Тиждень

ВИШНІ

У сусідки росте висока крислата вишня, віти якої довірливо звисають через паркан над стежкою. Хлопчаки ото йдуть до ставка та й ущипнуть по ягоді. А дід сидить на лавочці під парканом і бурчить: "Не щипайте, хлопці, вишень, бо баба, як вилетить, то буде вам непереливки, ще й мені, старому, перепаде на горіхи. Уміє вона лаятися, ой уміє".
Та немає в баби грошей, рада була б вона вишням, але ж цукор такий дорогий. А тут ще й ціни заскакали. Що робити? Чи цукру купити, чи на хліб, на чорний день копійку притримати? Бо хтозна, що буде взавтра.
Отак і до сьогодні гойдаються собі засохлі вишні. Нікому до них діла немає. А баба й справді лаялася. Вельми лаялася. Тільки не за вишні і зовсім не на хлопчаків. Навіть діда не займала. Дід-бо, знав, за що воював.
Сонце - не ціни. Сходить воно стабільно. Сьогодні - о 5.26. Зайде о 20.41. А в пологовому відділенні райлікарні народилося за тиждень 3 малюків: два хлопчики і одна дівчинка.

ВОЛОДИМИР ЧЕПУРНИЙ.





ЦІНОВІ ПРИСТРАСТІ

В.МЕЛЬНИЧУК НЕ ВВАЖАЄ СИТУАЦІЮ НА РИНКУ ЗЕРНА РЕЗУЛЬТАТОМ НЕПРОДУМАНИХ РЕФОРМ НА СЕЛІ

Про це голова облдержадміністрації повідомив на прес-конференції для обласних ЗМІ, яка почалася одразу ж після розширеного спільного засідання колегії облдержадміністрації і президії обласної ради, де також розглядалося питання зняття напруги на продовольчому ринку області.
Губернатор дав незадовільну оцінку діям районних керівників - ціна на хліб в аграрній області одна з найвищих у державі, а влада на місцях не може їх навіть контролювати, не кажучи вже про стабілізацію. Валентин Мельничук ще раз наголосив: підстав для ажіотажного попиту на основні продукти харчування не було й немає. Чернігівщина обов'язково буде з зерном. Прогнози на цьогорічний урожай - 770 - 780 тис. тонн зерна. Це, звичайно, менше, ніж зібрали торік (1 млн. 250 тис. тонн), однак тоді область не створила свого резервного фонду зерна, і цю помилку треба врахувати зараз.
До речі, хлібопекарським підприємствам області потрібно всього 50 тис. тонн зерна, аби забезпечувати Чернігівщину хлібом цілий рік, тому підстав для хвилювання голова облдержадміністрації не бачить. Зараз головне - зібрати врожай та знизити монопольний тиск на ринку хліба в області. За збором та відвантаженням зерна нового врожаю спостерігатимуть 6 оперативних груп, до яких увійдуть представники силових структур та окремих управлінь ОДА. Цілком можливе порушення кримінальних справ проти підприємств, що свідомо завищують ціни на свої товари всупереч прийнятим постановам Кабміну та розпорядженню голови ОДА.
Не обійшов увагою Валентин Мельничук і проблему кадрів. За його словами, на сьогодні заміни потребують 4 голови райдержадміністрацій (яких конкретно - не уточнив), але поки що їх міняти ні на кого - людей з досвідом господарювання, згодних піти на таку відповідальну роботу просто немає.
Стосовно звільнення свого заступника з питань АПК Григорія Панченка голова облдержадміністрації зазначив, що офіційного розпорядження з цього приводу з Києва ще не надходило, але ця людина фактично своєї посади вже не займає.

ПРЕС-СЛУЖБА ОБЛДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ





Політика

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ У БЕРЕЗНІ

25 липня відбулося засідання громадського дискусійного клубу за участю представників Соціалістичної партії, партії „Батьківщина", КПУ, УНП, Союзу українок та громадськості селища. Розмова велася навколо проекту конституційної реформи.
На думку учасників засідання, всенародного обговорення президентського проекту конституційної реформи в селищі не було. Учасники дискусійного клубу вважають, що політичну реформу слід провести після президентських виборів, які мають відбутися 2004 року, а також виступають проти парламентських і президентських виборів в один рік.
Думки учасників дискусії розійшлися щодо президентської, парламентсько-президентської чи парламентської форми управління державою.
На наступному засіданні дискусійного клубу планується обговорити питання економічного характеру.

