Тиждень

ВІЧНІ РЕЧІ - ВІРНІСТЬ, ДОБРОТА

На порозі - грудень. Холод, мряка, темінь… Завершальний етап року. Це як у нас, людей, - вік сивини, вік "срібного пасма"…
Але це ж не прощання зі світом. Це просто нагадування, що я вступила у прекрасний вік, коли відходить суєта і звільняється час для думок, спогадів. І щось із минулого від тебе йде назавжди, а щось приходить, як радісна звістка, оновлюючи тебе. Душа оживає! І хочеться молитися Богу, не тільки просячи у нього допомоги собі, дітям, онукам, а просто так - за ту радість життя, яку він подарував тобі, за випробування і перемогу над ними.
Час "срібного пасма" - це час пошуків себе, коли вже розумієш, що цінність життя не вимірюється кількісно - ні в гривнях, ні в квадратних метрах, ні в каратах. Коли на перший план стають такі вічні речі, як вірність, доброта, розуміння. І тоді усвідомлюєш, як, по суті, мало тобі треба. І як багато! Головне, щоб поряд були люди, яким ти потрібна і які чекають тебе. Відчуваєш, що життя дорогоцінне в кожній своїй секунді. І що жертвувати в ім'я ближнього завжди краще, ніж брати. Що терпіння і простота - доля не слабких, а сильних.
Отож, з початком зими! Не сумуйте. І взимку є свята. А там, дивись, незабаром і весна…
Сонце сповістило про початок нового дня о 7.33, піде на спочинок о 15.59.
У пологовому відділенні ЦРЛ з'явилися на світ троє хлопчиків. Довгої і щасливої їм дороги!

НАТАЛІЯ МАРЧЕНКО.





Програма Уряду в дії

ВІКТОР ЯНУКОВИЧ: ЗНИЖЕННЯ ПОДАТКІВ - ШЛЯХ ДО ПОЛІПШЕННЯ ДОБРОБУТУ ЛЮДЕЙ

Відчутно поліпшити рівень життя громадян можна не лише збільшуючи їхні доходи, а й зменшуючи відрахування з них.

