ТИЖДЕНЬ

ХОРОШИХ БИ НОВИН ПОБІЛЬШЕ

Хороші слова, хороші новини - це як кисень для душі. На жаль, життя не завжди щедре на хороші новини.
Тяжке горе прийшло в сім'ю менського лікаря Я.Кордибанюка. Тяжко захворів його 21-річний син. Потрібна не тільки моральна, а й матеріальна підтримка. Хоча відомо, що навіть смертельна хвороба відступає від людини, якщо лікар говорить йому добрі слова. Хороші думки спрацьовують не гірше хороших ліків.
Відомо, що справи у людей ідуть краще, якщо вони впевнені в успіху. Відомо, що із дітей виростають справжні люди, якщо вони отримують не тільки повноцінну їжу, але й хороші новини про світ.
Світ - це у більшості те, що ми думаємо про нього. Ми й творимо ці казки. Добрі і злі. Будемо ж творити добрі, адже нам у них жити. І нехай у нас із вами буде більше хороших новин.
Сонце сьогодні зійшло о 6.40, зайде о 19.02. У пологовому відділенні центральної райлікарні з'явився на світ один хлопчик.

НАТАЛІЯ МАРЧЕНКО.



ВІДГУКНІТЬСЯ!

У нашій сім'ї сталося велике нещастя: дуже захворів наш 21-річний син Сергій, викладач Менської дитячої музичної школи, студент Київського університету імені Драгоманова. На його лікування необхідна велика сума грошей - 64 тисячі гривень. Ми звертаємося до всіх добрих людей, керівників підприємств, установ, організацій, приватних підприємців, фермерів допомогти коштами, щоб вилікувати нашого сина. Просимо відгукнутися, підтримати Сергія. Ми будемо молитися за життя сина і за здоров'я усіх небайдужих до нашого горя людей.
Кошти можна перерахувати за такими реквізитами: МФО 353586, код 26085169, рах. 26209790163111. Одержувач: Чернігівська філія ПриватБанку. Для зарахування на рахунок №29 Кордибанюка Ярослава Володимировича.

З ВЕЛИКОЮ НАДІЄЮ РОДИНА КОРДИБАНЮКІВ.





НАШЕ МІСТО

"ПРИЄМНО, ЩО ШКОЛЯРИКИ ВЖЕ НЕ ХОДЯТЬ З МОКРИМИ НОГАМИ ЧЕРЕЗ КАЛЮЖІ"

Традиційний День міста цього року співпав із такими визначними датами, як 60-ліття визволення району від німецько-фашистських загарбників та 80-ліття утворення Менського району. Про місто, його життя розповідає міський голова М.Д.КАДУШКО.

