Тиждень

НАЙРОЗУМНІШИЙ

Так уже заведено на цьому світі: кожні батько-мати, якщо вони не є якимось асоціальним винятком, усіх сил докладають, аби поставити дитину на крило. Дати освіту, вивести у люди. І, звісно, радіють успіхам своїх синочків та донечок. Особливо, коли діти і справді виявляють неабиякі здібності. Дехто з батьків, щоправда, у такій ситуації просто починає відверто "проштовхувати" своє чадо будь-яким способом: грішми, потрібними зв'язками. Аби тільки почули, дізналися усі в цьому світі, яке воно, те чадо, талановите.
А дехто просто вкладає сили у сам талант. Приміром, як подружжя Богдановських - Марія Пет-рівна та Олександр Анатолійович із Величківки. Обоє вони - викладачі у районній гімназії, тож завжди вважали, що глибокі знання та світлий розум - це престижно. У них вдома є комп'ютер, безліч книг: енциклопедії, довідники. Тож чи варто дивуватися, що їх менший син, Сергійко, нещодавно взяв участь у зйомках передачі "Найрозумніший" (у російському варіанті - "Самый умный") на "1+1". І незабаром усі ми зможемо побачити цього розумного, допитливого, безпосереднього хлопчика по телевізору. І що приємно, усі щабелі та етапи випробувань та конкурсних відборів (а вони були ой які нелегкі!) Сергійко пройшов самостійно і впевнено. Мамі ж із татом залишалося просто спостерігати. Отож, якщо ви хочете дізнатися, як в одну з найцікавіших телепрограм України та Росії потрапив простий величківський хлопчик, і як виростити розумну дитину - читайте наступний номер нашої газети.
А сонце сьогодні зійшло о 7.11, піде спочивати о 16.13. Вечір довгий, тож візьмемося за книжки, чи, бодай, порадимо це заняття нашим дітям. Не завадить.

ІРИНА ПРИМАК.





Ювілей

НА ЧЕСТЬ ЛІРНИКА БАНДУРА ЗВУЧАЛА...

Минулого вівторка на батьківщині всесвітньо відомого кобзаря, лірника і скрипаля Аврама Радіоновича Гребеня у селі Дмитрівці Стольненської сільської ради відбулися урочистості, приурочені 125-річчю з дня його народження. Гості і односельці поклали квіти на могилу А.Р.Гребеня, відвідали його хату. У сільському клубі відбулося вшанування кобзаря і лірника. Про його життєвий шлях розповів краєзнавець з Мени Д.П.Калібаба. Народний артист України, соліст обласної філармонії, відомий кобзар-лірник Василь Нечепа виконав ряд пісень з репертуару Аврама Гребеня, а також подарував дмитрівцям компакт-диск пісень у власному виконанні і записи Аврама Радіоновича. На святі виступив і виконав свої пісні представник Чернігівського земляцтва у Києві, збирач фольклору, уродженець Подина М.Д.Пода. Аматори районного Будинку культури підготували концертну програму для селян, а заступник голови райдержадміністрації з гуманітарної сфери Г.М.Ларченко вручила дмитрівцям подарунок - музичний центр.

Фото Р.МИХАЙЛЕНКО.





Слово про колегу

МЕНСЬКЕ РАДІО ОЧОЛЮЄ КРАЩИЙ РАДІОЖУРНАЛІСТ РОКУ

Валентина Петрівна Фещенко - директор районного радіомовлення. Шлях до цієї посади в неї був хоча й тривалим, однак цікавим, корисним. В.П.Фещенко відзначається вдумливістю і реальною оцінкою подій, що відбуваються у районі. А ще Валентина Петрівна…

Записує
Жодна значуща подія районного рівня не відбувається без участі директора районного радіомовлення. Валентина Петрівна має надійного помічника у своїй роботі - диктофона. Записує виступи, обговорення, щоб у передачах районного радіо їх використати. І треба відзначити, що всі програми у Валентини Петрівни відшліфовані, літературно опрацьовані, професійно подаються слухачу. Не даремно ж, виходить, у нинішньому році її визнано кращим радіожурналістом року Чернігівщини.
Над монтажем передачі В.П.Фещенко іноді просиджує до ранку. Запише, прослухає… Десь щось не сподобалось - починає по-новому. Такою вже вдалася - вимогливою і прискіпливою в першу чергу до себе.
Говорить
Щоранку, о 6 годині 30 хвилин з радіоприймачів линуть позивні районного радіо, а після них - мелодійний, добре поставлений голос Валентини Петрівни: "Говорить Мена! Вашій увазі - чергова районна радіопередача". Розповідає В.П.Фещенко про роботу місцевого самоврядування, про новини і трудові будні підприємств. Не забуває надати слово лікарям і культпрацівникам, керівникам районного рівня і простим людям.
Нелегко робляться радіопередачі. За чотирнадцять хвилин треба зуміти і інформацію, і оголошення чи рекламу подати. А ще ж багато людей хочуть привітати по радіо своїх рідних та близьких гарною піснею…
Районні радіопередачі виходять щодня, крім вихідних. Але якщо терміново треба передати важливу інформацію, Валентина Петрівна йде до студії, готує текст, записує, прослуховує, передає.
Слухає
Валентину Петрівну слухають усі, у кого в домі є радіо-приймач. В останні роки на час її відпусток передачі роблю я. І тоді слухачі телефонують на студію, допитуючись, де ж це поділася Валентина Фещенко.
Відпочиваючи, вона не забуває ввімкнути радіо у звичний час. Слухає "мої" передачі. Іноді робить зауваження, але частіше - радить, підтримує.
Взагалі-то Валентина Петрівна вміє слухати людей. Вона співпереживає з тим, кого слухає, вболіває за нього. Пропускає його біль чи радість через свою душу.
Вітаючи колегу із завтрашнім Днем працівників радіо, телебачення та зв'язку, зичимо залишатися їй на тих позиціях, які вона обрала, на яких відбулося її становлення як журналіста, людини, друга і порадника. Здоров'я, сімейного затишку, вдячних слухачів!