Справді, протягом нинішнього року завдяки активній соціальній політиці Кабінету Міністрів Віктора Януковича зросли і посадові оклади працівників бюджетної сфери, і зарплати трудівників різних галузей виробництва. Але на поліпшенні добробуту людей це мало позначилось. Бо з підвищенням доходів зріс і прибутковий податок, „прогресивна" система нарахування якого за 20-відсотковою ставкою „уривала" певну суму навіть з мінімальної зарплати.
Тобто, існуючий порядок залучення коштів громадян для поповнення державного гаманця увійшов у протиріччя з намірами Уряду значно підвищити якість життя. Стало зрозумілим, що до вирішення цієї непростої проблеми потрібні були нові підходи. Ситуація ускладнювалась ще й тим, що суми прибуткового податку сягають 80 відсотків місцевих бюджетів. Та й .у Зведеному бюджеті держави їхня частка постійно зростала. До того ж, надходження прибуткового податку найбільш прогнозовані і стабільні.
Та коли йдеться про інтереси людей, впевнений Прем'єр-міністр Віктор Янукович, рішення повинно бути прийняте на їх користь. Тому нинішній коаліційний Уряд при взаємодії з парламентом уперше розробив нові принципи оподаткування доходів громадян, які знайшли своє відображення в Законі „Про податок з доходів фізичних осіб". І уже з січня 2004 року податкова реформа вступить у дію.
Які ж нововведення передбачаються?
По-перше, встановлюється єдина, в розмірі 13 відсотків, ставка оподаткування всіх отримуваних громадянами доходів. Цей податок братиметься з суми, з якої вже вирахувані всі соціальні збори. І коли мінімальна заробітна плата в черговий раз зросте, а значить, збільшаться також посадові оклади в бюджетній сфері та зарплати в усіх галузях господарювання, люди на власному гаманці відчують полегкість від зменшення податкового навантаження.
По-друге, замість нинішнього неоподатковуваного мінімуму в 17 гривень вводиться податкова соціальна пільга. У наступному році її розмір складе 71 гривню 10 копійок, у 2005 - половину мінімальної на той час зарплати, у 2006 - 80 відсотків, а з 2007 не буде оподатковуватись вся сума мінімальної заробітної плати. Надаватись така пільга буде винятково за одним місцем роботи і відповідальність за дотримання цієї норми закону покладається не на роботодавця, а на платника податку.
По-третє, для деяких категорій громадян, особливо малозабезпечених, розмір соціальної податкової пільги буде збільшено до 106 гривень 65 копійок та до 142 гривень 20 копійок. Перша сума розрахована на самотніх матерів, осіб, на чиєму утримані перебувають діти-інваліди 1 чи 2 груп або троє і більше дітей віком до 18 років, чорнобильців 1 і 2 категорій, інвалідів 1 і 2 груп, зокрема, і інвалідів з дитинства, а також на учнів, студентів, аспірантів, ординаторів, військовослужбовців строкової служби.
Другий, вищий, розмір податкової пільги Закон надав Героям України, Героям Радянського Союзу та повним кавалерам ордена Слави або ордена Трудової Слави, учасникам бойових дій та працівникам тилу, що мають відповідні державні відзнаки, колишнім в'язням концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни, репресованим, остарбайтерам та блокадникам.
Слід мати на увазі, що податкова пільга - як неоподатковуваний мінімум чи за соціальним статусом - надаватиметься лише в тому разі, якщо доход громадянина не перевищуватиме суми прожиткового мінімуму, помноженої на коефіцієнт 1,4 і за-округленої до „найближчих" 10 гривень. Наприклад, 423 гривні заокруглюються до 420, а 428 - до 430.
Прем'єр-міністр України Віктор Янукович упевнений, що податкова реформа та передбачені в проекті бюджету наступного року кошти на соціальні витрати уже найближчим часом дозволять відчутно поліпшити життєвий рівень наших громадян.

КЛАВДІЯ МАЛУЩЕНКО.





Політика

АБСТРАКТНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ НЕ БУВАЄ

Це визначає позицію народного депутата України Олега Петрова в оцінці законопроектів про вибори в парламент