- Перш за все, я хотів би відзначити те, що поточного року виконано помітно більший обсяг робіт у дорожньому господарстві, ніж у попередні роки. Це стало можливим завдяки тому, що кошти від податку з транспорту пов-ністю залишаються у міському бюджеті. А це понад 200 тисяч гривень на рік.
На вулиці Яблуневій вдалося запровадити й виконати пілотний проект, тобто пробний. Поклали там асфальт на кошти її жителів, ЗАТ "Менське ШРБУ-82" і міськради. Частково заасфальтували вулицю Пролетарську, остаточно доробляти доведеться вже наступного року. Але приємно, що школярики вже не ходять з мокрими ногами через калюжі.
Спільно із ЗАТ "Корпорація "Інтерагросистема" заасфальтували частину вулиці Індустріальної.
Великий обсяг робіт виконано на так званому ямковому ремонті. І теж чи не вперше за кілька останніх років - на віддалених вулицях. Вкладено в ремонт заплановані 30 тисяч гривень на вулиці 1 Травня.
Користуючись нагодою, хочу висловити вдячність трудовому колективу, правлінню ЗАТ "Менське ШРБУ-82" і його керівнику О.М.Тишині за розуміння міських проблем і за те, що не поскупилися виконати чималий обсяг робіт у борг, який ми маємо намір до кінця року погасити.
У нас уже кілька років підряд налагоджена співпраця і з колективом райавтодору, керівник якого Петро Сергійович Агієнко є членом виконкому міськради.
- Михайле Дмитровичу, якось на початку року Ви в одному з інтерв'ю районці сказали, що до початку зимового банного сезону, любителі парилки таку можливість матимуть.
- Міськрада виділила комунальному підприємству "Сніжинка", простіше кажучи - лазні, 30 тисяч гривень на ремонт. Насамперед для заміни непридатного котла, який відслужив більше сорока років. Зараз там завершуються роботи, і у жовтні баня повинна запрацювати.
- Уже стало традицією проводити міські конкурси на кращу садибу, вулицю…
- До Дня міста спеціальна комісія підбиває підсумки конкурсу. Хотілося б сказати з цього приводу добре слово на адресу керівників центральної районної лікарні, ВАТ "Нямуно банга - Мена", ТОВ "Нептун", санепідемстанції, ММДПІ, районної гімназії та інших. Серед названих структур і визначаться переможці.
На превеликий жаль, уже другий рік поспіль ми не можемо визначити кращої вулиці міста. Хоча під цю програму було передбачено 10 тисяч гривень. П'ять тисяч, три і дві відповідно за перше, друге і третє місця для вирішення тих чи інших проблем вулиці. Однак комісія не визначила жодної, якій би можна дати оцінку не те що "зразкову", а навіть "задовільну". Всюди порушені існуючі нормативи, які передбачені умовами конкурсу.
Серед кращих можна назвати садиби таких господарів: Володимира Олексійовича Горбача, Віталія Івановича Школьного, Володимира Миколайовича Булку, Володимира Юрійовича Назаренка, Сергія Олексійовича Аношка та деяких інших. Серед них і визначаться призери.
Принагідно за добру роботу відзначу і таких голів вуличкомів, як Майя Тимофіївна Лисенко з вулиці Гагаріна, Віктор Федорович Філімонов з провулку Піонерського, Ніна Василівна Яковенко з вулиці Богдана Хмельницького.
Активну громадську позицію займають і наші депутати О.С.Волосюк, П.І.Іванець, Л.А.Наумчик, Н.М. Бухно, Л.В.Северінова та інші.
З визначними ювілеями, вас, шановні меняни!



ПЕРЕМОЖНИЙ ВЕРЕСЕНЬ СОРОК ТРЕТЬОГО

18 - 19 вересня 1943 року наш район був звільнений від дворічної німецько-фашистської окупації

