільської місцевості, - розповідає директор районного Центру зайнятості населення Олена Миколаївна Дубовик, - найбільше - з Локнистого, 99 чоловік (сьогодні дехто з них працевлаштувався, тому на обліку перебуває 84), з Дягови - 77 чоловік (відповідно і досі перебувають на обліку 70), з Блистови - 94 чоловіки (86) та з Жовтневого - 53 чоловіки (37). Отож, станом на 1 грудня, фактично на обліку у ЦЗ перебувають 715 сільських жителів. Рівень сільського безробіття (офіційно зареєстрований) - 8,22 відсотка. Але у тому ж таки Локнистому він сягає 20,1 відсотка, у Дягові - 21,21 відсотка, у Блистові - 20,92 відсотка. Що й казати, ситуація критична. А скільки ще людей, отримавши допомогу у встановлений законом термін, продовжують сидіти без роботи і без грошей? Приміром, за останні чотири - п'ять років фактично все населення Ленінівської сільської ради пройшло через наш Центр. І що чекає цих людей далі? Роботу там у найближчий час знайти нереально.
А от з Кукович та Бірківки жодна людина не зареєстрована на біржі.

Безробітні… на іномарках

Є така категорія офіційно безробітних людей, які і без роботи не бідують, шукають варіанти підробітків: виїжджають на будівництво до великих міст, навіть у Росію, торгують м'ясом та сиром у Білорусі, нелегально влаштовуються на роботу. Мають гроші, аби купувати дорогу побутову техніку і їздять відмічатися до Центру зайнятості… на крутих іномарках, продовжуючи отримувати державні гроші. Спробуй таких "безробітних" залучити до громадських робіт! Навіть знаючи, що це принесе додатковий заробіток у кілька сот гривень, вони не поспішають допомогти у благоустрої села чи селища, попрацювати на полі.
Однак для багатьох саме громадські роботи є єдиним виходом із ситуації.
- Нинішнього року 190 жителів сільської місцевості працювали на громадських роботах, - каже Олена Миколаївна, - наводили лад на кладовищах, на вулицях сіл та селищ, виконували сільськогосподарські роботи. А ще надавали допомогу інвалідам та людям похилого віку.

Власна справа

П'ятдесят шість безробітних жителів району побажали у 2003 році розпочати власний бізнес, отримавши одноразову допомогу по безробіттю. З них сільських жителів усього семеро. Двоє мешканців Величківки зайнялися торгівлею, ще по одному - з Киселівки та Гусавки - теж торгують. У Локнистому одна людина відкрила приватну перукарню, інша - бар. І - все. Більше ніхто не наважується. Але ж це дійсно реальний шанс вирішити проблему. На селі ж бо нині служба побуту фактично занепала, ні тобі постригтися, ні взуття поремонтувати чи сукню пошити. До речі, районний Центр зайнятості допомагає набути тієї чи іншої професії побутовика, направляє на навчання.

До Бутенка йдуть охоче

Ще одним із шляхів часткового вирішення проблеми безробіття на селі є створення дотаційних робочих місць (про це наша газета розповідала минулого року). Досить вигідний для роботодавця: він влаштовує до себе працювати людину, яка півроку перебувала на обліку в Центрі зайнятості, і за перший рік роботи працівника роботодавець отримує від Центру зайнятості відшкодування виплаченої цій людині заробітної плати, а вже за другий рік виплачує зарплатню сам. Тобто, протягом року має безкоштовного працівника. Такі приклади на селі вже є. Найбільш охоче безробітні йдуть на роботу до дягівського фермера О.І.Бутенка - у нього в господарстві нинішнього року створено три дотаційні робочі місця, у В.С.Кучеренка з Феськівки - одне.
***
Складна ця проблема - сільське безробіття. Надіються люди, що десь там, нагорі, політики нарешті надумають повернутися обличчям до селян, реально допоможуть їм вижити. Проте, коли вони, ті бідні хлібороби, жили добре? За будь-якої влади гнули спини, а грошей не бачили: то у пана на панщині, то в колгоспах за трудодні, а тепер і зовсім роботи не мають…

ІРИНА ПРИМАК.