Р.МИХАЙЛЕНКО.

На знімку: В.П.Фещенко. Фото І.ШУЛЬГИ.





Це - тобі, а це - мені

САРАЙ, МАШИНИ І БОЧКА ЗВЕРХУ

У ск "Придеснянський", який припинив роботу ще в квітні нинішнього року, працює ліквідаційна комісія - ділить майно і виділяє його пайовикам у натурі. Звісно, не всі колишні працівники сільгоспкооперативу з принципами поділу згодні.

Історія з кінокомедією

Воно-то, ситуація банальна, буває, що яке подружжя при розлученні за кожну виделку скандалять, мало не телевізор надвоє розпилюють, а тут ого скільки майна! Тож і почали надходити до редакції невдоволені (щоправда, анонімні) телефонні дзвінки: "Майно не по-чесному роздають, як ото в кінокомедії "Весілля у Малинівці": це - тобі, це - мені, а це - знов мені, і ще мені!"

Кожному - по зарплаті

- На отримання майна колишнього ск "Придеснянський" мають право чотирнадцять працівників (у тому числі і пенсіонери), - пояснює голова ліквідаційної комісії Володимир Іванович Ілляшик, - серед них і ті, які вже давно звільнилися з господарства і працюють в іншому місці. Між усіма власниками майнових паїв розділили те майно, що залишилося у господарстві на момент початку його ліквідації - 7 квітня 2003 року.
- Що це за майно?
- Приміщення контори, інкубатор, сарай для птиці, яйцесклад, реммайстерня, техніка - п'ять вантажних та два легкових автомобілі.
- А скільки в середньому "коштує" один майновий пай?
- Сума визначалася залежно від заробітної плати кожного пайовика.
Володимир Іванович ще пояснив, за якими ж саме принципами ділили майно.
- Ліквідаційна комісія дотримується у своїй роботі такої думки: необхідно все майно зберегти у цілісному стані, не допустити, щоб ті ж самі приміщення розтягли по цеглині. Для цього детально прораховували вартість майна і кожного майнового паю. Пайовики об'єднувалися у групи, приміром, ось троє, об'єднавши свої майнові паї, отримали сарай, два автомобілі і бочку.
Техніку вже деякі нові власники вивезли, а приміщення всі стоять цілі, жодної цеглини ще не пропало. Бо охороняються. А вже як усе майно остаточно перейде до рук пайовиків, хтозна, що тут буде. Чи охоронятимуть самі, чи по черзі гуртом, чи розберуть. А, може, знову об'єднаються, щоб почати роботу. То лише двоє з чотирнадцяти власників воду мутять, невдоволені усім, а решта дванадцять поділ сприйняли без претензій.

Господаря б. Ще одного

Розпаювання майна колишнього ск "Придеснянський", у принципі, розпочалося ще у 2000 році, тоді, коли перші пайовики побажали вийти зі своїм майном і утворили ТОВ "Господар" (тоді, на момент першого поділу, вартість усього майна господарства складала близько трьох мільйонів гривень). То може, і друга половина "розламаного" господарства почне працювати успішно - на новому рівні?
- Чекали ми інвестора, майже два роки голову нам морочили якісь підприємці, та так справа і не вигоріла, - розказує колишній керівник ск "Придеснянський" Андрій Сергійович Пономаренко, - не так просто до нинішніх економічних умов пристосуватися, працювати з прибутком. Це колись у нашому господарстві по десять мільйонів яєць на рік отримували, а тепер… Проте будемо сподіватися на краще. Можливо, об'єднавши свої паї, люди знову побажають розпочати справу. Адже не на порожньому місці…

І.ПРИМАК.