Героїчні дії частин Червоної Армії і Чернігівських партизанів увійшли в історію славних перемог Великої Вітчизняної війни.
26 серпня 1943 року після розгрому німців на Курській дузі війська Центрального фронту під командуванням генерала армії К.К.Рокоссовського прорвали оборонні укріплення німців у районі Севська Брянської області і, швидко розвиваючи успіх, вступили на Чернігівщину.
Форсувавши Десну в районах Новгорода-Сіверського і Оболоння, в середині вересня радянські війська спрямували свій наступ на Чернігів і до Дніпра. 61-а армія (командуючий генераллейтенант Г.А.Бєлов) з 7-м гвардійським корпусом (командир генерал-ма-йор М.Ф.Малєєв) з плацдармів на правому березі Десни вступили з боями на територію Менського і Березнянського райо-нів.
Безпосередньо перед 14-ю (командир полковник К.І.Фіксель) і 16-ю (командир полковник Г.А.Бєлов) гвардійськими кавалерійськими дивізіями стояло завдання без привалів переслідувати відступаючого ворога, звільнити Мену, Березну і захопити переправи через р. Снов. Наша територія звільнялась від фашистів 16-ю гвардійською кавалерійською дивізією, що входила до 7-го кавалерійського корпусу 61-ї армії. По місцю формування вона ще називалася Башкирською, нею командував гвардії полковник Григорій Андрійович Бєлов.
Кіннотники, переправившись через Десну і Убідь, визволили Сосницю, Жовтневе і ввечері 18 вересня вступили в Мену.
У книзі Героя Радянського Союзу, генераллейтенанта у відставці Г.А. Бєлова "Путь мужества и славы", а також з його розповідей і спогадів воїнів, що приїздили в Мену в день 25-річчя визволення району, вимальовується картина бою за Мену.
В авангарді 58-го кавполку йшов ескадрон молодого, енергійного гвардії старшого лейтенанта В.Б.Гранітова, який розбив у Жовтневому штаб 87-го піхотного полку ворога захопив 15 полонених. У цьому бою й загинув смертю хоробрих командир ескадрону.
Потім спішені ескадрони полку Т.Т.Кусімова обійшли Мену з півдня і півночі.
Мену утримував ворожий батальйон піхоти. Полкова батарея подавила чотири кулемети німців, а кулеметний взвод гвардії лейтенанта А.Г.Давлєтова почав знищувати ворога.
На виручку німцям ішов бронепоїзд із Низківки. Але сапери гвардії старшого лейтенанта А.Н.Никифорова і рядовий Т.С.Петряєв під ворожим вогнем підірвали залізничне полотно і не пропустили бронепоїзд.
Пізніше А.Ф.Никифорову було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Мена була звільнена. Взято в полон 150 гітлерівців, захоплено ешелон з військовим майном.
На другий день у ході короткого бою була звільнена Киселівка. У Синявці ворог не прийняв бою, залишив гармати, кулемети, підводи з продовольством, майно і в паніці від-ступив.
У Березні були зосереджені німецькі склади з овочами, сіллю, зернофуражем і пальним. Тут було близько батальйона піхоти, артилерія і 6 танків.
Червоні кіннотники провели піший наступальний бій. Боячись оточення, ворог спішно почав відхід, спалюючи селище. Ворожа авіація на другий день бомбила Березну. У бою за селище відзначився 2-й ескадрон гвардії старшого лейтенанта М.Байрамова та артилеристи батареї С.Хабірова. Вони взяли в полон кількасот полонених, відбили склад із боєприпасами, обоз 87-го німецького полку та ін.
18 вересня від загарбників були звільнені також Ушня, Максаки, Куковичі, Остапівка, Макошине, Слобідка, 19 вересня - Дягова, Стольне, Блистова, Гусавка, Локнисте, Миколаївка, Ленінівка та інші населені пункти.
У доповідній записці К.К.Рокоссовського Верховному Головнокомандуючому про хід наступальних операцій у вересні 1943 року згадуються Березна, Синявка, Городище, Бірківка, Мена.
У формулярі 16-ї гвардії кавалерійської дивізії записано: "У боях з 17 по 19 вересня 1943 року дивізія визволила 24 населені пункти, в тому числі Мену, Волосківці, Березну, знищила понад батальйон піхоти, в тому числі 20 офіцерів і полковника, 15 танків, 2 артилерійські і 3 мінометні батареї, 20 станкових і 35 ручних кулеметів. Захоплено 400 полонених солдатів і офіцерів, склади продовольства, пального, 15 автомашин, 4 рації, понад тисячу гвинтівок, 5 тисяч набоїв".
За блискучі операції по звільненню 22 вересня 1943 року нашої області від окупантів 13 військовим частинам і з'єднанням присвоєно найменування "Бахмацьких", п'яти - "Ніжинських", дев'яти - "Новгород-Сіверських", одній - "Прилуцька" і десяти - "Чернігівських", у тому числі 16-ій гвардійській кавале-рійській дивізії Г.А.Бєлова. Москва салютувала визволителям.
При звільненні Менського і Березнянського районів від окупантів у боях і від бомбардувань загинуло і вмерло від ран 399 чоловік. Серед них - Герой Радянського Союзу А.К.Опалєв (похований у Стольному), 36 офіцерів (три жінки), 12 партизанів (дві жінки).
Воїни з Менщини хоробро билися на Дніпрі, визволяли Батьківщину від фашистського ярма, добивали ворога в його лігві. За останніми даними не повернулося з фронтів понад 9 тисяч чоловік.
За проявлений героїзм на фронті і в тилу ворога 5600 чоловік було відзначено урядовими нагородами. Звання Героя Радянського Союзу удостоєні командир стрілецького батальйону майор П.І.Лишафай з Березни, командир артдивізії капітан І.С.Осипенко з Максаків і командир взводу ПТР лейтенант І.Ф.Сапоненко з Гусавки. Сапер старшина А.Д.Єрмоленко з Феськівки став повним кавалером орденів Слави.

Д.КАЛІБАБА.





ЕКОЛОГІЯ

У МАКОШИНЕ МОЖЕ БУТИ ДРУГИЙ СУХОДОЛЬСЬК

Народний депутат України Олег Петров присвятив свій виступ на пленарному засіданні Верховної Ради України проблемі будівництва очисних споруд у Макошине. Він звернувся із запитом про виділення коштів на вирішення цього питання з державного бюджету. Сьогодні ми публікуємо виступ народного депутата.