В.БАБІЙ. СМТ БЕРЕЗНА.





Складові успіху

ІНВЕСТИЦІЇ НА 200 ТИСЯЧ ДОЛАРІВ. ОБ'ЄМИ ВИРОБНИЦТВ НА ВАТ "НЯМУНО БАНГА - МЕНА" ЗА РІК ЗРОСЛИ НА 25 ВІДСОТКІВ

Продукцію цього підприємства по виробництву гофротари сьогодні купують у багатьох куточках України, партнерами ВАТ є найвідоміші фірми і концерни: тютюнові, фармацевтичні, кондитерські фабрики. У високоякісну, виготовлену за європейськими стандартами тару фасують пиво, соки, чай, шпалери. Асортимент продукції підприємства - більше двохсот найменувань, обсяги ж виробництва щороку нарощуються завдяки введенню нових технологій, розширення матеріальної бази, інтенсифікації виробничих процесів. І головне - завдяки потужним інвестиціям з боку литовських акціонерів.

Бажання замовника - закон

- Ми намагаємося й надалі розширювати коло партнерів, закріплюватися на ринку у своїй галузі, - говорить директор ВАТ "Нямуно банга - Мена" Геннадій Васильович Ларіонов, - а це не так просто, конкурентів достатньо. Сьогодні ми постачаємо нашу продукцію на тютюнові фабрики Києва, Прилук, Черкас, Львова. Співпрацюємо з відомими, в Україні фірмами "Вагма-люкс", "Соломія", "Росинка", "Славутич", "Сандора" та ін. Враховуємо абсолютно всі побажання і вимоги клієнта, навіть якщо для їх виконання необхідно асигнувати додаткові інвестиції. Приміром, для виконання замовлення Корюківської фабрики технічних паперів довелося придбати ще одну машину - для зшивання плющеної стрічки, за 20 тисяч гривень. Можна було б від цього контракту і відмовитися, але тоді прийдуть інші таровиробники, конкуренти з інших регіонів - і кошти попливуть за межі області. Отож не відмовляємося від будь-яких, навіть дрібних замовлень.

Нові агрегати

На підприємстві сьогодні працюють сто шістдесят робітників, які обслуговують різноманітну техніку та найсучасніші агрегати - складних високотехнологічних машин по виготовленню гофротари на ВАТ налічується більше десятка.
- Нещодавно ми придбали високопродуктивний плосковисікальний верстат "БОБСТ" (виготовлений у Швейцарії, коштує 80 тисяч фунтів стерлінгів), - розповідає Геннадій Васильович. - Нова лінія дає змогу виготовити 4 тисячі заготовок тари за годину (для порівняння: ролевий прес дає за годину у чотири рази менше).
Думаємо розширюватися, відкривати нову виробничу дільницю. Готуємо підходяще приміщення, і вже скоро там запрацюють роторний висікальний верстат і машина для різання паперу.
А ось лінію по переробці пиломатеріалів, що здатна опрацювати до 50 кубометрів на добу, на підприємстві думають закрити: не рентабельно.
- На цій лінії ми виготовляли дерев'яні піддони для потреб виробництва, але скільки їх там потрібно? - зауважує директор. - Фактично агрегат не використовує свої потужності. Та й з підключенням котельні до газопостачання нікуди буде реалізувати відходи виробництва. Отож якщо знайдеться зацікавлений клієнт - готові продати за 50 тис. грн.

З газом і водою

Масштабні інвестиції дозволили нарешті підключити підприємство до міського водогону та газифікувати котельню - це також підвищить рівень виробництва (для порівняння: у минулому році на ВАТ було виготовлено 5,6 млн. кв. м продукції, нинішнього планується 7 млн. кв. м).
- Найбільша проблема полягала у тому, як перетнути залізничне полотно, - пояснює Геннадій Васильович, - а це шість колій загальною шириною 40 метрів. Було вирішено прокладати і газопровід, і водогін під землею, на глибині 2,5 метра. Довго шукали спеціалістів, що змогли б якісно виконати цю роботу - знайшли аж в Охтирці. Роботи коштували недешево, але справа того варта. І ще. Міським водогоном зможуть користуватися жителі усього навколишнього мікрорайону.

