Запитання тижня

ВИ ХОЧ РАЗ КУПУВАЛИ ЩОСЬ У СЕКОНД-ХЕНДІ?

Відповідають:

Тамара Василівна КОРНІЄНКО - підприємець:
- І не раз. Не тому, що грошей на новий одяг немає, а тому, що якість голландського чи німецького одягу з секонд-хенду набагато вища, аніж оте ганчір'я, що заїжджі торгаші продають у нас на базарі. Купила якось у них футболку чоловікові, наче гарна, акуратна, шви не розлазяться, а після першого ж прання витяглася як кишка, ще й вилиняла. Десять гривень - тьху. А в секонд-хенді п'ять футболок по три гривні купила. Новісінькі!
Олександр Федорович ПЕТРЕНКО - тимчасово не працює:
- Сам - ні, а от дружина буває там нерідко. Що вже там доньці та собі купувала - я не додивлявся особливо, а нам із сином по комплекту робочого одягу принесла і білизни теплої. Є тепер мені у чому автомобіля лагодити, а хлопцю - мотоцикла.
Оксана ТРЕГУБЕНКО - старшокласниця з Мени:
- Взуття мені мама у заїжджих комерсантів купує, а светрики, спіднички, курточки на кожен день - у секонд-хенді. І речі виглядають як нові.
Микола Савич ХИЖНЯК - голова районної ради ветеранів:
- Навіть не знаю, де вони є такі, з дозволу сказати, магазини. Чесно кажучи, і знати не хочу, не те, щоб я там щось купив. Наша легка промисловість може нас забезпечити усім необхідним і за доступними цінами, тільки не хоче.
Роман Анатолійович БОЮН - бухгалтер Менського відділення "Правекс Банку":
- Я взагалі проти таких крамниць. На мою думку, вони просто принижують нашу гідність.
Ганна Іванівна БАБИЧ - пенсіонерка з Киселівки:
- Я чесно прожила свій вік - ніде чужого не брала і на себе заробляла своїми руками. І зараз не хочу нічого чужого, навіть за гроші. У нашому селі теж продають секонд-хенд. А хто той одяг носив, звідки він?..
Баба Варка, яка любить багато говорити і про все має свою думку:
- Завидні трапляються там речі. І купувала б. Та от дід мій лається, він ще з війни чомусь не терпить іншомовних слів.





Другі руки

ТУТ ВАС ОДЯГНУТЬ У ДОБРОТНИЙ ОДЯГ І ЗА ПРИЙНЯТНУ ЦІНУ

Магазини секонд-хенд (дослівно у перекладі - другі руки) увійшли в наше розчинене на захід вікнами і дверями буття так само органічно, як і "Макдональдси", бутіки і решта подібних снікерсів і памперсів. І головне, мабуть, не у тому, що наші люди почали носити одяг, який, якщо можна так висловитися, вже пахне чужими парфумами (були ж у нас "комісійні" магазини). А суть скоріше в тому, що ми нарешті визнали: там, за бугром, теж уміють шити, і куди краще, аніж у нашому "постсовєцько-турецькому" діапазоні. Отож, якщо у вас грошей не зайве, а вдягти щось треба - мерщій у секонд-хенд. До речі, подібну екскурсію нещодавно провела і я. І готова поділитися своїми враженнями.

Все пристойно

Обійшовши кілька магазинів, пунктів і точок секонд-хенд (а у Мені їх - гріх ображатися, чи не на кожному кроці), з'ясовую для себе одну важливу річ: поношений одяг, зазвичай, не такий уже і поношений. За винятком двох-трьох речей з плямами та малопомітними дефектами (на зразок дірочок та кашлатання) в асортименті - досить пристойні речі з точки зору якості. Та воно й зрозуміло, який ще європеєць (чи європейка) дозволить собі носити по два сезони одну й ту саму річ - боронь, Боже! Нехай вона в триста разів дорожча і придбана у столичному бутіку, але минув сезон - знімай! І марш на сезонні ярмарки-розпродажі за модним одягом.

Старе - нове

У принципі, до стану зношеності речей можна особливо і не доскіпуватися - нині у світі "писком моди" вважають штучно "зістарені" речі. Туфлі, чоботи, куртки, дублянки, навіть светри, спідниці і брюки повинні виглядати так, наче їх уже носили пару сезонів, а цієї осені просто не змогли розлучитися з улюбленими речами. Приміром, на носах і халявках взуття бажано мати потертості і складочки. Одяг може бути злегка витягнутим (на ліктях та колінах) і "прикрашеним" штопкою та латками.
То що ми - гірше усіх разом узятих модників? За нештучними потертостями - в секонд-хенд! І хто знає, чи це екземпляр із останньої колекції сезону моди, придбаний за тисячу-дві і так далі (доларів, зрозуміло) у наймоднішому бутіку, чи максимум за десять гривень у секонд-хенді на сусідній вулиці.