Шановний Володимире Михайловичу!
Шановні народні депутати!
Увесь світ облетіли повідомлення про масові за-хворювання мешканців міста Суходольськ Луганської області внаслідок споживання непридатної води. Очевидно, що ця проблема існувала задовго до того, як трапилися ці катастрофічні події, але обласне і районне керівництво місцевих органів виконавчої влади замість її розв'язання гралося в паперовий футбол: "немає моторів, висилаємо насоси".
Перед аналогічною проблемою виявляються безсилими органи державної влади й на Чернігівщині. Йдеться про очисні споруди селища Макошине Менського району Чернігівської області.
Ось уже 10 років стічні води - це по науковому, а по-простому, по-селянськи, те, що у воді не тоне - перехлюпується через краї очисних споруд і розливається на городи селян. Як ви знаєте, більшість звичайних колодязів живиться верховодкою, а тому про природне очищення води годі й говорити. Потрібно дякувати Богу, що там ще не сталося масового захворювання, подібного суходольському.
Але чи довго ще природа не каратиме нас за недбалість і нехлюйство? Пам'ятаймо, що ці стічні води не залишаються у Мені, а зачарованою Десною плинуть у Дніпро з якого п'ють воду і кияни, і 30 мільйонів українців, і ми, народні депутати.
Про неподобство знають усі - Чернігівська обласна і Менська районна державні адміністрації, обласне управління екології та природних ресурсів, не кажучи вже про Макошинську селищну раду. Але механізму відновлення споруд досі ніхто не запропонував. Десять років усі грають у паперовий футбол. Може тому, що сморід і фекалії розливаються не перед тими вікнами? А можливо тому, що дуже легко небажання розв'язувати проблеми людей пояснювати відсутністю коштів.
Вчені стверджують, що там, де через низьку платоспроможність населення не в змозі забезпечити себе природними благами, про це повинні потурбуватися держава чи органи місцевої адміністрації. Я не вірю, що у наших урядовців виробився імунітет проти хвороб природи і потреб людей. Я закликаю уряд, готуючи проект Державного бюджету на наступний рік, врахувати цю гостру проблему. Потрібно передбачити централізоване виділення коштів на її розв'язання.
Адже Україна, приєднуючись до Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі і готуючись вступити до Всесвітньої організації торгівлі, ввела на своїй території стандарти серії ІСО 14 000 як добровільні стандарти, що діють у сфері захисту довкілля.
Та й прийнята у датському місті Олборзі у 1994 році „Європейська хартія міст і територій сталого розвитку" зобов'язує території не створювати проблеми майбутньому населенню, сусіднім територіям, а якщо такі проблеми виникають, то вони мають розв'язуватися спільними зусиллями.
Люди мають знати, що нарешті це неподобство буде припинено. Інакше вдарить грім, та хреститися буде пізно.
Прошу розглядати мій виступ як депутатський запит.
Дякую за увагу.





ПАМ'ЯТЬ

МИНУЛЕ - УЧИТЕЛЬ МАЙБУТНЬОГО

Нинішній вересень особливий, адже якраз у вересні, 60 років тому, Радянська Армія розпочала звільнення наших країв від фашистів. Відтак хочу розповісти про одну сім'ю із нашого Макошине, яка в роки Великої Вітчизняної війни дала фронтові вісім синів-соколів. Такої кількості воїнів-захисників з однієї сім'ї ні в нашому районі, ні в області не було.