Виживання

П'ЯТИЙ РІК ВАЛЕНТИНА ФЕДОРІВНА БЕЗ ОФІЦІЙНОГО ЗАРОБІТКУ. ОДНАК БУДУЄТЬСЯ І КУПУЄ СОБІ ОБНОВИ

За фахом В.Ф.Костюченко з Блистови - інженер-механік. Вищу освіту здобула у Всесоюзному сільськогосподарському інституті, що в м. Балашиха Московської області. Доки існував у селі колгосп імені Щорса, працювала інженером з техніки безпеки, очолювала профспілкову організацію господарства. У 1998 році була звільнена у зв'язку з ліквідацією колгоспу.

Корови

Стабільним джерелом свого існування Валентина Федорівна вважає своїх двох корівок.
- Я давно їх тримаю і вони держать мене на світі, - розказує. - Молоко все до краплі здаю, навіть котам не залишаю. Думаєте, не хочеться і собі склянку молока випити чи млинця зі сметаною з'їсти? Але ж мушу копійку мати, аби за телефон, електрику заплатити. А як відзначаю яке свято, людей кличу, то купую в магазині і масло, і сметану. Чи не парадокс? А що ж його робити, як до пенсії мені ще одинадцять років.
Тримає В.Ф.Костюченко коня, свиней, півсотні голів домашньої птиці.
- Телят від корів не вирощую. Ото поживуть місяць після народження - і продаю заїжджим комерсантам.

Город

А він у неї чималенький - понад дев'яносто соток. Майже все, що треба для його обробітку, Валентина Федорівна має: плуги, культиватор, окучник, грабарка. Допомагає племінник Сашко: і город виоре, і сходи обробить.
Картоплю Валентина Федорівна обмінює на цукор, олію, крупи. Засіває чималу латку зерновими, отож борошно для хліба і пиріжків має своє. Їде підводою з мішками зерна у Локнисте чи Гусавку, там змелює на млині, а додому повертається з борошном вищого гатунку, першосортного, і відходами для худоби.
- Насаджу усього на городі - помідори, капусту, перець, огірки, буряки, - ділиться. - Маю у льоху все, що душа забажає. Нелегко все те дається - ціле літо на городі. Інакше не можна.

Ліс

Оселя В.Ф.Костюченко під лісом. Встигає вона і перші ягоди зібрати, і опеньками запастися. І горіхи знає де ростуть. Запашних трав нарве - куди там тим чаям, купленим у магазині! Ліс, за словами Валентини Федорівни, це багатюща комора. Встигай тільки з неї вчасно брати.
- А я і беру, - каже. - Не багато, а скільки моїй душі треба. Продавати нічого не продаю - ні грибів, ні ягід.
У лісі і дров сухих можна назбирати, аби тільки не лінувався - купувати не треба, уже легше, уже є вигода.

Витрати

Вторговані за молоко гроші Валентина Федорівна витрачає на домашнє господарство. Торік, приміром, відремонтувала сарай, новий дах звела. Купує те, що для дому треба - мило, пральний порошок, відро нове чи чашку. Буває, що обновою сама себе порадує, і племінника Сашка.
Доки була жива мама, доглядала її - стареньку і паралізовану. За те отримувала від держави щомісяця 5 гривень 71 копійку. Півтора місяці як неньки не стало. Захворів батько, зараз знаходиться на стаціонарі у обласній лікарні. Треба гроші на ліки, а, можливо, і на операцію.
Ось так і живе Валентина Федорівна. Як уміє. Як може.
- Може б, спробували торгівлею зайнятись? - обережно запитую.
- Ні, то - не моє. Я люблю біля техніки ходити, після школи колись на тракторі працювала. А торгувати? Ніколи. От якби відродилося господарство у нашому селі, першою подала б заяву. На посаду інженера-механіка.

РАЇСА МИХАЙЛЕНКО.

На знімку: В.Д.Костюченко біля птиці. Фото автора.