На всі випадки життя

Якщо вже ви категорично бажаєте "виходити у світ" чи на роботу лише у новому вбранні - то ваша справа. На базарах вистачає нового турецького ширпотребу, а в хороших магазинах - одягу фабричного. А от джинсів, футболок, усіляких там маєчок, шортиків та светрів для роботи на городі чи в саду, для ремонту або для уїк-енду на лоні природи - у секонд-хенді навалом. За лічені гривні можна екіпірувати всю свою численну родину. І що немаловажливо - у цьому одязі ви зможете обмазуватися, обляпуватися, валятися на траві і робити що завгодно, не бояючись: копійки ж бо ви-трачені. Особливо такий одяг полюбляють дітлахи, у "секондових" штанцях можна спокійно лазити по деревах і парканах і міряти будь-які калюжі. Бо не влетить від мами.

Спробуй підбери

Таке спостереження: жіночого одягу в секонд-хендах набагато більше (звісно, жінки - вони і на заході жінки, шмотки полюбляють), але вибрати щось підходяще важко. Чому? Бо хочеться хоч трохи схожого на модне, а жіноча мода, як відомо, змінюється кож-ні півроку, і так радикально, що спробуй за нею встигти. Проте, светрів і футболок піді-брати можна багато - такі речі не швидко виходять з моди. Складніше з брюками: "кльошів" у секонді не знайдеш, та й тканина в основному старих зразків.
З чоловічим одягом - простіше. Піджаки, сорочки, брюки, куртки - різних розмірів і фасонів. Отож, проблем із сильною статтю у цьому питанні немає.
А найпростіше підібрати одяг дитині! Безліч кофтинок, светриків, костюмчиків для дому та прогулянок. Чим менший розмір - тим кращий стан дитячого одягу. Якість - відмінна, про що свідчить досить пристойний вигляд після такої кількості прання.

Кому зручно, кому ні

Отак, тиняючись із дослідницькою метою по секонд-хендах міста, тихцем спостерігаю за публікою, що порпається у кучугурах одягу. Ось одна, досить добротно вдягнута жіночка, діловито перебирає кожну річ, очевидно, вишукуючи щось ексклюзивно-оригінальне, і, зна-йшовши дещо, зникає за лаштунками примірочної. А ось ще одна - вже немолода, скромно вдягнута: весь час сором'язливо оглядається, неначе нехотя передивляється асортимент і врешті-решт голосно звертається до продавця з проханням "піді-брати дещо для когось там (незрозумілого), але не для неї". Молоді ж ді-вчата, на вигляд студентки - старшокласниці, швидко переривши усе догори дном, знайшли пару стрейчевих маєчок та джинсову спідничку і пішли задоволені. Тут завітав немолодий дядько з дочкою, видно, що з села, вибрали пристойний костюм, реглан, з десяток сорочок, спор-тивні штани. Дід у за-хваті: мені цього одягу на десять років вистачить! Він і гадки не мав, що такі магазини є!
***
Отож, якщо ви людина не забобонна і не боїтеся носити чужі речі, та ще й у кишені у вас не густо - секонд-хенд стане вам у нагоді. Тим більше, інколи там можна зустріти дійсно екс-клюзивні речі.

І.ПРИМАК.





Власна справа

"Я БОЯЛАСЯ ПОЧИНАТИ. А МЕНІ СКАЗАЛИ: "ТОБІ ЩЕ БУДУТЬ ЗАЗДРИТИ". ТАК І СТАЛОСЯ"

Ганна Дмитрівна Лях з Мени знайома багатьом жителям райцентру: колись вона працювала перукарем у райпобуткомбінаті. До неї йшли робити зачіски і літні, і молодь. Зараз у Ганни Дмитрівни коло знайомих значно розширилось - має вона їх ледь не в кожному населеному пункті району.

Допомогли об'ява і добрі люди

З розпадом райпобуткомбінату Ганна Дмит-рівна зосталася без роботи. Аби мати копійку на хліб, почала підторговувати промисловими товарами.
- Чи то місце на базарі виявилося нещасливим, чи я сама народилася під такою зорею, але торгівля йшла у мене слабо, - пригадує вона. - Стою на базарі, а сама думаю, як би скоріше позбутися цього товару та знайти кращий заробіток.
Допомогла районна газета. Вичитала Г.Д.Лях у ній об'яву про те, що комусь там потрібен реалізатор секонд-хенду. Зателефонувала за вказаним номером. На тому кінці дроту попросили трішки почекати…
- І ось через два тижні до мене на базарі піді-йшли два молоді гарні чоловіки і представились. Це і були ті люди, які дали об'яву в газету, - розказує Ганна Дмитрівна. - Приїхали вони зі Славутича, повідомили, що товар самі привозять з Німеччини, якісний. Дуже просили співпрацювати з ними. А що мені було робити? У березні поховали з чоловіком старшого сина, грошей у хаті не було, а жити ж треба. Згодилась.