- Чинний Закон про вибори народних депутатів України ухвалено лише два роки тому. А невдовзі після цього у новообраному парламенті знову розгорілися пристрасті щодо необхідності його перегляду. І краю їм поки не видно, чи не так, Олеже Володимировичу?
- Не зайве нагадати, що впродовж січня-жовтня позаминулого року народні обранці ухвалили кілька варіантів цього закону. Але всі вони не знайшли підтримки Президента України, оскільки передбачали обрання в парламент виключно за партійними списками. Президент підписав закон з пропорційно-мажоритарною системою виборів, тобто з рівною кількістю народних депутатів за партійними списками і в мажоритарних округах - по 225 осіб. За ним і відбувалася виборча кампанія 2002 року. А вже у травні було запропоновано перший проект нового закону, вслід за яким відразу надійшло ще шість змін та доповнень. Як бачимо, із самого початку роботи парламенту нинішнього скликання це питання тримає у напруженні й більшість, і опозицію.
- До речі, як і все, що стосується конституційної реформи. Чому?
- Бо тут сконцентровано всю сутність політичної боротьби. Йдеться ж бо про майбутнє політичних процесів, про перерозподіл владних повноважень. Сучаcному стану суспільних відносин мають бути адекватними як Конституція, так і виборче законодавство. Щодо необхідності їх вдосконалення спостерігається цілковита одностайність, а от шляхи вирішення проблеми бачаться по-різному.
- А що не задовольняє опонентів нинішньої виборчої системи?
- Вважається, зокрема, що вона не на користь політичній структуризації Верховної Ради. Швидше навпаки - "зелене" світло відкрите партіям та політичним групам, що представляють інтереси фінансово-промислових кіл, виконавчої влади. При голосуванні за список виборці позбавлені можливості підтримати конкретного кандидата, а це порушує принцип прямого виборчого права. Наголошується на втраті безпосереднього зв'язку між виборцями і обранцями від партій, котрі до того ж не мають власних передвиборчих програм, отже, перед конкретними людьми їм відповідати немає за що.
- Пропозиції, звісно, мотивуються інтересами суспільства і кожного з нас зокрема. Та наскільки при цьому враховуються думки тих, від імені кого і заради кого вони обстоюються?
- Минулого місяця у Сосницькому виборчому окрузі проводилося соціологічне дослідження громадської думки. Було й запитання стосовно найоптимальнішої для сучасного українського суспільства системи виборів народних депутатів. За пропорційно-мажоритарну, тобто чинну нині, та мажоритарну, що використовувалася за радянських часів, висловилося по 28 % опитаних. 7 % опитаних підтримали пропорційну систему з "прив'язкою" депутатів до певних територій. А "суто пропорційна" система, коли всі депутати обираються за партійними списками і не мають ніякого відношення до округу, певної території, "набрала" тільки 5 % голосів.
Чи несподіванка це? Для мене - ні, бо хоч і не так часто, як хочеться, а все ж досить регулярно буваю у виборчому окрузі і знаю настрої людей, з якими більше шести років пов'язаний багатьма спільними справами.
Хочу підкреслити, що в перспективі ми прийдемо до пропорційної системи, адже вона сприяє політичній структуризації суспільства. Проте зараз, на мою думку, доцільно зберегти існуючу систему виборів - змішану, на чому і наголошують виборці.
- Отже, Ви не схильні до того, щоб зовсім відмовитися від мажоритарних округів?
- Річ не стільки в них. Головне - не вихлюпнути з водою і дитину. Розвивати партії, структурувати суспільство, безсумнівно, слід. Та недостиглі плоди тільки оскому набивають. Партії депутатів не обирають, це народ робить. І ті, кому виявлено довір'я, відповідати мають не перед віртуальними виборцями, а перед конкретними людьми.

ІГОР ЗАГОРОДНЮК.





Позитив

22 МОЛОЧНІ МАРШРУТИ МАЄ СИРКОМБІНАТ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Менський сир" належить компанії "Мілкиленд-Україна", до якої входить одинадцять молокопереробних підприємств.

Меняни спеціалізуються на випуску твердих сирів. У цьому році тут впроваджено у виробництво більше десятка нових їх видів. Це, наприклад, такі сири, як "Мармуровий", "Дуплет", "Мисливський" тощо. Або такі високорентабельні, як "Маздам" і "Радомир", котрі потребують особливих умов виробництва і високоякісного молока.
За 9 місяців нинішнього року сиркомбінат переробив понад 34 тисячі тонн молока, виробив товарної продукції на суму 37 мільйонів 702 тисячі гривень, що проти торішнього більше майже втричі.
- Виробничі потужності дозволяють нам переробляти на сир до 180 тонн молока за добу, - розповідає заступник директора сиркомбінату по заготівлі сировини В.І.Школьний. - Але на цю потужність ми поки що не можемо вийти з різних причин і насамперед через нестачу сировини. Отже нині ми виробляємо до десяти тонн твердих сирів за добу, переробляючи при цьому близько ста тонн молока.
Як розповів Віталій Іванович, молоко вони завозять із восьми районів області (75 сільських рад, 22 молоковозні маршрути). У Менському районі закуповують його найбільше - 55 тонн щодоби. Розраховуються за куплене молоко своєчасно. З населенням - двічі на місяць, 1-го і 15-го числа щомісяця (з 1 листопада по ціні 70 копійок за 1 кілограм). З підприємствами - один раз на місяць. Щодо скакання цін, скажімо, на хліб та інші продукти харчування, то це на закупівельні й відпускні ціни ТОВ "Менський сир" не впливає.
За сприяння у закупівлі молока в населення сиркомбінат виплачує сільрадам 5 гривень за одну його тонну. Таким чином, за 10 місяців поточного року до бюджетів 23-х сільських рад нашого району підприємство переказало 80 тисяч гривень.
- Стосовно закупівель молока у населення, - продовжує В.І.Школьний, - то тут найкраще спрацьовують Синявська, Бірківська, Миколаївська й Киселівська сільські ради. Серед сіль-госпвиробників найпотужніші ск "Куковицький" і "Авангард". Останнім часом наростив обсяги продажу нашому комбінату молока ск "Феськівський". Прикро, що у дев'яти сільрадах вивозять певну частину молока за межі Менщини, від чого потерпає районний бюджет. До речі, за 9 місяців частка ТОВ "Менський сир" у надходженнях до районного бюджету від промислових підприємств склала близько 80 відсотків.