І.ПРИМАК.

На знімку: на новому високопродуктивному плосковирізальному верстаті "БОБСТ" уже працюють. Фото автора.





Захочеш - зможеш

КОРОВА ХОДИЛА НА ПАШУ… У МЕРЕЖИВНОМУ БЮСТГАЛЬТЕРІ НА ГОЛОВІ

Андрій Ковальчук працює у Данилівці - з весни нинішнього року техніком штучного осіме-ніння на фермі ЗАТ "Корпорація "Інтерагросистема". За плечима - навчання у Козелецькому зооветеринарному технікумі та Київському Національному аграрному університеті (обидва заклади він закінчив з відзнакою). Сьогодні Андрій - аспірант кафедри "Патфізіологія", пише кандидатську і серйозно цікавиться сучасними науковими розробками. Але "лабораторним затворником" його не назвеш: як лікувати тварин, знає не по підручнику, а на практиці. Нещодавно, приміром, провів складну операцію корові, яка була фактично в безнадійному стані.

"Діла з неї не буде"

- І звідки вона та пухлина у моєї годувальниці узялася? - скрушно зітхає Віра Миколаївна Ситник, Данилівський сільський голова. - Розрослася та біда на все око. Корова усього склянку молока у день стала давати. Я до місцевого ветлікаря кинулася по допомогу, а він: "Здавайте тварину на забій, не буде з неї діла". Я так розгубилася! Вже почала думати, куди б збути корову, як Андрій Ковальчук запропонував свою допомогу. "Гарантії, - каже, - не даю, але думаю, що вилікувати тварину зможу. Якщо там не злоякісна пухлина, то буде ваша корова жити і давати молочко".

Руки не трусилися

Отож до справи молодий спеціаліст (йому усього 26) узявся професійно - взнаки, мабуть, далися знання та навички, отримані у Чернігівській приватній ветеринарній клініці "Енімалсервіс", де Андрій Ковальчук протягом півроку проходив практику. Увів наркоз (напоїв горілкою, спиртом), зв'язав тварину, наколов усіляких препаратів. Вирізати пухлину довелося разом з оком, все прочистив, промив, зашив.
- Чотири години провозився, - каже Віра Миколаївна, - і діяв так упевнено, наче щодня такі операції робить. Син мій, вправний колільник, спостерігав за його роботою, то навіть здивувався: "У Андрія і руки, - каже, - не трусилися".
Нелегко видужувала після операції Марта: були ускладнення після тривалого наркозу, довелося і боки пробивати, і чистити. Андрій щодня приходив, оглядав тварину. Але вже на початку травня корівка пішла на пашу, з дівочим бюстгальтером на голові.
- Тобто?!
- А треба ж було якось ту рану прикрити від усілякої інфекції. Андрій і таку, і сяку пов'язку мудрував - не тримається. Тоді і каже:
- А не дасте мені такого собі предмета з жіночої білизни?
Чому ж ні, знайшли доччине, та таке гарне, у мереживі. Трохи щось підладнав, вирізав - і пішла Марта по селу, аж наче пишаючись. Згодом "пов'язку" з корови зняли, а молока годувальниця стала давати до восьми літрів щодня.

Справа до душі

Звичайно, мені і самій цікаво було познайомитися з Андрієм, отож, попошукавши його і вдома, і на фермі, таки запросила до розмови.
- Мені давно ця справа до душі - лікувати тварин, вести зоотехнічну роботу, - говорить він. - Наука сьогодні крокує стрімко, необхідно лише теоретичні набутки якось упроваджувати в практику. Наприклад, дуже перспективними є напрацювання щодо штучного пересаджування ембріонів. Таким шляхом можна отримувати поголів'я нових високопродуктивних (молочних чи м'ясних) порід від звичайної корови. Одна теличка може і двоє, і троє телят народити.
- Невже усе так просто?
- Ні, по-перше це заняття не з дешевих (один ембріон коштує 100 - 500 доларів США). І щоб не витрачати гроші на вітер, треба кожну маніпуляцію по пересаджуванню "відшліфувати", довести до професійного автоматизму. Отож сьогодні я поки що веду необхідні спостереження, намагаюся стати кваліфікованим техніком штучного осіменіння. Не все вдається, бувають невдачі, але бажання працювати є.
- А як ти опинився тут, у Данилівці? Адже родом зі Щорса.
- Ще працюючи у Чернігові, у клініці "Енімалсервіс", познайомився із генеральним директором ЗАТ "Корпорація "Інтерагросистема" С.В.Юхименком, розмовляли про запровадження перспективних наукових розробок на практиці, то він і запропонував мені спробувати тут, у Менському районі.