Секрети успіху

ПЛЕМІННІ БИКИ З АУКЦІОНУ

Ви хочете мати корів, які дають 8 - 10 тис. кг молока за лактацію, мати здоровий молодняк, отримувати середньодобові привіси 800 - 1400 г на тварину? Виявляється, це реально. І досягнення ВАТ "Менське племпідприємство" це доводять. Підприємство обслуговує дев'ять північних районів Чернігівщини. Реалізує сперму биків-плідників як вітчизняної, так і зарубіжної селекції та племінну худобу. Отож, днями директор ВАТ "Менське племпідприємство" М.І.КОСТЕНКО провів для нас цікаву екскурсію.

З усієї України

- Наша робота зорієнтована на забезпечення спермою і матеріалами, необхідними для штучного осіменіння худоби господарств різних форм власності. Формуємо стадо високопродуктивних корів на базі репродуктора української червоно-рябої породи з метою вирощування племінного молодняку і реалізації його іншим господарствам. Наказом Міністерства аграрної політики України у минулому році наш репродуктор отримав статус державного. Отож, тепер до нас з усієї України їдуть, аби придбати племінну корову або нетеля. Продаємо щороку до двох десятків корів господарям-приватникам, а от племінних биків - лише господарствам колективним.

Дорогі бички, та вигідні

- А де купуєте пле-мінних бичків?
- Щороку відвідуємо аукціон великої рогатої худоби в Чубинському Київської області. Ось і нинішньої осені привезли звідти п'ятеро уманських бичків (по 10 грн. за кг живої ваги, вважай по 5 тис. грн. коштує кожен бичок). А ще двох купили в Сумській області. Загалом сьогодні у нас на підприємстві сімнадцять бичків-плідників і молочних, і м'ясо-молочних порід.

І у приватному секторі

ВАТ "Менське племпідприємство" має близько п'ятдесяти пунктів осіменіння худоби. З них десять - відкриті за останній рік у приватному секторі. Питання організації таких пунктів беруть на себе сільські голови. В принципі, є кілька варіантів для організації роботи пункту штучного осіменіння. Приміром, приватний підприємець бере ліцензію, купує необхідне обладнання для роботи техніка, працює. Або таким чином: якщо при сільській раді є комунальне господарство, там можуть створити відповідний підрозділ. Є і такий варіант: технік штучного осіменіння працює від Менського племпідприємства. Одержує зарплату, потрібні для роботи матеріали - таким чином у дев'яти районах області працюють більше тридцяти техніків.

Різниця очевидна

Люди вважають, що 30 - 35 гривень за штучне осіменіння - дорого, нехай краще в череді корова погуляє. Виявляється, це хибна думка. Доморослі бики без роду-племені ніякої генетичної цінності не мають, до того ж, переносять величезну кількість хвороб. Один бугай може заразити всю череду (такі випадки були у Блистові, Величківці, Дягові, Семенівці, Гусавці, по хуторах). І навпаки: у Волосківцях, де немає жодного бичка і штучним осіменінням займається технік В.Ф. Донець, корови здорові та дають гарне потомство. А ще - тут від кожної корови за січень - вересень надоїли у середньому по 2426 кг молока.

Господарство велике

У ВАТ працює 50 чоловік, за племпідприємством закріплено 128 га землі. Орендують ще 150 га землі у населення. За минулий рік намолотили 272 тонни зернових. Забезпечили поголів'я підприємства сіном, силосом і соковитими кормами. Отож і надої мають немалі - в середньому 5 тисяч літрів молока від однієї корови.

На ВАТ "Менське племпідприємство" утримуються бугаї-плідники таких порід:
* симентал австрійський - молочного напрямку,
* симентал австрійський - м'ясо-молочного напрямку,
* голштинська чорно-ряба,
* симентал вітчизняний,
* швіцька.
Поряд з цим на підприємстві зберігається спермопродукція бугаїв і інших порід: абердино-ангуської, української м'ясної, лебединської. 870 тисяч доз загалом - цього вистачить для народження 300 тисяч телят.


Матеріальна база племпідприємства щороку розширюється, тут постійно щось будують, ремонтують, обладнують.
- На певному етапі здається, що все, достатньо, успіху досягнуто, але з'являються якісь нові ідеї, плани, - говорить Микола Іванович, - не хочеться стояти на місці, втрачати перспективи розвитку. Але без злагодженої роботи колективу навряд чи вдалося б усього цього досягти. Особливо хочеться відзначити сумлінну роботу завфермою П.М.Песоцького, головного зоотехніка М.В.Шелудько, зоотехніка-обліковця Н.І.Скиданенко, тракториста В.М.Шумного, водіїв І.В.Ольховика та В.В.Нестюка. Усіх своїх співробітників, а також усіх працівників сільськогосподарської галузі щиро вітаю з нагоди професійного свята та бажаю здоров'я та всіляких успіхів.

І.ПРИМАК.

Фото І.ШУЛЬГИ.