Розповідь про синів Параски

і Савки Магличів Перший, найстарший із братів, Хома Савич громив ворогів ще в роки громадянської війни. Після її закінчення - навчався, закінчив дві військові академії. Служив підводником на Тихоокеанському флоті. У 1937 році за відмінну службу був нагороджений орденом Леніна. А в роки Великої Вітчизняної війни його бойову діяльність було відзначено ще одним орденом Леніна, двома орденами Бойового Червоного Прапора, орденом Вітчизняної війни першого ступеня та орденом Червоної Зірки і багатьма медалями. Відслуживши, у званні капітана першого рангу, оселяється в Москві. Вибирав часину і приїздив до Макошине. Приходив до школи на зустріч із школярами. Розповідав про свою службу і про героїзм моряків у війну. На моє прохання подарував нашому краєзнавчому музеєві фотокартки, шинель, кашкет і свій бойовий кортик. У музеї був окремий стенд про братів Магличів.
Другий брат - Феодосій Савич на початку тридцятих служив у залізничних військах командиром бронепоїзда, а потім пов'язав своє життя з авіацією - став льотчиком. Добровольцем воював в Іспанії проти фашистських заколотників генерала Франко. Громив японських самураїв у Китаї. Воював з фашистами у роки Великої Вітчизняної. За бойові подвиги підполковник Феодосій Маглич нагороджений орденами Червоної Зірки, Вітчизняної війни і двома орденами Бойового Червоного Прапора.
Третій брат - Микола Савич був танкістом. Воював з білофінами у 1939-1940 роках. Був нагороджений орденом Червоної Зірки. У перший рік Великої Вітчизняної війни був тяжко поранений, від чого й помер.
У перші дні війни пі-шли захищати Батьківщину й молодші Магличі.
Михайло Савич - стрілець і авіаційний радист. Тяжко поранений, вистрибнув з парашутом з підбитого палаючого літака. Це було 1943 року під Гомелем. Підлікувався і, коли була визволена Чернігівщина, повернувся в рідне Макошине. Працював головою селищної ради, піднімав зруйноване колгоспне господарство.
Кирило Савич - льотчик, лейтенант. Загинув 1942 року під Сталінградом.
Григорій Савич - кадровий залізничник, начальник дистанції колії. Під Воронежем їхню ремонтну бригаду німці захопили в полон. Стали примушувати відновлювати зруйноване полотно. Григорій відмовився і був розстріляний.
Наймолодші брати Іван і Омелян пройшли всю війну, закінчивши її в Берліні. Були поранені. Нагороджені орденами і медалями. По війні трудилися в колгоспі рідного Макошине, реформованого згодом у радгосп імені Шевченка.
Немає тепер у живих жодного з братів Магличів. Немає тепер у нас і краєзнавчого музею. Нема і вулиці, яка мала колись назву імені Братів Магличів, стала вона нейтральною Набережною. Схоже, тане потихеньку і пам'ять про геройських братів. А жаль.

М.БИНДЮК.

На знімку: М.Т.Биндюк. Фото В.ЧЕПУРНОГО.





ІСТОРІЯ РАЙОНУ: ЦИФРИ І ФАКТИ

ЕЛЕКТРОСТАНЦІЯ І ДВА МЛИНИ...

* У результаті проведення адміністративно-територіальної реформи у 1923 році Мену було віднесено до категорії селищ міського типу. Вона стала центром Сновського округу, а в 1925 році ввійшла до Конотопського округу. Цього року в селищі проживало 7682 чоловіка.
* У 1924 році у Мені працювали два державні млини, крупорушка і одне кооперативне промислове підприємство, декілька приватних кустарних майстерень. У цьому ж році було побудовано електростанцію потужністю 40 кВт.
* У 1926 році у Мені було організовано сільськогосподарське кредитне товариство, а в 1930 - 31 р р. було створено чотири колгоспи - "Червоний ударник", "Перше травня", ім. Ворошилова та ім. Петровського.
* У 1930 році з'явилася машинно-тракторна станція, і вже у 1932 році вона мала 15 тракторів.
* У 1931 році у Мені почала виходити районна газета "Колгоспна праця", а наступного року було відкрито кінотеатр.
* У 1932 році Мена - районний центр Чернігівщини.
* У 1938 році на тютюново-ферментаційному заводі працювало 22 стахановці.
* У 1939 році завершилась радіофікація селища.
* 8 вересня 1941 року фашисти захопили Мену. За роки тимчасової окупації гітлерівці розстріляли 278 жителів селища, 124-х вивезли на каторгу до Німеччини.
* У 1979 році було відкрито районний Будинок науки і передового досвіду.
* Постановою Ради Міністрів УРСР і Української республіканської Ради профспілок Менщині у 1978 році присвоєно звання "Район високої культури землеробства".
* У 1966 році селище Мена стало містом районного підпорядкування.
* У 1979 році почав функціонувати міжколгоспний санаторій-профілакторій "Остреч", а з 1965 року працює дитяча музична школа.
* У 1976 році було відкрито зоопарк.





СПОРТ

ВІДЗНАЧИЛИ СВЯТО

Минулої суботи юні спортсмени району відзначили День фізичної культури і спорту масовим легкоатлетичним пробігом вулицями міста з центру до стадіону "Колос". Абсолютними переможцями цього забігу стали Григорій Охріменко з Волосківців та Надія Гальонко з Березни. У своїх вікових групах перемогли: Вікторія Кузуб (школа імені Т.Г.Шевченка), Петро Литвиненко з Феськівки, Василь Бурковський та Оля Шеремет з Березни.
На фініші всі учасники одержали солодкі подарунки.
Переможці та призери були нагороджені грамотами та цінними призами. Організували і провели це свято ДЮСШ (відділ освіти) спільно з ДЮСШ "Колос".

О.КУЗУБ.