"Спочатку секонд-хенд
я брала двома пальцями"

Оформивши всі необхідні для торгівлі папери, Ганна Дмитрівна розпочала продавати товар у себе вдома. Обладнала з чоловіком автогараж, винесли все з веранди і заповнили їх секонд-хендом. У дворі столи довгі поставили, лави.
- Товар ці чоловіки привозили мені додому самі. Це були якісні, майже нові куртки, костюми, взуття, дитячий одяг. Зараз поставки гір-ші, - зізнається Г.Д.Лях. - Пам'ятаю, була перша партія товару. Усе чисте, гарне, а от у руки його взяти спочатку не могла - тільки двома пальцями брала з мішків і викладала. Думала, що ніколи не примушу себе нормально працювати з товаром з-за кордону, що був у вжитку. Уже згодом дізналася, що всі речі секонд-хенду проходять тривалу термічну обробку - по 60 хвилин при температурі +90 градусів. Разом з партією товару обов'язково додається і документ про цю обробку.
Меняни пішли за покупками до будинку Ляхів, що по вулиці Жукова. Брали сумками, мішками, аби вдома роздивитись, приміряти. Ганна Дмитрівна вела чіткий облік: кому дала, чого і скільки та на яку суму.
- Іноді, в день надходження товару в нашому дворі було до двох сотень покупців, - каже жінка. - Спробуй за всіма прослідкувати. Допомагав чоловік. Не обходилось і без курйозів - ловили за руку нечесних: хтось у кишеню ховав футболку, за пазуху - блузку…
І не тільки у своєму обійсті реалізовували товар Ляхи. Їздили власним мотоциклом з коляскою по селах району.
- Так три роки я була реалізатором товару у тих двох чоловіків, - каже Ганна Дмитрівна. - Майже все розпродували, а що залишалося - забирали від нас назад. Заробіток був, речі довго не залежувались. Телефон у нашому домі не вгавав: друзі, знайомі питали, коли буде нове надходження секонд-хенду. У день привозу сиділи під двором і чекали.

Самостійні заробітки. Хоча
і не без проблем

А три роки тому постачальники товару сказали Ганні Дмитрівні: "Досить нам тебе за руку вести. Працюй на себе. Ти краще нас уже можеш" І вона злякалась: "Як це? Ні, не вийде у мене". А ті: "Тобі ще за-здрити будуть".
- Дали, вірніше, позичили вони мені грошей для початку власної справи. Розказали де, у яких містах і місцях вигідніше брати секонд-хенд. Оформила я всі потрібні папери і - почала сама собі шукати товар, заробіток, - ділиться Ганна Дмитрівна. - І діло пішло. Хоча і клопіт-но, і важко, і відповідально. Однак треба ж заробляти гроші, аби утримувати сім'ю, дім, бо без чоловіка (він передчасно пішов із життя) ой як нелегко.
Взяла в оренду частину приміщення у колишньому універмазі, є там і реалізатор товару секонд-хенд, якому заробіток платить Г.Д.Лях. А ще вона відраховує внески у Пенсійний фонд, центр зайнятості та ін., платить за патент, оренду… Та й до сімейного бюджету має надходити якась копійка.
Товар Ганна Дмитрівна закуповує в Чернігові, Києві, іноді його постачають і старі зна-йомі зі Славутича.
- З 15 вересня митна служба різко підняла тариф за перевезення такого товару з-за кордону. Аж на 80 відсотків. Тому і закупівельна ціна висока, - розповідає вона. - Але товар не залежується, його розкуповують. Мої знайомі, котрі мають транспорт, за певну плату (а автомобіль заправляю я) вивозять мене з товаром у населені пункти району.
Як не дивно, але селяни беруть дорожчі речі. Спілкуючись з такими, як я, підприємцями, дізналася, що 90 від-сотків населення України вдягається зі секонд-хенду. Я не один раз бачила, як у Києві, до оптової бази з цим товаром під'їжджають "круті" авто з такими ж "крутими" хазяїнами і хазяйками. Перевдягаються у спортивні костюми і "риються" у куртках, дитячому одязі… Напаковують повні багажники.

Р.МИХАЙЛЕНКО.