ВОЛОДИМИР ЧЕПУРНИЙ.

Фото автора.





Ліра не мовчить

"СЛОВО НЕПОРОЧНЕ"

За останні 1 - 2 роки вийшли в світ завдяки спонсорській допомозі кілька книжок уродженців нашого району. Це, переважно, вірші. Про збірку "Не дай забути" Михайла Кушніренка ми писали. Є три збірки віршів Гриця Гайового - уродженця хутора Гай (с. Степанівка).

Наразі поговоримо про поета і етнолога з Ленінівки - Миколу Ткача і його останню збірку "Не осквернись, душе моя, у слові". В анотації до збірки сказано, що в ній є "мистецьке заглиблення й пізнання таїни буття світу, пізнання взаємозв'язку вічного і миттєвого, потойбічного і земного, божественного й людського. І все це - засобом Слова, крізь призму почувань, крізь вириво думок, на терені живої душі".
У своїх філософських пошуках поет перш за все ставить "Слово непорочне", "Полюби мене, Боже, у слові Твоїм", "Молюсь до тебе, всемогутній Отче, зійди з небес, мій труд благослови" і т. п. З кожною новою збіркою відточується майстерність слова і розмаїття тем.
Турбує занепадницький дух поета: "Печаль глибока і містична", "Душа моя порушена. Коли б то до добра", "Усе стає нестерпно кам'яним". Поет місцями поринає і в сьогоденне життя України (а це найголовніше) і твердить, що "ми справді незнищенні як народ". Ось гнівні стрічки з віршів: "Історія обпльована мовчить", "в селі ані звуку. Де ж Україна твоя?", "ось воно - рабство несите", "з тебе деруть дванадцять тонких шкур", "в скаргах сплять пенсіонери", "ховаємось за гласність. Плодим пресу, якій раз по раз затикають рот", "нас дурять екстрасенси й генерали; політики, шинкарки, пліткарі. А всі оті, що безсоромно крали, шикуються нам днесь в проводирі".
Поет любить "просте все. Від землі" і душа його лине в гордій мрії "до цятки рідної землі", до мами, до свого села. Тут теплі і проникливі вірші-спомини про письменників Данила Мороза та Івана Корбача, художників Івана Гончара та Миколу Стратілата, про сільського фельдшера Федора Коваленка та інших.
Другий цикл збірки називається "Коли тебе чекаю" - про вічне, про кохання. Поет безтямно закоханий і співає ніжну пісню любові до жінки. "Твоя сльоза незаймано-свята - солодкий присмак млості і вологи. І враз не стало неба ні землі. Лиш перелуння блискавиць і грому. А гріх, здалося, первісно змалів і не було ні страху, ні сорому". "На цій планеті ми тепер удвох - жадання чисті, помисли прозорі".
Такі основні мотиви збірки "Не осквернись, душе моя, у слові" Миколи Ткача. Щасти йому!

ДМИТРО КАЛІБАБА.