Неоднозначне ставлення

З усього видно, що Андрій - людина делікатна і небагатослівна. А тому у розмові якось намагався не згадувати про свої проблемні стосунки з деякими своїми теперішніми колегами. Чомусь не всі спеціалісти-ветеринари і працівники ферми сприйняли всерйоз його роботу - чи зважаючи на його вік, чи просто не склалися стосунки.
- Він якийсь дивний, той Ковальчук, - каже один, - не підійде, не спитає ніякої поради, не поцікавиться справами. Хіба можна такому "спеціалісту" щось довірити? Ото хіба худобу годувати чи качок пасти.
- А чи не думаєте Ви, що він просто все і так вміє, тому й не питає поради?
- Хтозна, не дуже він з людьми контактує, то хіба його зрозумієш?
Але ось і інша думка: одну з бабусь, що зустрілася нам на данилівській вулиці, ми спитали, чи добре знається Андрій Ковальчук у своїй справі. У відповідь почули:
- Аякже, до нього люди звертаються. І поросяток лікує, й іншу худобу. Та так вже уважно він до тварин ставиться, жаліє зайвий раз біль спричинити. І грошей за свої послуги не бере.
А завідувач Менською дільничною ветлікарнею Олександр Окулят, який свого часу навчався з Андрієм у технікумі, згадує, що дуже вже старанним студентом був Ковальчук, жодного заняття не прогулював. А щодо згаданої операції по видаленню корові пухлини з ока, то проведена вона, на його думку, дійсно майстерно. На жаль, хвороба у тварини справді виявилася складною, але ж усе можливе для врятування корівки було зроблено.
Принаймні, і сьогодні родина Ситників п'є Мартине молоко. І пухлина не росте.

І.ПРИМАК.

На знімку: аспірант Андрій Ковальчук. Фото автора.





Умілець

МОТОБЛОКИ, ЩО "ЗЕМЛЮ РВУТЬ"

До того, як змайструвати ці мотоблоки, менянин Олександр Дмитрович Яковець мав два саморобні міні-тракторці. Але коли став допомагати сину у будівництві житла, мусив їх продати. Покупці й нині задоволені тією технікою, і мало хто вірить, що тракторці - творіння його рук і розуму.