Доля

ВІН ЗНАЄ ЦІНУ ЖИТТЯ, БО ПРОЙШОВ ФРОНТОВИМИ ДОРОГАМИ З ПЕРШОГО ДНЯ ВІЙНИ І ДО ОСТАННЬОГО

Нагороди М.Т.Биндюка - ніби своєрідний атлас його бойового і життєвого шляху. Ось медаль "За оборону Ленінграда", а ця за Варшаву, є й за Берлін. У 1944 році за проявлену мужність був нагороджений орденом Вітчизняної війни. А наступного року удостоївся ордена Червоної Зірки. Були й повоєнні відзнаки. Але є в нього одна нагорода, яка серед фронтовиків цінується чи не щонайвище. Це медаль "За відвагу", яку Михайло Тихонович отримав найпершою, під час прориву блокади Ленінграда. Перемогу М.Т.Биндюк зустрів у званні старшого лейтенанта. А потім ще служив у регулярних військах до 1956 року. І того ж року капітаном запасу повернувся разом з дружиною до Макошине.

Поїхав на навчання, а втрапив на фронт

Взагалі-то, Михайло Тихонович Биндюк родом із Жовтневого. Там його батько, Тихін Федорович, був головою сільради. І коли його підступно і по-звірячому вбили, вони з мамою у вересні 1933 року перебралися до Макошине. Сюди він і повернувся після служби.
- Коли я закінчував школу, - згадує Михайло Тихонович, - а було це в червні 1941 року, серед молоді панував високий патріотизм. Усі хотіли бути льотчиками, моряками, танкістами, прикордонниками, розвідниками, словом, захисниками Вітчизни. Ну і я заповзявся вступити до військового училища. А тут війна…
Хлопцям дивно було, що ніхто їх нікуди не викликає, адже вже йшла мобілізація. Отож гуртом подалися до райвійськкомату. Там їм стомлений майор пояснив, що призивати юнаків двадцять третього року народження розпорядження не було.
У ті дні райвійськкомат перевіряв уповноважений обласного військового комісаріату. Вибравши вільний час, він приїхав перевідатися до сестри своєї дружини у Макошине. До нього й звернувся юний Михайло зі своїми клопотами.
- А ти хоч комісію проходив? - спитав той суворо, по-військовому.
- Проходив і пройшов.
- Добре, я подумаю. Чим зможу - допоможу. Чекай.
А 12 липня прийшла телеграма, аби Михайло терміново прибув до облвійськкомату. Там він і отримав направлення до Сумського артилерійського училища імені Фрунзе. Однак добиратися, притому самотужки, довелося не до Сум, а до Чугуєва, що за Харковом. Туди передислокувалося училище. Командування зразу й повідомило, що за кілька днів їхній навчальний військовий підрозділ вирушить на свою базу до Сум, а звідти - прямо на фронт.

Новорічна вечірка

- Нас кинули під Курськ, - розповідає Михайло Тихонович, - де були дуже запеклі бої. Наші війська там зазнали великих втрат. Особливо піхота.
Він був п'ятим номером обслуги далекобійної гаубиці, а важка артилерія за канонами військової справи розташовувалася далеченько від передової лінії фронту. Відтак артилеристів більше і вціліло.
Після бойового хрещення особовий склад Сумського артучилища переправляють у тил, до Бєлгородської області, з метою подальшої підготовки кадрів офіцерського складу. Там, на околицях Старого Осколу, стояли військовим табором тижнів зо три, освоювали премудрості військової справи. А потім знову в ешелон і далі в глибокий тил до міста Ачинська, що кілометрів з триста за Новосибірськом. Заняття тривали по 12 годин, а опісля ще й коней об'їжджали, яких доставляли із Монголії. Такі собі мустанги та й годі. По шість чоловік наледь утримували одного такого дикуна.
На початку квітня 1942 року у званні лейтенанта М.Г.Биндюк потрапляє під Ленінград, де й отримує наказ прийняти взвод під своє командування.
- То тільки по радіо так передавали, мовляв, на фронті все без змін, подекуди точаться бої місцевого значення, - згадує ветеран, - а насправді то були страшні бої, важкі.
У серпні 1943-го його призначають командиром батареї. А в кінці цього ж року їхній підрозділ відправляють в одне з тилових містечок на переформування.
- Там була текстильна фабрика, - продовжує Михайло Тихонович, - ось тут ми й побачили пекельні труди нашого героїчного тилу. Молоді дівчата навіть не йшли ночувати до гуртожитку, спали зодягненими біля своїх верстатів. Виснажені непосильною працею, глянеш, ну тобі ходячі скелетики.
Тоді солдати нарубали дров, протопили фабричний клуб, знайшлися й продуктові припаси - була чудова новорічна вечірка. А трохи згодом били люто наші бійці ворога на всіх напрямках, твердо пам'ятаючи про зранені долі тилу. І вдарила нещадним вогнем Биндюкова батарея, разом з іншими військами, в напрямку Новгорода, Пскова, Риги. Спинившись на мить у Прибалтиці, повернули на Білорусь, а звідти вдарили в напрямку Варшави, а там і на Берлін…

У запасі

Що мав робити в селищі кадровий офіцер? Пішов у школу викладати фізкультуру й військову підготовку. Згодом закінчив заочно історичний факультет Курського державного педагогічного інституту ім. Радіщева і навчав дітей ще й історії та географії. Був заступником директора школи. Зорганізував у селищі краєзнавчий музей і довго завідував ним на громадських засадах. І тепер, у свої вісімдесят, Михайло Тихонович активно цікавиться громадським життям селища, залюбки зустрічається із школярами. Він любить людей. Бо знає ціну життя.

ВОЛОДИМИР ЧЕПУРНИЙ.

На знімку: М.Т.Биндюк. Фото автора.





Туристичними стежками

ПОБУВАЛИ У КРИМУ

На осінніх канікулах група туристичного гу-ртка районної гімназії вирушила на Південний берег Криму. Спершу ми ознайомилися з історичними місцями Бахчисараю. Потім вирушили до печери "Мармурова", де нас вразили витвори природи, яким уже мільйони років. Продовжили мандрівку по вершинах Півдня: хребет Чатирдаг (вершина Еклізі-Бурун - 1527 м над рівнем моря), ангарський перевал (752 м), "Долина привидів" (неймовірне скупчення кам'яних ідолів, створених природою), Південна (1239 м) та Північна (1356 м) Демерджі, вершина Довга (1286 м) і Стол-Гора (1240 м).
Згодом вирушили до вершини Тай-Коба (1262 м) та гори Біла (1253 м), що межують з плато Карабі-Яйла. Завернули і до чаруючого водоспаду Джур-Джур (15 м падіння). Завершили свою мандрівку понад морем до міста Алушти. Ось така, на перший погляд, неймовірно важка, але дуже захоплююча подорож.
Пройшли ж ми з нелегкими рюкзаками понад 130 км пішки за 10 днів.

ВОЛОДИМИР ВОВЧЕНКО.





У прокуратурі району

ЗАМІСТЬ ВИПУСКНОГО - ЗА ГРАТИ

У лютому нинішнього року житель Макошине В.М.Шугалій підмовив одинадцятикласника місцевої школи піти до свого односельця О.П.Пархоменка, аби викрасти в нього мисливську рушницю.
Для хоробрості хильнули. Доки господаря не було вдома, зірвали навісний замок на вхідних дверях… Брали все, що попадало під руки. А коли з'явився хазяїн дому, жорстоко побили його ще й познущались. Від одержаних травм О.П.Пархоменко помер.
Вирок місцевого суду району: В.М.Шугалія засуджено до десяти років позбавлення волі, а неповнолітнього - до восьми. Крім того, вони мають компенсувати матеріальні збитки та моральну шкоду сестрі О.П.Пархоменка.

ЛЮБОВ ЛИХОДІД.