За дипломом Артемівського профтехучилища Олександр Дмитрович має професію муляра. А ще й шоферував - на вантажівках, автобусах. Мав кваліфікацію шофера першого класу. Останні двадцять років, до виходу на пенсію, працював завгоспом у районному Будинку культури. А що вже майстер на всі руки, то й репутацію порядну мав. Старший брат його, Володимир Дмитрович, теж чоловік майстровитий. І батька їхнього, Дмитра Митрофановича, люди добрим словом згадують, 45 років він прошоферував.
Досить побувати в домашній майстерні Олександра Дмитровича, як зразу зрозумієте, що перед вами справжній умілець. Тут вам і свердлильний верстат, і електрозварювальний апарат, електродриль, металорізальна "болгарка"… А он - два розмальовані зайці, то дід для онуків вилив такі цяцьки з гіпсу.
Якось, було, занедужала дружина. А тут час підоспів картоплю копати. Узяв лопату, та й на город. Натомився!.. Еге, подумав, не ті вже роки й сила вже не та. Отоді й навідалася до нього ідея - полегшити якось збір урожаю. Руки вмілі є, розуму не позичати, матеріалу прикупив. На один мотоблок поставив колеса із "Запорожця", на інший із старенького "ІЖа". Замість гуми - металевий їжак. Ніби й дрібниця, а на кожні двоє коліс для "їжака" пішло по чотири метри кутника-двадцятип'ятки. Обидва двигуни поставив тульські - Т-200, потужністю 10 кінських сил. Такі стоять на моторолерах і розраховані вони на швидкість. Однак наш умілець розрахував і змайстрував редуктор з оптимальним передаточним числом. Тобто зі швидкісного двигуна вийшов силовий.
- Та мої мотоблоки з-під себе землю рвуть, - не без погорди говорить автор своїх винаходів, - бува, зажену плужок глибоко у землю, та мотор тільки мурчить. Ці двигуни найкращі з мотоциклетних. Головне - не перегріваються, адже мають автономне повітропродування. Та й колеса обоє ведучі. Якось копав я мотоблоком картоплю, а недалечко хтось коником. То я вже справився і думати забув, а кінь усе ще в загінках відхекувався. За конем догляд треба, клопоти з ним. А тут залив бензину, завів та й їдь собі. До речі, на 5 соток бере мій мотоблок усього-на-всього півтори літра бензину.
Узагалі-то, мотоблоки аматора і так самохідні, але ж не поїдеш по місту залізними колесами, треба якусь узувачку для них міркувати. Ото й змайстрував спеціального причепа до свого "Муравья" та таким чином і доставляє обробітний агрегат до місця призначення. Ним картоплю й садить, і прополює, і підгортає, і копає…

В.ЧЕПУРНИЙ.

Фото І.ШУЛЬГИ.





Буває

СИГНАЛЬНІ РУШНИКИ

Жнивний ранок. До тракторного стану сходяться механізатори. Кожен іде до свого трактора чи комбайна, щось там бере і прямує до "гайд-парку". Це в людей таке спеціально визначене місце, де можна вільно висловлюватися. У наших хлопців це звичайна курилка за бригадньою хатою, але там дійсно можна вільно погомоніти, навіть полаяти начальство, тільки не на всю губу.
Останнім, як завжди до гурту прибивається височезний і худющий дядя Стьопа з радісним окриком:
- Сьогодні спонсірую усіх я! Во! - з переможним вогником в очах піднімає над головою велику кирзову сумку, з якої стирчать рильця пляшок. - Давай стакан, та по роботах! Ну, бери, Єгоре…
- Не буду, - насупився круглий, мов м'ячик, чолов'яга.
- Шо? - роззирається навкруг спантеличений спонсорятник.
- Не буду, - твердо стоїть на своєму м'ячик. - І так шосту ніч підряд у сіні ночував. Сьогодні вже й юшки не дала. Каже, ну й живи у своєму комбайні, а в горілці хоч і втопися. Ще й сало заховала. Не буду.
- Не буду, не буду, - встряє в розмову сільська знаменитість, затятий скептик, дядько Петрусь, - тиждень якийся коло жінки не переспав, так, прямо там, уже й юшки не дала і сало сховала. Не повірю. Отакого бугая, та щоб не погодувала. Не може бути.
- А ти спробуй, - промимрив м'ячик.
- А от і спробую. В порядку експерименту.
Увечері, смачно повечерявши, чинно поклавши ложку й гречно подякувавши, шмигнув через дорогу до свого старого батька. Мовляв, провідаю та телевізор подивлюся разом з ним.
Додивився програму до останнього титра. А прийшовши додому, не роздягаючись, уклався на холодній лежанці.
Так учинив і наступного вечора, і ще наступного, а далі ще і ще. Через тиждень мудрий батько на мить зник із хати. А по тому, розчинивши навстіж усі двері, постав на порозі у всій своїй грозі, з путом у руках.
- Іди! - тицьнув у ніч своїм товстелезним пальцем. - Іди і виконай свій мужеський обов'язок! Ганька вже свої свайбові рушники знімає з ікон, а йому кіно. Іди! Експериментатор… Тьху!
Тільки й здимів дядько Петрусь з батькової хати. А назавтра найостаннішим прибився до гайд-курилки уже він. Сів, похнюпившись. Усі затихли. От тут він і видав своє знамените:
- Таки, хлопці, правда. І я відтепер не буду…

В.ЧЕПУРНИЙ.